Прибутковість будь-якої економічної діяльності ґрунтується на тому, що дохід від цієї діяльності має перевищувати затрати на його отримання. У сфері генетичного вдосконалення тварин цей загальний принцип також виконується. Тому ми можемо говорити про «прибуткових овець» — тих, у яких дохід, отриманий від продажу їхньої продукції, перевищує затрати на її виробництво. Тому треба говорити про «всебічне вдосконалення» овець, розуміючи, що у цій ситуації відбір здійснюється, виходячи з рентабельності тварин, а не лише з урахуванням виробництва, як це було досі.
У разі з молочними вівцями дохід отримують через кількість проданого молока на одну тварину. Якщо врахувати робочу форму розрахунку за молоко, виходячи із сирного екстракту, дохід визначається за кілограм молочного жиру та білка. До цього додають доходи від продажу ягнят, реалізації інших побічних продуктів (вовни та інших відходів). Нарешті, є також грошовий бонус за отримання низької кількості соматичних клітин у виробленому молоці.
Вартість годівлі під час лактації та в непродуктивний період тварин, затрати, пов’язані з вирощуванням ягнят, період від народження вівцематки до віку, у якому відбувається перший окіт, відсотки банку, придбані корми, робоча сила тощо.
Зрозуміло, що найкраща вівця — це не найпродуктивніша, а та, що приносить найбільшу користь фермеру. Будь-яке збільшення виробництва означає збільшення затрат, через що деякі тварини більше не приносять прибутку. Цю ідею, яка нині переважає у вдосконаленні молочної та м’ясної худоби, слід упроваджувати й у світі овець, прагнучи прибутковості тварин у короткостроковій перспективі. Усі вимірювані ознаки тварини мають певну генетичну регуляцію й пов’язані один з одним, щоб їх можна було оцінити. Це дає можливість інтегрувати генетичні значення тих ознак, що визначають прибутковість овець, у спільний індекс або комбінований індекс, який згодом використовується як критерій відбору племінників.
Отже, слід зосередитися не тільки на тому, що виробляє тварина, а й на собівартості цього виробництва. Тому критерієм відбору тваринництва має бути рентабельність, виміряна в грошових одиницях.
Покращення генетики
Генетичне вдосконалення, спрямоване на отримання рентабельної вівці, не передбачає поліпшення однієї ознаки, а передбачає вивчення багатьох ознак — усіх, що впливають на прибутковість тварин.
До цього часу програми молочного вівчарства були зосереджені на збільшенні кількості молока, виробленого вівцями. Цей підхід був, на нашу думку, правильним, бо породи овець почали з низького рівня виробництва. Щоб отримати хороші результати, знадобилося багато років, але тепер самі фермери визнають, що генетичне вдосконалення означало більшу прибутковість в експлуатації їхньої худоби. Однак цей відбір зосереджено майже тільки на виробництві (кількості) молока. З цієї причини й для досягнення критеріїв відбору «прибуткової вівці» генетики зобов’язані вивчати інші ознаки — ті, про які вони мають необхідну інформацію.
У разі з породою асаф (Assaf) вивчають такі показники:
• форма кривої лактації;
• тривалість лактації;
• народжуваність;
• якість (жир і білки);
• кількість соматичних клітин;
• морфологія вимені;
• вік першого окоту й інтервал окотів.
Економіка вирощування асафів
Розглянемо економічно важливі ознаки виробництва з породою асаф. Кінцева мета, яка, як ми сподіваємося, не буде надто далекою, — її поступове додавання до комбінованого індексу, що дає змогу ефективніше відбирати найприбутковіших тварин.
Кількість молока. Програму генетичного вдосконалення породи асаф координує асоціація Assafe, яка також відповідає за ведення генеалогічної книги породи. Наразі цільовий вибір базується на кількості молока, жиру та білка, вироблених за 150 днів лактації. Три символи об’єднано в комбінований індекс відбору, який має на меті уніфікувати в одному числі бажані характеристики тварини.
Деякі фермери зацікавлені в отриманні генетичної оцінки виробництва молока за 180 або 210 днів. Це пов’язано з тим, що є господарства, у яких цікаво мати овець, що накопичують більшу частину продукції в перші дні лактації й тому мають високий продуктивний пік, і господарства, які прагнуть мати триваліші лактації та піки лактації. Офіційне генетичне оцінювання проводять за типом лактації 150 днів (критерій відбору програми покращення). Однак, щоб задовольнити потреби цих фермерів, було проведено генетичне оцінювання овець, застосовуючи як критерій виробництво в день лактації або «випробувальний день». З цим значенням кожен фермер може отримати генетичну цінність своїх тварин для будь-якої кількості днів лактації, просто помноживши генетичну цінність, отриману за день лактації, на кількість днів, яку вони хочуть.
До того ж ще потрібно врахувати характеристику кривої лактації, пов’язаної із системою виробництва та збереженням лактації в породи асаф.
Якість молока: жир і білок. Важливо зазначити, що застосування геноміки не врятує жодного із завдань, які досі виконували у традиційній селекції. Потрібно й далі вести молочний контроль, зареєструвати тварин у племінній книзі й провести статистичне генетичне оцінювання BLUP, бо принципи та параметри, на яких базується геномний відбір, треба періодично перераховувати. До того ж тварин оцінюють за кількістю молока, а також за кількістю (кг) жиру і білка, вироблених за 150 днів лактації.
Якість молока: кількість соматичних клітин. Ще одним чинником, що визначає якість молока і впливає на його ціну, є кількість соматичних клітин. Уважається, що це може призвести до зниження виробництва до 20%, тому його треба ураховувати як чинник, який слід ураховувати в розрахунку рентабельності овець.
Морфологія вим’я. Як визначальний чинник придатності для механічного доїння морфологія вим’я має важливе значення для підвищення прибутковості овець. Погана конформація призводить до падіння дійок, затримання доїння, відсутності рефлексу викидання тощо, що спричиняє збільшення затрат на обробку.
Морфологія вим’я складається з п’яти таких ознак:
• глибина вставлення дійок;
• вертикальність дійок;
• розмір дійок;
• загальна конформація;
• ознаки, що мають помірну та високу спадковість.
Їх оцінюють за лінійною шкалою від 1 до 9 у лактуючих тварин і перед доїнням (між 2-м і 4-м місяцями після окоту).
Народжуваність у овець. Хоча плодючість у молочних овець не така важлива, як у м’ясних, важливість цієї ознаки оцінюється з погляду підвищення економічної рентабельності. Це характер, який має дуже низьку спадковість.
Інтервал окотів і вік першого окоту. Обидва показники мають помірну спадковість, тому їх вибір може бути здійсненним. Зрозуміло, що мати більш скоростиглих тварин, які починають виробництво в більш ранньому віці, є економічно цінним.
The Ukrainian Farmer
