Власники господарства «Органічний сад» вирощують на схилах Карпат плантацію органічної лохини площею 12 га
Умита гірськими дощами
У землеробстві не буває гладко. Що ж тоді казати про тих, у кого поле навіть не на рівнині, а на гірських схилах? Однак власники господарства «Органічний сад» побачили в такій місцевості не лише складнощі, а й незаперечні переваги та заклали в селі Верхня Стинава Стрийського району Львівської області плантацію органічної лохини площею 12 га.
Для трьох власників ТОВ «Органічний сад» сільське господарство — справа нова. Тому брати бика за роги студентські друзі вирішили аналізом і ретельним розрахунком — власне, цьому їх вчили на економічному факультеті вишу.
За наукою вирощування та саджанцями поїхали до одного з найбільших лохинових господарств Польщі — «Польської борувки», де цією культурою, зокрема органічною, займаються 15 років. Щоб умови вирощування відповідали потребам лохини, переглянули з десяток ділянок у Жидачівському, Стрийському та Дрогобицькому районах. Шукали найкраще поєднання легкого ґрунту та наявності води, робітників, електроенергії й доріг, а крім того, щоб ділянка відповідала вимогам органічного землеробства, бо відразу вирішили працювати на закордоння, де органічний напрям із року в рік набирає обертів. У Швейцарії та Австрії, до прикладу, він щорічно збільшується на 15%. Серед обстежених ділянок найпридатнішими здалися схили Карпат у селі Верхня Стинава. Там 2018 року й були зроблені перші посадки, а цього року отриманий перший комерційний урожай під ТМ Stynava Organic Garden.
СМАКОТА СЕРЕД КРАСИ
Висота, на якій розташовано село, — 400–700 м від рівня моря. Унікальність закладеної плантації передусім полягає в тому, що на такій висоті лохина в Україні ніколи не вирощувалася. Незвичний і рельєф. Перепад висоти на ділянці становить 120 м. Ніби не дуже й раціонально з таким зв’язуватися. Але навкруги така первозданна краса, що, здається, лише серед неї можна виростити справжній органік.
Щоб помилуватися дикими орхідеями, смарагдовою зеленню, послухати дзюрчання потічків, надихнутися величчю скель і, врешті-решт, просто вдихнути на повні груди чисте, насичене хвойними фітонцидами повітря, до Верхньої Стинави їдуть туристи. Підкорюють на квадроциклах і конях схили, збирають гриби-ягоди, зачерпують живильної водички із джерела Нафтусі, що виходить тут на поверхню. Тепер же у мисливців за емоціями з’явився ще один привід відвідати невеличке поселення на березі річки Стинавки — плантації лохини. Звичайно, якщо дозволять господарі. А вони і дозволяють, і запрошують. Тож в один із серпневих днів до Верхньої Стинави потягся народ. Охочих було так багато, що господарі навіть стали турбуватися за свої посадки.
— Пішли дощі, ми не встигали збирати ягоди й вони могли зіпсуватися. Тоді запросили всіх охочих зібрати лохину для себе через соціальні мережі, — розповідає директор ТОВ «Органічний сад» Богдан Боднар. — Зацікавленість перевершила сподівання, приїхали до нас на збирання навіть із сусідньої Тернопільської області.
Аграрним туристам виділили одне поле. Кількість ягоди, яку вони могли зібрати, не обмежували. При цьому кілограм коштував 50 гривень.
Цей досвід дав підставу замислитися про зелений туризм, але всьому своя черга. Наразі всі думки — про догляд за існуючими насадженнями та про посадку нових.
ДОВЕЛОСЯ ПОПОТІТИ ТА ПОНЕРВУВАТИ
Під вирощування місцева влада надала господарству 48 га. Вісім із них і досі знаходяться під старим колгоспним садом. Поки селяни ходять до нього по яблука. 40 га були під лісовою поростю або чагарником із бур’янами. За три роки нові господарі привели до ладу та зробили посадки на 12 гектарах, облаштували під нові ще 6 га.
— Процес підготовки ділянок виявився дуже трудомістким і довготривалим, — каже пан Богдан. — Є техніка для розкорчування, але вона важка й на схилах не дуже маневрова. А навесні та восени, коли мокро, на ній навіть виїхати на поле з таким рельєфом важко. Нахил деяких ділянок становить 20°. Довелося послуговуватися старим дідівським методом — розліснювати ділянки вручну. Потім порость вивозили екскаватором та перебивали на тріску. На площі 12 га цей процес розтягнувся на два місяці.
Вкотре стикнулися зі складнощами, коли завели на поле техніку, щоб нарізати ряди та укласти стрічки крапельного зрошення й агротканину. По-перше, техніці взагалі важко рухатися по схилах, по-друге, з одного боку укладач накидав на агротканину надто багато землі, а з іншого — майже нічого. Довелося знову все робити вручну: і укладати, і присипати. Через нахил поля непросто й доглядати за посадками: косити траву в міжряддях, проводити обрізку, збирати врожай. Щоб трактор не зносило в рядки й він впевненіше рухався, міжряддя зробили ширші за традиційні — 3,20–3,50 м.
Перший рік посадки видався дощовим, рослини погано розвивалися. Господарі стали непокоїтися: невже все даремно? Телефонували до Польщі, залучили незалежних консультантів, зразки ґрунту і листкового апарату відправляли на аналіз до Любліна.
Звісно, на такий важкий старт ніхто не розраховував. Як зізнається пан Богдан, знали б від початку, як воно буде, то ще десять разів би подумали. Але зворотного шляху вже не було. Тим паче, що швидко стала наявною купа переваг.
НЕОЧІКУВАНІ БОНУСИ
— В агрономічному плані ми у виграші, — зробили висновок власники після трьох років господарювання. Завдяки мікроклімату, який створюють гори, лохинові поля уникають приморозків — як весняних, так і осінніх. Холодне повітря ніби стікає з гір долу. Коли цієї весни у долині, де теж є лохинові посадки, фіксували проблемні –4 °С, у Верхній Стинаві рослини перебували за комфортних 3 °С. І це перший бонус.
Другий: нахил унеможливлює підмокання, чого, як і пересихання, дуже не любить коріння лохини. Самі ряди за рясних дощів від надлишку вологи захищає агротканина, міжряддя — природний дерен, який, нарізуючи ряди, не чіпали. Він зберігає біоценоз і структуру ґрунту, стримує розмивання після танення снігу та рясних опадів. А їх, до речі, вистачає. Ще жодного разу в агронома господарства не було потреби увімкнути крапельну систему для поливу, вмикали її лише для фертигації.
Третій бонус: поля «Органічного саду» розташовані на північно-східному схилі, який прогрівається поступово. Тоді як у долині весняні температури стрибають, то прискорюючи, то загальмовуючи розвиток, від чого рослинам завдається стресу, тут неквапливе прогрівання повітря, рослин і ґрунту створює умови для поступового пробудження й рівномірної вегетації всіх частин рослини. Затримка в цвітінні й зав’язі, яка, на перший погляд, може здатися недоліком, насправді є великим плюсом — урожай пізніх сортів достигає на два тижні пізніше й збирається, коли в інших він вже повністю розпроданий. Цього сезону ягоди середньопізнього сорту Чендлер завершили збирати 2 жовтня, пізнього сорту Еліот — 10 жовтня. Гуртовики останню лохину забрали по 260 грн/кг.
ОЧІКУВАНІ ПЕРЕВАГИ
Зайве говорити, що господарі отримали й те, заради чого так довго шукали ділянку: органічну землю, кислі ґрунти, м’яку воду для поливу, робочі руки.
Село Верхня Стинава невеличке, мешкає в ньому приблизно тисяча людей. Ані увагою, ані роботою вони не розпещені. Тих, хто прагне виїхати за кордон на заробітки, небагато. Тримаються своєї господарки, розводять худобу, збирають у лісах дикороси на продаж та раді, якщо до них завітають туристи.
— Люди задоволені, що з’явилася робота, що не треба її шукати по світах, хоча всіх охочих, ясна річ, працевлаштувати ми не можемо, — каже Богдан Боднар. — Є кілька постійних працівників, для збирання винаймаємо сезонних. При цьому не всі охочі заробити, виявляється, для цього годяться, бо ж і збирати теж треба вміти. На той урожай, який ми отримали цього року, вистачало 20 місцевих робітників. Наступного року, не виключено, що будемо шукати ще й по інших селах, бо, за нашими розрахунками, треба буде чоловік 30–40.
Збиральники заробляють три місяці поспіль: від середини липня до середини жовтня. Цього сезону оплата велася за кількість зібраного врожаю й залежала також від якості збору. На початку роботи робітник отримує унікальний код. Коли лохина потрапляє до сортувального столу, за кодом спеціальна програма визначає, хто, скільки і якої ягоди зібрав. У результаті робітник може бути як премійованим, так і оштрафованим.
Ґрунт для вирощування лохини в цій місцевості ідеальний: кислий і пухкий. Про це говорять і значні зарості дикої чорниці в лісі, яку в сезон активно збирають місцеві мешканці. Але для культурної рослини все одно треба готувати субстрат, адже правило бізнесу — жорсткий розрахунок. У ТОВ «Органічний сад» до 30% природного ґрунту додавали завезений верховий торф та кору хвойних дерев і перепрілу тирсу, яких у Карпатах не бракує. Складових не шкодували, вбачаючи в них основу успіху. Водночас субстрат насипали врівень із поверхнею землі, а не підіймали гребінь, як роблять на важких ґрунтах, де потрібно, щоб шар, освоєний кореневою системою, дихав і не перезволожувався. У цій місцевості природний ґрунт під субстратом сам по собі є дренажем.
НЕ ОСТАННЄ СЛОВО — ЗА ВОДОЮ
Воду для поливу насаджень вирішили брати з безіменного гірського потічка. Він настільки невеличкий, що його легко перестрибнути, але живиться джерелами, які ніколи не пересихають. Інститут водного господарства розробив проєкт водозабору із фільтраційною системою й колодязями для зберігання. Насосами вода закачується до штучного басейну місткістю 2,5 тис. кубів, звідти потрапляє до системи зрошення.
Як було сказано, лохині у Верхній Стинаві вистачає опадів, тому воду в господарстві використовують лише для фертигації. Щоб дати рослинам потрібну кількість поживних речовин, але при цьому не перезволожити субстрат, вмикають систему двічі на тиждень, бо за раз багато добрив не даси. Використовують продукцію компанії «БТУ-Центр» та інших українських виробників органічних добрив із Вінниці, Тернополя і Черкас.
І дощова вода, і та, що з потічка, настільки відфільтрована природою, що дуже м’яка, майже дистильована. Її основні показники pH — 6,0–6,5, ЕС — у межах 0,1–0,15. Навіть за додавання добрив засоленість не підвищується до 1°. Для лохини це ідеально, бо високий уміст солей у воді спричиняє затримку у вегетації та навіть загибель рослини.
За своєю фізіологією корені лохини не мають усмоктувальних кореневих волосків, тому послуговуються грибами, які селяться на коренях лохини й допомагають їй отримати поживні речовини в доступній формі. Якщо симбіоз рослини й грибів — мікориза — не склався, лохина голодуватиме. Утворюється мікориза на лохині лише в кислому середовищі, pH ґрунту в ідеалі має становити 4,2–5. В органічному виробництві кислотність регулюють за допомогою лимонної кислоти. В «Органічного саду» потреби в її внесенні не було жодного разу. Хіба не чудові умови?
Пан Богдан, який за кілька років став розбиратися в дрібницях технології не гірше за агронома господарства, також зауважує, що для розподілу вологи велике значення має як правильно сформований ряд і структура субстрату, так і достатній об’єм води, що вивільняється з крапельних трубок. У кожному ряді їх дві. Вода, як і розчин, не повинна розтікатися по поверхні, а має створювати широкий і глибокий конус зволоження, який доставляє вологу й поживу на всю глибину залягання коренів. Потребу у зволоженні визначають не на око, а професійними вологомірами. Є в господарстві також обладнання для вимірювання якості води й складу розчину добрив.
КОЖНІЙ ДІЛЯНЦІ — СВІЙ СОРТ
Для власників господарства важливий правильний вибір сорту, адже рано чи пізно вони планують освоїти весь свій земельний банк у 48 га. Поки що висаджено шість основних сортів: Блюкроп, Чендлер, Дюк, Еліот, Нельсон, Спартан та понад десять тестових, таких як Дрейпер, Аврора, Ліберті, Бонус. І хоча деякі з них уже дали комерційний урожай, продовжують придивлятися до всіх.
— Добре себе показали середньостиглий Бонус, середньопізній Ліберті та пізня Аврора, — каже пан Богдан. — Знаю, що є виробники, яких Аврора розчарувала, дехто навіть викорчував її. А особисто мені вона подобається. За смаковими якостями Аврора, вважаю, навіть випереджає Еліот. Збирали її, як і Еліот, 10 жовтня. Остаточне рішення щодо цих сортів ухвалимо через кілька урожаїв. Засаджувати ділянки навмання, щоб потім із якоїсь причини їх прибирати, не маємо фінансової можливості.
Саджанці «Органічний сад» замовляв у розсаднику «Польська борувка», а також у кількох українських розсадниках.
Минулого року в полі встановили вулики з джмелями. Використання цих комах у вирощуванні лохини стало загальноприйнятою практикою. Кількість джмелів була розрахована фахівцями згідно з розташуванням ділянок, віку рослин і очікуваної врожайності. Є сорти, до квіток яких через їхню побудову бджола потрапити не може, тоді вона хоботком проколює квітку збоку й висмоктує нектар. При цьому запилення не відбувається. Джміль полює саме за пилком, тому як запилювач більш ефективний. Його перевага ще й у тому, що літає в прохолодну вітряну погоду, яка якраз і буває в гірському районі під час цвітіння лохини.
БІЗНЕС БЕЗ ПОСПІХУ
Перший комерційний урожай «Органічний сад» зібрав цього року. Це 15 т ягід з 10 га трирічних посадок. Богдан Боднар вважає його хорошим стартом. Вихід лохини на повне плодоношення очікують через 3–4 роки.
— Наразі ми ще не маємо прибутку. Урожай, який отримано цього року, не покриває не те що капітальних вкладень, а навіть витрат на догляд, — каже директор господарства. — Щоб ми вийшли в нуль, потрібно ще 3–4 роки. А далі вже можна буде рахувати прибуток. Бізнес на лохині нешвидкий. Помилково вести розрахунки врожаю від року закладання плантації, ще й не враховувати затрати на щорічний догляд.
Наступного року з цих самих 10 га господарі очікують 30 т, далі — приблизно 50 т. Тим часом подорослішають кущики, посаджені пізніше. Точно вирахувати врожай складно. Різні сорти входять у силу по-різному: одні стрімко, інші — розтягнуто в часі.
Наразі органічну лохину з Карпат під ТМ Stynava Organic Garden залюбки купують гуртовики з Херсонщини й Миколаївщини, трейдери на львівському «Шуварі», деякі торговельні мережі. У сезон «Органічний сад» співпрацює з кооперативом «Фермерська родина». При цьому співвласники не лишають планів виробляти продукцію на експорт і продовжують збільшувати її обсяги та вибудовувати логістику. Логіка наступна: в Україні останніми роками закладено багато плантацій, які можуть призвести до перевиробництва й просідання ціни. Закордонний ринок і більший, і дорожчий. Але як буде насправді, покаже час. Так, минулого і цього року ціна на лохину в Україні була кращою, ніж в Європі. Проте є ще велика Азія.
Щоб відповідати ринковим стандартам, у ТОВ «Органічний сад» ягоди калібрують, пакують і брендують. Для цього придбали обладнання: напівавтоматизовану сортувальну лінію, модульний холодильник із камерою швидкого охолодження. У секціях холодильника, що вже запущені, може одночасно зберігатися до 8 т лохини. На кілька сезонів цього вистачить, потім додадуть ще секцій. Поки все за планом.