Якщо агровиробник не знає, як працює лабораторія елеватора, він ризикує бути ошуканим
Лабораторія елеватора — це ідеальне місце для крадіжки зерна, оскільки крадіжку практично неможливо довести (тобто вкрасти «без шума и пыли», «Бриллиантовая рука»). Наприклад, якщо одному зі здавачів зерна додати в лабораторних аналізах вологу або сміття, а іншому здавачу зерна, з яким лаборант вступив у змову, зменшити вологу й сміття, то зерно від першого здавача перейде до другого, а той,у свою чергу, поділиться з лаборантом. До того ж елеватор не постраждає, а здавач зерна, якого ошукали, довести свою правоту не зможе, бо зерно вже змішане в «банці» і відокремити його неможливо. Лаборант наче нічого й не крав — він трохи «помилився в цифрах».
На жаль, красти зерно через лабораторні аналізи може не лише лаборант. Це може бути політикою підприємства. Наприклад, коли наша компанія виконувала роботи з автоматизації обліку одного з елеваторів, нам чинили надзвичайні перешкоди. Ми поскаржилися власнику, на що він сказав: «Не чіпайте їх, бо сьогодні мені гроші елеватор приносить в чемодані, і я боюся, що, коли ви автоматизуєте облік, ці гроші носити перестануть».
Однак, на щастя, є й інша практика. Ми бачили успішний елеватор, і, коли запитали, в чому ж секрет їхньої успішності, власник нам сказав: «Ми просто чесно ставимося до своїх клієнтів». Тому хочеться побажати здавачеві: довіряй, але перевіряй!
Спробуймо розібратися, як здавач зерна може себе захистити, перевіряючи діяльність лабораторії. На перший погляд здається, що основні зловживання відбуваються на ваговій. Проте це не так, оскільки ваги опломбовуються й дані зважування зазвичай виводяться на табло для водія, які він може сфотографувати на телефон. Якщо машина бруттується й тарується на одній ваговій, то це суттєво знижує ризик того, що дані зважування будуть «підкручені».
На мою думку, вагова — це місце, де здавачі намагаються обдурити елеватор, вступивши узмову з вагарем. Тоді як лабораторія, навпаки, — це місце, де елеватор намагається обдурити здавачів. У цьому зв’язку варто звернути увагу на те, де є охорона — в лабораторії чи ваговій.
Вологість
Тому зосередимо увагу виключно на лабораторії. Зерно на елеватор має надходити згідно з вимогами ДСТУ. Якщо зерно занадто вологе, в ньому є шкідники, пліснява, воно побите, то таке зерно лабораторія не прийме, а здавач витратить зайві кошти на транспорт. Тому перш ніж вести зерно на елеватор, є сенс перевірити його в незалежній лабораторії на відповідність ДСТУ й отримати три базових показники: вологість, засміченість і класність. Вологість і засміченість впливає на залікову вагу, а клас зерна — на ціну.
Розглянемо, як аналізи незалежної лабораторії допоможуть здавачеві захиститися від зловживання в лабораторії елеватора.
У лабораторії елеватора правдивий аналіз вологості зазвичай роблять лише з першої машини (він триває довго і його методика складна). Для всіх інших машин роблять експрес-аналіз, і в цьому аналізі лабораторія має достатньо велику свободу у визначенні відсотка вологості. Тому треба уважно дивитися аналіз реєстру товарно-транспортних накладних до показника вологості.
Документ, який описує методику розрахунку залікової маси, — це «Інструкція про ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах». Згідно із цією інструкцією, розрахунок залікової маси під час прийняття зерна на зберігання здійснюють в реєстрах форм N 3XC-3, з XC-4 й показують у відповідному складському документі.
Якщо здавач бачить, що показник вологості «накручується», а в нього є аналізи незалежної лабораторії, то він можете звернутися до керівництва елеватора з вимогою, щоб воно припинило цю практику. Треба розуміти, що волога — це ідеальний показник для зловживання, оскільки виявити кількість вологи в зерні, що в силосі, практично неможливо. Отже, якщо здавач привіз на елеватор зерно вологістю 16%, а йому лабораторія поставила 17%, то він одразу втрачає 2% зерна. Тож вологу треба контролювати по кожній товарно-транспортній накладній.
Оскільки возити зерно на аналіз до незалежної лабораторії з кожної машини дорого, є доцільним придбати аналізатор вологості. Він коштує недорого, але забезпечує той самий незалежний аналіз вологості.
Ми стикалися і з такою практикою, коли підприємства укладали з елеватором договір, у якому фіксували розрахунковий відсоток вологості на рівні 16%. Це важливо тоді, коли здавач зерна може диктувати умови елеватору: щоб убезпечитися від шахрайства, він домовляється з елеватором про те, що яке б він зерно не здав, в заліковій вазі воно вважатиметься вологістю 16%. Таким чином здавач перекладає відповідальність за вологу на елеватор,але це швидше виняток, ніж правило.
Дуже важливим є те, щоб вологість зерна не перевищила базисну 2%. Так, наприклад, якщо вологість базисного зерна вважається 14%, то за 16% елеватор може не сушити зерно з використанням газу, а вдатися до активного вентилювання. Відповідно, здавач має заплатити не за послуги сушіння — 30 грн/т, а за послуги активного вентилювання — 7 грн/т, а це в 4,5 раза дешевше.
Елеватор може пересушити зерно, наприклад, не до 14%, а до 13,5%, витративши на це додаткову кількість газу, і за це пересушене на 0,5% зерно виставити здавачеві рахунок. Однак здавач не має плати за пересушування, допускається тільки взяття додаткової оплати 0,2%. Часто здавач про це не знає й несе додаткові витратити.
Якщо лабораторія елеватора додає зерну зайву вологість, то після його сушіння з’являється зайве зерно. Якщо не вдається його вкрасти, то бухгалтерія змушена якось це зерно оприбуткувати. Зазвичай бухгалтер «заходить» в накладні й заднім числом змінює вагу брутто, а тому здавач може порівняти цифри зі щоденними звітами й побачити там відхилення, щоб зрозуміти, наскільки елеватор його «нагрів». Керівництву елеватора зазвичай складно це приховати, тому така проста звірка допомагає перевірити елеватор на правдивість. Якщо елеватор веде подвійний облік — для клієнтів окремо, а для себе окремо — на жаль, це виявити стає неможливо.
Сміття
Факт сміття — 2,5%, базис — 2, має очистити — 0,5, в документах пишуть 3,5, а почистили до 1,5%.
Облік засміченості зробити набагато важче, ніж облік вологості — для цього потрібна незалежна лабораторія. Є сміття трьох категорій, у смітті міститься не лише домішки, а й зерно. Перша категорія — 50% сміття та 50 зерна; друга — 70% сміття та 30 зерна й третя — 98% сміття та 2 зерна.
Якщо, наприклад, засміченість зерна становить 1–2% (в нормі), то лабораторії елеваторів додають ще 1–1,5%, а деякі й 2,5%. Після чищення з’являється зайве зерно й не вистачає сміття. Тоді під виглядом вивезення сміття в машину засипають зерно, зверху накривають тентом і на тент насипають сміття. Лаборант украв не зерно елеватора, а зерно клієнта, а клієнт про це й не здогадується, тому й не може виступити позивачем. Варто зауважити, що сміття 1-ї та 2-ї категорій належить клієнту, а сміття 3-ї категорії переходить у власність елеватора. Елеватор може виставити здавачу рахунок за збереження зерна 3-ї категорії, але здавач може його не оплачувати.
Трапляється, коли, наприклад, ріпак сіють по пшениці: обидві ці культури ранні, тож під час збирання врожаю в зерновій масі може бути 40% пшениці. Відповідно до ДСТУ, ця пшениця є сміттєвою домішкою, й здавач може її втратити.
Буває ситуація, що зерно очищають надмірно, наприклад, до 1,5% замість 2%, унаслідок чого здавач отримує менше зерна і від нього ще й вимагають доплату за очищення на зайві 0,5% сміття. У такому разі здавач може заплатити лише за 0,2% перечищеного сміття.
Як із вологістю, коли з’являється зайве зерно та не вистачає сміття, бухгалтер коригує вагу брутто в ТТН, щоб оприбуткувати зайве зерно.
Наступне місце, де можна втратити зерно, — це застосування норм природного убутку. Досі чинним є наказ Міністерства хлібопродуктів СРСР «Об утверждении норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных, и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР» від 28 січня 1986 року. Це невеличкий простий документ із великою кількістю таблиць, норм, у якому нескладно розібратися.
Якщо здавач має питання до лабораторії елеватора, то є сенс визначити клас зерна в незалежній лабораторії. Утім, незалежних лабораторій надзвичайно мало, тому часто клієнти домовляються з лабораторією іншого, незаангажованого елеватора. Раніше незалежні лабораторії були в підрозділах державної хлібної інспекції, але з недавнього часу вони перестали функціонувати.
Знеособлений аналіз
| Формула 1 | |
 |
|
 |
|
Деякі просунуті елеватори для зменшення ризику зловживань в лабораторії створюють систему знеособленого аналізу, суть якого полягає в тому, що проби відбирають одні люди й наклеюють на них штрих-код, а аналіз роблять лаборанти в закритій лабораторії, де вони не можуть визначити походження проби. Показники аналізу вони прив’язують до штрих-коду, до того ж клієнта не бачать. Лаборанти, які заходять в знеособлену лабораторію, здають телефони та закриваються у приміщенні, у якому відсутні вікна. Якщо елеватор має знеособлену лабораторію — це є його конкурентною перевагою, оскільки рівень довіри здавача до такого зерносховища набагато вищий, і ми також рекомендуємо везти зерно на таке зерносховище.
Як порахувати зерно
Перерахунок кількості зерна роблять лише тоді, коли зерно справді потребує доробки. Під час сушіння й очищення маса зерна зменшується на величину убутку вологи та сміття. Всі заходи мають бути доцільними й необхідними. Якщо зерно не потребує попереднього сушіння або чищення, то зменшення маси зерна може відбутися лише в межах норм звичайного убутку. Повертаючи зерно після зберігання, елеватор видає здавачеві акт-розрахунок, у якому перелічує й обґрунтовує всі випадки зменшення маси зберігання партії.
Нижче наведемо кілька формул для розрахунку залікової ваги зерна:
• зарахункова (розрахункова) маса зерна — це фізична маса зернової культури (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень щодо кондицій умісту вологи та сміттєвих домішок в зерні, що обумовлено в договорі про зберігання: формула 1.
|
Формула 2 |
|
 |
|
Спробуємо розрахувати зарахункову масу пшениці в обсязі 10 тис. кг із такими вхідними показниками: вологість — 15,8%, сміття — 4,7%. Показники якості відвантаження зерна з елеватора згідно з договором мають відповідати ДСТУ 3768:2010 — вологість 14%, сміття 2%: формула 2.
Поради і рекомендації
Отже, щоб не бути ошуканими, під час здавання зерна, пропонуємо такі поради:
• робити якнайчастіше аналіз вологості в лабораторії;
• придбати експрес-аналізатор вологості й робити аналіз по кожній машині;
• вести незалежний облік по кожній товаро-транспортній накладній у розрізі: брутто, тара, нетто, вологість, засміченість, залікова вага й класність;
• щоденно звіряти власні дані з даними обліку елеватора та виставляти претензії, якщо дані не збігаються;
• за можливості фіксувати вологість в договорі, переклавши відповідальність за цей показник на елеватор;
• контролювати, щоб елеватор не виставив рахунок за сушіння 30 грн замість рахунку на вентилювання 7 грн. Також контролювати, щоб не виставили рахунок за пересушене зерно більше ніж на 0,2%;
• провести звірку щоденних звітів елеватора по отриманому зерну з даними за весь сезон, після того як зерно буде просушене на елеваторі;
• пам’ятати, що сміття 1–2-ї категорії належить клієнту, а сміття 3-ї — переходить у власність елеватора. Елеватор може виставити здавачу рахунок за збереження зерна 3-ї категорії, але здавач може його не оплачувати;
• ознайомитися з наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР «Об утверждении норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных, и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР», оскільки він містить велику кількість таблиць та норм від 28 січня 1986 року;
• визначити клас зерна в незалежній лабораторії, щоб бути впевненими в результатах лабораторії елеватора;
• здавати зерно в зерносховища, де є знеособлений аналіз зерна, що унеможливлює шахрайство.
Олег Колногозюк, директор «Компанія Аксіома»
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
