Господарям, які серйозно замислюються над диверсифікацією свого бізнесу, радимо звернути увагу на норківництво.
Норківництво є основною складовою галузі звірівництва у багатьох країнах світу. Перші норкові ферми було організовані в США у 20-х роках минулого століття, і до середини 30-х років шкурки норок не мали великого попиту. Підвищення попиту на норкове хутро дало початок швидкому збільшенню поголів’я норок, і тепер продукція норківництва на міжнародному ринку становить понад 80% кількості проданого хутра на аукціонах у різних країнах світу.
Головне завдання господарств із розведення норок полягає у поліпшенні кольору, хутрових якостей, збільшенні розміру звірів, їх плодючості, підвищенні життєздатності нащадків та інших відтворних показників. Основними умовами успіху є, перш за все, правильна годівля, догляд і утримання, спрямоване вирощування молодняку, відбір і підбір, а також планове проведення ветеринарних лікувально-профілактичних заходів на фермах.
Найважливішим етапом при вирощуванні норок є реалізація хутра на аукціонах, які проводяться в Копенгагені, Санкт-Петербурзі, Лейпцигу, Фінляндії, Північній Америці. Ціна шкурок норки залежить від її розмірів і охоплює діапазон у 21,5—40,0 дол.
Практичний досвід
Звіроферма LTD Lauritzminde розташована в центральній частині Королівства Данія за 20 км від міста Колдінг і за 140 км від столиці — Копенгагена. Господарство є середнім за кількістю поголів’я норок. На фермі утримують 4 тис. племінних маток американської норки різних кольорових типів — стандартні, коричневі, чорні з коричневим відтінком, білі, сріблясто-голубі.
Утримання
Успіх у норківництві залежить не тільки від правильного ведення племінної справи, а й великою мірою від умов вирощування та утримання тварин. На звірофермі використовують шедову систему утримання норок. Вона забезпечує добру відтворну здатність звірів основного стада і сприяє вирощуванню відносно великого молодняку із шкуркою високої якості.
Норкова ферма огороджена бетонним парканом заввишки 1,5 м, у ґрунт паркан заглиблюється на 50 см. На фермі розміщено 24 шеди, з яких 12 завдовжки 50 м, інші 12 — 102 м. Також на території передбачено будиночок для обслуговуючого персоналу і два резервуари для кормосуміші, які працюють за принципом «зайнято — вільно».
Шеди — це довгі навіси з двома рядами кліток та проходом між ними. У кожній клітці є гніздо, що являє собою металевий сітчастий кошик (будиночок). Сітку виготовлено з нержавіючої сталі, яка не псує хутро. Зверху шеди мають дах з шиферу, який захищає норок від сонячних променів, дощу та снігу. Клітка має довжину 1 м, висоту — 65 см і ширину — 55 см. Її піднято над землею на 0,7—0,8 м. Для виходу із будиночка (металевого кошика) змонтовано лаз діаметром 9—10 см. За потреби лаз закривають металевою засувкою. Клітки у шедах розміщено одноярусними рядами так, щоб будиночки виходили до центрального проходу, а сітчастий вигул — на зовнішній бік. Клітки блокують по 6—7 штук. Зверху будиночка вмонтовані дверцята, що являють собою сітчасту рамку. Внутрішні розміри будиночка становлять: ширина — 30 см, висота — 35 см, глибина — 30 см. Як підстилку для будиночків на звірофермі використовують солому власного виробництва.
Роздавання кормів механізоване. Кормосуміш роздають за допомогою міні-трактора, який має дозувальний пристрій і бункер з кормом. Доза корму залежить від кількості поголів’я у клітці. Корм викладається зверху на клітку.
Для напування норок використовують автоматичну систему подачі води з використанням ніпельних автонапувалок. Норки, натискаючи носом на рухомий стік в центрі головки, відсувають гумовий клапан, і вода починає надходити слабкою цівкою.
Для видалення гною під клітками змонтовано гнойовий канал з автоматичним транспортером із шкребком у вигляді лопати, який, мірою наповнення каналу гноєм, просуває його до середини шеда в заглиблення (ями) з невеликим отвором. Із цих ям гідрозмивом гній просувається у гноєсховище, яке знаходиться за територією ферми на відстані 15 м.
Вирощування молодняку
Процес вирощування розпочинається власне з розвитку плоду в утробі матері, з організму якої плід одержує всі необхідні поживні речовини. У зв’язку з цим потрібно правильно організовувати годівлю вагітних самок.
Постембріональний розвиток молодняку норки можна розділити на кілька періодів. Молочний період триває приблизно 30 днів і характеризується високою інтенсивністю росту. Перехідний період триває близько 10 днів і характеризується перебудовою організму у зв’язку з переходом від молочної їжі до іншої. Константа росту на початку цього періоду різко зменшується, а потім знову збільшується.
Період юності триває з кінця липня до листопада. Цей етап можна розділити на дві фази. Перша триває приблизно до середини серпня; в цей час молодняк потребує дедалі більших обсягів і дає найвищий абсолютний приріст. У другій фазі (вересень — жовтень) темпи росту значно знижуються у зв’язку зі зміною літнього волосу на зимовий. Залежно від розвитку щенят і молодняку норок потрібно організовувати раціональну їх годівлю.
Середня маса щенят при народженні становить приблизно 9 г. Для збереження ослаблених щенят і тих, що випали з гнізда, їх на 15 хв. переносять в інкубатор для підтримання життєвих функцій, де автоматично підтримується температура 37 ºС (фото 4). Після взяття таких щенят з інкубатора їх підносять до гнізда, щоб матка обнюхала і прийняла в гніздо. Якщо ж матка не приймає своє щеня, то для нього підбирають подібну матку по породі і кількості приплоду і підсаджують до неї. Цей технологічний прийом сприяє високій збереженості приплоду на норковій фермі.
До місячного віку щенят годує самка (фото). Молоко норки високопоживне і висококалорійне. У 100 г міститься 121 ккал, протеїну — 7,0 г, жиру — 8,0 г, а в 100 г сухої речовини молока — 560 ккал. Тому щенята на кінець молочного періоду (1—1,5 місяців) досягають живої маси 200 г.
У нормального щеняти одразу після народження шкіра рожева, бархатиста і пружна на дотик. Очі розплющуються на 28—30-й день після народження, зуби прорізаються на 25—26-й день. Корм вони починають поїдати на 14—15-й день.
У молочний період щенята утримуються біля матері. Кількість щенят у гнізді рахують на 15—20-й день. Показники записують у племінні картки, що прикріплені до клітки. Після підрахунку фермер замовляє нові картки на кожне щеня: вони стають їхніми «паспортами», де вказано номер і породу батька, матері, особистий номер тварини, номер шеда і клітки, також обов’язково вказується порода норки.
Маток відсаджують на 25—30-й день, забираючи їх у спеціальні відведені шеди для маточного поголів’я. З 1,5-місячного віку щенят розпочинають ділити за статтю, тобто розбивають на пари: самця й самочку (одну пару) поселяють в одну окрему клітку. У двоярусних клітках можуть утримуватися по дві пари. Тим щенятам, яким не дісталося пари, підшукують пару з іншої сім’ї. До клітки прикріплюють племінну картку на новостворену сім’ю — на самця і самочку.
Годівля норок
У звірівництві важлива роль відводиться організації годівлі. Нормують годівлю норок залежно від віку, живої маси, сезону року і фізіологічного стану. В основу норм годівлі покладено чотири основні показники: обмінна енергія, перетравний протеїн, перетравний жир і перетравні вуглеводи.
Раціони балансують передусім за вмістом енергії і перетравного протеїну, а також контролюють у раціоні кількість жиру, вуглеводів і біологічно активних речовин.
Для норок LTD Lauritzminde кормосуміш готують у кормоцехах (кормокухнях) інших спеціалізованих підприємств. Кормокухня складається із самого кормоцеху з обладнанням для приготування корму, холодильника, зерносховища, установок для швидкого заморожування і лабораторії. Процес приготування кормосуміші повністю механізований. Комп’ютер контролює раціон і стежить за дозуванням всіх компонентів в режимі реального часу за допомогою електронних ваг, встановлених на дозаторах, кормозмішувачах і бункерах. Спеціальні датчики видають у вигляді графіка на комп’ютер інформацію про кількість білка, жиру і відсоток вологості готової кормової суміші. Давання свинячих субпродуктів у сирому вигляді, введення зерна в раціон у вигляді подрібненої муки, яка пройшла термічну обробку, дозволяє тримати температуру кормосуміші у діапазоні 0—2 ºС і готувати її відразу на декілька днів. Завезення кормів на звіроферму проводять раз на добу.
Суттєві корективи щодо рівня енергетичного і протеїнового живлення норок вносять сезон року і фізіологічний стан (особливо самок). Так, у періоди підготовки до гону, під час гону, щеніння і лактації кількість перетравного протеїну слід збільшувати, а даванки жиру зменшувати — для запобігання ожирінню, що негативно впливає на плодючість і молочність у період лактації.
Кормосуміш завозять у господарство спеціальним автотранспортом і вивантажують у резервуари. Роздають корм механізовано за допомогою електрокормороздавача. Температура корму влітку відповідає температурі повітря. Взимку температура корму повинна становити вище 12 ºС. Годують норок раз на день з 12-ї до 14-ї години. З дев’ятої години ранку проводять огляд в шедах кількості залишків корму. Залишки корму видаляють із кліток і вивозять у спеціально відведене місце.
Зняття і первинна обробка шкурок
Такі операції, як зняття і первинна обробка шкурок, істотно впливають на їхню товарну якість. На норковій фермі кожний фахівець має свої відпрацьовані технологічні функції і чітко виконує операції: знімає, знежирює, сушить. Ось основні етапи цього технологічного процесу:
Зберігають шкурки в окремій кімнаті, де підтримується певна вологість і температура до відправлення на аукціон спеціальним транспортом. Найбільший у світі Датський хутровий центр (аукціон) 2004 року одержав нову назву — Kopenhagen Fur. Система сортування складається з таких показників: тип (основний колір норки), стать, розмір, колір, відтінок основного кольору, відтінок пуху, довжина ості, якість опушення.
Що маємо в Україні?
Данія вважається світовим лідером виробництва шкурок норки, рентабельність якого становить там 90—95%. Проте в Україні рентабельність норківництва лише 20%. Така різниця пояснюється застосуванням в Україні ручної праці та дорогих кормів.
За радянських часів на території нашої держави налічувалося 16 великих комплексів з виробництва норкового хутра, сьогодні ж лише 4; є ще кілька дрібнотоварних приватних виробників. Лідером галузі є Переяслав-Хмельницький звіроплемгосп, заснований ще в 50-х роках минулого століття. Спочатку він спеціалізувався на розведенні сріблясто-чорних лисиць, песців, кролів, а наприкінці 70-х поступово перейшли на розведення норок. Згодом набув статусу племінного. Шкурки норок цього комплексу неодноразово ставали переможцями народногосподарських виставок у радянські часи, учасниками хутрових аукціонів у Санкт-Петербурзі та Лейпцигу; господарству присвоєно статус «Виробник кращих вітчизняних товарів України». Продуктивне стадо норок становить тут близько 18 000. Вирощують норку трьох кольорів — стандартну темно-коричневу, коричневу (власно виведена порода переяславська) та сріблясто-голубу.
Валентина Надточій, канд. с.-г. наук
Володимир Надточій, канд. вет. наук
Білоцерківський національний аграрний університет
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
