У технологічному процесі вирощування свиней є кілька важливих періодів, коли можуть виникати захворювання шлунково-кишкового тракту. Зокрема, це перші 24 год після народження поросяти, коли відбувається безперешкодний інтенсивний перехід антитіл із молозива через слизову оболонку тонкого кишківника в кров новонародженого. Для великих молекул глобулінів тонка кишка проникна лише протягом перших годин життя. Під час проходження стінки кишківника імуноглобуліни не піддаються руйнуванню чи перетравленню. Тому так потрібно, щоб новонароджені поросята протягом першої доби ссали молозиво, отримуючи з ним колостральний імунітет, який надалі визначає резистентність організму тварин до хвороб (вірусний трансмісивний гастроентерит, ротавірусної інфекції, колібактеріозу, анаеробної ентеротоксемії). З метою запобігання дисбактеріозу новонароджених слід заселити кишківник корисною мікрофлорою (біфідобактерії, лактобактерії, ацидофільні). Для цього широко застосовують різні пребіотіки та пробіотіки.
Наступним небезпечним віком є 10–14-та доба, яку пов’язують із надзвичайною інтенсивністю росту поросят і кількістю приплоду в гнізді. За цей період зростає потреба поросят у поживних речовинах молока свиноматки, натомість із ростом поросят виникає дефіцит материнського молока. У цей період у поросят часто розвивається гіпоглікемія. Синдром гіпоглікемії характеризується розладом обміну речовин, гастроентерологічними проявами, діареєю, зниженням температури тіла, судомами, 100%-ю смертністю.
З метою запобігання захворювання поросят підгодовують комбікормом (престарт, старт), починаючи з 3–5-ї доби, дотримуються температурного режиму в пологових боксах. Оперативне лікування гіпоглікемії проводять шляхом внутрішнього або внутрішньом’язевого введення 5%-го розчину глюкози дозою 5–10 мл на одне порося.
Останнім критичним періодом у вирощуванні поросят-сисунів є 20–21-й день життя. У цей період колостральний захист згасає, а організм поросят тільки починає формувати власний. У такому стані тварини найсприйнятливіші до хвороб. З метою легшого перебігу цього періоду на 17–20-й день життя вводять вітамінні препарати, добрі результати отримано від уведення стимуляторів обміну, адаптогенів.
Епідемічна діарея
У будь-якому захворюванні є домінантний патоген. Одним із найнебезпечніщих інфекційних агентів, що викликає гастроентерит у поросят раннього віку, вважається є РНК-місткий вірус, який належить до родини Coronaviridae, роду Alphacoronavirus. Тобто це альфа-коронавірусне захворювання. Розрізняють два типи вірусу, один з яких являє високу небезпеку саме для підсисних поросят.
Визначено кілька основних вірусних гастроентерологічних захворювань, відповідно до незначних особливостей перебігу, хоча етіологічним чинником є дуже схожі види вірусів. В одному з випадків хвороба позначається як епідемічна діарея свиней (едс) — гостре інфекційне захворювання свиней, яке за своєю небезпечністю може конкурувати навіть з африканською чумою. Хвороба є порівняно новою та мало вивченею, чим значно ускладнюється профілактика та боротьба з нею. За першого занесення хвороби найбільше ураження спостерігається у молодняку до місячного віку, зокрема у поросят-сисунів, а в стаціонарно неблагополучних щодо ЕДС господарствах переважно хворіють тварини групи відгодівлі.
Основним джерелом інфекції є хворі та перехворілі свині, які виділяють збудник до зовнішнього середовища з гноєм. Надалі вірус може поширюватися як через персонал і предмети догляду, корми, воду, його можуть переносити синантропні птахи й гризуни, а також може поширюватися транспортними засобами, через завезення нових тварин тощо. Хоча в зовнішньому середовищі вірус ЕДС є доволі нестабільним, він поширюється по фермі відносно швидко. Вірус втрачає інфекційність через 30 хв за температури +60 °С, однак доволі довго зберігається за +50 °С. До того ж вірус чутливий до дезінфекційних засобів на основі фенолу, ефіру, хлороформу, йоду, хлору та перекису водню.
У хворих на ЕДС підсисних поросят спостерігають швидкий розвиток профузної водянистої діареї та блювання. Калові маси мають зеленувато-коричневий колір без кров’янистих домішок. Зазвичай на 3–4-ту добу через сильне зневоднення більшість новонароджених поросят гине.
Для постановки остаточного діагнозу переважно застосовують ПЛР та ІФА дослідження. Імуноферментний аналіз застосовують як для виявлення самого вірусу, так і для визначення антитіл до нього. Через те, що за клінічними ознаками, епізоотичними особливостями та навіть патолого-анатомічними змінами епідемічна діарея свиней дуже подібна до трансмісивного гастроентериту, єдиним ефективним методом розрізнити ці дві хвороби є проведення антигенної діагностики. Окрім того, ЕДС слід відрізняти від ротавірусної та ентеровірусної інфекції, ешерихіозу, а також класичної чуми свиней, сальмонельозу та лептоспірозу, які можуть перебігати з подібною клінічною картиною.
Трансмісивний гастроентерит
Іншим вірусним захворюванням поросят у ранньому віці з клінічними ознаками гастроентериту є трансмісивний гастроентерит свиней (тгс), збудник якого теж належить до родини Coronaviridae, але вже роду Coronavirus.
За всіма характеристиками ця патологія майже повністю збігається з описаною вище епідемічною діареєю свиней. Практично все ідентичне — умови виникнення, патогенез, клінічні прояви, летальність, специфічність тільки до свиней, відсутність дієвих антивірусних лікувальних засобів. Хоча останнім часом з’явилися окремі повідомлення, що у разі вірусного трансмісивного гастроентериту (коронавірусу) свиней, (коли у поросят до двох тижнів летальність може становити 100%) пероральне задавання специфічних IgG підвищує виживаність новонароджених поросят більше ніж удвічі проти контролю. Також доведено, що специфічні антитіла IgG до ротавірусу ефективно контролюють кишкову ротавірусну інфекцію в новонароджених тварин.
Для пригнічення секундарної бактеріальної мікрофлори в усіх випадках призначають антибіотики, сульфаніламіди та нітрофуранові препарати. Для профілактики й оздоровлення свинопоголів’я проти трансмісивного гастроентериту та ротавірусної хвороби розроблено і застосовують універсальні високоефективні вакцини. Для профілактики епідемічної діареї свиней потрібно індивідуально виготовляти аутогенну вакцину з інактивованого збудника ЕДС, отриманого безпосередньо в господарстві, де її застосовуватимуть. Така вакцина забезпечує ефективну профілактику захворювання та перехід через кілька років на щеплення свиней комерційними вакцинами, а часто і повну елімінацію збудника.
The Ukrainian Farmer
