Вітчизняна селекційна наука створила й випробувала в умовах України низку стійких до парші й борошнистої роси інтенсивних сортів яблуні з відмінним десертним смаком.
Попри велике розмаїття сортів у яблуні, проблема сортименту цієї культури усе ще актуальна. Поряд із високою продуктивністю сорт має рано вступати у плодоношення, давати стабільні урожаї й швидко повертати витрачене на створення насаджень. Умовою високої рентабельності саду є висока товарність та споживча якість отриманих у ньому плодів. За якість плодів відповідальні і сорт, і належний догляд насаджень. У інтенсивному садівництві сорт як засіб виробництва стає усе більш значимим, оскільки за правильного вибору саме він здатен суттєво знизити затрати на догляд насаджень.
Нині майже у всіх товарних садах яблуні один і той самий набір сортів — Голден Делішес, Джонаголд або його клони, Чемпіон, Гала і клони, Ренет Симиренка, Айдаред. Причиною одноманітності є передусім те, що моду на ринку диктують не садівники, а оптовики, які закуповують яблука для торгових мереж. Останні ж не ризикують купувати новий, невідомий сорт яблук: нове потребує реклами, й витрачати на це додаткові кошти вони не хочуть. Утім, заклавши яблуневий сад топсортами, фермер автоматично прирікає себе на безперервну боротьбу з паршею, оскільки увесь популярний на ринку яблучний сортимент нещадно уражається цією хворобою. Для захисту саду від парші нині доводиться виконувати й 13 фунгіцидних обробітків. Сучасною стратегією захисту є запобігати інфекції парші — лише за цієї умови можна гарантувати якість плодів і продуктивність насаджень. У разі рясних опадів й використання більш безпечних для яблуневого фітоценозу контактних фунгіцидів (збудник парші не здатен формувати до них резистентність), перерви між обробітками повинні бути короткими. Тобто вибір сорту визначає технологію та собівартість догляду саду, адже проходи техніки, а значить — машинний парк, пальне, захисні препарати, зарплатня, формують додаткові витрати. Однак є й добрі новини. Сучасний цивілізований світ усе більше тяжіє до споживання плодів без залишків пестицидних сполук. Ця тенденція стає модною, й імунні до парші сорти яблуні, культура яких не потребує надміру фунгіцидних обробок, отримують нині свій шанс. Утім, не все безхмарно: популяризації імунних сортів вадить упередження щодо несмачності їхніх плодів. Та світова селекційна наука досягла значного прогресу на цій стежці, праця українських селекціонерів теж є плідною.
Нині селекцію яблуні в Інституті садівництва НААНУ спрямовано саме на отримання імунних і високостійких сортів — таких, які б дозволили зменшити фунгіцидне навантаження або й узагалі зняли потребу хімічного захисту яблуні від парші. Це забезпечило б виробництво екологічно безпечних і, головне, дешевих плодів.
Вихідний матеріал для селекційної роботи — перші закордонні сорти й гібридні форми яблуні, що мали імунітет до парші, в Україну були завезені наприкінці 1970-х років. Уже 2006 року до Державного реєстру сортів були внесені імунні, створені в Інституті садівництва НААНУ сорти, — Едера, Гарант, Амулет, Скіфське золото, Перлина Києва. Селекційна робота у цьому напрямку триває. Майже всі сорти, які протягом останніх п’яти років ІС НААНУ підготував до внесення у реєстр, окрім імунітету до парші мають також і стійкість до борошнистої роси, їхнім плодам властивий гармонійний смак та привабливий вигляд, зимові сорти придатні до тривалого зберігання. Це нові літні сорти Малуша, Паланка, Настя; зимові — Тодес, Дміана, Соломія, Дожниця: усі вони мають ген імунітету Vf від Malus floribunda 821. Варті уваги й нові, стійкі до парші та борошнистої роси, зимові сорти Злато та Лілея.
Усі згадані новинки можна застосовувати в інтенсивному садівництві, їм не потрібні екзотичні сорти-запилювачі. Залучення цих стійких сортів у вирощування дає змогу зменшити обсяги унесення ЗЗР, як наслідок, собівартість плодів знижується. Нові сорти можна вирощувати й за самих лише біологічних методів захисту.
Поговорімо про зимовий сорт яблуні Дміана докладніше. Походить від вільного запилення сорту Тодес, є імунним до парші, не пошкоджується борошнистою росою, плодам властивий гармонійний смак, який можна порівняти з найкращими десертними сортами винограду. Яблука середні, масою 130–185 г, округло-конічні, зелено-жовті, з малиново-червоним розмитим рум′янцем майже на усій поверхні, для повного забарвлення плоди потребують перепаду температур. М′якуш кремовий, ароматний, дуже щільний та соковитий і зберігає ці властивості до кінця зберігання. Споживати плоди можна відразу після збирання, у холодильному сховищі урожай без втрати смакових якостей зберігається майже до травня.
Хімічний склад м’якуша: сухі розчинні речовини — 14,3–15,7%; цукри — 12,62–11,31; кислоти — 0,43–0,27; пектинові речовини — 0,96%; вітаміну С — 1,8 мг/100 г сирої маси.
Дерева невеликі, із компактною округло-конічною кроною, зимостійкі, швидко нарощують урожайність, але схильні до перевантаження плодами та їх здрібніння. З одного суцвіття зав’язується і дозріває 3–5 яблук, тому зав’язь слід ретельно проріджувати. Тип плодоношення мішаний, генеративні бруньки формуються навіть на однорічних приростах. Останнє забезпечує сорту скороплідність у суперщільних насадженнях на слаборослих вегетативних підщепах, навіть за умов їх закладання саджанцями без крони.
У насадженнях Інституту садівництва на підщепі М9 за щільності до 2,5 тис. дер./га урожайність сорту Дміана на другий рік після закладання саду однорічками сягала 13,1, а на третій — 25,2 т/га. Зі збільшенням щільності садіння до 5 тис. дер./га урожайність відповідно зросла до 21,3 та 38,2 т/га. Середня урожайність у перші два роки від початку плодоношення сягала відповідно 19,2 та 29,8 т/га. Водночас аналогічні за конструкцією сади сорту Скіфське золото та Флоріна в аналогічний період мали у 1,3–1,8 та 3,2–3,3 раза меншу середню урожайність (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність сортів яблуні за різних конструкцій інтенсивного саду на підщепі М9, насадження закладені 2017 року
Скороплідність сорту Дміана не залежить від сили росту вегетативної підщепи. На дослідних ділянках Інституту садівництва вступ насаджень у товарне плодоношення на підщепах М9 (карликова), М26 (напівкарликова) та ММ-106 (середньоросла) спостережено на другий рік від садіння. Залежно від конструкції саду урожай у цей період коливався у межах 2,6–21,3 т/га, а на третій рік сягав 20,1–48,1 т/га. За вказаний період найвищу урожайність забезпечували високощільні (до 5 тис. дер./га) насадження з колоноподібною кроною на підщепі М26 (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність яблуні сорту Дміана за різної конструкції інтенсивного саду на вегетативних підщепах, насадження закладені 2017 року, т/га
Замість сліпо довіряти закордонній рекламі, яка пропагує невипробувані в умовах України сорти, вітчизняні садівники мають уважніше придивитися до нових сортів української селекції, які створені для умов нашого клімату та ґрунтів і ретельно випробувані перед випуском на ринок.
Адже яким би гарним не був сорт, помилки у його вирощуванні та агротехніці зведуть усі селекційні, навіть наймодерніші досягнення, нанівець.
Любов Болдижева, канд. с.-г. наук,
Віктор Жук, канд. с.-г. наук,
Інститут Садівництва НААНУ
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі
“Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
