Надано рекомендації, як в умовах південного Степу підготувати ґрунт для максимального розкриття продуктивності озимих зернових культур.
|
Зернові культури протягом тривалого часу посідали провідне місце у структурі посівних площ. Так було завдяки насамперед відповідним ґрунтово-кліматичним умовам і попиту на продовольче й фуражне зерно. Проте нині економічні умови господарювання та падіння рівня родючості ґрунтів висунули інші вимоги щодо вибору оптимальної структури посівних площ і застосування агротехнічних заходів. Усе це спонукає фахівців і господарників урахувати не лише добре відомі наукові положення та передовий досвід, а й проявити розумну творчість.
Залежність від попередника
Одним із головних чинників, від яких залежить ефективність рослинництва, є науково обґрунтована структура посівних площ. Завдяки упорядкуванню структури попередників під озимі культури можна забезпечити рентабельне вирощування стабільних урожаїв високої якості. Пропозиції до змін далеко не завжди бувають об’єктивними, бо найчастіше вони виникають під впливом невірної оцінки економічної ефективності вирощування окремих культур. Наприклад, соняшник, а в деякі роки й озимий ріпак, дають найбільший прибуток із гектара. Відповідно, площі їх посівів збільшуються до розмірів, що призводять до знищення сівозмін і, як наслідок, загального зниження родючості полів, падіння економічної ефективності рослинництва.
Миколаївською ДСДС проведено велику кількість досліджень із визначення ефективності різних попередників під озимі зернові культури. Так, урожай пшениці озимої більшою мірою залежить від попередника, ніж жита та тритикале. Ячменю у цьому сенсі належить проміжне місце.
Трудність виникає в роки з тривалою осінньою посухою, коли немає впевненості, що озимі культури дадуть добрі сходи й успішно перезимують. Зрозуміло, що у цьому разі постає питання про заміну озимих культур ячменем ярим або іншими культурами весняної сівби.
Деякі спеціалісти скептично ставляться до чорних парів, доводячи, що поле цілий рік гуляє. Однак у цей час у ґрунті накопичуються запаси вологи та поживних речовин для майбутнього врожаю. У посушливі роки чорні пари на Півдні є важливим джерелом вологонакопичення. Ми вважаємо, що якщо частку чорних парів у господарствах довести до 20% площі сівозміни, то врожай пшениці не залежатиме від примх погоди. Чорний пар відзначається як гарантований попередник, який щорічно забезпечує дружні сходи завдяки достатній кількості вологи в посівному шарі ґрунту.
Якщо якість чорного пару за впливом на врожай прирівняти до 100%, то для зайнятого пару, гороху та багаторічних трав на один укіс така якість становитиме 75–80%, кукурудзи на силос — 65%, повторних посівів, ранніх ярих зернових і соняшнику — 45–50%. Отже, в сівозмінах 50% посівів пшениці озимої доцільно розміщувати по чистих і зайнятих парах. Кращі із зайнятих парів — однорічні та багаторічні бобові трави, гірчиця. Непоганим попередником є також ріпак озимий — він добрий фітосанітар у зернових сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають переущільненню ґрунту, покращують його структуру. Він рано звільняє поле, що дає можливість зменшити забур’яненість агротехнічними методами.
Значна частина посівів озимих зернових культур розміщується після кукурудзи на силос. В роки з достатньою кількістю опадів забезпечуються добрі сходи й задовільний врожай і після цього попередника, особливо після внесення добрив. Однак в роки, коли опадів на час сівби мало, сходи озимих після силосної кукурудзи зрідженні й рослини не кущаться. У такому разі врожай різко знижується або культуру доводиться пересівати. Для забезпечення високого врожаю і після кукурудзи на силос потрібно в міжряддях підтримувати ґрунт розпушеним і чистим від бур’янів і збирати врожай у ранні строки — не менше як за 20 днів до початку сівби озимих культур. Сіють озимі й після гречки, проте добрі результати бувають тільки тоді, коли гречка була посіяна в ранні строки широкорядним способом і поле очищене від бур’янів.
Щодо ячменю озимого слід зазначити, що рекомендована площа сівби є доволі умовною. Якщо осіння погода буде несприятливою для своєчасного отримання сходів, то ця площа може бути суттєво скорочена і завдяки цьому збільшено клин ярого ячменю та сортів дворучок, висіяних під час тривалих зимових відлиг або на початку березня.
Щодо жита й тритикале, то їхня площа, навпаки, може бути збільшеною за посушливої осені та пізніх строків сівби. Озиме жито й частково тритикале в разі отримання пізніх сходів краще, ніж пшениця, загартовується до дії екстремальних умов зимівлі.
Отже, питання про можливість розширення озимого клину в умовах цього року цілком залежить від наявності якісних попередників, їх стану та погодних умов. Слід зауважити, що зернові культури (ячмінь, пшениця) є небажаною групою культур для розміщення по них пшениці озимої. За даними Миколаївської ДСДС ІЗЗ НААН України, після повторного розміщення пшениці озимої (після парової озимини) врожайність культури була нижчою за ячмінь ярий і пшеницю яру. Недобір зерна по цих попередниках може доходити до 40% і більше. Також слід пам’ятати, що допустимі нормативи періодичності вирощування зернових культур на тому самому полі становлять:
Варіанти обробітку ґрунту
У посушливих районах волога — вирішальний чинник урожаю. Осінь часто буває посушливою, запаси продуктивної вологи у ґрунті повністю вичерпуються, особливо гострий її дефіцит спостерігається в орному та верхньому шарах. Тому у виборі способів обробітку ґрунту перевагу слід віддавати мілкому поверхневому обробітку за допомогою дискових знарядь або плоскоріза залежно від попередників і стану ґрунту. Слід пам’ятати, що за плоскорізного обробітку ґрунт менше розпилюється й перемішується, на його поверхні більше, ніж за використання інших знарядь, залишається мульчі з пожнивних решток. В результаті на таких полях краще зберігається волога і її більше накопичується з тих опадів, що випадають після обробітку ґрунту. Тут істотно нижчі обсяги стоку та змиву ґрунту після літніх зливових дощів.
Класична відвальна оранка є найвитратнішою. Світовий досвід свідчить, що цей спосіб обробітку ґрунту не завжди доцільний і виправданий. У багатьох країнах полицевий обробіток з успіхом замінюють на безполицевий, мінімальний і навіть нульовий. Однак слід пам’ятати, що нульовий обробіток на початкових етапах потребує істотних додаткових витрат на пестициди й азотні добрива. Суттєвим чинником, який обмежує застосування мінімальних технологій, є висока потенційна забур’яненість полів. Тому мінімізація обробітку ґрунту має вирішуватися в різних ґрунтово-кліматичних умовах по-різному.
Дослідження Миколаївської ДСДС ІЗЗ НААН доводять, що після гороху високі врожаї пшениці озимої забезпечують поверхневий (на 6–8 см) або мілкий (10–12 см) безполицевий обробітки ґрунту. Після збирання культури проводять лущення, вносять фосфорно-калійні добрива й обробляють ґрунт важкими дисковими боронами (ДМТ-4, БДВ-6,3, БДТ-7, БД-10 й ін.), комбінованими агрегатами або плоскорізами (КПШ-9, КПШ-5, КПГ-2,2, КПГ-250 та ін.) в агрегаті з котками та зубовими боронами. Обробіток дисковими знаряддями проводять у двох напрямках до повної розробки посівного шару. Далі, до сівби озимої пшениці, для збереження поля в чистому стані його культивують пошарово: спочатку на глибину 8–10, а потім 6–8 см.
І знову про чисті пари
Один із надійних засобів боротьби з посухою — чисті пари. Ще у 20-ті роки минулого сторіччя було встановлено, що пар — найкращий попередник озимих зернових, особливо у степовій зоні. На чистих парах в період, що залишився до сівби, глибина розпушення не має перевищувати 6–8 см. Як виняток її збільшують до 10–12 см на тих парових площах, де бур’яни добре укорінилися й сформували велику біомасу. В багатьох випадках у такій ситуації доцільно виконати дискування за максимального кута атаки дискових батарей. Слідом за дискуванням треба провести культивацію, застосовуючи залежно від стану ґрунту й забур’яненості парові або важкі культиватори.
Після дощів за масового проростання насіння бур’янів, не чекаючи їх сходів й укорінення, виконують боронування лапчастими, зубовими боронами з навареними сегментами або дротяним клином. Потрібно стежити за тим, щоб задні ряди зубів були у ґрунті. Для цього борони довантажують баластним матеріалом.
На полях зі змішаним видовим складом бур’янів (малорічні та багаторічні) пари підтримують у чистому стані паровими або буряковими культиваторами типу УСМК-5,4.
На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, обробіток паровими культиваторами на 10–12 см проводять негайно після масового відростання розеток, щоб не дати листковому апарату накопичити нові пластичні речовини в кореневій системі. Якщо за період парування забур’яненість багаторічними бур’янами суттєво знизити не вдалося, доцільно обробити їх відповідними гербіцидами на початку фази стеблування, але не пізніше, як за 15 днів до оптимальних строків сівби. Передпосівна культивація в усіх випадках проводиться перед сівбою культиваторами КПС-4, УСМК-5,4 або комбінованими агрегатами на глибину загортання насіння.
Проведеними на Миколаївській ДСДС ІЗЗ НААН України дослідженнями встановлено, що за сучасної системи землеробства в сівозмінах без унесення органічних добрив складається від’ємний баланс гумусу (623–741 кг/га). Основне джерело останнього — органічна речовина. На втрати органіки в чорних парах впливають види основного обробітку ґрунту: зокрема, оборот пласта стимулює її розкладання. Проте попри великі втрати органічної речовини в чорному пару із заорюванням гною через високу мінералізацію перевага по запасах органіки наприкінці парування все ж зберігається за ним. Чорний пар із унесенням гною (від 10 до 40 т/га) позитивно впливає на накопичення рослинних решток наступних культур сівозміни.
Після зайнятих парів
Обробіток ґрунту під сівбу озимих культур після зайнятих парів, що рано звільняють поле (однорічні трави, кукурудза на зелений корм, рання картопля й інші), містить мілкий обробіток його дисковими лущильниками (ЛДГ-15, ЛДГ-20) або дисковими боронами (ДМТ-4, БД-10, БДТ-7, БДВ-6,3) на глибину 6–8 см одразу після збирання культури. Добре подрібнюють рослинні рештки й розпушують ґрунт фрезерні культиватори. Через 10–14 днів потрібно провести основний обробіток на 12–14 см, а за високої забур’яненості коренепаростковими бур’янами — на 16–18 см знаряддями чизельного типу або комбінованими агрегатами. Надалі до сівби озимих культур ґрунт потрібно обробляти культиваторами за типом чорного пару.
Після багаторічних трав для високоякісної підготовки ґрунту під озимі треба проводити дискування у двох напрямках дисковими знаряддями в один-два сліди на глибину 8–10 см, а основний обробіток — плугами на глибину 20–22 см з одночасним прикочуванням і боронуванням. Наступні культивації здійснюють за потреби, а передпосівну — в день сівби на глибину загортання насіння.
Після пізніх попередників
Після кукурудзи, яку збирали на силос, хороші результати забезпечує обробіток поля важкими дисковими боронами та широкозахватними плоскорізними агрегатами на 10–12 см одразу після проходу комбайна, коли рештки стебел і корені не висохли й не загрубіли. Щоб подрібнити рослинні рештки, площу дискують добре загостреними робочими органами дискових борін у двох перпендикулярних напрямках.
Після картоплі, гречки, сої й інших культур, які пізно звільняють поле, в районах недостатнього зволоження найкращі результати дає поверхневий обробіток ґрунту на 8–10 см. До того ж верхній розпушений шар краще захищає нижні шари від пересушування та забезпечує повніше вбирання вологи навіть незначних опадів у допосівний період.
Головні критерії
Звісно, розробка й удосконалення систем землеробства для конкретних господарств має здійснюватися на місті спеціалістами та керівниками господарств із застосуванням для цього модельних систем землеробства, створених науковцями. Обробіток ґрунту в кожному полі має проводитися з урахуванням попередників, стану поля, наявності технічних ресурсів і погодних умов. Перевагу все ж потрібно надавати мінімальній ґрунтозахисній ресурсоощадній системі обробітку ґрунту із широким застосуванням високопродуктивних чизельних, комбінованих і дискових знарядь.
Однак за всіх умов вони повинні забезпечувати максимальне накопичення та збереження у ґрунті вологи, знищення бур’янів, протиерозійний захист, створення вирівняного посівного ложа для якісного загортання насіння на необхідну глибину. На схилових землях, де спостерігається водна ерозія, всі технологічні операції з підготовки ґрунту й сівби озимих культур доцільно виконувати в напрямку, наближеному до горизонталей місцевості (впоперек схилу), на ділянках вітрової ерозії — перпендикулярно до напрямку панівних вітрів.
Після основного обробітку ґрунту якомога швидше готують поле до сівби. У жодному разі не можна втрачати таку можливість після дощів — якщо ґрунт одразу не розпушити, то він засихає, створює брили, що потребує додаткових витрат на його підготовку. Крім того, надмірна кількість проходів тракторів, іншої техніки, ущільнює ґрунт, руйнує його структуру, змінює об’ємну масу, що негативно позначається на врожаї озимих зернових культур. Мінеральні добрива вносять на запланований врожай залежно від забезпеченості кожного поля поживними речовинами.
Лариса Андрійченко, канд. с.-г. наук
Миколаївська ДСДС ІЗЗ НААН України
журнал “The Ukrainian Farmer”, серпень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
