За двадцять хвилин польоту безпілотні літальні апарати здатні обробити стогектарне поле.
Багато хто з нинішніх агрономів пам’ятає часи, коли в дитинстві бігав з пакунком трихограми по кукурудзяному полю. Контроль кукурудзяного стеблового метелика за допомогою цього ентомофага в радянській Україні застосовували досить широко. В кожній області та чи не в кожному районному центрі існувала біолабораторія, яка розмножувала трихограму. Для її розселення по полях задіювали багато «піонерів», роботу яких проконтролювати було досить складно. Через такі ось організаційні моменти в більшості агрономів склалося стійке враження про неефективність самого методу захисту. Тому в новітні часи про трихограму мало хто й згадував. Проте час не стоїть на місці, і вчені разом з інженерами розробили метод внесення ентомофага на зернових, технічних, овочевих культур та травах за допомогою безпілотних літальних апаратів R-100.
Йдеться про яскраві літачки, невеликі за розміром, з розмахом крил до двох метрів. Валентин Дрозда, доктор біологічних наук, професор НУБІПУ називає їх коротко — НЛО. І вважає, що з їх допомогою трихограма може потіснити інсектициди у захисті від кукурудзяного стеблового метелика на великих площах кукурудзи. Редакція журналу The Ukrainian Farmer дізналася деталі цієї технології з перших вуст.
— Валентине Федоровичу, чому ви вважаєте метод розселення трихограми безпілотними літальними апаратами ефективним у боротьбі з кукурудзяним стебловим метеликом?
— Я не думаю, що від хімічного методу захисту сільгоспкультур треба відмовитися. Це, звичайно, не так. Адже має бути розумне поєднання і біологічного методу захисту, і хімічного. Коли у нашій країні почалася реанімація біометоду, агрономи часто задавали запитання: «Чи трихограма дає якийсь результат, чи не дає?» І я впевнено сьогодні можу сказати, що дає чудовий результат, але — не за старої технології розселення. Тут треба знати деякі біологічні особливості цієї комахи,
оскільки вона майже не літає, а лише трішки бігає. Вона нічого не шукає, бо здатна заражати аж 200 видів шкідників. Наприклад, щоб захистити гектар культури від капустяної совки, треба розселити від 30 тис. до 150 тис. особин на 200—400 точках на одному гектарі. Тобто зробив три кроки — посипав трихограму. Але якщо гектарів 10—20, то розселення перетворюється на жах.
Технічна конструкція літаків R-100 дозволяє підніматися на висоту кількохметрів. Коли відкривається бункер, то утворюється хмарка із зернової молі, зараженої трихограмою. За нашими підрахунками, 30% осідає на листі, знешкоджуючи тим самим листогризучі совки, 10% потрапляє на стебло, 50—70% — на землю і рослинні рештки. Таким чином утворюється суцільний килим із трихограми. Вона рухається вгору до сонця, по дорозі знаходить яйцекладку шкідника і заражає її. Без цієї технології важко боротися з кукурудзяним стебловим метеликом другого-третього покоління, коли поле кукурудзи перетворюється на суцільний ліс. Ці літальні апарати продуктивні, дозволяють обробити краї полів двічі чи тричі, практично безшумні та взагалі не пов’язані з ризиком для людини чи довкілля.
— Якщо трихограма ефективна, чому її так мало вносять?
— Бо її внесення потребує більше праці, обережності. Трихограма — це живий суб’єкт. Десь її можна придавити, забути про неї — і вона загине. Її треба тримати в холодильнику. Але все це складно лише на перший погляд. Захист сільгоспкультур — це взагалі наукоємний процес, який потребує осмислення. І щойно наші агрономи зрозуміють і пересвідчаться, що цей метод дієвий, всі труднощі відійдуть на другий план. У використанні трихограми є великі переваги перед інсектицидами. За високих літніх температур будь-який препарат дезактивується, а комаха, вирощена в умовах Півдня, працює, бо адаптована до таких умов. Найефективніше її використовувати проти листогризучих та підгризаючихсовок на цукрових буряках, зернових і травах, капустяної совки на овочевих, яблуневої та інших плодожерок у садах, гронової листокрутки на виноградниках, ну і, звичайно, проти кукурудзяного стеблового метелика на кукурудзі та в лісових масивах.
— Чи є в Україні достатньо біолабораторій, здатних забезпечити виробників трихограмою?
— Ми не повністю забезпечені трихограмою. Біолабораторій по всій Україні нині налічується близько 70, але вони зосереджені переважно на Поліссі, частково в Лісостепу. Здебільшого вони розміщені біля Києва, Черкас та Вінниці. У Черкаській області, наприклад, є велика біолабораторія, здатна забезпечити третину від потреби виробників у трихограмі. Однак на Заході, Півдні та Сході з цим є певні проблеми. Адже поштою, наприклад, її переслати проблематично — можна травмувати. Крім того, є таке поняття як екоформи та екотипи, тобто там, де народився, там і згодився. Місцева трихограма працює краще у своїх звичних умовах. Тому, якщо є місцева лабораторія, це завжди краще. А дізнатися, чи заражені яйця зернової молі трихограмою, дуже просто. Якщо яйце чорне — то там є життєздатна трихограма. Якщо воно жовте — треба викидати.
— Скільки коштують трихограма та її розселення?
— Її продають на вагу. Один грам торік коштував 30 грн, це приблизно 80 тисяч особин. З них близько 40 тисяч самиць, які відкладають яйця. Консультанти, проаналізувавши ситуацію на полі, порадять, скільки і коли її треба сипати. Наприклад, при розтягнутому льоті шкідників вносити трихограму слід у три прийоми: по 40, 80 та 50 тисяч особин на гектар. Щодо вартості технології внесення можу сказати, що торік це коштувало від15 грн за оброблений гектар.
Юрій Рябов, головний конструктор ТОВ «ЮАвіа»
Метод безпілотного внесення трихограми доводить свою ефективність уже протягом 8 років. Робота наших екіпажів нині розписана на весь сезон. Думаю, це найкращий аргумент на користь трихограми, адже гроші на вітер викидати ніхто не буде. У червні ми обробляємо цукрові буряки, липні — поля кукурудзи, а в серпні готуємо ґрунт під озимі проти озимоїсовки. Перевагами нашого методу є, у першу чергу, висока продуктивність. За день літальний апарат може обробити до тисячі гектарів посівів. Причому господарствам не треба проводити жодних підготовчих робіт. Для експлуатації R-100 не потрібно обладнаної злітно-посадкової смуги і місця для стоянки. Електронна бортова система забезпечує керування літаком в автоматичному і радіокерованому режимах польоту в поганих погодних умовах. Наша машина під’їжджає прямо на поле, яке потрібно обробити, агроном показує карту і за його присутності літачок розсіює трихограму. Їдемо на наступне поле. Таким чином за дві-три години ми можемо «накрити» все господарство. Що стосується самої трихограми, то є два варіанти її придбання. Або її купує саме господарство, або наша компанія. Найчастіше застосовуємо другий варіант співпраці, бо трихограма — це живий організм, який треба зберігати при температурі +5 ºС, плюс-мінус два градуси. Якщо її переморозити, вона загине, якщо недоморозити — відродиться, почне грітися — теж загине. А наші автомобілі оснащені холодильними камерами. Ми заїжджаємо в біолабораторію, перевантажуємо трихограму з їхнього холодильника у свої камери і їдемо працювати на поле. У нашій роботі людський фактор виключений. Трихограму вносять не люди, а літальні апарати, тож ми гарантуємо результат. Коли засипаємо трихограму в бункер, то агроном може це проконтролювати. А після того, як апарат облетить поле, бункер буде порожнім. Тому нашу роботу легко перевірити, на відміну від старих методів роботи з трихограмою, коли доводилося наймати людей, які ходили полем і розселяли її вручну.
Зоряна Гошовська
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
