Травосумішки мають незаперечну перевагу перед чистими посівами, перевершуючи їх за врожайністю та знижуючи собівартість кормової одиниці.
Вища врожайність травосумішей порівняно з чистими посівами трав зумовлюється тим, що змішаний посів повніше використовує поживні речовини, сонячну енергію й воду. Перевага полягає також у тому, що бобові культури не тільки збагачують азотом грунт, а й сприяють надходженню його до злакових компонентів. Зелена маса і сіно злаково-бобових травосумішок містять більше протеїну, вітамінів, мікроелементів, ніж від чисто злакових посівів. У зв’язку з цим і якість тваринницької продукції при згодовуванні злаково-бобових травосумішок вища.
У травосумішах підвищується зимостійкість, посухостійкість і стійкість трав до шкідників і хвороб. Спостереження показали, що в степових і лісостепових районах, особливо в суворі безсніжні зими, люцерна в чистих посівах часто випадає, тоді як у травосумішах зберігається добре.
Проте іноді перевагу таки слід віддавати чистим посівам. Так, у разі освоєння заплавних земель з тривалим періодом затоплення найпридатніший чистий посів очеретянки звичайної або бекманії звичайної. У сухостеповій зоні вищі врожаї отримують від посівів у чистому вигляді житняку, волоснецю ситникового і прутняку.
Нами встановлено закономірності формування продуктивності більш ніж 20 видів багаторічних верхових і низових злакових і бобових трав та виведено сорти з асинхронними ритмами росту і розвитку впродовж вегетації. На підставі експериментальних даних за ритмами нагромадження біомаси у різні цикли стравлювання або скошування були підібрані компоненти з темпорально рознесеними ритмами росту для пасовищних і укісних травосумішок, що забезпечують рівномірніше надходження зеленого корму протягом сезону використання.
Створено систему різночасно дозріваючих сортів лядвенцю рогатого: ранньостиглий сорт Аякс, середньостиглий сорт Ант і пізньостиглий сорт Лотос, які формують за 4–5 циклів відчуження урожайність зеленої маси 45–50 т/га за нестійкої вологозабезпеченості рослин. Продуктивне довголіття у багатокомпонентних пасовищних травостоях з ним становить 4–6 років.
Включення сортів конюшини і пажитниці з різними ритмами росту в одну травосумішку дозволяє їм повніше використовувати умови життєдіяльності та формувати вищу продуктивність. Багатокомпонентна пасовищна травосумішка, підібрана описаним способом, забезпечує продуктивність від 5,5–5,9 т/га кормових одиниць з вмістом конюшини 36–54% на супіщаних ґрунтах (Полісся), до 9,2 т/га к. од. із часткою конюшини 55% на суглинках (Західний Лісостеп). На дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах Волині такі травосумішки перевищують за продуктивністю інші травостої в середньому на 20% (9,8–31,7% залежно від року).
Яким травосумішкам віддати перевагу
Травосумішки, що висівають на культурних сінокосах і пасовищах, розрізняються за складністю, способом, тривалістю використання, видовим складом. За складністю розрізняють прості (з 2–3 видів трав), напівскладні (з 4–6 видів) і складні (понад 6 видів трав). Досліди з порівняльного вивчення пасовищних травосумішок свідчать, що найбільш урожайними і збалансованими за мінеральним складом є прості, які складаються з одного бобового і двох-трьох злакових компонентів або двох бобових і одного злакового.
За нашими даними, за висіву на суходолі і осушеному торфовищі простих травосумішок із 3–4 видів урожайність пасовищ становила в середньому 9,2 т сухої маси; за висіву травосумішок з 6–7 видів ― 8,6 т з 1 га. Подвійні травосумішки зі стоколосу безостого і конюшини повзучої або з тимофіївки лучної і конюшини повзучої були найбільш ефективними на зрошуваних культурних пасовищах: вони забезпечили кращий вихід кормових одиниць з 1 га за низької собівартості однієї кормової одиниці і високого вмісту в ній протеїну порівняно зі складною травосумішкою.
Великий досвід у використанні простих травосумішок, що дають значний економічний ефект, накопичено у США, Канаді, Англії, Румунії. У США і Канаді практикують прості травосумішки, що складаються з одного-двох бобових і одного-двох злакових компонентів.
За способом використання розрізняють сінокісні, пасовищні і сінокісно-пасовищні травосумішки, за тривалістю використання ― короткострокові (на 2–3 роки), середньострокові (на 4–6 років) та довгострокові (7–10 років і більше). Короткострокові сумішки трав застосовують як у системі сівозмін, так і на вивідних ділянках із періодичним їх пересівом. Середньострокові ― для кормових і сінокісно-пасовищних сівозмін. Довгострокові сумішки висівають тільки поза сівозмінами на ділянках з ґрунтами, схильними до водної та вітрової ерозії, на заплавних і лиманних луках.
За видовим складом розрізняють злакові, злаково-бобові, злаково-різнотравні, злаково-бобово-різнотравні і різнотравні травосумішки. Найбільш поширеними є злаково-бобові. У сухостеповій зоні сіють злаково-різнотравні, злаково-бобово-різнотравні, а в напівпустельній ― і різнотравні травосумішки з прутняку, камфоросми, терескена і солянки кострубатої, які, будучи посухостійкими, дають високий урожай на сіяних літньо-осінніх пасовищах.
Отже, ботанічний склад травостоїв має істотний вплив на нагромадження обмінної енергії у сухій речовині корму. Найбільша її концентрація відзначена у конюшини повзучої, пажитниці пасовищної та багатоквіткової, але значно менша ― у костриці очеретяної та грястиці збірної. Вміст обмінної енергії на рівні 11,10 МДж/кг сухої речовини забезпечує датська травосуміш і 11,26 МДж/кг ― вітчизняна з таким самими видовим набором.
Ґрунти для кормових трав
Для закладання бобово-злакових травостоїв найпридатнішими є суглинисті, супіщані на суглинках ґрунти з достатньою вологозабезпеченістю, а також осушені низинні болота з добре розкладеним торфом. Непридатними є піщані ґрунти та ґрунти з піщаною підстилкою, для яких характерний недостатній, нестабільний рівень вологозабезпеченості впродовж вегетації. Мінеральні заболочені ґрунти через надлишок вологи, верхові та перехідні торфовища також не придатні для закладання пасовищних травостоїв. Під кормові угіддя відводять ділянки, прилеглі до ферм, використовують і орні землі. Земельний масив повинен бути великим і компактним. Оптимальне значення рН для мінерального ґрунту ― 5,5 і вище, торф’яного ― 5,0 і вище.
Обробіток ґрунту під сівбу багаторічних травосумішок проводиться диференційовано залежно від його типу, попередника, строків залуження. За наявності багаторічних кореневищних і коренепаросткових бур’янів (пирій, осот, будяк, щучка тощо) обов’язкове застосування гліфосатвмісних гербіцидів з нормою внесення 4–6 л/га залежно від забур’яненості.
За прискореного перезалуження дернину старовікових трав 3–4 років використання попередньо розробляють чизельним культиватором (КЧ-5, 1; КНЧ-4, 2; КЧД-6), обладнаним спеціальними лапами (пікоподібними). За потужнішої дернини обробляють у два сліди уздовж і по діагоналі ділянки чизельними культиваторами або дискаторами АДУ-6АК, АДУ-6АКД. Через 3–4 дні проводять основну оранку плугами ПГП-4-40 або ПГП-7-40 або іншими з гвинтовими або напівкрученими відвалами для кращого обертання пласта і загортання дернини. Для оранки використовують плуг в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками (пакерами ― ПВР-3,5; ПВР-2,3; ПП-2,8). Після оранки не слід проводити культивації, щоб уникнути витягування дернини на поверхню. Передпосівний обробіток проводять комбінованими агрегатами типу АКШ.
Удобрення травосумішок
Багаторічні бобові та злакові трави висувають підвищені вимоги до елементів живлення у зв’язку з тривалим вегетаційним періодом і багаторазовим використанням травостоїв. На дерново-підзолистих ґрунтах при рН нижчій за 5,5 і торф’яно-болотних при рН нижчій за 5,0 проводять вапнування. Вносять під попередній обробіток ґрунту доломітове борошно з розрахунку повної дози за гідролітичною кислотністю.
Засобами інтенсифікації слугують органічні, мінеральні та мікродобрива, а також біопрепарати для активізації мікробіоти ґрунту. Під оранку вносять органічні добрива 35–40 т/га або рідкий і напіврідкий гній у відповідних кількостях. Мінеральні добрива вносять під покривну культуру і додатково для отримання врожайності багаторічних трав у наступні роки: на мінеральних ґрунтах ― фосфорні (40–60 кг/га д. р.); калійні ― 60–90 кг/га д. р.; на торф’яно-болотних ― фосфорні (60–90 кг/га д. р.); калійні ― 120–150 кг/га д. р.
Азотні добрива вносять залежно від покривної культури і типу ґрунтів: на мінеральних ґрунтах під покрив однорічних трав та ячменю ― не більш ніж 60 кг/га д. р., пажитниці багатоквіткової вестервольдської ― не більш ніж 30 кг/га д. р.; на торф’яно-болотних ґрунтах під покрив азотні добрива не вносять. На супіщаних ґрунтах і осушених торфовищах у разі вмісту рухомої міді менш ніж 5 мг/кг сухого ґрунту вносять мідний купорос ― 15-25 кг/га.
Терміни сівби
До сівби травосумішок краще приступати в оптимальні строки:
Підпокривний чи безпокривний
Ранньовесняне залуження проводять під покривну культуру. Весняне залуження безпокривним способом ефективне лише за хімічного захисту у зв’язку із інтенсивною забур’яненістю. Літнє залуження пасовищними травосумішками за достатньої кількості опадів доцільно проводити безпокривним способом. Забур’яненість посівів за літнього залуження менша, ніж за весняного.
У разі пізнього (у серпні) безпокривного способу залуження наступної весни травосумішки не сформують густого щільного травостою, і експлуатувати їх можна лише в середині червня. Бобовий компонент за потреби включення у злакову травосумішку підсівають наступної весни. Кращою покривною культурою при залуженні навесні є пажитниця багатоквіткова вестервольдська з нормою висіву 15–17 кг/га, що забезпечує нормальний розвиток бобового компонента і використання травостою через 65–75 днів.
Використання як покривної культури однорічних сумішок вівса з горохом, викою, пелюшкою, що збираються у фазу цвітіння бобового компонента, подовжують терміни формування пасовищного травостою до 85–90 днів. Допускається підсів травосумішок під ярий ячмінь із зменшеною на 30% нормою висіву і за мінімальних доз азоту на суглинистих ґрунтах. Проте терміни використання таких пасовищних травостоїв переносяться на осінній період.
На легких і торф’яних ґрунтах весняне залуження проводять під покрив вівса зі зниженою нормою висіву (70–80 кг/га) без включення бобових культур (горох, вика, пелюшка).
Сівба трав
Використовують будь-які сівалки з анкерними чи килеподібними сошниками, здатні висівати дрібнонасінні культури. Якщо багатокомпонентні травосумішки сіють пневматичними сівалками, (наприклад, СПУ-6) до і після сівби багаторічних трав поле прикочують котками. У разі використання комбінованих посівних агрегатів прикочування непотрібне. Для кращої якості сівби покривну культуру висівають першою, а трави сіють у другий слід.
Насіння злакових трав за достатньої вологості ґрунту проростає за температури +1…+2 °С. За температури +8…+13 °С сходи з’являються через 5–10 днів, за +15…+20 °С ― через 4–8 днів. Глибина загортання насіння на суглинистих ґрунтах ― 0,5–1,5 см; на легких ― 1,5–2,0 см.
Догляд за посівами
Догляд за посівами в рік сівби має забезпечити формування дернини травостою через 65–75 днів з високою часткою бобового компонента і доброю врожайністю зеленої маси. При використанні покривних культур (пажитниці багатоквіткової, травосумішки вівса з пелюшкою чи викою) однорічні бур’яни забираються з поля разом із покривною культурою. Через 30–35 днів проводять підкошування травостоїв і використовують зелену масу на підгодівлю худобі. Після другого підкошування травостої стають стійкі та готові до інтенсивного використання.
На безпокривних посівах і під покрив зернових культур застосовують гербіциди. Покривні зернові культури збирають прямим комбайнуванням. Не допускається залишати у полі валки чи копиці соломи більш ніж 3–5 днів. Однорічні суміші збирають у фазі не пізніше виколошування злакових і початку цвітіння бобових компонентів. Висота зрізу покривних культур ― 8–10 см.
За сильного засмічення бобово-злакового травостою ромашкою потрібно в серпні провести хімічне прополювання баковою сумішшю гербіцидів на основі діючих речовин бентазон, 2-метил-4-хлорфеноксиоцитова кислота. На злаковому травостої після збирання покривної культури у разі засмічення бур’янами доцільно в серпні-вересні за температури повітря не меншої ніж 15 °С провести хімічне прополювання гербіцидами на основі діючих речовин 2,4 Д, 2-метил-4-хлорфеноксиоцитова кислота, клопіралід та їх баковими сумішами залежно від видового складу бур’янів.
У серпні ослаблені бобово-злакові травостої необхідно підживити фосфорно-калійними добривами. Злакові травостої підживлюють азотними добривами в дозі 40–45 кг/га д. р. у літньо-осінній період під час закладання генеративних пагонів для формування щільного травостою навесні. Перед виходом у зиму (в жовтні) необхідно стравити чи підкосити перерослі травостої, що забезпечить їх нормальну зимівлю. Підкошені травостої краще зимують, не відбувається випрівання рослин, вони менше уражуються фузаріозом та іншими хворобами.
Юрій ВЕКЛЕНКО, канд. с.-г. наук
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
журнал The Ukrainian Farmer, червень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал The Ukrainian Farmer з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
