Працювати сьогодні вкрай важко, але краще гарно програти, ніж погано виграти: вирізати поголів’я та закрити ферму ― переконані в СПОП «Відродження».
Гендиректор СПОП «Відродження» Юрій Ляшенко говорить багато і, як кажуть, по ділу. Основні зауваження власника одного з найкращих племзаводів Черкаської області, звичайно, до загальноекономічної ситуації та не завжди адекватних дій із боку держави. «Я переконаний, що якби нашій державі були потрібні її громадяни, їх здоров’я, то вона краще б дбала про тих, хто сьогодні забезпечує промислову безпеку країни, годує наших співвітчизників молоком, регулярно сплачує в держбюджет податки», ― розповідає пан Юрій Васильович.
«Треба, окрім іншого, розібратися з переробниками молока, які, трапляється, занижують закупівельні ціни на сире молоко, а потім купують пальмову олію та виготовляють із неї молочні продукти. У себе в господарстві ми принципово не використовуємо замінників молока навіть у годівлі телят, а от наша переробна галузь сміливо виробляє молочні продукти для українських споживачів із різного сурогату», ― продовжує Юрій Васильович.
А сьогодні й справді фермерам жити важко. Так, наприклад, через підвищення податків СПОП «Відродження» цього року сплатить на 2 млн грн більше. «У такій ситуації більшість пустила під ніж своїх тварин, а ми все ще сподіваємося на щось. Відправити своїх корів на м’ясокомбінат ― це остання справа. Я переконаний, що краще гарно програти, ніж погано виграти. Тому ми просто поки що вирішили притишити свою активну ходу й дочекатися кращих часів. Якщо ще минулого року ми активно працювали над збільшенням поголів’я, розвитком і нарощуванням, то сьогодні призупиняємося для того, щоб просто вижити», ― продовжує ділитися міркуваннями Юрій Васильович.
Ще торік підприємство збиралося спільно з однією голландською компанією збудувати додатковий молочнотоварний комплекс під ключ потужністю 1000 голів дійних корів, але на сьогодні ці плани відкладено до найкращих часів. Поки що ж на очолюваному Юрієм Васильовичем племзаводі утримується близько 1000 голів дійного стада в різних населених пунктах (СПОП «Відродження» орендує землю окрім Шполи ще в п’ятьох селах ― загалом 9000 га).
На всіх фермах ― потоково-цехова система з прив’язним утриманням корів із доїнням у молокопровід вітчизняної компанії «Брацлав». Щоправда, сухостійні корови, молодняк і телиці ― на безприв’язному утриманні з можливістю моціону у вигульних майданчиках. Особливу увагу на підприємстві приділяють годівлі та телятам. Так, тут не використовують замінники незбираного молока, бо вважають, що тільки на коров’ячому молоці з теляти може розвинутися нормальна корова, яка даватиме достатньо молока в майбутньому. Тому одразу після народження кожне теля в протягом першої години життя примусово ― через зонд ― випоюють молозивом, а згодом пастеризованим молоком або просто молоком. Утримуються телички перші 5 днів у родильному відділенні, потім їх переводять у телятник.
На підприємстві переконані, що тільки високоякісна годівля в період сухостою здатна забезпечити високі надої корови впродовж усього терміну лактації. Саме тому з метою підвищення якості заготовлюваних кормів СПОП «Відродження» минулого року придбало у компанії «ЕкіпАгро» агроволокно для зберігання грубих кормів виробництва компанії «Velitex» (Франція).
На фермі розповідають: «Як і для більшості вітчизняних фермерів, збереження грубих кормів створювала нам певні проблеми. Хоч як ми намагалися заготовлювати якісне сіно і солому, проте якась частина з них все одно згнивала, ще частина була зіпсована цвілевими грибами. Тим більше, що сьогодні рідко яке підприємство забезпечене спеціальними сховищами. Переважно солома чи сіно зберігається просто серед поля в тюках. А тому ми довго думали, як можна зробити так, аби мати менший відсоток втрат сіна під час його зберігання та менше гнилих залишків тощо».
Агроволокно виготовлено з міцного пропіленового волокна, що не рветься, використовують його для накривання тюків, а також картоплі та буряків. Відносно легкий для своєї площі поверхні, лист агроволокна має вагу близько 30 кг. Надзвичайно стійкий до вітру. Правильно забезпечує захист від дощу. Це паронепроникний матеріал (вихід повітря зсередини), що запобігає виникненню плісняви та грибів на поверхні.
«Рішення придбати агроволокно було просто доленосним для нас, бо завдяки його використанню ми суттєво заощадили кошти на збереженні сіна, адже корма, які втратили свою якість вивозяться за гноянку і завдавали підприємству прямі збитки. Завдяки збереженню якості грубих кормів збільшилося, відповідно, і споживання сухої речовини тваринами на сухостої ― до 13 кг. А торік кожна корова з’їдала менше ніж 10 кг», ― наголошує Юрій Васильович.
Чомусь українські фермери переконані, що для того, аби доїти достатньо, потрібно обов’язково вводити високопротеїнову годівлю корів. Проте досвід американських фермерів-молочників свідчить, що й на якісних грубих кормах можна отримувати від корови до 30 кг молока на добу.
«Крім того, я переконаний, що не слід гнатися за якимись рекордними надоями. Тут потрібно просто сісти й порахувати, поміркувати, а якщо бракує власних знань, то звернутися до тих спеціалістів, хто знає більше. Знову-таки, американські вчені довели, що є певна гранична точка, коли доїти ще більше молока на корову за лактацію вже стає невигідно. Зокрема, наскільки я пам’ятаю, це понад 14 тис. кг молока на корову. Тому ми сьогодні поки що зупинилися на позначці 10 тис. кг (9 тис. кг ми доїли в минулому році, в цьому році буде 10 тон) молока», ― констатує Юрій Васильович.
Нині СПОП «Відродження» ― єдине у Шполянському районі господарство, котре виробляє молоко якості екстра плюс і продає його на ТОВ «Рошен». Однак, зважаючи на надвисоку собівартість виробництва молока, ― майже 7 грн, поки що господарство працює в мінус.
Щоб якось здешевити виробництво, усе, що можна, тут намагаються замінити на українські аналоги. Так, наприклад, у господарстві з нового року перейшли на вітчизняні вітамінно-мінеральні добавки. Те саме і з ветеринарними препаратами. Соєвий шрот замінили на пивну дробину. Ячмінь, кукурудзу в господарстві вирощують самостійно, проте всю іншу зернову групу та концентровані корми тут закуповують в інших виробників.
«Якщо наша влада хоче допомогти якось тваринницькій сфері, то потрібно повернутися до програм підтримки тваринництва, які діяли ще за Радянського Союзу. Тоді, наприклад, держава компенсувала до 50% витрат. Наприклад, вартість 1 л молока становила 50 коп., ще 50 коп. тобі виплачувала держава, яка хотіла розвивати молочне тваринництво. Хоча б були будь-які пільги по податках. Тоді могло б ітися про якесь виживання. Сьогодні такі системи підтримки діють по усьому світі. Наприклад, у Європейському Союзі, у тій самій Польщі, доплачують дотацію на утримувану голову ВРХ», ― розмірковує Юрій Васильович.
«Можна скільки хочеш говорити про патріотизм, але правда в тому, що за всі роки незалежності наша держава так і не створила альтернативних ринків збуту для вітчизняних молоковиробників. Результат: реалізації в тих молокопереробних заводів, що залишилися, практично немає ніякої ― хіба тільки на внутрішній ринок, адже тривалий час єдиним нашим ринком збуту був російський. А з ринків збуту формується об’єм затребуваного МПЗ молока, ціна на нього. Тож, як не крути, а в підсумку потерпає виробник молока», ― підсумував пан Юрій.
Наталія Колос
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
