Жимолость часто позиціонують як нішеву культуру зі значними перспективами
Суперечлива жимолость
Жимолость –– непогане доповнення до смородини й лохини чи дарма витрачені кошти на закладання плантації?
Цю ягоду часто позиціонують як нішеву культуру зі значними перспективами, киваючи в бік Польщі, де під жимолостю висаджено 2–3 тис. гектарів. Однак за останні роки кілька потужних українських виробників із різних причин розкорчували насадження жимолості. Спробуємо розібратися в особливостях цієї культури та її збуту.
ХАРАКТЕРИСТИКИ КУЛЬТУРИ
Існує приблизно 200 видів жимолості. Переважно це декоративні чагарники, але серед них є вид жимолость блакитна (Lonicera caerulea), ягоди якого цілком їстівні, смачні й корисні. У дикому вигляді росте в помірній зоні Північної півкулі, особливо багато її на Далекому Сході, Камчатці, Алтаї і в Сибіру. Там ягоди жимолості вживають в їжу багато століть поспіль. Культурні ж сорти з’явилися порівняно недавно, близько ста років тому. Основні центри селекції знаходяться в Росії і Канаді.
Для України це нова культура, яка почала з’являтися в українських садах у кінці минулого століття. Жимолость дозріває в ранні терміни, разом із надранніми сортами суниці садової (у травні), коли зголоднілий за зиму організм просить чогось смачненького, хоча є й пізні сорти, що дозрівають у червні. За вмістом вітаміну С жимолость перевершує багато сортів смородини чорної, а за вмістом Р-активних речовин їй немає рівних серед ягідних культур, вирощуваних в Україні. Крім того, ягоди жимолості смачні не тільки свіжими, а й у всіх видах переробки.
Жимолость — багаторічний, прямостоячий, гіллястий листопадний чагарник. Залежно від сортових особливостей висота кущів може коливатися від 1 до 2,5 м, а діаметр крони — від 1 до 2 м. Пагони з міцною деревиною, 10–15 шт. у кущі, однорічний приріст від 5 см (генеративні прирости) до 80–100 см (вегетативні прирости). Біологічною особливістю культури є відшаровування кори, яке відбувається з третього року життя — таке явище лякає багатьох, але це не хвороба. Коренева система розгалужена, потужна. Основна маса коренів залягає на глибині 50 см. Квітки середнього розміру, блідо-жовті, майже правильні, дзвоникуваті. Листки зелені, прості, подовжено-еліптичні або ланцетні, на коротких черешках, подвійні. Нижній бік листя покритий густими короткими волосками або щетинками.
Плід — соковитий багатонасінний, темно-блакитний, із сизим густим нальотом, гладенький або горбистий. Плоди бувають округлими, циліндричними, овальними, веретеноподібними тощо. Довжина плодів коливається від 8 до 60 мм, вага — від 0,5 до 3 г. Смак може бути зі свіжою кислинкою або повністю солодким, за нестачі вологи — гіркуватим. Насіння дрібне, на смак не відчувається.
Жимолость — один із найбільш довговічних чагарників. У природі знаходили навіть 100-річні екземпляри. Культурні сорти живуть до 40–45 років, але продуктивний період — до 25 років. Недоліком жимолості є повільне нарощування врожайності. Максимальний урожай рослини починають віддавати на 5–7-й рік.
Жимолость характеризується особливою морозостійкістю. Окремі види витримують заморозки до 50 °С, культурні сорти переносять мінус 40 °С і нижче. Навесні вона прокидається однією з перших, щойно середньодобова температура перевищує 0 °С, ґрунт при цьому може бути ще мерзлим. Доволі складно вирощувати жимолость на Півдні України, оскільки в роки з тривалими зимовими відлигами вона може починати вегетацію і навіть зацвітати. Якщо надалі встановляться морози, рослини залишаться без урожаю. Навесні рослини знову почнуть вегетувати, але цвітіння вже не буде. Натомість у Центрі й на Півночі рослини ростуть і плодоносять чудово. При цьому квітки можуть витримати короткочасні заморозки до -8 °С. Терміни дозрівання плодів визначаються сумою активних температур на рівні 450–520 °С, що дає можливість плодам дозрівати через 30–40 днів після цвітіння.
Жимолость їстівна — рослина самобезплідна. Для отримання високих урожаїв потрібно висаджувати не менше 3-х сортів.
ВИСАДЖУВАННЯ РОСЛИН
Найкраще жимолость росте на освітлених ділянках і в півтіні. До ґрунтів не вимоглива, але надає перевагу рихлим слабокислим або нейтральним із рН 6,0–7,0, може добре рости і в ширших діапазонах кислотності рН 4,5–8,0. Перед посадкою ділянку бажано обробити гербіцидами, щоб позбутися багаторічних бур’янів. У карбонатні ґрунти додають торф, сильнокислі розкислюють доломітовим борошном або аналогом. На важких ґрунтах для поліпшення структури і повітропроникності вносять пісок впереміш із торфом або перегноєм у великих нормах. На піщаних ґрунтах вносять торф або перегній, що сприяє утриманню вологи. Крім того, у рядок рослин (або в посадкові ями) вносять фосфорні та калійні добрива. Жимолость чутлива до вологозабезпечення, тому полив промислових насаджень є обов’язковою умовою. За нестачі вологи плоди дрібніють, зменшуються прирости, що негативно впливає на врожайність, ягоди починають гірчити. Водночас рослина не любить перезволоження, тому залягання ґрунтових вод має бути не вище 1 м.
На гектар висаджують 3,5–4 тис. рослин. На території України найкращий час посадки жимолості — осінь, починаючи з середини жовтня. Весняна посадка гірша, оскільки жимолость рано починає вегетацію. Але за весняної посадки теж отримують хороші результати, жимолость добре переносить пересадку навіть у віці 4–5 років. Рослини із закритою кореневою системою можна висаджувати протягом усього безморозного періоду з весни до пізньої осені.
АГРОТЕХНІКА
Агротехніка жимолості доволі проста. Зводиться вона до поливу, підживлення, розпушування, боротьби з бур’янами і обрізування. В останні роки у зв’язку зі зміною клімату частіше стали надходити повідомлення про ураження жимолості хворобами і шкідниками, хоча культура доволі стійка. Зауважте, що близькість до відкритих водойм, часті тумани, що сприяють підвищенню вологості повітря, негативно позначаються на стійкості рослин, тож вони страждатимуть від грибних хвороб.
Потрібно регулярно оглядати кущі й за перших ознак ураження провести обробки, у подальшому проводити обробки регулярно. Мірою накопичення інфекційного фону імунітет рослин буде знижуватися.
Жимолость уражається попелицями, кліщами, листогризучими комахами, щитівками, з хвороб найпоширенішими є грибні захворювання (рамуляріоз, церкоспороз, борошниста роса).
Схема захисту така. Як зійде сніг, проводять викорінювальне обприскування мідьвмісними препаратами. Робити наступну обробку до цвітіння складно, оскільки цвіте жимолость у ранні терміни, коли шкідники і хвороби не активні. Можна провести дві обробки: після цвітіння і після плодоношення, сумішшю інсектицидів із фунгіцидами. Надалі обробки проводять за потреби. На хорошому агрофоні рослини менше хворіють і менше уражуються шкідниками. Жимолость — рослина, яка сама себе формує. Обрізування жимолості зводиться до видалення засохлих, обламаних і хворих гілок. У віці 6–7 років гілки нижнього ярусу можуть лягати на землю, такі вирізують біля основи. У старих кущів із дрібними гілками проводять проріджування і омолоджування крони. Стару частину крони обрізають на 30–50 см вище місця відходження великої стеблової порослі. Такий прийом стимулює ріст молодих пагонів і плодоношення. Ці операції проводять восени або ранньою весною.
Жимолость добре відгукується на живлення, при цьому значно зростають прирости, а відповідно, і врожаї. Краще поєднувати органіку з мінеральними підживленнями. Збалансоване живлення забезпечує рослини поживними елементами, завдяки цьому вони розвиваються більш інтенсивно, ягоди дозрівають раніше. Це важливо для вирощування ранньої ягоди: що раніше дозріє, тим вища ціна. Схеми живлення підбирають індивідуально залежно від характеристик ґрунту, схем посадки та інших факторів. Зазвичай вносять добрива в ряди рослин (зручно робити це за допомогою фертигації), а також проводять листкові підживлення.
ЗБИРАННЯ
Найприємніше у вирощуванні — збирання ягід, хоча збирати ягоди жимолості вручну — сумнівне задоволення, оскільки вони дуже дрібні, вагою 0,5–3 г (для порівняння: ягоди лохини промислових сортів більш однорідні, мають вагу 1,5–2 г). На невеликих ділянках під кущами розстеляють чисте агроволокно і струшують ягоди на нього. На деяких сортах ягоди дозрівають нерівномірно, перезрілі плоди зазвичай швидко (за 3–5 днів) обсипаються. Цей нюанс слід обов’язково враховувати.
Врожайність дорослих кущів сучасних сортів жимолості може становити 2–5 кг. Отримати 5 кг з куща можна лише за найсприятливіших умов: коли кущу 8–10 років, тобто він на піку плодоношення, коли на ділянці підібрані оптимальні сорти-запилювачі, достатньо комах для запилення, рослини отримують збалансоване живлення. Реально розраховувати на врожайність 2–3 кг із куща. За щільності посадки 4000 рослин на гектар це 8–12 т/га.
У промислових умовах ягоди жимолості збирають спеціальними комбайнами. Під ручне збирання доцільно висаджувати не більше 1–2 га, оскільки високий ризик, що через проблеми зі збиральниками врожай осиплеться. Недостиглі ягоди жимолості кислі, а коли вони достигають та набирають цукор, швидко стають надто м’якими, нетранспортабельними, погано зберігаються. Відповідно, збирання треба організовувати вчасно, щоб ягоди потрапили до покупця належного товарного вигляду й доброго смаку. Термін зберігання ягід становить лише 3–5 днів.
СОРТИ
Промислові сорти мають відповідати певним критеріям. Це пов’язано з тим, що для промислового вирощування використовують різноманітну техніку, у тому числі для збирання ягід. Відповідно, промислові сорти мають бути компактними, а не розлогими, інакше виникнуть проблеми з механізованим збиранням ягід. Ягоди мають бути певної форми, зазвичай вони видовжені, овальні.
Важливим є одночасне дозрівання ягід. Ягода повинна бути з сухим відривом, довго не обсипатися й водночас легко обтрушуватися під час проходження комбайна. Ще один критерій для промислового сорту — швидке нарощування врожайності. Старі сорти виходили на пік плодоношення тільки на 7–8-й рік, не раніше, тоді як деякі сучасні вже в 4-річному віці дають цілком пристойний урожай.
Звісно, важливі смакові якості ягід. Сортів жимолості із солодкими ягодами відносно небагато. Хоча селекція жимолості ведеться вже більш як пів століття, раніше вона навіть не розглядалася як промислова ягода. Усі сорти були орієнтовані на присадибні господарства й дачників, у яких вимоги інші. Тільки на початку цього століття почалося активне виведення промислових сортів.
До речі, є українські сорти жимолості, які підходять для промислового вирощування: Алісія і Спокуса (селекції Інституту садівництва НААН), також у реєстр сортів рослин внесений сорт Чайка (селекції Мліївського інституту ім. Симиренка). Звісно, існує велика кількість іноземних сортів. Наприклад, популярні промислові канадські сорти: середньостиглий Аврора і пізньостиглі Бореаліс Бьюті, Бореаліс Біст (Бест) і Бореаліс Бліззард. До речі, на своїй батьківщині останній вважається еталоном смаку жимолості.
Отже, є достатня кількість промислових сортів, відпрацьовані прийоми агротехніки. Здавалося б: фермери, вирощуйте собі на прибуток! Але є нюанс, який гальмує промислове вирощування жимолості.
ЗБУТ
Щодо жимолості проблемою є збут ягоди. По-перше, немає культури споживання жимолості, причому не тільки в Україні, а й практично в усьому світі. Основними споживачами жимолості є Китай, Японія і Канада. В інших країнах жимолость практично не знають, продати її великі обсяги просто нереально.
Показовим є досвід Польщі. Коли там сильно впала рентабельність вирощування чорної смородини, її почали корчувати, а звільнені площі засадили жимолостю. Але виявилося, що в Євросоюзі ягоди жимолості не внесено до списку їстівних продуктів. У результаті багато жимолості польські фермери викорчували, як і смородину. Наприкінці 2018 року Євросоюз нарешті визнав жимолость їстівним продуктом, але культура споживання цих ягід досі не сформувалася. Потрібен час і величезні вкладення в маркетинг, щоб можна було продавати великі партії ягоди всередині Євросоюзу. Про таку ситуацію мало хто говорив, і від цього постраждало чимало українських фермерів. Їм розповіли про золоті гори, які дає вирощування жимолості, вони засадили площі, а збуту — немає. То як, ставити хрест на промисловому вирощуванні жимолості? У жодному разі!
Жимолость можна успішно вирощувати на площі 1–3 га, при цьому можна обійтися навіть без комбайнового збирання, якщо вчасно дбати про персонал. Ціна ягід у 200 й вище гривень за кілограм у попередні роки давала змогу компенсувати значні витрати на ручне збирання. Не було проблем зі збутом жимолості в тих фермерів, які вирощують значний асортимент ягід і мають постійну клієнтуру, котра поступово розсмакувала новинку й звикла до нової асортиментної позиції та її ціни. Та й площі під жимолостю завбачливі фермери збільшували поступово: спочатку висаджували пів гектара, а мірою збільшення попиту досаджували площі. Здебільшого такі фермери орієнтовані на великі міста, де більше заможних покупців.
Другий шлях — закладання плантацій жимолості під контракти на поставку в інші країни, як це робили деякі польські фермери. Або для поставок на переробку всередині України, наприклад виробникам йогуртів або сирів. Однак при цьому масштаби посадок мають бути доволі значними, до 40–50 га. У будь-якому разі, умови співпраці мають детально обговорюватися на етапі закладання ділянки. Поки що жимолость популярна здебільшого серед городників-аматорів. Висаджувати її на площі понад 1–2 га доволі ризиковано. Аналогічна ситуація була 20 років тому з ожиною. Продати її ягоди було вкрай складно! А тепер в Україні вирощують і продають щороку тисячі тонн, і площі постійно збільшуються. Сподіваюся, жимолость теж займе своє місце на ринку і буде затребувана у великих кількостях.
ДОВІДКА
Станом на 2019 рік експерти оцінювали площі жимолості в Україні на рівні 100 га, валовий збір — до 20–25 т, при цьому на 2020 рік тенденція швидше негативна. У 2019 році про розкорчування жимолості повідомили одразу два великі господарства. Тарас Баштанник, керівник компанії «Українська ягода», пояснив це рішення тим, що жимолость не має перспектив збуту на ринку: «Ті, хто говорять інакше, як правило, просто зацікавлені продати саджанці. Зараз, спробувавши працювати з цією ягодою, я розумію, що ні через п’ять, ні через десять років прибутку вона не принесе». В «Українській ягоді» жимолость займала 5 га.
Керівник ФГ «Грасс Авеню» Олег Воробйов повідомляв, що його господарство з 2015 року заклало 11 га жимолості, яку продавали під брендом Starberries. У 2018 році викорчували 5 га, у 2019 — решту. Рішення пояснили тим, що жимолость висаджували під ручне збирання за схемою 3 . 1 м, однак збирати вручну ягоди дорого (збиральники відмовлялися навіть за оплати 30 грн/кг), а під комбайн потрібні ширші міжряддя 4–4,5 м. Зрештою жимолості позбулися.
Найрозвиненіша культура споживання жимолості — в Японії, там її споживають давно. У решті країн це відносно новий продукт. ФАО навіть не дає статистику по цій ягоді, так мало її вирощується у світі.
За даними заступника директора Інституту садівництва НААН України Олександра Ярещенка, станом на 2018 рік найбільшим виробником жимолості був Китай. Там площі під жимолостю оцінюють у 2000 га. Очевидно, ці посадки значною мірою орієнтовані на ринок Японії, де власні посадки становлять всього 160 га. У Польщі оцінки площі під жимолостю сильно різняться: від 1,8 до 3 тис. гектарів, тобто Польща вже могла вийти на І місце у світі. На ІІІ місці — Канада, де під жимолостю приблизно 1000 га.
Деякі плантації в Польщі закладалися під контракти на постачання в Канаду. Канада — країна з доволі суворим кліматом, жимолость — одна з небагатьох культур, що почувається там добре. Її комерційні плантації почали з’являтися в Канаді 10–12 років тому, та й зараз більшість насаджень не старші 3–4 років. У Канаді цю ягоду вирощують зазвичай дрібні фермери: плантація в 10–12 га вважається великою. Фермери об’єднуються в кооперативи, які, зокрема, купують комбайни. Головний центр селекції жимолості — Університет Саскачевану. Там щорічно влаштовують Дні жимолості. Щодо комбайнового збирання жимолості, не все просто й однозначно.
Тадеуш Кусібаб, засновник польської компанії In-Vitro Kusibab, на конференції «Ягідництво й переробка: технології та інновації» у 2019 році розповідав, що його господарство Kusibab минулого року зібрало 15 т жимолості, з яких лише 10% продали на свіжому ринку. Продають сік із жимолості, почали виготовляти вино. Для збирання ягід бракує робочих рук, водночас втрати за механізованого збирання врожаю становлять 20–30%. Та й придбати комбайн — недешеве задоволення, адже, за словами пана Тадеуша, він коштує 70–100 тис. євро, а також до нього потрібен трактор, оскільки комбайн не самохідний. Господарство Kusibab для вдосконалення комбайна запрошувало конструктора із Сербії. Якістю зібраних ягід були задоволені: машина струшує ягоди делікатно, вони сухі. Але втрати ягід після струшування великі, до 30%. Ягоди з площі 1 га комбайн збирає за 4 години. Варто зазначити, що Тадеуш Кусібаб є поціновувачем і активним популяризатором жимолості як у Польщі, так і за її межами.
Олег Савейко, власник ягідного розсадника,
с. Хорешки Полтавської області
журнал “Плантатор”, травень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».