Кульгавість є дуже серйозною проблемою для молочних корів. Так, згідно з даними науковців Корнельського інституту та Вісконсинського університету ветеринарної медицини (США), через кульгавість втрачається 2% поголів’я, корова недодає 340 кг молока за лактацію, 20% корів передчасно вибраковують, а сервіс-період збільшується на 28 днів.
Як відомо, хвороб кінцівок доволі багато, їх поділяють на інфекційні та неінфекційні. До перших належать пальцевий дерматит, хвороба Мортелларо, копитна гниль, міжпальцева флегмона, міжпальцевий некробацильоз, ерозія рогового шару п’ятки, міжпальцевий дерматит і пов’язують з епізоотичним станом регіону, загальним станом опірності організму тварини та гігієни приміщення.
Неінфекційні хвороби кінцівок — субклінічний ламініт, аксіальна тріщина, спіралеподібне копитце, тріщини п’ятки, горизонтальні тріщини, рани, міжпальцева гіперплазія, крововилив підошви, виразка підошви, тонка підошва, абсцес копитця, виразка копитця, вертикальна тріщина, хвороби білої лінії — виникають унаслідок неякісної годівлі й умов утримання.
Відтак, щоб визначити причини кульгавості, треба оцінити чинники, що впливають на її появу. Вони можуть бути пов’язані як, власне, з особливостями організму тварини — проблемами транзитного періоду, віком, продуктивністю, поведінкою, генетикою, так і системними захворюваннями — гіпокальціємією, кетозом, інфекційними хворобами. А також, як зазначалося вище, умовами утримання (догляд, рівень комфорту, охота, неправильна обрізка ратиць, відповідальність та професійність персоналу) та неякісною годівлею (субклінічний ацидоз, нестача мікро- та макроелементів, надлишок протеїну та брак клітковини).
Якщо умови утримання (наприклад, стан підлоги чи неправильне обрізування ратиць) і травмованість копита мають чіткий причинно-наслідковий зв’язок, то залежність стану копит від годівлі корови, принаймні на перший погляд, видається доволі примарною. Менше з тим, вона існує, до того ж у тісній кореляції.
З анатомії відомо, що частиною копита є жирова пальцева подушечка, яка слугує своєрідним амортизатором під час ходьби. Коли вона тоншає, — а це стається через брак повноцінного збалансованого харчування, — корова починає накульгувати. Здавалося б, як пов’язані відсутність апетиту в корови, втрата ваги й копита? А логіка проста: тварина втрачає жир, зменшуються ліпідна оболонка й амортизаційні ліпідні подушечки, з’являються крововиливи у структурі копитного рога і кістки — як наслідок, кульгавість. От вам ілюстрація залежності негативного енергетичного балансу організму корови з хворобами копит.
Як відомо, найкраще лікування хвороби — її профілактика. У разі кульгавості варто спершу оцінити кожен чинник, що може вплинути на її появу. Наприклад, слід критично оцінити умови утримання: тип підлоги, відсутність абразивних і травмонебезпечних поверхонь, комфортність стійла, достатній простір, щільність тварин, стратегію групування тварин, наявність стресів для тварин тощо. Окрім того, варто проаналізувати менеджмент годівлі: правильний раціон, змішування кормів, контроль роздавання кормів, оптимальне забезпечення організму поживними речовинами, мікро- та макроелементами. Такий аналіз дасть змогу мінімізувати чи нейтралізувати кожен чинник й уникнути проблеми. Утім, від теорії перейдімо до практики профілактики кульгавості корів. У господарстві «Прогрес молоко» вона спрацьовує на 100 % — усі корови тут мають здорові копита. Причому не завдяки якимсь дорогим маніпуляціям, а тільки завдяки утриманню на солом’яній глибокій підстилці та збалансованій годівлі.
Як вдалося забезпечити тваринам комфортне життя, на Всеукраїнському практичному форумі «Молочна ферма» розповів директор господарства Дмитро Самсоненко.
Особистий простір на м’якій соломці
ТОВ «Прогрес молоко» засновано 2018 року. Дійне стадо налічує 220 корів, утім, у господарстві планують збільшити поголів’я до 600 дійних корів — для цього нині будують нове приміщення та планують там встановити аналогічну нинішній доїльній залі «Ялинка» 2 . 6, тільки більшу за розміром — 2 . 12. «“Ялинка” нас влаштовує, до того ж до неї підв’язана система моніторингу здоров’я й активності тварин. Тому сенсу змінювати виробника доїльної зали немає», — розповідає Дмитро Самсоненко.
Своє рішення утримувати корів на глибокій підстилці, щоб уникнути травмування кінцівок, пан Дмитро аргументує фізіологічними особливостями тварин: «Основна маса молока продукується, коли корови лежать і жують жуйку. В ідеалі для нормальної продуктивності молока тварині треба 12–16 годин лежати — сучасні дослідження це підтверджують. У такому разі через портальні вени й, відповідно, через вим’я проходить найбільша кількість крові. Як відомо, для утворення одного літра молока потрібно, щоб через вим’я пройшло 700 л крові. Якщо коровам не забезпечити такі умови, то, навіть якщо вони з’їдять раціон, розрахований на отримання 40–50 л молока, вони його не спродукують, бо не буде конверсії корму. Тому важливо, щоб приміщення були пристосовані до такого комфортного лежання тварин. Корова, як і людина, повинна мати особистий простір. Його розмір, тобто величина стійла, визначається вагою тварини: чим корова важча — тим більше місця для лежання їй потрібно. Натомість у реальності це зовсім не так. Будівельники планують і будують стандартне стійло, а якщо в господарстві корови по 800 кг, то про жоден комфорт для них не йдеться. Натомість нічого придумувати не потрібно: є відповідні розрахунки, що дають змогу розрахувати величину стійла залежно від розміру тварини, щоб вона могла вільно лежати й відпочивати».
Переконання директора «Прогрес молоко», що для комфорту тварин усе ж таки краще стара добра солом’яна підстилка, а не, наприклад, сучасні гумові мати, тільки зміцнилося після відвідин тваринницьких господарств у Франції та Америці. За словами пана Дмитра, на старих французьких фермах, де дійних корів утримують на глибокій підстилці, проблем із кінцівками не було — ні кульгавості, ні набряків тощо. Натомість на сучасних роботизованих фермах із боксовим утриманням та гумовим покриттям у всіх тварин були уражені скакальні суглоби, розвинений травматичний бурсит — у приміщенні чисто, гігієнічно, але тваринам некомфортно. Відвідавши ж до півтора десятка ферм в американському штаті Вісконсин, у жодній із них він не побачив гумового покриття, а підстилкою слугував або сепарований гній, або намитий пісок — солома для американців занадто дорога.
Тож нині корів у ТОВ «Прогрес молоко» утримують у переобладнаних звичайних клюшечниках, де безбоксову зону відпочинку устелено шаром соломи, яку щодня підсипають, — у результаті з початкової товщини 5–6 см нашарування зростає до 1 м. «Розмір соломи значення не має — головне, щоб була суха, з накритих скирт. У нас солому подрібнює американський подрібнювач, розкидаємо її вручну під час вечірнього доїння. Пробували розкидачем, але вручну виходить набагато краще і якісніше. Гнойові проходи чистимо технікою тричі на день, а гнойовий матрац у зоні відпочинку — раз на місяць-півтора фронтальним чи телескопічним навантажувачем», — розповідає Дмитро Самсоненко.
Утім, солом’яна підстилка, за словами директора, теж має свої мінуси, зокрема, влітку, адже виділяє дуже багато тепла. Тому потрібна добра вентиляція. Окрім того, незважаючи на дешевизну соломи, забезпечити потрібну її кількість у разі збільшення поголів’я буде занадто дорого. Тому в господарстві планують у новозбудованих приміщеннях підстилку з відновленого гною. Для цього планують купити відповідну техніку для зневоднювання гною. За цією технологією — майбутнє, переконаний директор, не дарма нині великі вітчизняні ферми її освоюють.
Заведено вважати, що солом’яна підстилка — ризик погіршення якості молока, зокрема збільшення кількості соматичних клітин у ньому. Адже відомо, що підстилка органічного походження сприяє інтенсивнішому розвитку бактерій, які в результаті спричиняють мастит. Утім, досвід ТОВ «Прогрес молоко» спростовує цю тезу. «Кількість соматичних клітин у нашому молоці не перевищує 90–150 тис./см., тобто нижче екстракласу ми молоко не здаємо. Тому глибока підстилка не впливає на якість молока. Але соматика — це комплексне поняття. Орієнтуватися тільки на здоров’я вимені не варто», — веде далі Дмитро Самсоненко.
Утім, здоров’я копит — теж комплексне поняття. Воно залежить від добре збалансованого раціону щодо енергії, протеїну, клітковини, а також від наявності в ньому макро- та мікроелементів, насамперед цинку. Цей елемент дуже добре впливає на стан шкіри та всі її похідні — шерсть, роги й копита. «Під час навчання в Німеччині ми за якістю шерсті визначали здоров’я рубця: якщо шерсть скуйовджена, тьмяна, не прилягає щільно до тварини — рубець нездоровий. Отже, неправильно сформували тварині раціон. Якщо шерсть здорова — у неї здорові копита», — зазначає пан Дмитро.
Загалом його філософія — бачити цілісну картину здоров’я тварини, адже від цього залежить стан окремих її органів. Наприклад, протягом 10 днів після отелення корова має негативний енергетичний баланс, потім починає відновлюватись, нормально споживати корм. Одним із контролерів її стану є ваги, підв’язані до програми менеджменту стадом, які встановлюють на виході з доїльної зали. Так можна побачити, як швидко тварина відновлюється, набирає вагу, продукує молоко. «Оця точка, де вона починає набирати вагу, важлива для будь-якого консультанта з годівлі — з огляду на стан тварини він може змінювати калорійність раціону. Окрім раціону енергетичного балансу ми досягаємо за допомогою преміксів, складених під потреби нашого господарства EDINSTVO GROUP, — каже директор.
Поєднати смачне й корисне
Як відомо, корова — тварина перебірлива щодо харчування, вибирає найкраще з кормів. Сепарація корму — надійний спосіб змусити її їсти, що потрібно, а не тільки смаколики. «Під час заготівлі кормів ми застосовуємо пенсильванські сита для розділення грубого корму на фракції. Далі змішуємо їх шнековим кормозмішувачем. Інгредієнти, що засипають у кормозмішувач, повинні бути подрібнені до фракцій, які засипають на кормовий стіл. Тоді залишки кормів не відрізняються від свіжорозданого корму більше ніж на 3%, і корови харчами не перебирають. Окрім того, раціон має бути вологим — для цього в корми додаємо воду, мелясу чи пивну дробину, щоб концентратна група прилипала до більших частин основного корму», — розповідає директор.
На початку статті наведено приклади економічних втрат від кульгавості корів. Але Дмитро Самсоненко оцінює результативність комфортного утримання та збалансованої годівлі корів не за зростанням надоїв. Контрольними показниками є непрямі ознаки: скільки працює копитник на господарстві, ступінь поширеності поточних хвороб — Мортелларо чи виразки тощо. «Якщо копитник проводить тільки планове профілактичне розчищення — ми на правильному шляху, — зазначає пан Дмитро. — Копитні ванни, які, до речі, треба робити в разі проблем із копитами, ми взагалі не робимо — хоч, знаю, інші господарства витрачають на них до 20 тис. гривень на тиждень. Насправді все крутиться навколо того, що здорова корова повинна їсти: чим більше корова з’їла сухої речовини — тим більше дала молока. У нас корови дають 33 л на дійну голову, жир 3,9–4%, білок — 3–4%. Тому для мене це вкупі із загальним задовільним станом здоров’я поголів’я — чіткий сигнал ефективності нашої технології».
The Ukrainian Farmer
