Агрономія
Головне:
Агрономія

Що потрібно враховувати під час вирощування соняшнику, особливо в посушливих умовах

Поділитись:
Що потрібно враховувати під час вирощування соняшнику, особливо в посушливих умовах

За останні 10 років площа вирощування соняшника як високорентабельної олійної культури збільшилася із 3,5 млн га до 6,3 млн га, а потенціал урожайності в середньому по Україні за ці роки становить від 16 до 26 ц/га. У результаті до 2019 року об’єми валової продукції зросли від 5,7 млн т до рекордних 15 млн т. І це попри всі складнощі, що стають на шляху до отримання високого сталого врожаю соняшнику, головною з яких є глобальне потепління, що характеризується  підвищеним температурним режимом та тривалими посухами.

Нові кліматичні реалії змушують фермерів змінювати традиційні технології, парк техніки, віддаючи перевагу більш ефективним агрегатам, більше уваги приділяти збереженню ґрунтової вологи, більш ретельно обирати гібриди. Аграрії постійно експериментують задля основної мети – отримання високого, сталого і якісного урожаю олійного насіння.

Однак, існує ще багато чинників, які в сукупності впливають на якість виробництва та обсяги отриманого врожаю, особливо в посушливих умовах.  

Готуємося до посівної

Плануючи виробництво соняшнику, насамперед слід звертати увагу на вибір попередника. У посушливих умовах найкращими попередниками для соняшника є озима пшениця, озимий ячмінь, ярі колосові, оскільки їхня коренева система, на відміну від кореневої системи соняшника, вбирає вологу з неглибоких горизонтів ґрунту. Адже , як відомо, соняшник – вологолюбива культура. Окрім того зберегти для нього таку необхідну ґрунтову вологу, а також зменшити нагрівання ґрунту допоможе мульчування шаром рослинних решток попередника, яке слід проводити одразу після збору врожаю зернових.   

Обираючи гібриди соняшнику для вирощування в зоні недостатнього зволоження, в першу чергу слід звертати увагу на їхню посухостійкість, здатність розкрити потенціал урожайності в умовах посухи. Основним показником такої здатності є так званий транспіраційний коефіцієнт – показник, що визначає потребу рослини у волозі. У гібридів соняшнику сербської селекції Тор, Авалон, Пегас, Сумо Ново, Сумо 007, вироблених компанією Євросем, цей коефіцієнт низький – 400-450, а це значить, що такі рослини витрачають менше вологи на формування одиниці сухої речовини.

Ще одна перевага лінійки гібридів соняшнику Євросем – стійкість до вовчка соняшникового раси G та вище, що в умовах Півдня та Сходу має вирішальне значення з огляду на поширення в цій зоні цього паразита. Водночас можливість вирощувати стійкі до вовчка гібриди, застосовуючи різні технології, робить їх ще більш економічно привабливими для виробників. Так, гібрид Пегас можна вирощувати як за класичною технологією, так і за технологією Clearfield. Гібриди Сумо Ново та Сумо 007 призначені для вирощування за технологією Експрес з використанням післясходових гербіцидів на основі сульфонілсечовини, проте їх можна вирощувати й за класичною технологією. Виключення становлять лише класичні гібриди Тор і Авалон, в технології яких рекомендовано застосовувати ґрунтові гербіциди на основі ацетохлору, прометрину, пропізохлора, s-метолахлору і тербуталазину.

Вибір гібриду соняшнику важливий не тільки з точки зору особливостей певної кліматичної зони вирощування, але й з огляду на технологію обробітку ґрунту. Тож оранка чи безполицевий обробіток – це важливо для вибору гібриду. Якщо господарство практикує оранку чи рихлення на глибину до 30 см, то на таких землях можна висівати будь-який гібрид. Для технології стріп-тіл краще обрати гібриди Пегас, Тор, Авалон, Сумо Ново, Сумо 007. Ноу-тілери більше оцінять гібриди Тор, Сумо 007, Пегас.

Щодо строків сівби соняшнику думки аграріїв розділилися. Одні, намагаючись зберегти мізерні запаси вологи в ґрунті – йдеться саме про зони нестійкого зволоження, намагаються якнайраніше вийти в поле. Відповідно обирають для вирощування холодостійкі гібриди. Щоправда, це рішення ризиковане з огляду на ймовірність весняних заморозків, що підтверджено й досвідом минулого року. Окрім  того  у випадку ранньої сівби у недостатньо прогрітий ґрунт знижується енергія та польова схожість насіння.   

Тому, обираючи строки сівби соняшнику, слід все ж таки орієнтуватися на температуру та тип ґрунту, коли ґрунт на глибині 5-7 см прогріється до +8-9°С. Це правило є вірним і для посушливих регіонів. Виходячи із досвіду успішного вирощування соняшника 2020 року, компанія Євросем пропонує дотримуватися в областях таких оптимальних строків сівби:  

  • Запорізька – 16 квітня-26 квітня,
  • Дніпропетровська – 7 травня-17 травня,
  • Миколаївська  – 17 квітня-27 квітня,
  • Донецька – 5 травня-15 травня,
  • Херсонська – 5 квітня-15 квітня,
  • Одеська – 10 квітня-20 квітня,
  • Кіровоградська – 30 квітня-10 травня.

Крупне насіння, що має масу тисячі насінин від 65 г, слід висівати на глибині 6-7 см, прикочуючи рядки прикочувальними роликами із плоскою поверхнею. Глибина загортання середнього та дрібного насіння з масою тисячі від 50 до 65 г повинна становити 4-5 см. При цьому прикочувати рядки слід роликами, які залишають гребеневий слід.

У зонах, де обмаль вологи, загущувати посіви не варто. Плануючи густоту, слід враховувати якість та стан підготовки ґрунту поля перед сівбою, а також ризики втрат рослин в процесі вегетації. Як правило, для забезпечення оптимальної продуктивності посівів норму висіву збільшують від фактично запланованої на 5-12%. В умовах нестійкого та недостатнього зволоження неправильний підбір густоти призводить до зниження урожайності до 50%, а в посушливих умовах – до 100%. Тому густота посівів соняшника сербської селекції в посушливих умовах повинна бути в межах від мінімальної 35-45 тис. рослин/га (південь Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька обл.) до 45-55 тис. рослин/га (північ Одеська, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська, Черкаська обл.).

Ширина міжряддя класично становить 70 см, однак в умовах посухи господарства із високим рівнем технологічного забезпечення висівають на ширину 35 см, 56 см. Або висівають за системою twins-row (парні ряди) за схемою міжряддя 20-50-20 см. Такі схеми розміщення є оптимальними для забезпечення належних умов розвитку продуктивного стеблостою, рослини рано затіняють поверхню ґрунту, що перешкоджає інтенсивній втраті вологи в процесі випаровування. При цьому температура всередині посіву значно нижча, ніж у посівах, де міжряддя не затіняється або затіняється слабо. Гібриди, придатні до сівби із звуженими міжряддями – Сумо Ново, Сумо 007 і Авалон.

Догляд за посівами

Складаючи схему живлення соняшнику в посушливих умовах, слід враховувати наявність тих чи інших елементів живлення у ґрунті та рівень ґрунтової вологи. Удобрення соняшнику починається з внесення восени під основний обробіток ґрунту сульфату амонію у нормі 100 кг/га або амофосу у нормі 150 кг/га. Під весняне закриття вологи або передпосівну культивацію вносять КАС у нормі 150 кг/га. Гібриди Сумо 007 та Пегас прекрасно реагують на внесення добрив у рядок. Для припосівного внесення доцільно використовувати сульфоамофос у нормі  80 кг/га або нітроамофоску у нормі 80 кг/га. Підживлення по листку бажано проводити до моменту повного змикання міжряддя водорозчинними добривами – гуматом калію (1,5-2,0 л/га), сульфатом магнію (3-5 кг/га), карбамідом (10 кг/га), 10% розчином бору (1,0 л/га).

У посушливих умовах посівам соняшнику здебільшого шкодять бур’яни з високим транспіраційним коефіцієнтом – амброзія полинолиста, нетреба звичайна, гірчак березковидний, берізка польова, осот рожевий, лобода біла, паслін чорний. Позбутися їх можна в осінній період за допомогою гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату. Навесні, за класичною схемою захисту, небажану рослинність можна знищити, застосувавши ґрунтові гербіциди на основі ацетохлору, тербутилазину з s- метолахлором, пропізохлору у баковій суміші із прометрином. Для боротьби із амброзією та іншими стійкими дводольними краще підходить флурохлорідон або метобромурон (Проман) до появи сходів і глауксифен-метил (Геліантекс) як післясходове застосування для остаточної зачистки посівів. Для забезпечення вчасного контролю у посівах «євролайтнингових» гібридів Пегас та Грифон  препарат вносять у ранні строки у фазу 2 справжніх листків культури.

Утім, через брак вологи нерідко застосування ґрунтової схеми не є дієвим. У такому випадку вирощування Експрес-гібридів є виходом із ситуації, адже їх можна вирощувати й за класичною технологією із застосуванням страхового гербіциду.   

Міжрядну культивацію проводять тільки у посівах класичних гібридів Авалон і Тор до початку змикання листків у міжряддях, для гібридів Сумо007 та Сумо Ново, як правило, достатньо однієї міжрядної культивації, якщо в цьому буде потреба.

Одним з небезпечніших ворогів соняшнику у світі визнано вовчок соняшниковий. Швидкість поширення цього паразита вражає, адже кожна рослина утворює від 30 до 120 квітів і здатна сформувати до 300 тис. найдрібнішого насіння. Після визрівання насіння осипається і потрапляє від материнської рослини не далі, ніж за метр, але завдяки своїй електростатичності насіння добре прилипає до жаток і коліс ґрунтообробної техніки та зерновозів, рослинних решток і до насіння соняшнику і таким чином поширюється на нові території.

Заоране насіння здатне зберігати свою схожість у ґрунті до 20 років. Тому рекомендація застосовувати глибоку оранку для контролю вовчка — не ефективна. До того ж, насіння може проростати з будь-якої глибини, рослина може формувати квіти та насіння під поверхнею ґрунту». Оптимальними умовами для проростання насіння вовчку є температура ґрунту 16-25 °С і вологість 70-75%. За температури нижче 10 °С і вище 35 °С насіння не проростає, а вище 50 °С — гине.

Для того, щоб не занести вовчок від сусіда орендованою технікою, потрібно обов’язково мити колеса та нижні частини корпусу. Збір урожаю треба починати з чистих полів, а уражені — в останню чергу.

Рекомендується уважно обстежувати краї полів, на яких проростає падалиця, що випала з зерновозів. Таке насіння втрачає генетичну цінність і на ньому дуже добре паразитує вовчок.

Можна практикувати сівбу сортів або гібридів соняшнику другого покоління суцільним посівом з метою провокації проростання та подальшого знищення посіву. Але не раніше ніж через 40 днів після дозрівання насіння вовчку.

Для того, щоб не поширювати вовчок із посівним матеріалом, потрібно купувати тільки сертифіковане насіння, адже воно проходить польове інспектування та лабораторний аналіз. Рекомендовано використовувати насіння гібридів соняшнику системи ClearField. У портфоліо компанії «Євросем» є два гібриди соняшнику, стійких до 7+ рас вовчка, які мають горизонтальну стійкість: ультраранній ТОР 7+ та стійкий до посухи АВАЛОН.

У посушливих умовах найпоширенішими хворобами соняшнику є фомоз, вугільна гниль, фомопсис, несправжня борошниста роса, іржа та склеротиніоз. Через пошкодження збудниками цих хвороб втрати врожаю становлять від 60 до 100%, а вціліле насіння має гіршу якість. Тому фунгіцидний захист проводиться у два прийоми: перший – превентивне внесення препаратів із діючою речовиною епоксіконазол, другий – застосування азоксистробіну або боскаліду із димоксістрбіном.

Збирання врожаю

У посушливих умовах (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Кіровоградська, Черкаська, Донецька, Луганська обл.) орієнтовні строки для збирання соняшника можуть зменшуватися на 10-25 днів, а в умовах Північного Степу (Сумська, Харківська обл.) навпаки – збільшуватися. Але можна їх встановити за принципом довжини періоду з моменту цвітіння рослин. У гібридів Тор і Авалон це 47-53 днів, Пегаса – 52-57, Грифона – 49-53, Сумо 007 – 50-55, Сумо Ново 55-60 днів. Слід також враховувати, що гібриди у посушливих умовах по-різному можуть зберігати вологість насіння і по-різному достигати, тому заміри вологості насіння бажано виконувати за 5-7 днів до закінчення термінів збирання, щоб не втратити у питомій вазі через пересушення насіння.