Призначення Ігоря Швайки міністром аграрної політики та продовольства України змусила аграрних функціонерів пережити тривалий шок.
Удень призначення нового уряду, 27 лютого, до Верховної Ради України прийшли фермери, щоб висловити свою незгоду із висуненням «погодженої» кандидатури нардепа — свободівця Олександра Мирного на посаду міністра аграрної політики та продовольства. Адже фермери вже вкотре пропонують на посаду людину зі свого середовища — багатолітнього лідера фермерського руху Івана Томича.
Зрештою, Олександр Мирний є людиною далеко не чужою для аграрного бізнесу. Його профільний актив — компанія «Агрос-Віста» була створена ще 1998 року. У 2012 році підприємство орендувало 8000 га сільськогосподарських угідь у Хмельницькій області. Спеціалізується на молочному скотарстві, а також на вирощуванні та збуті цукрових буряків і зернових культур. Однак його кандидатура все-таки була несподіванкою не тільки для фермерів, а й для більшості «аграрних» аналітиків. Хоча б тому, що в тіньовому уряді «Свободи» аграрним міністром був інший народний депутат — Ігор Сабій (до речі, теж, як і Олександр Мирний, із Хмельниччини), якого ця ж таки політична сила чомусь не просувала на посаду вже «не тіньового» міністра.
Інтернетом гуляли також чутки про можливе призначення аграрним міністром Івана Кириленка, Леоніда Козаченка, Аркадія Корнацького, Олексія Вадатурського, Віталія Ковальчука…
Проте «Свобода» скористалася своєю міністерською «квотою», щоб піднести ще більшу несподіванку: шістнадцятим міністром і п’ятнадцятою особою, призначеною на керівництво аграрним відомством незалежної України (двічі міністром був Юрій Карасик), став Ігор Швайка.
Трохи життєпису
Ігор Олександрович Швайка народився 25 лютого 1976 року в селі Троїцьке Цілинного району Калмицької АРСР. 1978-го разом із батьками переїхав в Україну, в місто Лутугине на Луганщині, де закінчив школу із золотою медаллю, після чого поступив в Українську державної юридичну академію імені Дзержинського в Харкові, яку закінчив 1998 року за спеціальністю правознавство. Ще навчаючись, почав юридичну практику як юрисконсульт низки приватних підприємств.
1998-го став заступником директора з правових питань приватної фірми «Терра», а наступного року очолив представництво ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев та партнери».
У 2000 році створив й очолив власну юридичну фірму «Зевс».
2007 року І. Швайка став членом Всеукраїнського об’єднання «Свобода», і в лютому 2008-го очолив її Харківську обласну організацію.
У жовтні 2010 року був кандидатом на пост міського голови Харкова.
На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012-го був обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода», в якому значився під восьмим номером. У парламенті став заступником голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.
Свій-чужий
Народний депутат І. Швайка був тільки один раз помічений у зацікавленості аграрним законодавством. За його співавторства підготовлено хіба що законопроект №4053 про внесення змін до Прикінцевих положень Земельного кодексу України (щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в окремих випадках). Законопроектом передбачалася можливість громадянам України — власникам дачних ділянок у межах міста, які проживають у дачних будинках або хочуть там будуватися й постійно проживати, спростити процедуру зміни цільового призначення земельних ділянок із категорії земель сільськогосподарського призначення для колективного чи індивідуального садівництва на категорію земель житлової чи громадської забудови. Проект подано 31 січня 2014 року, отже, він просто не міг бути розглянутий парламентом.
Пан Швайка не має активів в аграрному секторі. Отже, для сільського господарства пан міністр є «чужаком». Хоча не зовсім: як каже сам Ігор Швайка, аграрні питання цікавлять всю Україну, і це той сектор, з яким він стикався впродовж всієї своєї юридичної практики.
Чого чекати
Яких дій слід очікувати від аграрного міністра? Звичайно, насамперед — виконання програми своєї партії «Програма захисту українців». У ній є таке:
Важко зрозуміти, як це все вдасться поєднати й реалізувати ще донедавна далекому від аграрної сфери міністру. Особливо щодо заборони обігу земель сільськогосподарського призначення чи ліквідації монополій та олігополій.
Поживемо — побачимо…
Найближчі плани
А поки що в найближчих планах пана міністра — повна реорганізація міністерства, люстрація в центральному апараті, скорочення низки агарних відомств. А для початку пан Швайка хоче оцінити стан галузі, міністерства, тобто провести інвентаризацію. І на цій основі сформувати план дій для оптимізації цього органу влади.
Що ж, цілком логічно. Головне, щоб цей процес не затягнувся на роки, щоб не лихоманило міністерство від постійних і незрозумілих нікому реорганізацій, як це було протягом останніх років.
Крім того, залишається незрозумілим принци люстрації. Сам міністр каже, що «…проведе нараду, визначиться, хто з них (тобто працівників міністерства — прим. Авт.) зможе залишитися на своїх місцях. Це залежатиме від їхнього бажання працювати й особистого послужного списку». Якщо так, то це щось інше, ніж люстрація. Адже люстрація — це заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі. Цей термін вживається щодо процесів у посткомуністичних державах Східної Європи з кінця 80-х років XX ст., де люстрація застосовується до високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції, іноді — до всіх членів комуністичних партій. Зокрема, люстрація була проведена в Чехії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Грузії, Литві, Латвії, Естонії та інших державах.
Оточення завжди грає короля. Тому важливо, хто в пана Швайки стане заступниками, хто організовуватиме щоденну роботу міністерства. Якщо це знову будуть особи, обрані виключно за політичними ознаками, то про успіх буде казати складно.
Пан міністр каже про готовність працювати з професійними об’єднаннями, науковими й освітніми закладами. І це надзвичайно важливо: міністерству необхідно сформувати нову аграрну політику. Політику, яка має в принципі відрізнятися від усього того, що було раніше. Політику в контексті європейської інтеграції. Політику, зорієнтовану на сімейне фермерство, обмеження впливу агрхолдингів. Тут потрібні будуть значні інтелектуальні ресурси, пошук компромісних рішень… Видається, що пан міністр налаштований на такі зміни. Налаштований на побудові політики як саморегулівної системи: «Головне сьогоднішнє завдання — не контролювати чи не панувати в агросекторі. Наша мета — зробити механізм, який дозволить ринку працювати. Це свого роду установка правил гри». Однозначно без підтримки професійних організацій і науки такої системи не створити.
Що турбує? Є принципові програмні партійні відмінності учасників теперішньої коаліції, зокрема, щодо ринку земель сільськогосподарського призначення. Чи не стане це гальмом для змін? А ще те, що такі зміни важко реалізувати за короткий період. А цей уряд розглядається як тимчасовий.
Про оплески
Призначення пана Швайки міністром у парламенті супроводжувалося оплесками.
Пан Мирний каже про те, що новий міністр не зацікавлений у лобіюванні власних бізнес-інтересів, тому буде об’єктивним на цій посаді. Також каже, що він «свободівець» і буде криштально-чистим, що буде прекрасним міністром. А те, що в нього нема досвіду — не біда.
Один з експертів аграрного ринку зазначив, що причина призначення на пост міністра АПК юриста Ігоря Швайки може полягати в необхідності розплутати велику кількість «схем». Корупційних схем, звичайно. Хто проти? Нема!
Звичайно, «аграрна громадськість» буде дуже прискіпливо оцінювати дії «чужака». Багато ж залежатиме від нього, його вміння не тільки розплутати «схеми», а й від уміння комунікувати… Проте завжди слід пам’ятати, що ми — громада, громадяни — є також частиною успіху чи поразки влади. Тому давайте у цей складний час підставимо міністру своє плече. Щоб самі змогли щиро аплодувати йому…
Василь Галас,
член Міжнародної федерації аграрних журналістів IFAJ
журнал The Ukrainian Farmer, березень 2014 року
The Ukrainian Farmer
