Особливу цінність у будь-якій справі мають результати, досягнуті самотужки — завдяки наполегливості та засвоєнню уроків, постійному удосконаленню та формуванню колективу однодумці. Під цей опис підпадає досвід роботи фермерського господарства «Носенко». Агропідприємство, що стартувало 20 років тому з нуля у Новомосковському районі на Дніпропетровщині, нині навіть у посушливі роки отримує добрі врожаї на богарі. Але щосезону робота фермера — наче сходження на нову вершину: з невідомими ризиками й покроковими перемогами. Про фундаментальні речі й особливості сезону-2021 розповів Дмитро Носенко, керівник ФГ «Носенко».
Акцент на стабільність
Господарство має в обробітку близько 1000 га ріллі. Переважна більшість із них — це земля пайовиків у селищі Губиниха та селі Євецько-Миколаївка. Хоча поля дещо розкидані, а конкуренція в регіоні за оренду досить висока, більшість ділянок мають оптимальний розмір — від 20 га.
«Дивитись боляче, як у різних областях фермери намагаються перешкоджати один одному — „ріжуть” угіддя „шахматками” по два гектари, — розповів Дмитро Носенко. — Нам із місцевим фермером вдалося дійти згоди щодо обміну полями. Це сприяє оптимізації роботи сучасної широкозахватної техніки, дає змогу заощадити витрати на паливно-мастильні матеріали».
Останнім часом у регіоні дедалі більше відчувається негативний вплив глобальних змін клімату: роки з оптимальною кількістю вологи трапляються раз на десятиріччя, проте почастішали буревії зі зливами. Утім, екстремальні погодні явища, з одного боку, випробовують фермера на міцність, а з іншого — сприяють певним висновкам. Наприклад, у господарстві переконалися, що кукурудза — культура, що після вилягання внаслідок негоди у більшості випадків здатна підійматися й дати врожай. Торік на деяких полях 1,5-метрові посіви, повалені сильним дощем із вітром, піднялися. В іншому випадку, що стався ще на початку фермерства, господар запізнився з унесенням гербіцидів у кукурудзу і вирішив внести збільшену дозу препаратів. У результаті рослини кукурудзи вилягли, але через півтора тижня піднялися й навіть дали по 80 ц/ га (не в останню чергу завдяки вчасним дощам і підживленню). А про операцію із захисту на рослинах нагадував тільки багряний наріст біля кореня.
«Із соняшником у цьому сенсі складніше — він не піднявся б, — додав фермер. — Одного року в мене полягло 70% посівів. Добре, що стебла не зламались, то на наливання кошиків це майже не вплинуло — в результаті зібрали спеціальними жатками по 20 ц/га, хоча сподівались максимум на 10–12 ц. Після того випадку падалиця соняшнику проростала ще багато років, навіть після кількох спроб її позбутися».
Через дефіцит опадів доводиться постійно адаптувати технології обробітку ґрунту й вирощування культур, бути гнучким і швидко ухвалювати рішення — тільки так можна отримувати стабільні врожаї та забезпечити рентабельність виробництва.
Нині у ФГ «Носенко» вирощують чотири культури з акцентом на зернову групу: озиму пшеницю, озимий і ярий ячмінь, кукурудзу та соняшник. Пробували вирощувати й інші культури (сою, ріпак), але погодні умови не сприяють їх культивуванню.
«Ми робимо ставку на культури, які добре котируються на ринку та з якими добре навчилися працювати», — пояснив фермер.
У структурі посівів під озимою пшеницею 300 га, кукурудзою — 250 га, соняшником — 300, озимим ячменем — 22 га, решту засівають ярим ячменем. Середня врожайність із гектара: пшениці — 50–60 ц (у 2021 році — 55–65 ц 2–3-го класу), озимого та ярого ячменю — 70–80 і 50 ц відповідно, соняшнику — 30–35 ц, кукурудзи — 70 ц (минулого сезону — 110 ц).
Обробіток — після аналізу
Оскільки волога стала обмежувальним чинником у формуванні врожаю, господарство в обробітку ґрунту акцентує на максимальному накопиченні та раціональному використанні вологи в ґрунті.
«Через дефіцит вологи все більше аграріїв упроваджують ощадні технології обробітку ґрунту. Але я дійшов висновку, що застосовувати тільки дискування — недостатньо, потрібно зрушувати верхній шар ґрунту. Тому найкращим рішенням для нагромадження вологи є проведення глибокого розпушування, — поділився висновками пан Дмитро. — Раджу й колегам для порівняння провести експеримент: обробити схил поля плугом, глибокорозпушувачем і по no-till і переконатися, що після глибокорозпушувача вся волога буде нагромаджуватися в ґрунті, а після нульового обробітку — стікатиме в ярки».
Господарство практикує глибоке розпушування ґрунту на глибину 25–30 см, а за потреби на окремих ділянках — до 35 см. Задля зменшення утрамбовування ґрунту розміщують транспорт для вивезення зерна на краях поля. Для нагромадження вологи боронують і коткують. Разом із тим до проведення цих операцій підходять дуже зважено: якщо ґрунт дуже вологий, то коткування не проводять (в умовах спеки існує високий ризик пересихання й розтріскування землі), тільки боронують.
Окрім того, у господарстві навіть у спекотний період 2–3 рази проводять прополювання на пропашних культурах на глибину 3–4 см — так вдається і бур’янів позбутися, і вкрити ґрунт дрібними частками землі, що сприяє акумулюванню вологи та захисту дрібних корінчиків від пересихання.
«У сільському господарстві не можна діяти за одним алгоритмом не те, що з року в рік, а навіть в один рік на сусідніх полях, — уважає господар. — Ти маєш не в офісі сидіти, а бачити поле, брати в руки ґрунт, аналізувати різні чинники — тільки так ухвалиш найоптимальніше рішення».
Подрібнене підживлення
У підживленні культур Дмитро Носенко напрацював кілька головних правил:
• уносити максимальну кількість добрив (завдяки цьому вдалося нагромадити запас поживних речовин у ґрунті);
• унесені після збирання попередника добрива обов’язково заробляти в ґрунт (під оранку чи глибоке розпушування);
• під час сівби культур добрива вносити в ряд і якомога ближче до кореневої системи (на глибині загортання насіння чи нижче). Експерименти показали: за підживлення соняшнику під час сівби на відстані 10 см від рядка рослини відстають у рості до 20 см від тих, під які добрива вносять ближче до зернини;
• КАС вносити в ґрунт на задану глибину (аплікаторами, культиваторами або сівалками зі спеціально переробленими сошниками). Таким чином ґрунт «заряджають» добривом, розпушують і підвищують його аерацію;
• ефект від унесення селітри вищий, коли її вносити сівалками;
• карбамід потрібно загортати у ґрунт, і чим глибше — тим краще;
• застосовувати дробне, кількаразове підживлення рослин азотним добривом упродовж вегетації. Так, минулого сезону під оранку внесли під усі культури по 150 кг/га NPK СуперАгро 10 : 24 : 24. Окрім того, наприклад, під кукурудзу під час сівби в рядок унесли суміш у співвідношенні 50 : 50 по 220 кг/га NPK 20 : 20 : 7 і сульфати 20 : 20; двічі підживили КАС (перший раз — по 100 л/га у фазу 5–6 листочків, другий — по 150 л/га КАС-32, якомога пізніше, доки дозволяє висота рослин). Оскільки вологи було достатньо, то для підвищення врожайності додатково внесли мікродобрива й по 1,5 л/га цинку — це сприяло формуванню в гібридів Марімба і Фортаго по два качани й отриманню приростів урожайності. «Торік видався нетиповим, — додав пан Дмитро. — Тож не слід забувати, що волога є обмежувальним чинником у нашій зоні: якщо її вистачить на формування врожайності 50 ц/га, то навіть «зарядивши» ґрунт добривом на 150 ц/га, все одно отримаєш 50 ц»;
• розраховуючи норми внесення добрив, ураховувати кількість вологи в ґрунті;
• уносити мікродобрива. Так, унесення в потрібну фазу і за сприятливих погодних умов добрива-біостимулятора Кропмакс або мікродобрива Вуксал МакроМікс сприяє підвищенню врожайності зернових культур до 1,5 т/га.
«Економічно вигідна прибавка до врожайності — 0,5–1,5 т/га на зернових культурах, а прибавка 200–300 кг — мені не цікава», — додав Дмитро Носенко.
Зважаючи на підвищення цін на міндобрива й ураховуючи, що на полях удалося нагромадити великий запас поживних речовин, фермер планує 2022 року зменшити норму підживлення під усі культури на 25%.
Акценти в технологіях
Соняшник. Якщо 20 років тому врожайність соняшнику на рівні 20 ц/га уважали добрим показником, то нині для забезпечення рентабельності він має родити не менше як 32 ц/га.
«І якщо кукурудза — це панянка, яку треба плекати, то соняшник — це бур’ян. Наша практика доводить, що навіть за засухи він гарантовано дасть 30 ц/га», — розповів пан Дмитро.
У виборі гібридів фермер зважає на такі характеристики: висока та стабільна урожайність, здатність швидко стартувати (щоб використати нагромаджену в ґрунті вологу), холодостійкість, стійкість до раси вовчка Е та добра вологовіддача насіння. Окрім того, насіннєвий матеріал має бути добре відкаліброваним і якісно протруєним.
В останні сезони в районі добрі результати показують гібриди генетики компаній «Піонер» і «Сингента». Але в господарстві віддають перевагу останній, а саме — високоолеїновим гібридам Коломбо, Експерт, Арко та інші, середня врожайність яких становить 32–38 ц/га (максимально дав гібрид Неома — 47 ц/га), залежно від умов року. Досі у господарстві обирали гібриди під систему Євролайтинг, але далі перейдуть на гібриди під систему Гранстар — Сайберік, Суомі, Сузука та P63LE113, P64LP130 та інші.
«Після соняшнику ми сіємо пшеницю, тож важко отримати врожайність зернової понад 60 ц, — додав Дмитро Носенко. — З іншого боку, 55–60 ц/га зерна 2–3-го класу — непоганий результат, бо ми отримуємо чисте зерно обох культур і високу врожайність соняшнику — відтак, рентабельність сівозміни нас влаштовує».
Експерименти з нормою висіву соняшнику показують, що оптимальний результат дає норма 4,5–5 шт./м. Рослини отримують вдосталь вологи й поживних речовин і формують кошики середнього розміру, які стійкі до вилягання, мають налиті насінини, добре провітрюються й швидше віддають вологу — в результаті формують вищу врожайність, ніж посіви з меншою густотою, але з більшим розміром кошиків. Минулого сезону чимало насінин були великими, але порожніми. За припущенням фермера, до цього призвели несприятливі погодні умови, а саме — холод.
Найпізніша, холодна та затяжна весна стала причиною нижчих урожаїв у господарстві — 28 ц/га і поширення хвороб, а отже, додаткових витрат на ЗЗР. Тобто якщо в посушливий рік достатньо однієї профілактичної фунгіцидної обробки, то 2021-го поля довелося обробляти 2–3 рази. У виборі препаратів віддають перевагу препаратам із високою ефективністю компаній «Сингента» і «Байєр».
Озимина. Велика кількість опадів далася взнаки й у вирощуванні колосових культур. Найпоширеніші проблеми на полях — кореневі гнилі, іржа, сажка, септоріози й інші хвороби. Тому доводиться застосовувати фунгіциди два-три рази: після відновлення вегетації, у фазу прапорцевого листка, по колосу. Найкращий ефект показує препарат Фалькон.
Минулого сезону на пшениці крім фунгіцидів застосовували інсектициди — через поширення клопа шкідлива черепашка, совки, попелиці й ін. «Унесення на випередження недорогого двокомпонентного препарату, що стане у 70 грн/га, обійдеться дешевше, ніж розв’язання проблеми, — пояснює Дмитро. — Завдяки обробкам наші поля чисті, а зерно після скошування відразу веземо на склад без провіювання».
Цього сезону в господарстві засіяли 300 га пшениці сортами української та краснодарської селекції, які демонструють найвищі стійкість до ризиків і урожайність. Хоча сіяли в пізні терміни й ризикували отримати недорозвинені для доброї перезимівлі сходи, результатами задоволені — не в останню чергу завдяки високій якості посівного матеріалу й коткуванню після сівби.
Під озимий ячмінь відвели 22 га й ради експерименту посіяли гібриди Галатіон і Вутан компанії «Сингенти». Сіяли аж у середині жовтня, після збирання кукурудзи — й не очікувано отримали дуже щільні, 100% сходи. Тож, як каже господар: «Хто сіє — в того буде».
Кукурудза. Найбільший ризик у вирощуванні кукурудзи — дефіцит вологи. Тому врожайність на рівні 80 ц/га у цій зоні вважається достойним результатом. Але в господарстві вкладають у кукурудзу чималі кошти, тож хотіли б розраховувати на віддачу — 100 ц/га. «Я постійно шукаю способи підвищити врожайність: аналізую власну технологію, раджусь із колегами та консультуюсь із виробниками. І дійшов певних висновків», — розповів Дмитро Носенко.
Так, найкращі результати здатні забезпечити гібриди з ФАО 180– 190 (а не з ФАО 290–320, як заведено вважати у регіоні): їх рослини мають найвищі шанси завершити фази запилення та наливання зерна до настання спекотного періоду.
Головні вимоги до гібридів — оптимальне поєднання високої, стабільної врожайності та високої вологовіддачі зерна під час дозрівання. Тому фермер відмовився від вирощування вітчизняних гібридів, які здатні давати достойну врожайність, але поступаються іноземним щодо вологовіддачі. Нині господар віддає перевагу генетиці компанії «Сингента». Окрім перелічених вище характеристик, вони в роки з різними погодними умовами показують стійкість до приморозків і спеки, вилягання, не обламуються й не обсипаються. Навіть 2021 року кукурудзу збирали з вологістю зерна 10–13%. Попри те, що в періоди запилення та наливання качанів збіглися зі спекою, зібрали найвищі за всю історію фермерування врожаї: Фортаго — 118 ц/га, Марімба — 108 ц/га, Ротанго — 107 ц/га, Торіно — 105 ц/га, Феномен — 100 ц/га.
Керування густотою сівби дає змогу додати врожайність. Минулого сезону замість 3–4 насінин/м (як у посушливі роки) посіяли 5 штук: рослини мали достатньо вологи й добрив і дали додаткові центнери до врожайності.
«Отже, навіть у зоні ризикованого землеробства можна мати добру врожайність і рентабельну сівозміну. Звісно, для цього треба не просто покладатися на багаторічний досвід, а й постійно шукати нові рішення», — підсумував Дмитро Носенко.
The Ukrainian Farmer
