Вода — одна з фундаментальних складових, що суттєво впливає на ріст, розвиток і продуктивність сільськогосподарських культур. В умовах гостро посушливого клімату Присивашшя роль вологозабезпечення рослин є особливо актуальною.
Волога в ґрунті одночасно перебуває в різних формах, але для рослинництва заслуговують великої уваги тільки її кількісні показники у вигляді продуктивної, тобто доступної, для рослин. Волога може використовуватися по-різному, залежно від глибини залягання та фази розвитку культур, рівня мінерального живлення, характеристики сорту чи гібрида, густоти стояння рослин й інших чинників. Деформація кліматичних показників під впливом планетарного потепління змушує агровиробників оперативно реагувати на динамічний і важкопрогнозований характер змін погодних умов. Постійний моніторинг фактичних запасів вологи в ґрунті на посівах культур упродовж усього вегетаційного періоду допоможе фахівцям своєчасно ухвалювати рішення для пом’якшення впливу природних негараздів на посіви.
У південній частині Степу України посуха — закономірне явище, а достатнє зволоження ґрунту є винятком. Згідно з нашими дослідженнями, на полях Присивашшя з третьої декади травня і впродовж літа 2021 року випало 210 мм опадів за середньорічної норми 123 мм. Це посприяло аномально великому нагромадженню продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на час сівби озимих зернових культур і період осінньої вегетації (таблиця).
Таблиця. Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту, залежно від попередника, 2021 рік
Однак, попри значні запаси доступної вологи в ґрунті, далеко не на всіх полях їх використано повною мірою для отримання своєчасних і дружних сходів озимини. Аналізуючи хід виконання підготовки ґрунту в допосівний період, слід зазначити такі прорахунки, що призвели до значних втрат вологи з верхнього шару ґрунту (0–10 см).
Перше порушення агротехнічних вимог сталося через велике запізнення в обробітку ґрунту в після збиральний період. Це спричинило на фоні достатнього зволоження активне зростання бур’янів і падалиці попередника й призвело до втрати з ґрунту вологи та поживних речовин. Агровиробники на таких полях були змушені проводити обробіток ґрунту на глибину не меншу як 8–10 см, сприяючи активній аерації посівного шару ґрунту — таким чином, було припущено другої помилки, що призвело до невідворотних втрат вологи й не уможливило своєчасне одержання повноцінних сходів.
Припинення осінньої вегетації озимих зернових культур в зоні Присивашшя із значною затримкою було вперше зафіксовано за останні 25 років. Тому маємо всі підстави прогнозувати скорочення терміну проходження посівами зернових колосових культур зимового періоду, а отже, зменшення впливу негативних зимових чинників на рослини під час їх перезимівлі.
Волога для озимини
Досить високі запаси вологи в ґрунті на кінець осені й подальше нагромадження її впродовж зимового періоду дають можливість передбачити, що в І декаді березня в метровому шарі ґрунту буде акумульовано 1100–1300 м. доступної вологи. Для порівняння: в останні п’ять років по непарових попередниках запаси вологи становили 550–700 м., які були зосереджені тільки в шарі ґрунту (0–55)–(0–75) см.
Дослідження протягом останніх 10 років свідчать, що зазвичай на період проведення сівби озимих зернових культур (20.09–05.10) по непарових попередниках запаси продуктивної вологи у верхньому шарі ґрунту (0–10 см) недостатні й становили 5–8 мм. Зволоження ґрунту проникало на глибину 15–30 см із загальним запасом доступної вологи на рівні 15–25 мм. Через непередбачуваність тимчасового підвищення температури на фоні сильних вітрів під час проведення сівби отримати дружні сходи зазвичай проблематично, поготів — спрогнозувати бажану густоту рослин через великі коливання польової схожості (70–85%).
Обробіток ґрунту
На основі результатів багаторічних досліджень і виробничої практики можна стверджувати, що в посушливій зоні з метою збереження вологи в посівному шарі ґрунту й створення найсприятливіших умов для проростання насіння потрібно оперативно після збирання врожаю попередника виконати дисковими знаряддями обробіток ґрунту на глибину 4–5 см. Далі агрозахід слід повторювати за потреби — після появи сходів бур’янів і падалиці. Сформований шар суміші з дрібногрудкуватого ґрунту і рослинних решток надійно стримує переміщення вологи по капілярах із глибших шарів ґрунту до поверхні й таким чином запобігає її втратам.
Система землеробства no-till як шлях до збереження вологи в ґрунті, беззаперечно, має велике значення. Але в переважній більшості зона Присивашшя представлена важкосуглинковими солонцюватими ґрунтами, які схильні до запливання з малою водопроникністю, що стає великою перешкодою масштабного впровадження системи в регіоні. В той самий час сіялки прямого посіву у вигляді окремого елемента нульової системи землеробства можна з успіхом застосовувати, виконуючи за один прохід чотири агротехнічні операції, лишаючи на поверхні ґрунту рослинні рештки у вигляді мульчі й таким чином суттєво впливати на збереження доступної вологи в посівному шарі ґрунту. А отже, має переваги над сіялками, які застосовують у традиційних технологіях сівби.
В аридній зоні Півдня України, де гідротермічний коефіцієнт становить 0,6– 0,7, щоб досягти максимального результату в рослинництві, слід усі організаційні й технологічні заходи підпорядкувати раціональному використанню водного ресурсу. Тому агровиробник має використовувати арсенал переліку заходів, що впливають на нагромадження, зменшення витрат, ефективне використання рослинами нестабільного ліміту вологозабезпечення.
Основний обробіток ґрунту завжди був і є одним із найбільш енергозатратних агрозаходів у землеробстві. Через це постійно відбувається пошук принципово нових, прогресивних технічних засобів у вирішенні завдання. Розглядаючи чотири принципово різних системи обробітку ґрунтів, характерних для південної зони, з позиції нагромадження і втрати вологи слід зазначити, що втрати продуктивної вологи з поверхні ґрунту на фоні оранки в зимовий період становили на 10–15 мм більше проти системи no-till, чизельним і вертикальним обробітками. Це пов’язано насамперед з відсутністю рослинних решток на поверхні ґрунту та сильнішою аерацією верхнього шару ґрунту. За показниками швидкості проникнення гравітаційної вологи у глибші шари ґрунту найменші результати мала система no-till.
Проведення щілювання на важкосуглинкових різною мірою солонцюватих ґрунтах забезпечує вузькосмугове розпушування ґрунту на глибину до 50 см з метою покращення проникнення вологи в нижні шари ґрунту, руйнування нижнього твердого шару ґрунту й покращення умов для розвитку кореневої системи культур. Найпозитивніша реакція після проведення агрозаходу восени на полях із переущільним ґрунтом проявилась на посівах соняшнику та сорго.
Але, незважаючи на велику ймовірність нагромадження достатньо високих запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на початок весни, глибина допосівного обробітку ґрунту під ранні та пізні ярі культури не має перевищувати глибину висіву насіння кожної культури окремо. Така пересторога — не пересушити посівний шар ґрунту — особливо актуальна для пізньої ярої групи культур і викликана різко вираженою посушливістю клімату на Півдні, починаючи із середини квітня.
Норма висіву для ярих
Серед ярих польових культур на богарних землях Присивашшя з ранньої групи домінують ячмінь, горох, льон олійний, з пізньої — соняшник. Завдяки високим запасам продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту з осені по всіх непарових попередниках умови для сівби й одержання своєчасних і дружних сходів у 2022 році передбачаються сприятливими.
Фактичні запаси вологи в метровому шарі ґрунту на період сівби у сумі з надходженнями у вигляді опадів (середньостатистичні дані) впродовж вегетації по кожній культурі окремо беруть до уваги у визначенні норми висіву насіння. Для ячменю ярого за ранніх строків сівби оптимальна норма висіву коливається в межах 3,3–3,5 млн/га схожих насінин, за пізніх (імовірне зниження польової схожості) — 3,5–3,6 млн/га і глибиною заорювання в ґрунт на 3–4 і 4–5 см відповідно.
Горох і ячмінь ярий — відносно холодостійкі культури, тому строки їх сівби визначають фізичним станом посівного шару ґрунту. Норма висіву гороху становить 0,9–1 млн/га схожого насіння. Оскільки насіння гороху для набухання потребує вологи 105–110% своєї ваги, то після висіву потрібно забезпечити його тісний контакт із вологим ґрунтом — коткуванням.
Льон олійний від інших ярих культур вирізняється змінами норми висіву в широкому діапазоні залежно від сорту, строку сівби та вологозабезпечення. Так, за рядкового способу сівби з міжряддям 12, 15 см і ранніх строків сівби для сорту Дебют вона становить 4, а для сортів Південна ніч та Айсберг — 3 млн/га схожих насінин. За перенесення строків сівби на пізніші норма висіву зростає до 5,5–6; 3,5–4,5 млн/га відповідно.
Для забезпечення суттєвої економічної ефективності у вирощуванні соняшнику на Присивашші важливе значення має кількість нагромадженої вологи в глибоких шарах ґрунту. Ураховуючи оптимістичні прогнози в цьому питанні, норми висіву сортів, залежно від стиглості, потрібно планувати в межах: 35–40 тис. шт./га — для скоростиглих, 30–35 тис. шт./га — середньоранніх і ранньостиглих, 30–32 тис. шт./га — середньостиглих. Для гібридів норма висіву насіння дещо вища і, відповідно, по групах стиглості становить 45–60, 45–55 та 40–45 тис. шт./га. Строки сівби соняшнику настають за умови прогрівання верхнього шару ґрунту до +10…+12 °С. Глибина загортання насіння сортів становить 6–8 см, гібридів — 5–6 см.
У посушливому регіоні використання продуктивної вологи рослинами соняшнику впродовж вегетації значною мірою залежить від якості сівби, зокрема — рівномірності висіву насіння й одночасної появи сходів. Установлено, що рослини, які зростають двійниками, трійниками з одного гнізда знижують свою продуктивність на 20–40%. На полях із недружними сходами рослини соняшнику з відставанням у розвитку на дві фази, як порівняти із загальним посівом, за рівнем урожайності менші на 40–50%.
У роки з незначним лімітом вологи на період сівби ярих культур їх норми висіву повинні зменшуватися на 15–25% для корегування густоти стояння рослин відповідно до запасів продуктивної вологи.
Нівелювати ризики
У ході досліджень і виробничого досвіду напрацьовано великий арсенал заходів для пом’якшення негативного впливу посушливих погодних умов південного Степу на ріст і розвиток польових культур упродовж вегетації.
Мінеральні добрива в оптимальному співвідношенні між макроелементами (NPK) і мікроелементами відіграють велику роль у підвищенні врожайності культур. Але в умовах недостатнього зволоження рівень їх застосування не має перевищувати розрахункових запасів доступної вологи для рослин. Правильніший підхід застосування в таких умовах по фазах розвитку рослин. У внесенні міндобрив за такого підходу краще виконувати кореляцію застосування підживлення з урахуванням конкретних погодних умов. Слід мати на увазі, що розбалансована система живлення з перевищенням азоту знижує стійкість рослин до посухи.
Під час сівби з дефіцитом вологи в ґрунті недопустимо в рядок разом із насінням заорювати міндобрива — це призведе до зростання соляного розчину ґрунту в зоні насіння й погіршить умови його проростання. Фосфорні добрива важливо заробляти у вологий шар ґрунту в зоні активного функціонування кореневої системи.
Унесення агрохімікатів шляхом обприскування посівів за останні роки суттєво збільшились. На період виконання основних обсягів агрозаходу на Присивашші спостерігаються потужні вітри й високі температури повітря, що безпосередньо впливає на ефективність кінцевого результату роботи. Так, обприскування в тиху погоду забезпечує найвищу якість агрозаходу, за середньої швидкості вітру — результати дещо гірші, а за сильного, поривчастого вітру виконання агрозаходу — не допустиме.
Оптимальна температура повітря для внесення пестицидів — +14…+25 °С. За температури нижчої від зазначеного порогу в рослин і комах знижується метаболізм і технічна ефективність препаратів різко знижується. На фоні високої температури повітря препарати негативно впливають на рослини, викликаючи у них стрес, що знижує ефективність їх застосування.
На практиці агровиробники задля виконання кілька операцій за один прохід агрегата готують робочий розчин із препаратів різних груп пестицидів. У принципі це правильний шлях, але слід витримувати запобіжні заходи:
• чітко дотримуватись правил приготування бакової суміші робочого розчину відповідно до спеціальної карти сумісності препаратів;
• багатокомпонента суміш потребує оптимізації робочого розчину для запобігання перевищення загальної концентрації пестицидів і опіків рослин.
Відносна вологість повітря в зоні південного Степу на час обприскування посівів знижується до 40–50%, що веде до швидкого висихання робочої рідини після попадання на листкову поверхню рослин, особливо за дрібнодисперсної форми застосування. Для усунення проблеми доцільно збільшувати витрати робочої рідини й застосовувати ПАР, щоб активувати розтікання мікрокапель на поверхні рослин.
До уваги: дефіцит вологи в ґрунті суттєво пригнічує її біологічну активність, що веде до затримання процесу утилізації гербіцидів природним шляхом, а отже, і проявів післядії препаратів на наступних культурах сівозміни.
Зрозуміло, що шлях до радикального вирішення зволоження ґрунту на Півдні України і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці орної землі у 2,5–3 рази є використання повною мірою потужностей Північнокримського і Каховського каналів.
The Ukrainian Farmer
