Збільшення інтернет-користувачів у світі на 1% може вплинути на збільшення обсягів виробництва зерна для забезпечення потреб понад 131 млн осіб.
|
Світ увесь час радикально змінюється. І швидкість цих змін вражає. Те, що на початку двотисячних років було репрезентовано як новація, нині — звичні реалії побуту, бізнесу, соціуму. Потужна хвиля інформації «накриває» нас щохвилини. Власне, й ми самі постійно генеруємо величезний обсяг даних. Останніми роками саме дані стали одним із найцінніших товарів у світі, перевершивши навіть такий ресурс, як нафта. Сільське господарство (постійно генеруючи шалену кількість даних) має величезну потребу в додатковій інформації ззовні й поки що тільки вчиться акумулювати, зберігати й використовувати весь цей сукупний потік. Загалом ця проблема притаманна аграрній галузі в загальносвітовому масштабі. Втім, найгостріше вона найближчим часом постане перед країнами, що розвиваються.
Максимальне проникнення й розповсюдження революції даних на всі сектори економіки (й аграрний, зокрема) стає першочерговим викликом для світових лідерів з обробки даних. Низька проникність зазначеного тренду в сегменті сільського господарства стає суттєвою перешкодою на шляху сталої перспективи продовольчої безпеки на загальносвітовому рівні. Так, у своїй останній доповіді щодо світових ресурсів, World Resources Institute (WRI), наголошуючи на важливості стійкого продовольчого майбутнього, зазначає, що до 2050 року населення світу перевищить 9 млрд осіб. На превеликий жаль, поточного темпу приросту врожайності основних зернових й олійних культур за умов запровадження сучасних традиційних технологій, буде недостатньо, аби повною мірою прогодувати таку кількість людей на нормальному рівні. Тож головне питання: як домогтися вищих результатів і не зруйнувати планету?
Оцифрувати малі ферми
Відповідь, як на мене, неочікувана: треба змінити головну парадигму у виробництві продуктів, і робити це можна тільки за запровадження нових технологій так званої «революції даних». Тільки обробка й аналіз значних масивів даних можуть дати необхідний поштовх для кардинальної зміни роботи галузі, збільшити точність прогнозів і частково нівелювати традиційні ризики. Проте на відміну від решти секторів економіки аграрний сектор має значну внутрішню проблему.
Так, згідно з дослідженням, 2016 року у світі налічувалося 570 млн ферм і майже 87% усіх земель сільськогосподарського призначення належали дрібним або сімейним господарствам. Зрозуміло, що акумулювати вихідні дані від такої кількості суб’єктів, особливо з урахуванням низького рівня діджиталізації та покриття високошвидкісним зв’язком, зокрема в країнах, що розвиваються, сільської місцевості є вкрай складним процесом.
Водночас регулярне накопичення й оновлення інформації від фермерів (щодо врожайності, етапів розвитку, стану ґрунтів, вологозабезпечення тощо) дало б можливість розробити й покращити рекомендації щодо того, де, коли й що варто садити, яку кількість і які добрива варто вносити для покращення врожайності та без погіршення якості ґрунту. Не враховуючи дані від дрібних ферм, загальна картина буде викривленою та вкрай неповною, що не дасть нам бажаного результату й не зможе гарантувати стійкий приріст виробництва з метою сталого харчування. Зокрема, за оцінкою Луіза Амарала (Luiz Amaral) з WRI, збільшення кількості інтернет-користувачів у світі на 1% може збільшити обсяг виробництва зерна для забезпечення потреб більш ніж 131 млн осіб.
Ставка на технології
Нині багато хто з провідних світових постачальників ресурсів для агровиробництва усвідомлює наявну проблему й намагається запропонувати власне рішення для її подолання. Яскравий приклад — купівля (за майже 1 млрд дол.) Monsanto компанії Climate Corporation, яка спеціалізується на акумулюванні та використанні значних масивів даних для надання послуг із прогнозування. Наразі ця платформа отримує погодні дані з 2,5 млн локацій і прогнози від основних кліматичних моделей, обробляє їх разом із 150 млрд ґрунтових спостережень — і генерує 10 трлн даних (у будь-який момент часу).
Клімат і погода стали тим стартовим майданчиком, відштовхнувшись від якого компанія планово перейшла до надання комплексного сервісу — інформації щодо погоди, стану ґрунтів і не тільки послуг щодо даних. Хто б міг подумати десятиліття тому, що ставка на погоду може коштувати 930 млн доларів. Сьогодні всі розуміють, що ідея продати комплексне рішення (разом із насінням і засобами захисту рослин) є не просто виграшною, за нею — майбутнє. І саме це забезпечуватиме найближчими роками найбільший приріст доходів глобальних корпорацій і даватиме конкурентні переваги над іншими гравцями ринку.
Реалізувати потенціал
Наступними за обсягами інвестиціями в технологічний сегмент стали купівля (за 300 млн дол.) DowDuPont у 2017 році програмної платформи стартапа Granular (керування фермою) та купівля (за 305 млн дол.) Deere&Co технології Agro robotic від компанії Blue River Technology. Загалом позаторік в агротехнологічні стартапи було інвестовано рекордний обсяг коштів — 10,1 млрд дол., що на 29% перевищило аналогічний показник 2016-го. Разом із тим кількість угод суттєво скоротилася — на 17%, бо для інвестування було обрано найвагоміші об’єкти. Не дивно, що всі ці інвестиції зосереджено в найрозвиненіших країнах світу. Втім, у країн, що розвиваються, теж є всі шанси долучитися до наявних процесів і реалізувати власний потенціал.
Одним зі шляхів подолання технологічного розриву між дрібними фермерами та корпораціями може стати створення кооперативів і спільних баз даних. Зрозуміло, що величезна кількість локацій по всьому світі, де сільгоспвиробники вирощують свою продукцію, розташована у важкодоступних районах. Це ускладнює отримання доступу до даних від кожної окремої ферми й, відповідно, зворотне надання необхідної фермеру інформації також. І хоча високотехнологічні компанії без проблем можуть зберігати й обробляти величезні масиви інформації, однак доступ до конкретного малого фермера у них на відміну від кооперативів усе одно обмежений. А тому саме спілки й об’єднання спроможні краще зрозуміти, у якій зворотній інформації зацікавлені фермери конкретного регіону, у якому розрізі та з якою періодичністю вони її потребують. Завдяки такій співпраці дані від малих ферм набувають комерційного значення (ефект масштабу), а отже, це дасть можливість членам такого кооперативу отримати потрібну для них інформацію без додаткових фінансових витрат. У підсумку це приведе як до підвищення ефективності виробництва на кожній фермі, так і зможе стати додатковим джерелом доходу в майбутньому.
Достовірна модель
Звісно ж, залежно від регіону та виробничих особливостей фермери потребують різної інформації. Наразі є велика кількість додатків, які розроблено для збору й акумулювання інформації в сільському господарстві. Проте всі вони не є універсальними і повною мірою не задовольняють потреби аграріїв. Так, скажімо, навіть у нашій країні є райони, що постійно потерпають від браку вологи, а інші — від її надмірної кількості. До прикладу, південні райони України уже потерпають від браку запасів глибинної вологи. Її рівень станом на 10 березня є нижчим за середньорічні показники. З урахуванням того, що в сезоні 2018/19 МР ранні ярі культури у цих регіонах показали вкрай низьку врожайність, фермерам варто замислитися, що робити та як спільними зусиллями долати проблему. І першим кроком, як на мене, є збирання та зберігання максимальної кількості даних із найглибшою ретроспективою, оскільки побудова вірогідної моделі та регресивної функції потребує значної кількості інформації. Для прикладу, така регресивна модель може бути використана з метою прогнозування врожайності, а її точність залежить як від кількості використаних чинників, так і від розміру їх масиву.
За останніми оцінками аналітиків ProAgro Group, 2019 року виробництво пшениці в Україні може досягнути 28–28,5 млн тонн, ячменю — 8,5–9 млн, а гороху — майже 1 млн тонн відповідно. Загалом погодні умови зими й початку весни були сприятливими як для озимини, так і для старту весняних робіт. Переважна більшість посівів наразі перебуває в хорошому та відмінному стані, а отже, поки що можна сподіватися на добрий урожай. Водночас усі ми пам’ятаємо тогорічну весняно-літню посуху, яка суттєво знизила потенціал урожаю ранніх культур, а на додаток липневі дощі суттєво вплинули на його якість. Ці та подібні чинники є непоодинокими, і їх обов’язково варто враховувати в плануванні майбутніх періодів, обранні сівозміни, культур, сортів, строків сівби та технологій виробництва.
Марія Колесник, експерт аграрних ринків
газета “АгроМаркет”, квітень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
