Страус – найбільш схильна до стресів птиця, що має генетично зумовлену стійкість до інфекційних хвороб.
Головний ветеринарний лікар департаменту страусівництва холдингу «Агро-Союз» Дмитро Іванович Борщ зазначає, що для успішного виробництва страусиної продукції занадто мало мати самі лише академічні знання про цю птицю. У такому бізнесі багато залежить від практичного досвіду спеціалістів та їхнього вміння блискавично реагувати на потреби чи будь-який дискомфорт страусів. Цю птицю треба відчувати, знати її поведінкові особливості та поводити себе з нею особливо «ніжно», бо найменший стрес здатен звести нанівець будь-які зусилля з її вирощування.
Тож про тонку душевну організацію страусів та особливості ветеринарного догляду за ними і вирішив розповісти нашому журналу Дмитро Іванович.
Дмитре Івановичу, перш за все цікаво дізнатись, які ж хвороби найчастіше турбують страусів? Це якісь особливі, екзотичні чи звичні для птахівництва інфекції? Можна сказати, що ніщо пташине їм не чуже?
– Теоретично страуси схильні до тих самих хвороб, що і будь-яка птиця. Наприклад, до хвороби Гамборо, Марека, Ньюкасла тощо. Однак на практиці ми переконалися, що ця птиця має дуже сильний природний імунітет, а випадки інфекційних захворювань серед поголів’я не траплялися в нашому підприємстві. Через це ми прийняли рішення не проводити вакцинопрофілактику проти усіх вірусів, що персистують на території України. Зважаючи на високу вартість ветеринарних препаратів, таке рішення себе виправдало. Ми вакцинуємо птицю лише проти хвороби Ньюкасла.
Загалом же інфекційні хвороби страусам не страшні – за умови нормального менеджменту у господарстві. Ця птиця має дуже добрий природний імунітет, що є вагомою перевагою для промислового страусівництва. 
Серед ветеринарних проблем у страусів трапляються механічні або внутрішні незаразні хвороби. Такі, наприклад, як сальпінгоперитоніт у самок, запальні процеси ЖКТ. Однак найчастіше вони потерпають через свою схильність до стресів. Це найбільш нестійка до стресів птиця – і через це всі її проблеми. Бо починає одразу поїдати підстилку, пісок, солому, каміння, папір та інші тверді фракції. Найгірше, коли страуси починають їсти підстилку, пісок, каміння. Внаслідок цього у птиці забивається м’язовий та залозистий шлунки, що супроводжується запаленням і у запущених випадках призводить до летального результату. Слід також зазначити, що у страусів дуже високий больовий поріг – вони майже не відчувають болю. А тому, навіть маючи серйозне запалення чи непрохідність кишковика, можуть до останнього свого дня вести звичайний спосіб життя – їсти, гуляти тощо. Аж поки запалення шлунка не сягне критичної стадії, і тоді вже птиця «падає на ноги», а з часом гине. Вирізнити у стаді птицю з гастроентероколітом майже неможливо, а коли вона вже «падає на ноги» і не може встати, тоді запізно щось робити, бо будь-які заходи, операції вже будуть недієвими.
Також стрес провокує у страусів механічні ушкодження шиї, бо вони намагаються всюди засунути свою голову.
Одним словом, страус доволі дурненька птиця, тому її поведінка багато у чому залежить від управлінця.
Розкажіть, будь-ласка, як доглядаєте за страусами.
– Страуси повинні мати достатньо особистого простору, а також у будь-який час вільний доступ до води та корму. Для забезпечення страусів водою у нас стоять автонапувалки. Миємо їх мірою забруднення. Звичайно, чим якісніша вода у регіоні, де розташоване виробництво, тим краще для поголів’я.
Незбалансована годівля, переущільнена посадка призводять до стресу (страуси – волелюбна птиця, оптимально у приміщенні має бути 2–3 страуси на 25 м2). Цю птицю не можна годувати час від часу або за розкладом – вона їсть тоді, коли хоче, інакше знову стрес і поїдання підстилки. Причому як тільки починає поїдати підстилку одна птиця – всі інші одразу її наслідують. Тому слід бути уважним і одразу цей процес зупиняти.
Страус така «нервова» птиця, що взагалі здається неможливим її виростити здоровою. Як ви вирішуєте цю проблему і забезпечуєте своїм підопічним релакс? І взагалі, як визначаєте, що у птиці стався стрес?
– Страус при стресі рухається по периметру в одному напрямку, хаотично махає крилами, видає певні звуки і, знову-таки, поїдає підстилку.
До страусів краще близько не підступати – для них це також може бути стресом. Вони люблять, коли людина поруч, але не дуже близько. Тому, коли у нас є потреба до них підійти – наприклад, щоб обробити розриви на шиї, – ми намагаємось заманити їх гілочкою люцерни і на певній відстані забризкати поранення, щоб не торкатись.
Однак загалом присутність людей неподалік на страусів діє заспокійливо. Вся птиця у нас інкубаційна, і першим, кого вона побачила у своєму житті, була людина. Тому вони мають до нас певну прив’язаність. З добового віку ми вчимо страусів «жити», тобто їсти, пити тощо. При цьому беремо у руки корм, пересипаємо його, підносимо пташенятам. Щоб привернути увагу до корму, кладемо у годівницю щось блискуче, наприклад мідь чи якісь металеві предмети. Хтось із пташенят підходить і пробує клювати, а інші одразу ж повторюють, бо мають дуже сильний інстинкт наслідування. Так само вчимо виводок пити. У напувалку кладемо металеві предмети, пташеня підходить і пробує їх клювати, інші повторюють – і так вчаться пити. Перша партія з виводка дається дуже тяжко. Її треба всього навчити. Якщо створити найкомфортніші умови: температуру, вологість, тощо, але не навчити птицю – вона загине. Наступні виводки вже повторюватимуть за навченими. Для цього ми підсаджуємо до них близько 10 голів навчених пташенят і контролюємо, щоб усе пройшло нормально.
На першому тижні життя страусенята повинні перебувати у приміщенні, де підтримується температура +30…+33 °С. Потім поступово її знижують до +25 °С. Зали, де утримується поголів’я, мають освітлюватись цілодобово, бо у разі виникнення якогось шуму чи незнайомих звуків птиця починає бігти у протилежному напрямку, при цьому травмуючи себе та інших пташенят. Чергове освітлення у нас увімкнене навіть у приміщенні, де перебуває доросла птиця. Окрім того, що це є профілактикою стресів від шуму, ще й допомагає птиці постійно бачити воду і корм, що для неї дуже важливо, оскільки страуси сплять дуже мало.
Щодо підтримки імунітету – на перших порах пташенятам даємо пробіотики. Раніше додатково вводили у раціон вітаміни, але це виявилось марнуванням коштів – результат себе не виправдав. До того ж птиця отримувала стрес, бо випоювати препарат треба було індивідуально. Тому наразі ми робимо акцент на збалансованості кормів, їх якості. Додаємо премікси з мікро-, макроелементами, незамінними амінокислотами тощо. Також молодняку даємо водорозчинні препарати кальцію. З перших днів життя намагаємось привчити не звертати уваги на підстилку. От нещодавно ми провели такий дослід: тримали місяць птицю без підстилки, навіть на вигулі стелили їм сітку. Тобто страуси їли тільки корм. На другому місяці життя ми їх пересаджували в інше місце, де була підстилка, пісок, тощо. Але птиця не мала звички це клювати, тому їла тільки корм. Тобто дослід виявився вдалим.
Чи є якісь профілактичні заходи, обов’язкові для промислового страусівництва?
– Двічі на рік, навесні і восени, проводимо бонітування – обробляємо птицю водорозчинним препаратом неостомозан від зовнішніх паразитів, пухопероїдів. Зазвичай при цьому дві людини тримають страуса, а третя обприскує. Проти внутрішніх паразитів даємо птиці перорально альбендозол, альбенол. Обробляємо птицю у тих місцях, де вона на визначений період часу знаходиться – на вигулі або ж у приміщенні. При цьому намагаємось заганяти їх невеликим групами (у жодному разі не створюючи натовпу, бо вони починають інтенсивно рухатись і при цьому травмують один одного).
Особливість цих обробок полягає у тому, що з кожною птицею слід працювати індивідуально. А це не дуже зручно і корисно для поголів’я (через високу ймовірність виникнення стресу). Тому до проведення таких заходів слід допускати тільки перевірених, добре навчених спеціалістів, які знають, як себе поводити з птицею, і мають для цього необхідні навички. Треба вміти до птиці підійти, правильно її взяти. При фіксації у страуса може виникнути ціла низка особливих рухів. Спеціаліст мусить знати, що кожен з них означає, і правильно реагувати, щоб не заподіяти шкоди птиці і не отримати травму самому.
Також для профілактики вакцинуємо птицю проти хвороби Ньюкасла. Дорослу – двічі на рік, молодняк – за певною схемою. Для контролю якості вакцинації проводимо дослідження матеріалу (кров, перо і послід), щоб виявити антитіла проти хвороби Ньюкасла. У крові мають виявитись антитіла, утворені в результаті вакцинації птиці, перо має бути чистим, оскільки воно оброблене, і послід теж має бути необсеміненим. Такі заходи проводимо для племінної птиці і ремонтного молодняку.
Як страуси адаптовані до наших кліматичних умов? Чи не виникало у вас проблем з ними за екстремально низької температури взимку?
– Зимують страуси без проблем, навіть у неопалюваному приміщенні, як у нас (хоча підлога з обігрівом). Важливо тільки контролювати, щоб не було протягів. У разі збільшення рівню аміаку – проводимо технологічне провітрювання. Взимку бажано птиці давати теплу воду.
Постійно слід контролювати якість підстилки. Методом нашаровування час від часу її оновлюємо. Повністю змінюємо раз на рік, найчастіше – навесні.
Щільність посадки взимку трохи збільшуємо, іноді навіть критично, але ми маємо великий досвід роботи з птицею, тому легко можемо виявити будь-які її занепокоєння з цього приводу і швидко їх усунути. При ущільненні посадки обов’язково слід забезпечити птиці комфортний фронт годівлі, щоб кожна з них мала змогу без перешкоди їсти у той час, коли захоче. Тобто якщо в загоні утримується 5 голів, годівниця обладнується з розрахунку на кожну з них.
Взимку можемо птицю випускати на вигул, навіть за температури -15…-18°С, але за умови відсутності сильного вітру та ожеледиці. При цьому годівниці і напувалки залишаємо у приміщенні. На ніч обов’язково поголів’я заганяємо, бо не всі заходять самі, а залишатись на вулиці небезпечно.
Влітку у страусів свої проблеми – тепловий стрес тощо. При цьому у них знижується яйценосність, фертильність яєць тощо. Для профілактики цього влітку не бажано страусів тримати на вигулах, які не мають спеціально обладнаних навісів чи побудованих споруд, куди можна було б сховатись у тінь. Хоча в Африці страуси нормально переносять спеку, у нас ця птиця акліматизована – взимку мерзне, влітку їй жарко. У нас вигульні майданчики знаходяться поруч із приміщеннями, тому у разі потреби птиця може заходити у тінь. Також влітку зазвичай додаємо у воду порошкоподібні водорозчинні вітаміни.
Якщо коротко підсумувати, то що саме забезпечує успіх у промисловому вирощуванні страусів?
– Збалансований раціон, тепло у приміщенні та свіжа підстилка – фундамент, на якому виростають здорові страуси, – і птахівники, які здатні виявляти потреби птиці.
Вікторія Дичаковська
журнал“Наше Птахівництво” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
