Агрономія

Правила роботи з ґрунтом

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Правила роботи з ґрунтом

Щоб запобігти деградації ґрунтів, треба дотримуватися широкого діапазону заходів — від вибору техніки до застосування покривної культури.

  

Хоча деградація ґрунтів може бути наслідком несприятливих природних процесів, все-таки здебільшого вона є наслідком нераціональних агротехнологій. Наприклад, навіть найкращі чорноземи мають підвищену схильність до механічної деформації (як правило, внаслідок низької вихідної щільності будови перед обробітком) і впливу вологи (внаслідок слабкої стійкості мінералів смектитового типу, що домінують у їхньому мінералогічному складі).

 

Головна причина фізичної деградації — недооцінка реальної загрози, що формує це явище для сьогодення й особливо майбутніх поколінь, відсутність дієвих механізмів виконання законів про охорону ґрунтів, незбалансоване й науково необґрунтоване землекористування. Деградація виявилася досить складною проблемою. Для її подолання потрібна переорієнтація всіх шарів суспільства, широка просвітницька діяльність, активна пропаганда знань, поступове формування нового ставлення до ґрунтів.

 

Проблема загострилася внаслідок припинення (фактично з 1991 р.) дії державної й обласних програм охорони земель. По основних параметрах програм до кінця 1980-х рр. були досягнуті вагомі результати. Однак у наступні роки обсяги робіт із підвищення родючості ґрунтів зменшилися до мінімальних величин. Майже не здійснюється агролісомеліорація, значно зменшилися обсяги внесення мінеральних й органічних добрив. Як наслідок, знизився вміст поживних речовин, ґрунти стали кислішими, погіршилися їхні фізичні властивості, підсилилася ерозія.

 

Найрадикальніший спосіб подолання деградації ґрунтів — вивести частину земель із ріллі під залуження й залишити її в цьому стані на досить тривалий термін. Не менш ефективна мінімізація технологій вирощування культур, що повинна містити бов’язкове використання маршрутизації руху всіх машинно-тракторних засобів по полях, усунути зайві їх проходи під час вирощування культур і збирально-транспортних робіт. Мінімізація має стосуватися питомого тиску ходових систем машин (точніше їхній  тиск не має перевищувати чинного національного стандарту — 4521:2006 «Техніка сільськогосподарська мобільна. Норми дії ходових систем на ґрунт»), а також ґрунто-обробних знарядь.

  

Останні повинні проектуватися з урахуванням сумарної величини опору зрушенню, внутрішньому тертю й зчепленню агрегатів агрономічно корисного розміру. До того ж кут атаки робочого органа й кількість робочих поверхонь у них має по можливості знижуватися. Таким чином гарантується збереження структурного стану й усувається можливість найгрубішої деформації ґрунту за типом зминання-роздавлювання, після якої відновлення вихідних властивих цьому ґрунту параметрів структури вповільнюється або стає неможливим.

 

На жаль, унаслідок непопулярності фізико-механічних досліджень ґрунтів названі параметри є майже невідомими для більшості орних ґрунтів країни. Однак, визнаючи важливість подолання деградації, ми повинні планувати такі виміри. Ба більше, без знання цих параметрів неможливе раціональне конструювання агроландшафтів із метою захисту ґрунтів від ерозії. У США для впровадження найдосконалішої системи моделювання ерозійних процесів WEPP (Water Erosion Predicting Project), у якій оцінка ерозійної небезпеки встановлюється на основі вивчення силових взаємодій у системі «зовнішній вплив — зв’язність ґрунтового агрегату», довелося створити кілька десятків фізико-механічних лабораторій. Тільки після цього було отримано коректну оцінку ерозійної небезпеки й відповідно до неї виділено кошти для впровадження протиерозійних заходів.

 

Надто важливо для збереження фізичних властивостей ґрунтів усі види обробітку здійснювати за фізичної стиглості ґрунтів. Діапазон вологості, за якої ґрунт перебуває в м’якопластичному стані, досить широкий, і час, протягом якого ґрунт може зберігати такий стан, дає можливість здійснити всі види обробітку у сприятливому інтервалі кришення. Це сприяє якісному обробітку ґрунту без його руйнування й мінімізує витрати.

 

Не менш важливо усунути багатоопераційні технології, засновані на застосуванні роздільних операцій передпосівного обробітку, сівби, внесення хімічних засобів. Перевагу потрібно віддати комбінованим машинам із припустимим питомим тиском на ґрунт і комбінованій системі обробітку, що передбачає максимально можливе використання мінімальних за числом й глибиною способів обробітку. Особливої уваги заслуговують точні й нульові технології, ґрунтозахисна ефективність яких очевидна. Потрібно також привести структуру сівозмін у відповідність із зональними рекомендаціями, використовувати всі наявні способи поповнення ґрунтів органічною речовиною.

 

Інтенсивне використання ґрунтів обов’язково має передбачати застосування системи заходів щодо збереження й збільшення родючості, захисту від ерозії й інших видів деградацій, недопущення будь-яких дій, що завдають шкоди ґрунту. Існує кілька правил взаємодії з ґрунтом, які в жодному разі не можна порушувати.

 

Частину з них закріплено в законах, частину — в зональних рекомендаціях, і, крім того, є низка агрономічних й інших постулатів, яких також варто дотримуватися.

 

Перелічимо основні з них:

 

• ґрунт можна орати й інтенсивно використовувати за умови, що він характеризується достатнім рівнем родючості, не має явних ознак деградації, сприятливий щодо основних технологічних показників;

 

• ґрунт необхідно використовувати відповідно до категорії його придатності — в польовій, ґрунтозахисній сівозмінах або відвести під постійне залуження;

 

• усі агротехнічні заходи (вирощувані культури, застосовувані системи добрива й обробітку, технічні засоби) мають відповідати зональним рекомендаціям,  а ще краще, якщо поле характеризується не однорідністю властивостей, вирощувати сільськогосподарську продукцію за технологією точного землеробства;

 

• застосування ґрунтозахисних заходів обов’язково повинно відповідати рівню деградованості/окультуреності: чим кращий ґрунт, тим більше потрібно застосовувати профілактичні заходи; чим гірший, тим більше активних ґрунтополіпшувальних заходів;

 

• за наявності протиерозійних споруд постійної дії (лісосмуги, пристрої для безпечного відведення вод, різні лотки, буферні смуги й інші) землекористувач повинен стежити за їхнім станом і обов’язково вживати заходи для їхнього відновлення в разі руйнування або ушкодження. Такі самі дії мають бути здійснені в разі порушень ґрунтового покриву, спричинених природними стихійними явищами (зсувами, карстом, селями, вітровалами, сніжними лавинами й іншими природними або антропогенними геоекоаномальними явищами);

 

• землекористувачеві (фермерові) доцільно постійно вести спостереження за станом полів, особливо після сніготанення й формування стоку, після злив, під час появи сходів, розвитку рослин у процесі вегетації, під час проведення основних агротехнічних операцій і збирання врожаю. У такий спосіб можна одержати масу корисних відомостей про вогнища ерозійної небезпеки, про строкатість властивостей і продуктивність окремих частин поля, час настання фізичної стиглості й початок польових робіт. Згідно із цими відомостями фермер краще визначить проблеми свого землекористування, точніше та якісніше виконає агротехнічні операції, зможе запобігти багатьом можливим несприятливим впливам і, в підсумку, безумовно, отримає додаткову економічну вигоду;

 

• ґрунт зі сприятливими фізичними властивостями й оптимальним рівнем забезпеченості елементами живлення — найкращий об’єкт для мінімізації агротехнологій, мінімального й навіть нульового обробітку, зменшення аж до повної відмови від унесення мінеральних добрив;

 

• усіма можливими способами потрібно підтримувати процеси екологізації в землеробській діяльності. Екологізація, зокрема, означає пошук шляхів гармонізації відносин між сільськогосподарською ґрунтообробною технікою й ґрунтом. Так, це ретельне дотримання нормативу припустимого навантаження на ґрунт, особливо навесні, максимально можливе зниження кількості роздільних операцій із застосуванням комбінованих машинно-тракторних агрегатів, усунення операцій за вологості ґрунтів, що виходить за межі оптимального кришення. Кожний фермер повинен знати час настання фізичної стиглості в його полях, знати, протягом якого часу зберігається в полі вологість фізичної стиглості й розробити згідно із цими даними план виконання операцій;

 

• рух машинно-тракторних агрегатів по полю, особливо енергонасичених важких засобів, комбайнів і автомобілів, варто здійснювати за спеціальними планами, так званими маршрутами, уникаючи всіх зайвих проїздів. Купуючи МТА, обов’язково варто цікавитися, який питомий тиск на ґрунт чинить його ходова система. Якщо питомий тиск перевищує 0,8–1,0 кгс/см?, від нього треба відмовитися;

 

• якщо в господарстві переважають ґрунти суглинкового й глинистого гранскладу, потрібно мати пристосування для здвоювання коліс, особливо за виконання операцій перед сівбою;

 

• особливу обережність фермер повинен виявити, якщо в межах його території є ґрунти, що належать, відповідно до Земельного кодексу, до категорії особливо цінних земель. У цих умовах фермер повинен ретельно стежити за інтенсивністю механічного й хімічного навантаження й у жодному разі не перевищувати встановлений зональними рекомендаціями їхній рівень і тим самим усунути можливість необоротних несприятливих змін у властивостях ґрунтів;

 

• моніторинг властивостей ґрунтів земельної ділянки має стати обов’язковою рутинною практикою фермера, що не може бути не зацікавлений у збереженні й поліпшенні екологічно й агрономічно важливих параметрів ґрунтів;

 

• на більшій частині ріллі країни, за винятком західних провінцій Полісся й Лісостепу, дуже бажано застосовувати вологозбережувальні агротехнічні заходи, а саме — снігозатримання й мульчування. Особливо не слід допускати непродуктивних втрат вологи навесні. Практично всі вологозбережувальні технології в Україні характеризуються високою економічною віддачею;

 

• у зв’язку з недостатньою вологозабезпеченістю культур на більшій частині ріллі країни актуальні для інвестування й освоєння об’єкти старого зрошення, які нині внаслідок різних причин не діють, але можуть бути відновлені;

 

• у боротьбі з бур’янами, хворобами й шкідниками польових культур варто використовувати різні методи, але віддавати перевагу потрібно сівозмінам і регулюванню строків сівби для усунення конкуренції між основною культурою й бур’янами. Варто також знати, що постійна покривна культура, як це передбачає технологія нульового обробітку, крім ґрунтозахисного ефекту є способом поступового придушення бур’янів. Механічні й хімічні засоби мають застосовуватися помірно;

 

• за наявності сільськогосподарських угідь достатнього розміру їхня частина, що характеризується низькою родючістю або деградованістю, може бути виведена з ріллі під залуження (або ренатуралізацію). Колишня рілля, що перебуває в таких умовах, через 10–15 років здатна відновити свої природні властивості й знову бути розораною з великою економічною вигодою.

 

На закінчення ще раз нагадаємо, що більшість чорноземних ґрунтів, відповідно до Земельного кодексу, справедливо належать до особливо цінних. Тож ці ґрунти мають потребу в особливому захисті й охороні.

Віталій Медведєв, д-р біологічних наук

ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»

Співавтор: Ірина Пліско, канд. с.-г. наук

журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2018 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
  

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями