Зелений горошок — поширена в Україні культура, під яку 2013 року було відведено 189,2 тис. га. Цього цілком вистачає для задоволення потреб вітчизняних переробних підприємств, які спеціалізуються на консервованому горошку.
Сучасна технологія вирощування дозволяє отримати високу врожайність і якість продукції. Пропонуємо ознайомитися із загальними та найважливішими правилами вирощування цієї овочевої культури.
Біологічні особливості
Овочевий горох — однорічна трав’яниста, холодостійка, самозапильна рослина. Стебло округло-гранчасте, видовжене, не виповнене, тонке, заввишки 15–250 см. За будовою стебла сорти поділяють на звичайні та штамбові (останні (детермінантні) є більш цінними для консервної промисловості). Листки складні, парноперисті, складаються з 1–2–3 пар листочків і закінчуються розгалуженими вусиками. За забарвленням листки бувають світло-зелені, зелені та темно-зелені. Суцвіття гороху — китиця. У сортів зі звичайним стеблом на квітконосі формується 1–2 квітки, у штамбових — 3–7. Квітки овочевих сортів мають біле забарвлення. Рослини починають цвісти через 35–45 діб після появи сходів, залежно від скоростиглості. Плід — біб. За будовою боби поділяють на лущильні, цукрові та напівцукрові. У фазу технічної стиглості вони м’ясисті. За розміром поділяються на короткі, середні, довгі та дуже довгі. Цукрові боби завдовжки 10–15 см, соковиті, м’ясисті, дуже цукристі, їх вживають у їжу свіжими або після кулінарної обробки. Насіння буває трьох типів: округле, перехідне, зморшкувате (мозкові сорти). Маса 1000 насінин становить 170–400 г і залежить від виповненості, величини та сорту.
Вирощують овочевий горох для отримання зеленого горошку та молодих бобів-лопаток. Зелений горошок є поживним дієтичним продуктом. Він містить 4–8% білка, 3,1–8,8% — цукру, 1,7–3,9% — клітковини, 2–11% — крохмалю. Білок зеленого горошку має високий уміст незамінних амінокислот, особливо лізину (1,1–6,2%). Зелений горошок багатий на мінеральні солі та вітаміни (А, В1, В2, В6, С. РР), у ньому містяться холін — 260мг%, інозит — 160мг%, тіамін — 0,5 мг%, піродиксин — 1 мг%, рибофлавін — 0,19 мг%, фолієва кислота — 0,13 мг%.
Горох — холодостійка овочева рослина. Сходи на поверхні ґрунту з’являються за температури +4 ⁰С. Вони непогано витримують короткочасні заморозки до –4…–6 ⁰С. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин становить +18…+20 ⁰С, оптимальна вологість ґрунту — близько 80% НВ. Рослини гороху дуже вимогливі до світла. Загущення рослин знижує якість зеленого горошку.
Ґрунти. Попередники та місце у сівозміні
Горох є добрим попередником для овочевих культур завдяки своїй здатності накопичувати велику кількість азоту (50–200 кг/га). Вирощувати горох потрібно на високородючих, багатих на органічні речовини ґрунтах. Добрий урожай гороху отримують на ґрунтах зі слабокислою та нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Кислі та заболочені ґрунти не придатні для його вирощування. Найліпшими попередниками є огірок, помідор, картопля, озимі зернові, багаторічні трави. Для уникнення ураження рослин гороху кореневими гнилями не слід допускати повторних посівів, особливо менше ніж через 3–4 роки.
Основна й передпосівна підготовка ґрунту
Основну підготовку ґрунту проводить залежно від попередника. Одразу після збирання попередника проводять дискування на глибину 10–12 см. Глибоку оранку виконують плугом із передплужниками на глибину 25–28 см. За першої можливості виходу в поле проводять ранньовесняне боронування тяжкими боронами. Культивацію на глибину 8–10 см проводять через 7–10 діб після боронування. Головна мета передпосівного обробітку ґрунту — це створення добре розпушеного шару ґрунту на глибину 8–10 см й отримання ідеально вирівняного поля.
Внесення добрив
Норми внесення добрив обчислюють на основі агрохімічного обстеження ґрунтів і з урахуванням виносу поживних речовин запланованим урожаєм, умісту поживних елементів у ґрунті, попередника та сортів гороху. Для гарантованого отримання врожаю зеленого горошку потрібно вносити 60–80 кг/га азотних добрив (N), 70–80 кг/га фосфорних добрив (P2O5)і 80–90 кг/га калійних добрив (К2O). Для передпосівного внесення беруть фосфорні (Р60–80) і калійні (К50–60) добрива.
Для гороху бажано внести молібденізований суперфосфат.
Сівба
Сіють горох рано навесні за першої можливості виходу в поле. Глибина сівби залежить від типу ґрунту: для важких ґрунтів це 3–4 см, а для супіщаних — 5–7 см. Насіння лущильних сортів висівають рядковим способом із шириною міжрядь 15 см, а цукрових — стрічковим за схемою 45 + 15, 45 + 15 + 15, 50 + 15 + 15 + 15 або 60 + 15 + 15 + 15 см. Широкі міжряддя застосовують для збирання врожаю бобів-лопаток. Норма висіву насіння залежить від його величини й становить 200–300 кг/га (1,2–1,5 млн насінин). Після сівби ґрунт ущільнюють котком. На посівах гороху цукрового 1–2 рази розпушують міжряддя.
Дуже рання сівба не дає значних переваг, а сівба в перезволожений ґрунт — є досить поширеною помилкою. Планування термінів сівби слід обґрунтовувати за приведеною нижче формулою обчислення теплових одиниць ефективної температури.
Урожай зеленого горошку з поля слід збирати протягом 2–3 діб. Інтервал між кожними наступними термінами сівби має дорівнювати 30–40 теплових одиниць: наступну сівбу слід розпочинати тоді, коли на попередньому полі проростки пророслого насіння досягнуть глибини 2 см від поверхні ґрунту. Для консервної промисловості бажано провести 6–7 послідовних термінів сівби, щоб забезпечити безперервну завантаженість переробних потужностей протягом 4–5 тижнів у червні і на початку липня. Підприємствам, що займаються заморожуванням, бажано вирощувати зелений горошок ще за більшої кількості термінів сівби.
Поливний режим
Недостатня кількість вологи зазвичай є обмежувальним фактором для отримання високого врожаю. Терміни поливу мають вирішальне значення й мають бути прив’язані до певних фaз розвитку та браку вологи в ґрунті. Якщо ґрунт, у який проводиться сівба, є сухим, то бажано провести полив до сівби. Під час засухи в період вегетації поливають досить часто, особливо перед цвітінням і наливом зеленого горошку (у південних районах рослини поливають 1–3 рази — 300–500 м³/га).
Захист від хвороб, шкідників, забур’яненості
Серед грибних хвороб гороху особливо поширеними є аскохітоз, фузаріоз, пероноспороз, борошниста роса й іржа. Для ефективного їх контролю застосовують фунгіциди, які дозволені в умовах України.
Найпоширенішим шкідником на посівах овочевого горошку є попелиця та горохова вогнівка. Проти попелиці рослини обробляють інсектицидами, але не пізніше як за 30 діб до збирання врожаю. Зазвичай потрібно провести 2–3 обробки.
Проти бур’янів широко поширені такі гербіциди: для передпосівного внесення Стомп (пендиметалін), Паторан плюс (метобромурон + прометрин) та для післяпосівного — Тропотокс (МСПБ).
Збирання врожаю
Збирання зеленого горошку з потрібними характеристиками на одному полі можна проводити тільки протягом 2–3 діб. Найкраща стадія дозрівання залежить від вимог виробника до якості продукції. Ступінь дозрівання перевіряють регулярно, але не рідше раз одного раза на два дні. Ті, хто вирощує горошок для переробної промисловості, можуть послуговуватися приладами, призначеними для виміру показників зрілості горошку — тендерометр (Т°) або фінометр (f°).
Для заморожування зазвичай беруть більш ранні терміни збирання врожаю (за 110–140 Т°), а для переробки в консервнійпромисловості — перевагу надають більш пізнім термінам збору врожаю (за 150–160 Т°).
Сучасні горохозбиральні агрегатидають змогу збирати врожай зеленого горошку з найменшими його втратами та мінімальними пошкодженнями. Горох на зелений горошок скошують у валки. Потім не пізніше ніж за 24 години, валки обмолочують, а зерно перевозять цистернами на консервні заводи.
Зберігання свіжого горошку та переробка
Вживати зелений горошок можна свіжим, консервованим або замороженим. Отримання консервів із високими смаковими якостями — це найважливіше для переробної промисловості, і найголовнішу роль тут відіграє вчасний збір урожаю. Зібраний горошок негайно відправляють на переробку, бо навіть за незначної затримки зменшується вміст цукру, зерна стають крохмалистими, боби грубими, розсіл у банках мутніє. Для заморожування слід висівати лише ті сорти, що дають темно-зелені зерна, й уникати світло-зелених сортів, оскільки вони дають кінцевому продукту білувато-зелене забарвлення.
Сорти
Фаворит — середньоранній, темно-зелений, зморшкуватий. Перевірений в умовах України стабільний сорт, що забезпечує основний урожай. Основні агрономічні характеристики: тип — стандартний листок, сума теплових одиниць (основа 4,5 °C) — 820, маса 1000 насінин — 150 г, кількість вузлів до першої квітки — 14, кількість насінин у бобі — 6–8, висота стеблостою під час цвітіння — 65–75 см, висока стійкість проти хвороб. Порівняно із сортом Авола стиглість настає через 4 доби. Переваги для фермера та переробника: міцна темно-зелена рослина, отриманий фракційний склад і забарвлення, стабільна врожайність. Густота — 1,3–1,4 млн шт./га.
Скінадо — середньостиглий, темно-зелений, зморшкуватий, великозернистий. Перевірений в умовах України сорт, який забезпечує основний урожай. Основні агрономічні характеристики: тип — стандартний листок, довжина стебла — 90 см, висота стеблостою під час цвітіння — висока, кількість вузлів до першої квітки — 14, кількість насінин у бобі — 8, маса 1000 насінин — 160 г, стійкість до Fop1. Сума теплових одиниць (основа 4,5 °C) — 870. Порівняно із сортом Авола стиглість настає через 8 діб. Основні переваги для фермера та переробної промисловості — міцна темно-зелена рослина, фракційний склад і забарвлення, стабільний високий урожай, привабливий вигляд і чудовий смак. Густота — 1,3–1,4 млн шт./га.
Джоф — пізньостиглий, темно-зелений, зморшкуватий, великозернистий. Перевірений в умовах України стабільний сорт, що забезпечує основний урожай. Основні агрономічні характеристики: тип — стандартний листок, сума теплових одиниць (основа 4,5 °C) — 910, маса 1000 насінин — 200 г, кількість вузлів до першої квітки — 14, кількість насінин у бобі — 7–8, висота стеблостою під час цвітіння — висока, довжина стебла — 80–100 см, має стійкість до фузаріозу Fop1. Порівняно із сортом Авола стиглість настає через 16 діб. Переваги для фермера: міцна темно-зелена рослина та стабільна врожайність. Переваги для переробника:фракційний склад і забарвлення, привабливий вигляд і чудовий смак. Густота — 1,3–1,4 млн шт./га.
Відділ маркетингу ТОВ НВП «Антарія»
журнал “Плантатор”, липень 2014 року
Плантатор
