Овочі - Ягоди - Сад
Головне:

Шкідники генеративних органів суниці

Плантатор
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
Шкідники генеративних органів суниці

Серед шкідливих організмів, що пошкоджують суниці, можна виділити групу видів, які живляться бутонами, квітками й плодами. Найнебезпечнішими видами, що суттєво знижують урожайність суниць, є довгоносик-квіткоїд малиново-суничний, оленка волохата та слимаки.

  

Довгоносик-квіткоїд малиново-суничний (Anthonomus rubiHrbst.). Шкідник поширений у всіх зонах вирощування суниць. Крім суниць пошкоджує полуниці, малину, ожину, шипшину та дикорослі рослини родини Розоцвіті.

 

Імаго завдовжки 2–3 мм, чорний, укритий дрібними сіруватими щетинками. Голова маленька з чітко вираженою головною трубкою, на якій розміщені колінчасто-булавоподібні вусики. На надкрилах малопомітні борозенки.Зі спинного боку біля основи шва надкрил є білий щиток (фото 1).

 

Личинка завдовжки 3–3,5 мм, безнога, С-подібно зігнута. Забарвлення тіла білувато-кремове, голова жовто-коричнева.

 

Жуки виходять із зимівлі ранньою весною за сталої середньодобової температури повітря +13 °С, що збігається з періодом початку росту суниць. Масова поява відмічається при сталій температурі 18–20 °С. Вони живляться на молодому листі та черешках, виїдаючи в них отвори та заглиблення, але пошкодження цих органів не є небезпечним для врожаю. В період появи бутонів жуки живляться пиляками, що призводить до їх засихання. Після парування у самиці настає яйцекладний період, тривалістю до 25 діб, за цей час вона відкладе до 50 яєць. Для цього самиці по боках прогризають бутони суниці та відкладають в них жовто-білі яйця — по одному яйцю в бутон. Потім закривають отвір екскрементами й надгризають квітконіжку (фото 2).

 

Фото 1. Імаго довгоносика-квіткоїда малиново-суничного.

Фото 2. Ознаки пошкодження довгоносиком-квіткоїдом малиново-суничним.

Фото 3. Імаго оленки волохатої.

Розвиток яєць триває 5–7 діб. Через короткий час пошкоджені бутони опадають або засихають, залишаючись на квітконіжці Відроджені личинки живуть і живляться 20–30 діб в бутонах, де згодом і заляльковуються.

 

Через 7–12 діб (в кінці збирального періоду) з’являються молоді жуки. Вони короткий період живляться листками та пізніми плодами суниць, не завдаючи рослинам суттєвої шкоди. З настанням осені жуки ідуть на зимівлю — під грудочки ґрунту, опале листя. Шкідник розвивається в одному поколінні за рік.

 

Економічний поріг шкідливості (ЕПШ) довгоносика-квіткоїда малиново-суничного становить 4–5 жуків на кущ суниць в період бутонізації культури.

 

Зазвичай найбільше від цього шкідника потерпають ранні сорти суниць. Крім того, бутони першого порядку, з яких формуються найбільші плоди, будуть пошкоджені найчастіше.

 

Заходи захисту. Просторова ізоляція насаджень суниць від насаджень малини. Проведення обприскування суниць до початку цвітіння Актелік 500 ЕС, КЕ (0,6 л/га).За масової появи жуків нового покоління потрібно повторити обробку рослин одразу після збирання ягід.

 

У приватному секторі можна збирати й спалювати пошкоджені бутони (з яйцями та личинками) та рослинні рештки.

 

Ще одним небезпечним шкідником, який суттєво знижує врожайність суниць, є оленка волохата (Epicometis hirta Poda). На території України поширена повсюди, особливо в Лісостепу та Степу. Є шкідником плодових, ягідних, овочевих, польових культур, декоративних і дикорослих рослин.

 

Жук матово-чорний, завдовжки 8–12 мм і завширшки 6–8 мм. На надкрилах білуваті плями різної форми. Вся комаха, крім ніг, вкрита густими, довгими жовто-сірими волосинками (фото 3).

  

Личинка до 25 мм завдовжки, з невеликою головою, трьома парами грудних ніг. Білого забарвлення, товста, С-подібно зігнута.

 

Поява жуків спостерігається за сталої середньодобової температури повітря +14 °С (ІІ–ІІІ декада квітня). Імаго спочатку живиться генеративними органами кульбаби лікарської, мати-й-мачухи, потім тюльпанів, нарцисів. Із настанням цвітіння плодових дерев і ягідників перелітають на них. Після закінчення їх цвітіння оленка волохата перелітає на поля, де живиться квітками злакових, хрестоцвітих й інших рослин. Жуки активно живляться бутонами, квітками, виїдаючи в них приймочку й тичинки, та молодим листям.

 

Інтенсивний літ жуків спостерігається з 10 до 15 год. За зниження температури повітря на ніч або під час дощу вони ховаються у ґрунт на невелику глибину.

 

Після парування самиці заглиблюються у ґрунт на глибину до 35 см для відкладання яєць (плодючість самиці 15–20 яєць). Найпридатнішим для розвитку личинок є у купи гною, ґрунт перелогу та лісозахисних смуг, під напіврозкладеними рослинними рештками. Живуть личинки у ґрунті (майже 2 місяці) й живляться гумусом і рослинними рештками. Заляльковуватися починають у ІІІ декаді серпня у ґрунтових комірках. Через 2–3 тижні з’являються жуки, які зимують у ґрунті на глибині до 40 см. Шкідник розвивається в одному поколінні за рік.

 

Фото 4. Слимак садовий.

Фото 5. Ягода суниці, пошкоджена слимаком польовим.

Заходи захисту. Проведення обприскування суниць під час цвітіння препаратом Каліпсо 480 SC, КС (0,3 л/га).

 

Крім шкідливих комах негативно впливають на врожай суниць та їх якість і слимаки. На території України поширені повсюди у вологих місцях, але найбільш шкодочинні в Лісостепу та Поліссі. Масовому розмноженню слимаків у літній період сприяють помірні температури та висока вологість повітря. В насадженнях суниць найбільш поширеними та шкідливими видами слимаків є слимак садовий (равлик виноградний — Helix pomatia L.), польовий (Agriolimax agrestis L.) й облямований (Arion circumscriptus John.).

 

Тіло видовжене, з плоскою нижньою частиною (підошвою), вкрите слизом. Довжина залежно від виду 20–200 мм. Мушля велика, спірально закручена до 50 мм заввишки, діаметр отвору до 45 мм (Helix pomatia L.) (фото 4); редукована у вигляді пластинки під мантією (Agriolimax agrestis L.) (фото 5) або відсутня (Arion circumscriptus John.). Голова з двома парами втяжних щупалець: верхні з очима на кінцях, нижні — губні.

 

У слимака садового зимують дорослі особини, які відкладають яйця в літній період, личинки з’являються в кінці літа — на початку осені. Слимаки польовий і облямований зимують у стадії яйця, з яких в кінці травня — на початку червня виплоджуються личинки. Через 2–3 місяці вони стають статевозрілими і також відкладають яйця (восени). Слимаки відкладають білі круглі яйця купками (плодючість до 400 шт.) у вологий ґрунт на глибину 5–8 см, під рослинні рештки.

 

Заселяють слимаки зволожені ділянки насаджень суниць, особливо за поливання за типом дощування. Значної шкоди врожаю суниць завдають слимаки в роки з теплим, дощовим літом. Вони живляться листям, вигризаючи в них отвори, та ягодами суниць, залишаючи різної форми заглибини. Пошкоджені ягоди не мають товарної цінності, загнивають. Крім того, слимаки сприяють ураженню суниць хворобами, переносячи їх спори.

 

Живлення відбувається переважно в нічний час, але в дощову, похмуру та теплу погоду слимаки живляться також і в день. У спекотні сонячні дні знаходяться в різних укриттях: під грудочками ґрунту, мульчею, опалим листям.

 

Ознакою наявності слимаків є сріблясті «доріжки» на рослинах із засохлого слизу.

 

Заходи захисту. За масового розмноження слимаків ефективним є посипання ґрунту вапном (200–300 кг/га), меленим суперфосфатом (300–400 кг/га), рівномірне внесення в рядки препарату Біо Слимакс, ГП (залізо, 1% — 60–120 г на 100 м2).

 

 

Ірина Кравцова, канд. с.-г. наук, доцент кафедри захисту і карантину рослин

Уманський національний університет садівництва

журнал “Плантатор”, травень 2016 року

   

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Джерело:
Плантатор