Вишня в Польщі — тренд періодичний і змінюється приблизно кожних пару років. Коли ціни на вишню високі, її починають садити, а коли падають — перестають. Є ще один чинник, що впливає на вирощування вишні. Коли у вишневих садах переважало ручне збирання, садили все і постійно. Сьогодні в Польщі — дефіцит робочих рук у садах і вирощувати стало дорого. У цій ситуації стали переважно садити під збирання комбайном, щоб пришвидшити й здешевити виробництво. Цього сезону вишня знову стала популярною — бо ціна на неї зросла. І сьогодні в Польщі дуже великий попит на саджанці — купити їх практично неможливо.
Вишня сьогодні йде у великих обсягах у заморожування, в переробку — на соки, джеми, виготовлення різноманітних складних продуктів на кшталт йогуртів. Раніше цього багато робили в Німеччині, Данії та Голландії, але нині їм це нецікаво, тому що Східна Європа, зокрема Україна, Угорщина та Сербія, роблять це і дешевше, і краще. По-перше, наш із вами клімат краще підходить вишні, по-друге, саме виробництво, включно з переробкою, у нас дешевше.
СОРТ ДЛЯ ВСІХ
Вишня — це культура, що плодоносить у певних умовах. Наприклад, сорт Лутівка не буде плодоносити на півдні, в посушливих спекотних регіонах Європи. А угорські та сербські сорти мало плодоносять у наших регіонах, у Німеччині, на Півночі України. Тому Лутівка нам ідеально заходить.
Лутівка — це той самий старовинний німецький сорт Schattenmorelle (у перекладі — вишня). Він плодоносить в умовах Центральної Європи, тобто не в надто спекотному кліматі. З іншого боку, у цьому регіоні й немає інших сортів, які можуть дати таку саму врожайність, як Лутівка. У хороший рік — це 30 т/га. Він самозапильний, тому його можна садити великими блоками без інших сортів-запилювачів. За високої врожайності Лутівка ще й добре підходить для переробки. Однак краще її садити під механізоване збирання. Ручне у разі таких продуктів, як вишня, сьогодні взагалі стає економічно нецікавим ні в Польщі, ні в Україні — через дефіцит робочої сили.
Оптимальною схемою для Лутівки буде 4 ×1,25 м — тоді комбайн легко зайде і збере весь ряд. Це замінить роботу близько 200 осіб. Купувати техніку потрібно з розрахунком один комбайн на 20 га. Він зможе прибрати цю площу за два тижні — стільки треба на один сорт вишні. Це середні підрахунки — час варіюватиметься залежно від вашої врожайності. Комбайни можуть бути як не дуже дорогими — причіпні, так і дорогими — самохідні.
Лутівка — це один-єдиний сорт, що пропонує наш розплідник, бо польські садівники, крім неї, практично нічого не садять. Приблизно 90% вишні висаджують у нашому регіоні на підщепі Прунус Магалеб і 10% — на підщепі Прунус Авіум.
Прунус Магалеб в умовах Польщі — найкраща підщепа, але вона не любить занадто легких піщаних ґрунтів, а поготів без поливу. Буде дрібна крона і дрібний урожай. Також ця підщепа не підходить для занадто важких вологих земель. Прунус Магалеб найкраще підійде для середнього змішаного ґрунту, як, наприклад, на Заході та Півночі України. На хороших чорноземах садять на іншій нашій підщепі — Прунус Авіум, на F12 або навіть на Гізела 5, але остання — найдорожчий варіант.
У саджанцях Лутівки, як, власне, і всіх інших сортів, найголовніше — здорова коренева система та їхній зріст. Чим вони більші — тим якісніші. Буває так, що вишня незабаром після посадки починає плодоносити, у неї загинається верхівка і вона перестає рости. Тому важливо протягом двох років виростити дерева на хорошу висоту. Саджанці практично завжди потрібно купувати й садити однорічні. Утім, інших у розплідниках і не продають. За перший рік Лутівка вже сягає 2 м, і її немає сенсу тримати в розпліднику далі.
Крім Лутівки в Україні намагаються вирощувати сербський сорт Облачинська й угорські сорти — але вони підходять для південніших регіонів. З боку України ми бачимо постійний попит на саджанці Лутівки, бо у вас розвиваються виробництва з переробки фруктів, і багато хто з них хоче мати власні сади й забезпечувати сировиною свої потреби.
ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ
Вишня, як і більшість садових культур, боїться весняних приморозків під час цвітіння. У наших регіонах потрапляння вишні під приморозки — не надто часте явище, але трапляється. Цього року якраз саме з цієї причини врожай вишні менший — тож і ціна на неї хороша. Хоча вишня від цих приморозків постраждала не так сильно, як яблуня.
Урожайність вишні залежить від сили росту дерева — він має бути хорошим, щоб було багато гілок і було на чому плодоносити. Насамперед це стосується Лутівки. Сила росту в неї маленька, і до 3 м вона доростає рідко.
Шкідників цей сорт практично не боїться, як і птахів. Буває потреба обприскувати тільки проти вишневої мухи та попелиці. Набагато більша проблема вишні — хвороби: бактеріальний рак, моніліоз і особливо кокомікоз.
Щодо бактеріального раку, він пошкоджує Лутівку, але не дуже сильно і ніколи не переростає в епідемію. Крім того, проти нього достатньо дуже простої профілактики — обробки міддю восени та ранньою весною. Це практично повністю усуває хворобу. Моніліозом Лутівка також пошкоджується не сильно: вистачає двох-трьох обробок навесні — і це знімає проблему.
Головний бич Лутівки — кокомікоз. Його можна порівняти за шкодою з паршею у яблуні. Кокомікоз пошкоджує листя, воно опадає і буває, що опадає вже в червні. Дерево лишається голим, але з плодами, які вже не дозріють. Крім того, такі дерева з настанням зими промерзають. Тобто важливо, щоб листя на дереві лишалося до осені, тоді воно ввійде в зиму підготовленим.
Профілактика кокомікозу — це найголовніше в догляді за вишнею сорту Лутівка, тому що інші сорти можуть бути стійкими до цього захворювання. Є багато програм хімічного захисту і багато ефективних препаратів, починаючи зі старих Сілліта і Топсина, а також дієві Скор, Каптан й інші. Звісно, вишня не потребує такої кількості обробок, як яблуня проти парші, але раз на 10 днів чи на 2 тижні обробити треба. А якщо випадає багато дощів, то й частіше.
ФРУКТОВІ ТРЕНДИ
Мачей Ліпецький розповів «Садівництву по-українськи» про головні тенденції ринку саджанців яблук і слив у Європі.
Два роки тому, спілкуючись із паном Липецьким, ми говорили про те, що в Західній Європі та США в самому розпалі мода на клубні сорти яблук. Сьогодні вона докотилася й до Польщі, де донедавна їх взагалі не було: як законослухняна країна Євросоюзу вона не могла їх вирощувати без дозволу клубу. Що ж собою являють клубні сорти, і чому мода на них поширюється дедалі ширше і цілком може дійти до України — про це та інші тренди ми розпитали польського експерта.
— Пане Мачею, у чому ідея клубних сортів і які умови для них потрібні?
— Формат клубних сортів створено з тією метою, щоб власник клубного сорту та садівник, якого прийняли до клубу, могли заробити більше, ніж якби вирощували сорти, доступні для всіх. Це явище виникло тільки на розвинених ринках Західної Європи, США, деяких країн Південної Америки й Австралії. Сенс клубного сорту — продати яблуко за ціною вдвічі дорожчою ніж яблука всіх інших сортів. Такі яблука завжди мають бути однієї якості, однаково запаковані й лежати на одній полиці в магазині. Споживач звик до нього і знає, що він завжди прийде і візьме те саме яблуко, що й минулого разу, того самого смаку, щільності й вигляду. Саме за це він готовий заплатити вдвічі дорожче, ніж за той продукт, якості якого не знає. Таке привчання споживача до сорту — маркетингова технологія клубних сортів. Наприклад, у сорту Пінк Леді — величезний бюджет на рекламу у їхньому клубі, як і в американського Космік Крісп. Якщо в країні таких людей, які готові купити клубні сорти, мало, там немає сенсу їх вирощувати. Тобто це явище тільки високорозвинених країн, де є великий середній клас. Але в Польщі споживачів, які запитують клубні сорти, стає дедалі більше. Водночас з’являється і багато розплідників, які хочуть вирощувати клубні сорти, але поки що переважна більшість цього не може робити. Проте можна робити, наприклад, просто свої, регіональні сорти — щоб відрізнятися від інших. Думаю, що ця тенденція буде поступово розвиватися і в Україні.
— А яка ситуація з традиційними сортами для внутрішнього та зовнішнього ринків?
— Здебільшого в Польщі сьогодні вирощують експортоорієнтовані сорти, як і в Україні. Гала — це номер один як для садівників, так і для розплідників. Звісно, у тренді, як і раніше, Голден Делішес — до того ж він ще й дуже підходить нашому клімату, добре тут виходить. Масово вирощують Ред Делішес, хоча цього року він більше за інших постраждав від приморозків. Інтерес до нього поступово у садівників падає саме із цієї причини. Багато вирощують Ред Джонапринц — на нього постійно високий попит і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках, наприклад, у Болгарії, Румунії, Угорщині, Словаччині, Німеччині. На внутрішньому ринку Польщі дуже популярні серед польських садівників сорти Чемпіон і Лігольд. Як не дивно, зберігає свою популярність серед виробників Айдаред, хоча йому вже багато років пророкують, що він піде в історію. Однак річ у тім, що відкриваються нові ринки, де його не знають. Сьогодні Айдаред, особливо червоний, добре йде в Бангладеш, Індії та навіть Єгипті, бо він краще за решту сортів витримує погані умови транспортування та й загалом добре зберігається. Тому садівники Айдаред запитують, і він зовсім не вмирає як сорт.
— Які сорти яблук та інших культур пропонує ваш розплідник сьогодні?
— Ми вирощуємо саджанці всіх описаних вище сортів. Це приблизно 60–70% нашого виробництва, 25% — саджанці вишні, їх ми виробляємо близько 100 тис. штук. Решта — груша і слива. На грушу в Польщі величезний попит, і всі хочуть садити тільки Конференцію — це стабільна тенденція багатьох років. Хоча в Західній Європі з’явилася мода на червоні сорти груш. Що ж до сливи, тут, навпаки, дуже багато сортів. З одного боку, це цікаво, щоб забезпечувати ринок у польських умовах із першої половини червня до листопада, а з іншого — якщо хтось хоче мати небагато сортів і вирощувати великі обсяги, то йому можуть бути цікаві пізні сорти. Бо в ранніх сортів дуже велика конкуренція з боку півдня, скажімо, Сербії, Чорногорії, Молдови. Тому в нас садять насамперед Президент, Топ Хіт, Віжен, Рекорд, які збирають із середини вересня по кінець жовтня — їх можна і в сховище покласти на пару тижнів. Коли на ринку вичерпуються південні сорти, можна продавати за хорошу ціну наші сливи. А взагалі слива в нас здебільшого привізна — свого виробництва її в Польщі небагато.
Садівництво по-українськи
