Суха погода в західному регіоні України восени негативно позначилася на сходах і осінній вегетації озимих зернових культур. Тому важливо підібрати оптимальні технологічні рішення, що забезпечать потужний весняний старт озимих зернових культур і стануть запорукою майбутнього врожаю.
Осіння посуха
Жовтень у зоні Полісся виявився несприятливим для сівби озимих зернових культур, бо опадів випало менше як 3 мм за норми 39,8 мм, а запаси вологи в орному шарі ґрунту знизилися понад допустимі для одержання сходів озимих зернових. У листопаді опадів випало менше ніж 20 мм за норми 37,9 мм.
Як наслідок, майже всі жовтневі посіви озимих зернових дали сходи аж у листопаді й до входу в зиму встигли сформувати лише 2–3 листки. Крім того, в період з 7 по 20 жовтня в нічну пору доби на ґрунті були постійні заморозки, що також не сприяло нормальній вегетації озимих зернових.
Строката зима
Особливістю зимового періоду 2021/22 рр. на Полісся було те, що морозні періоди часто чергувалися з відлигами, через що інколи навіть помічали пасивну вегетацію озимих. Ґрунт кілька разів відтавав і знову замерзав. Таке явище є небезпечним для слабо розвинених посівів озимих, які можуть загинути через випирання, бо коренева система в них недостатньо заглиблена в ґрунт. Загалом у найхолодніші дні температура ґрунту на глибині вузла кущення озимих культур (2–3 см) не опускалася нижче за –8…–12 °С, що не було критичним.
Протягом грудня та двох декад січня за усередненими даними у західному регіоні України випало 70–80 мм і більше опадів, які суттєво поповнили запаси вологи в ґрунті, що дозволяє з оптимізмом очікувати весну.
Весняні ризики
До проблемних у регіоні належать усі жовтневі посіви озимих, які не почали кущитися в осінній період (пізні терміни сівби), а також посіви після «проблемних» попередників: кукурудзи, соняшнику, цукрового буряку. Рослини на цих полях нині перебувають у фазу 2–3 листки чи початку кущіння. Для таких посівів головним є забезпечення швидкого весняного старту й розвитку вторинної кореневої системи. Оптимальним для них є прохолодна весна з регулярними опадами, що дасть можливість їм активно розвивати вторинну кореневу систему й продуктивну кущистість.
У зоні Полісся в останні роки спостерігається тенденція до збільшення посушливості клімату. Так, за останні сім років в умовах Полісся у чотирьох роках відбувалося швидке пересихання верхнього шару ґрунту внаслідок різкого наростання температури повітря, що призводило до припинення розвитку вторинної кореневої системи в сухому шарі ґрунту. У такому разі для профілактики втрат продуктивності на початку активної вегетації у фазу кущення або після фази 4-го листка слід обробити посіви стимуляторами розвитку кореневої системи з додаванням листкового фосфору. Протягом наступного тижня вторинна коренева система йде на глибину 10–12 см, і рослина не потерпає від браку вологи та живлення. Також значно збільшується кількість кореневих відростків і покращується споживання елементів живлення з ґрунту. Коренева система починає активно споживати фосфор тільки за температури ґрунту вищої за +10 °С, тому в холодний період потрібно фосфорне підживлення через листок.
Для збільшення кількості зерен у колосі в кінці фази кущення доцільно застосувати обробку баковою сумішшю карбаміду (16–20 кг/га) + сульфату амонію (3 кг/га), яку можна поєднувати з унесенням гербіцидів й інсектицидів.
З метою стимуляції ростових процесів доцільно обробляти посіви мікроелементними, мікробіологічними й органо-мінеральними добривами у великих обсягах робочого розчину. Ефективність унесення мікроелементів по листку в 5–6 разів вища, ніж їхнє внесення в ґрунт.
План дій
Першою весняною операцією на посівах озимих культур з урахуванням стану посівів і погодних умов осінньої вегетації буде спуск талих вод (за потреби), а другою — оцінювання їхнього стану. Остаточне оцінювання стану слід проводити через 10–15 днів після стійкого початку вегетації, коли будуть добре видно ознаки відростання: молоде біле коріння, світло-зелене молоде листя або 1–1,5 см світло-зеленого відростання від пазухи старого листа.
Плануючи азотне підживлення, слід узяти до уваги, що за невеликих вологозапасів в орному шарі (до 70–90 см) одноразове внесення високих доз азотних добрив недоцільне й неефективне. Найкращим варіантом буде розділити перше підживлення на два етапи: половину за першої можливості виходу в поле, а другу — пізніше, коли гарантовано очікуються опади.
Оглядаємо посіви
З метою оптимізації стану посівів за щільністю продуктивного стеблостою до початку колосіння, зниження ймовірності їх вилягання та розвитку хвороб слід застосовувати різну тактику проведення підживлення залежно від стану посіву.
Стан посівів оцінюється:
• відмінним, якщо на 1 м. є озимого тритикале не менше як 300 рослин, озимої пшениці — не менше як 400, озимого жита — не менше як 350;
• хорошим: озимого тритикале — 200– 300, озимої пшениці — 300–400, озимого жита — 250–300;
• задовільним: озимого тритикале — 100–200, озимої пшениці — 200–300, озимого жита — 150–250 за умови рівномірного їх розміщення за площею поля. Посіви потребують обов’язкового хімічного прополювання.
До поганих слід залічити посіви озимого тритикале з густотою меншою за 100 рослин/м., озимої пшениці — меншою за 200 та озимого жита — меншою за 150. Частина посівів, залічених до поганих, що мають 130 і більше рослин/м. підлягають ремонту, а менше 130 рослин — пересіванню.
За локальної загибелі посівів зернових культур від вимокання, розвитку снігової плісені або з інших причин такі ділянка поля культивують чизельними культиваторами або агрегатами для безполицевого обробітку ґрунту чи чизельно-дисковими культиваторами. Переорювати такі ділянки недоцільно, бо це призведе до перевитрати пального, втрати ґрунтової вологи та затягування строків посівної кампанії. Передпосівну обробку ґрунту після загиблих зернових агрегатами типу АКШ необхідно замінити на комбіновані ґрунтообробно-посівні агрегати, що суміщують передпосівний обробіток ґрунту із сівбою.
Азотне підживлення
Установлено, що найвища ефективність першого весняного азотного підживлення озимих культур досягається тоді, коли сума весняних позитивних температур від початку активної вегетації рослин (перехід середньодобової температури повітря через +5 °С) і до початку підживлення досягає 100– 120 °С. За таких умов окупність 1 кг азоту зерном сягає 9–15 кг і більше. Більш раннє азотне підживлення недоцільне в умовах ранньої весни через зниження коефіцієнта використання азоту з мінеральних добрив через недостатній розвиток всмоктувальної зони кореневої системи та повільної вегетації.
До фази 2-го листа сходи озимини живляться майже тільки ендоспермом, але після появи 3-х листків вкрай негативно реагують на брак азотного живлення, що надалі може позначитися на закладанні додаткових стебел і колосків у колосі.
Посіви (400–800 пагонів/м.), що не розкущилися й слабо розкущилися, слід підживлювати після відновлення вегетації рекомендованою для першого підживлення дозою азоту (60– 70 кг/га д. р.) з метою посилити весняне кущення, ураховуючи, що за потреби буде проведено друге підживлення на початку виходу в трубку дозою азоту 30–40 кг/га д.р.
Посіви, що мають 1000–1500 пагонів/м. посіву або 3–4 пагони на рослину, слід починати підживлювати через 7–14 днів після відновлення вегетації (рекомендована доза азоту — 60–70 кг/га д. р.) з метою збереження наявного стеблостою без стимуляції весняного кущіння. Друге підживлення на таких посівах за потреби має проводитися дозою азоту в 30–40 кг/га зі зміщенням ближче до середини виходу в трубку.
За браку азотних добрив для першого ранньовесняного підживлення азотом озимих зернових культур рекомендується така схема застосування азотних добрив: 40 кг/га д. р. на початку відновлення вегетації + 30–40 кг/га д. р. у фазу початку виходу рослин у трубку. Це обов’язковий мінімум. За наявності азотних добрив доцільно провести третє підживлення у фазу виходу прапорцевого листка. У цей час доза азотних добрив може становити до 60 кг/га д. р. Друге та третє підживлення проводять твердими формами азотних добрив.
Оптимальний термін проведення підживлення визначатиметься можливістю ввійти технікою в поле. Найкращими формами для ранньовесняного підживлення є аміачна селітра та КАС. Причому на ґрунтах легкого механічного складу ефективнішим є КАС, тоді як на важких — аміачна селітра або її суміш із карбамідом у пропорції 50 . 50. За використання твердих форм слід забезпечити необхідну рівномірність розподілення добрив на поверхні ґрунту (показник нерівномірності не має перевищувати 10%). Оптимальна рівномірність розподілення азоту досягається за використання КАС, за денних температур повітря менших ніж +10 °С можна застосовувати це добриво, не розводячи водою.
За планування врожайності озимих зернових не меншої як 60–70 ц/га, загальна доза азотних добрив за вегетацію для пшениці озимої має становити 140–160 кг/га д. р., для озимого тритикале — 135–150 кг/га д. р. Внесення такої дози слід розподіляти на 3–4 заходи: 60–70 кг/га д. р. на початку вегетації (КАС або сечовина), 35–40 кг/га д. р. — на фазу початку виходу в трубку (сечовина), 40–50 кг/га д. р. — у фазу появи прапорцевого листка (сечовина або КАС — унесення обприскувачем подовжувачами у міжряддя та на посівах озимої пшениці — 10 кг/га д. р. у фазу колосіння (водний розчин сечовини концентрації до 7–8%).
У період виходу в трубку формуються такі важливі складові врожаю, як довжина колоса, кількість колосків у колосі. Брак азоту в цей час призводить до скидання нижніх колосків. У той самий час дуже важливо не перевищити рекомендовані дози, бо це призводить до активного росту міжвузлів, яке потрібно гальмувати застосуванням ретардантів.
Не азотом єдиним
За усередненими даними для одержання врожаю озимої пшениці на рівні 60–65 ц/га в умовах зони Полісся слід внести мінеральні добрива в нормі N160-180P100-110К150-160. У господарствах, де зернові культури вирощують за інтенсивними технологіями, слід додатково вносити сірку і магній, а також мідь і марганець. Застосування мідних мікродобрив обов’язкове за вирощування зернових на торфових ґрунтах, де цього елемента обмаль.
Зважаючи на нинішню високу вартість мінеральних добрив, актуальним є пошук додаткових мало затратних засобів підвищення врожайності сільськогосподарських культур. У дослідженнях станції застосування фосформобілізаційного препарату Райс Пі забезпечило залежно від типу ґрунту вірогідне підвищення врожайності озимої пшениці до від 5 до 8 ц/га з тим, що витрати на його застосування становлять орієнтовно 200–260 грн/га.
The Ukrainian Farmer
