В Україні агростраховка коштує вдвічі дешевше, ніж а Америці. «АгроМаркет» поцікавився, що закладено в тариф.
Нюанси й деталі агрострахування обговорюються у високих кабінетах уже тривалий час. Одні кажуть про його значущість для посівів і врожаю у масштабах розвитку країни, інші застосовують складний інструмент виключно для заробітку. До того ж делікатне, а разом із тим важливе питання «а що таке тариф і що в нього закладено» часто взагалі залишається без відповіді. Про вартість страхування для українського аграрія «АгроМаркет» поцікавився в незалежного експерта Ірини Головко, котра стояла біля витоків актуарної практики в Україні.
— Світовий досвід показує, що страховка коштує дорого й аграрій найчастіше не готовий виводити гроші з виробничого циклу на ці потреби, — каже Ірина Головко. — Це завдання держави: забезпечити ефективну й дієву систему та прийнятні ціни для виробників. Так, ми повертаємося до питання про необхідність субсидування, реорганізації Аграрного страхового пулу, поліпшенню законодавства, доступу до баз даних тощо. Втомилися всі, однак нині важливо інше.
Перш за все, дозвольте нагадати, що агрострахування – це страхування біологічного об’єкту від несприятливих дій погоди. Як людина, що працює із цифрами, наведу такий приклад. Несприятливі погодні умови на наших теренах виникають циклічно: в середньому чотири рази за 12 років. Усі пам’ятають, яку шкоду нанесли польовим культурам зима-2002/03, зима/літо-2005/06, зима/літо-2009/10, літо 2012-го. Якщо припустити, що погодний цикл 2001–2012 рр. (чи 2003–2014 рр.) закінчився, то в новому поки що значних збитків не було. Коли вони можуть виникнути? Пропоную держчиновникам заповнити табличку за другим циклом.
Що Іспанії добре, Філіппінам – ні…
Аби убезпечити біологічні об’єкти від дії погодних ризиків, цивілізований світ їх страхує. У розрахунку частоти їх виникнення є сенс ураховувати глобальні погодні цикли. Можна навіть обрати або якийсь один ризик (тоді це страхування поіменованих ризиків). Приміром, в Іспанії була потреба у створенні систему захисту від граду, котрий в окремих регіонах трапляється до 4 разів на рік. Натомість на Філіппінах до 24 разів на рік бувають урагани й шторми. А в нас? Наразі українським аграріям найчастіше пропонується мультиризикове страхування (від цілого комплексу імовірних вибриків погоди).
Страховий тариф, котрий нам пропонують страховики, складається із двох частин:
1. Чиста ставка премії — це співвідношення частоти виникнення ризику й очікуваного обсягу страхової компенсації. Є методики розрахунку масштабу збитків і прямих втрат посівів та/або врожаю. Так, наприклад, град діаметром 1 мм у період молочної стиглості рослини спричинить до вилягання посівів, що можуть самі відновитися протягом 7–10 днів. У такому разі хоч і буде зафіксовано факт настання ризикової події, але збитки не компенсуватимуть, оскільки культура повністю відновиться й далі формуватиме очікуваний урожай. А ось град розміром із куряче яйце повністю знищить урожай.
2. Навантаження (надбавка до Чистої ставки премії) включає в себе всі витрати на ведення справи й ризики, що пов’язані як із розрахунком тарифів, так і з зовнішніми чинниками, що впливають на ведення справи. Це безпосередньо всі витрати страхової компанії, взаємодія зі страховими агентами та перестраховиками. Щодо можливих ризиків, то тут ураховуються політичні й судові ризики. Також важливим є ризик вірогідності даних. Якщо їх мало або джерело викликає сумніви, перестраховик попросить збільшити вартість ризику вірогідності даних. Для країн з економікою, що розвивається, та низьким рівнем підтримки системи агрострахування з боку держави навантаження становить близько 40%. В Україні — 30–40%. Тим часом у США навантаження становить 18–25% і субсидується державою.
Про якість і «довжину»
Для цілей страхування використовуються дані, що можуть продемонструвати факт й обсяг виникнення ризикової події. Доступні бази даних, що найбільше використовуються в актуарній практиці:
Важливими є якість даних і їх «довжина» (чи то пак, тривалість періоду, за який зібрані дані). Для потреб агрострахування рекомендовано застосовувати дані не менш ніж за 30 років. Що ж до якості, то величезне значення мають чистота та вірогідність показників. Наведу приклад зі своєї практики. Розрахунки страхового тарифу для озимої пшениці базуються на статистиці врожайності в розрізі районів із 1980 року. Глибші дані з урожайності індивідуального господарства ведуться в Україні лише з 2004 року. Отож були оброблені дані врожайності озимої пшениці різної якості — районні й індивідуальних господарств. В результаті створено базу даних для розрахунку страхового тарифу для озимої пшениці. Інший приклад — база даних урожайності ріпаку. Ця культура відносно «молода» й на початку 2000-х її вирощували тільки на Тернопільщині та Хмельниччині. Відтак, дані врожайності були на рівні районів. Із 2004 року з’явилася статистика індивідуальних господарств, до того ж ріпак не вирощувався по всій території України. Також неможливо було використовувати європейську статистику його врожайності через суворіші зими на наших теренах. Відповідно, база даних для розрахунку страхового тарифу для ріпаку ризикованіша, як порівняти з базою даних для озимої пшениці.
Що ж до погодних даних, то в Канаді температура на станції фіксується кожні 10 хв, а такоже проводиться перехресний аналіз цих даних із показниками сусідніх станцій, аби мінімізувати похибки. У нас температура фіксується раз на три години. І хоча фахівці Гідрометцентру докладають неабияких зусиль, щоб поліпшити якість погодних даних, ця база для потреб страхування все ж є високоризиковою, і, відповідно, це додає у вартості самої страховки.
Дані збитковості страхового портфеля — це показник щорічних виплат страховика. Ця база даних має бути так само довгою та однорідною. У країнах із розвиненою системою агрострахування за активної підтримки держави (США, Канада, Іспанія) ведеться облік реалізації програми держпідтримки.
За правилами чи без?
Наразі всі ці нюанси взагалі ніяк не впливають на рішення страховиків застосовувати у своїй практиці той чи той тариф. На жаль, на ринку працюють дещо інші правила гри. Вони полягають у тому, що тарифи, розраховані за всіма правилами актуарної практики, застосовуються в Україні, наче певний проксі-показник. Українські страховики ведуть перемовини з перестраховиками щодо умов перестрахування, далі страховик накидає «свій відсоток» і виходить на ринок із тарифом, що не має жодного актуарного підґрунтя. Натомість у країнах із розвиненими системами агрострахування точкою відліку у веденні перемовин із перестраховиками є база даних, метод розрахунку тарифу й вартість чистого ризику. Коли перестраховик упевнений у наявному рівні чистого ризику, ведеться предметна розмова про навантаження, вартість якого може бути істотно знижена.
Практика українського ринку останніх років показала, що середній тариф становить 3,5%, щоправда й виплати не перевищують 10%. За таких самих погодних умов у США тариф становив би 6–8%, до того ж збитковість портфеля була б на рівні не меншому за 65–70%.
Відтак, у нашій країні начебто й страховка коштує всього 3,5%, а в США — 8%. До того ж фермер зі США захищений державою й за фактом заплатить тільки половину, тобто 4%. В однакових погодних умовах шість фермерів із 10 отримають у США страхову компенсацію (в Україні лише один) — через якість страхової угоди. І все ж ми, українці, унікальні у своєму прагненні їздити на іржавому велосипеді, коли новий стоїть в гаражі. Так поводяться більшість країн із перехідною економікою, і тут потрібна жорстка воля держави та зміни в картині світу кожного, хто ухвалює рішення. Зміни вже на часі — а швидкість їх запровадження залежить як від усіх, так і від кожного зокрема.
газета “АгроМаркет”, листопад 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
