Якісна зав’язь відіграє неоціненну роль у вирощуванні будь-якої сільгоспкультури, зокрема томатів. Запилення, що є основним етапом у зав’язі плодів, зазвичай здійснюється комахами, тваринами або за допомогою механічних засобів чи хімічних речовин. Найліпшими запилювачами заведено вважати джмелів.
Дослідженнями закордонних учених виявлено, що за багатьма показниками джмелі є набагато ефективнішими запилювачами, ніж бджоли. Джмелі довели свою ефективність у процесі запилення різних тепличних і польових культур, що дозволяє на 25–30% поліпшити показники врожайності та водночас істотно поліпшується якість плодів. Уперше у практиці запилення джмелями було проведено 1980 року в тепличних комплексах Бельгії та Голландії. Лише із середини 90-х років ХХ ст. цей напрям став популярним на пострадянському просторі. Найпоширенішими у промислових умовах є земляні джмелі (Bombus terrestris).
Джмелі — великі комахи завдовжки в 2–4 см, із чорним волосяним покривом, двома жовтими поперечними смугами та білим кінчиком черевця. Джміль, як і медоносна бджола, є громадським комахою. Його родині властива строга ієрархія. Джмелина сім’я складається з робочих самок, розплідної матки і самців (трутнів). У природних умовах джмелі облаштовують свої гнізда в покинутих нірках мишей, моховий купині, дуплі дерева, покинутому гнізді білки або шпаківні. За багатьма фізіологічними показниками джмелі подібні до бджіл. Проте на відміну від останніх вони не утворюють довгострокових колоній. Розплід і матка джмелиної сім’ї харчуються пилком, зібраним із рослин. Зібраний корм джмелі повністю витрачають на підтримання життєдіяльності сім’ї, тому чекати товарного меду від джмелиної сім’ї не слід. За браку пилку розплід може загинути, а матка припиняє яйцекладку. Пилок є для джмелів джерелом білків. Крім пилку, джмелям потрібен нектар як джерело цукрів. Особливо це важливо для робочих особин, оскільки дефіцит цукрів спостерігається ослаблення сім’ї та навіть може настати її загибель.
Джмелі є одними з найбільш холодостійких комах, які здатні активно запилювати рослини в похмуру погоду та за температури нижчої ніж +12 °С (+8…+10 °С). У таких умовах медоносна бджола й інші комахи-запилювачі не покидають вуликів. Ця фізіологічна особливість джмелів пояснюється тим, що вони можуть пришвидшено розігріти власне тіло до +30 °С, швидко й часто скорочуючи м’язи грудей. До того ж комаха залишається на місці та видає характерний звук «ДЗ». Така дія дозволяє джмелю зігрітися до необхідної для польоту температури. За цю особливість їх іноді називають теплокровними. Ця «теплокровність» джмелів дозволяє їм бути поза конкуренцією з іншими комахами за нектар і пилок. Вони можуть збирати нектар у прохолодну погоду починаючи з 4–5 годин ранку й до пізнього вечора.
Джмелі хворіють не менше за бджіл. Серед них акарапідоз спричиняє дрібний кліщ, який паразитує у трахеях. Іншим небезпечним паразитом є кліщ, що паразитує в дихальних шляхах джмелів, що є причиною захворювання локустакарозом, за якого тільки частина особин джмелів зберігають можливість виконувати свої функції по запиленню. На джмелях паразитують кишкові паразити нозема та крітідія, їх спричиняють паразити, специфічні для джмелів.
У нашій країні та за кордоном існує ціла індустрія з розведення та постачання в тепличні господарства джмелів. Пропонуються до продажу джмелині сім’ї, вирощені в Росії, Ізраїлі чи Голландії. Джмелині сім’ї постачають господарствам у вуликах різних типів — стандартний, середній і міні-вулики, а також садовий (мульти) вулик.
Кожен вулик містить джмелині сім’ї з різною чисельністю особин, які здатні протягом конкретного періоду часу ефективно запилити культури в теплиці певної площі. Найчастіше в теплицях застосовують стандартний тип вуликів, який оптимальний для теплиці площею від 500 м². Сім’я такого вулика включає матку-розплідницю, 50–60 робочих особин, а також розплід кількох поколінь (личинки та яйця). Це забезпечує активне запилення культури протягом 6–8 тижнів. Час від появи личинки з яйця та виходу імаго (доросла особина) триває в середньому 23 дні. Якщо загибає матка, на її місце у вулику приходить найбільша робоча особина, а останні особини виконують свої обов’язки без змін, а саме: вигодовують личинки та збирають нектар. Однак така сім’яприречена, оскількиноваматкавідкладаєнезаплідненіяйця, щодаютьпочатоктрутням.
Більшість виробників джмелиних сімей облаштовують кожен вулик спеціальною годівницею з харчовим розчином, що включає інвертований цукровий сироп. Годівниця є джерелом цукрів, які підтримують життєдіяльність джмелиної сім’ї в період перебування у вулику, вона стане в пригоді, якщо джмелів застосовуватимуть для запилення культури, квітки якої не виділяють нектар, наприклад, томати. Встановлені годівниці не потребують технічного обслуговування та заміни. У цілому витрати на придбання джмелиних сімей і всі роботи, пов’язані з транспортуванням вуликів, їх установленням і змістом, окупаються багаторазово.
Для повноцінного запилення вирощуваного в теплиці томата достатньо встановити один стандартний вулик. Він слугуватиме джерелом «основної популяції». З часом на заміну старим установлюють нові вулики. Через кілька годин після випуску джмелів у теплицю на конусі квітки томата, що розпустилася, можна побачити коричнево-іржавий слід, який залишається в результаті відвідування цих комах. Якщо понад 60% відкритих квіток мають такі мітки, роботу джмелів можна вважати відмінною. Оскільки вони відкриті не один день, то за підрахунку міток на квітках, що закрилися, результат може бути близький до 100%.
Вулик із джмелиної сім’єю рекомендовано розміщувати на добре провітрюваному видному місці з таким розрахунком, щоб його не прикривали рослини, вирощувані в теплиці. Влітку треба створити затінення, щоб він не перегрівався під дією прямих сонячних променів. Установлюють вулик на опорному стовпі, нижню частину якого обмазують ентомологічним клеєм, щоб запобігти проникненню у вулик мурах.
При периміщенні вулика в теплицю його слід не рухати приблизно на 30 хв, щоб джмелина сім’я заспокоїлася, і тільки після цього випускати джмелів. Перші польоти комах в теплиці мають орієнтовний характер. Вони обстежують теплицю й завдяки отриманим навичкам згодом легко знаходять дорогу в гніздо. Небажано також міняти місце установки вулика. Комах з установленого ввечері вулика випускають тільки наступного дня. Протягом перших трьох днів після встановлення вулика рекомендується застосовувати додаткове запилення (повітряні розпилювачі, «електрична бджола» або гормональні препарати).
Відомо, що вирощувані в теплиці рослини хворіють й уражаються шкідниками. Якщо для запилення в теплиці застосовують джмелів, то для захисту культивованих тут рослин слід насамперед застосовувати біопрепарати або хімічні препарати з коротким терміном дії. На весь період дії таких препаратів джмелів рекомендовано ізолювати у вуликах. Не дозволяється застосовувати хімічні препарати, що заборонені до використання в присутності медоносних бджіл.
Основні переваги джмелів перед іншими запилювачами, зокрема й медоносної бджолою:
О. Дмитрук, здобувач
Інститут агроекології і природокористування НААН, м. Київ
журнал “Плантатор”, вересень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
