На аграрних фронтах сьогодні гаряче, й сільгоспвиробники зазнають втрат. В умовах складної логістики та зниження цін на продукцію ці втрати стали дуже відчутними на курсі валютної різниці. Та ще й після різкого зростання облікової ставки банки автоматично підвищили вартість кредитів. Про доречність будівництва переробних підприємств таким коштом не йдеться. Недостатньо для інвестування у великі об’єкти й ресурсу держпрограми «5–7–9%», що обмежена насамперед обіговими коштами. Тож агробізнес на порозі великих змін. Сільгоспвиробники дедалі активніше переглядатимуть й оптимізуватимуть технологічні карти. У сівозміні однозначно будуть корегування. А доля наступного врожаю — 2023 — залежатиме передусім від власного ресурсу господаря.
Ми поцікавилися в аграріїв, чи планують вони залучати зовнішні інвестиції і на які виробничі потреби надалі позичатимуть у банку.
«Новий кредит — це надто дорого»
Сергій КРАВЧУК, власник ФГ «Новосинявське» (Хмельницька обл.)
— Працюємо в штатному режимі, готуємося до жнив за планом, зокрема завдяки вчасному кредитуванню. Коли почалася війна, взяли 5 млн гривень позики на посівну за державною програмою з нульовою ставкою до кінця війни. Утім, нинішня ціна на зерно лякає. Наприклад, за ячмінь, який ми збиратимемо першим, нині пропонують 2 тис. грн/т, а то й менше. А це істотно нижче від собівартості. І навіть якщо ця ціна подвоїться, все одно цьогоріч будемо в мінусі. Продавати плануємо мінімальні обсяги — тільки щоб покрити поточні витрати. Решту покладемо на зберігання.
Наші склади нині порожні, утім, їх недостатньо для всього валу збіжжя, тому кукурудзу, наприклад, маємо намір лишити в полі до весни. Звісно, є ризик втратити вал, а також може погіршитися якість зерна, але так ми принаймні заощадимо на дорогому досушуванні та зберіганні. Також припускаю, що на наступний рік залишу землі відпочивати під чорним паром. Утім, ми ж, фермери — оптимісти. Особисто я вірю в те, що найближчим часом ситуація в країні покращиться.
Про новий кредит наразі навіть не думаємо, особливо в комерційних банках, бо це надто дорого, а ми й без того маємо велике кредитне навантаження. З фінансових зобов’язань крім поточних витрат у нас також законтрактована ще торік техніка. На щастя, партнери пішли нам назустріч і дали відстрочку. Втім, викупити техніку все одно потрібно, а це немалі кошти. Є потреба також збільшити потужності зберігання, щоб наше збіжжя дочекалося хорошої ціни, тож подали заявку на участь в американській програмі фінансування будівництва зерносховищ і сушарок. Чекаємо результатів відбору і дуже сподіваємось, що вони будуть для нас позитивними.
«Дайте час на погашення кредитів хоча б до весни»
Руслан ХОМИЧ, керівник ФГ «Лебедин» (Волинська обл.)
— Цьогоріч ми залучали дуже великі гроші на паливо-мастильні матеріали та мінеральні добрива під 0%. Для розуміння: ціна однієї 20-тонної машини з добривами становить майже 800 тис. гривень. Ними можна підживити одноразово 100 га зернової групи. Така сама ситуація з пальним — ми брали дизель по 64–67 грн/л. Запчастини перед жнивами шалено подорожчали.
Проблема в тому, що за пів року маємо повернути тіло кредиту. А ми фізично цього не зможемо зробити через те, що ціна на зернову групу в Одесі наразі становить 2000–2500 грн/т. А якщо зерно продати з поля, то взагалі біда. Тому також було б доречною урядова постанова щодо відтермінування. Дайте час на погашення кредитів хоча б до весни наступного року — щоб агровиробники мали змогу реалізувати продукцію.
Ще одна болісна проблема — відмова у кредитах на пальне, про що не раз чув від знайомих фермерів. Розумію, що причин може бути надзвичайно багато. Але чи всі з них на часі в умовах повномасштабної війни? Коли українці гуртуються й викладаються на повну, було б доречним, щоб банківські установи спростили надання кредитів на придбання пального та запчастин.
«Важко прогнозувати подальше залучення фінансування»
Сергій ГРИШКО, керівник СВК «Батьківщина» (Полтавська обл.)
— Цьогоріч ми залучили частину кредитних коштів за програмою «5–7–9%» на засоби захисту рослин, мінеральні добрива тощо. Але це було ще до запровадження воєнного стану. Скористалися торік і кредитами на придбання техніки — взяли посівний комплекс, потужний трактор, а також агрегати, щоб розвивати виробництво. Але повномасштабне вторгнення рф до України порушило ці плани.
Звісно, було б добре отримати державну підтримку на реконструкцію ферм і будівництво доїльних залів. Така програма аграріїв була б дуже доречною, але напевно нині це не на часі — державі потрібно вкладати гроші в першочергові потреби, а ми вже якось витримаємо.
Найголовніше тепер — перемога. Все інше, зокрема й подальше залучення фінансування, прогнозувати важко. Наразі потрібно буде зібрати врожай, зберегти його та продати якомога вигідніше. Бо потрібно розрахуватися за оренду землі, виділити гроші на пальне й зробити все, щоб рухатись уперед.
«До війни не позичали для фінансування поточник видатків»
Володимир ПРИСЯЖНЕНКО, партнер-керівник компанії «Агро-Класік» (Рівненська обл.)
— Сьогодні на ринку є численні кредитні пропозиції від комерційних банків. Маючи хорошу кредитну історію, таку позику можна отримати. Проте банки в розрахунку боргового навантаження застосовують фінансову модель, яка працювала до війни, і не враховують реалії сьогодення. Багато агропідприємств закредитовані практично до максимуму своїх можливостей, а відтак збільшити власні ліміти кредитування — проблема. Враховуючи, що нині є великі труднощі з реалізацією агропродукції, маємо, по суті, замкнене коло. До цього додається невизначеність із курсом валют, а також украй низькі ціни на сільгосппродукцію, тож фермери потребують усе більше ресурсів на фінансування поточної діяльності.
Ми ніколи раніше не брали позики для фінансування поточних видатків, а тільки на інвестування й розвиток. До війни залучали кошти за держпрограмами, як-от «Доступні кредити 5–7–9%», і це було дуже вигідно. Сьогодні за цією програмою працюють не всі банки. Після підвищення облікової ставки НБУ видача кредитів у багатьох банків на паузі.
До жнив ми цілком готові, втім, доводиться оперативно розв’язувати проблеми з логістикою та зберіганням. За мирних часів ми встигали звільняти склади до початку жнив, ранні культури зазвичай тільки частково продавали «з коліс», решту закладали на зберігання частково в себе, частково — на елеваторах. Нині, оскільки й досі маємо на складах залишки збіжжя минулого року, ранні зернові найшвидше доведеться продавати відразу — через брак місць для зберігання, а також, щоб частково вивільнити обігові кошти, зокрема на обслуговування кредитів. Утім, адекватної (до світового ринку) ціни точно не буде. Тому інвестуємо в зберігання, будуємо нові та відновлюємо старі підлогові зерносховища.
Щодо логістики — такому підприємству, як наше, щоб забезпечити собі експорт продукції і не залежати від перекупників, потрібно до десяти транспортних комплектів — зерновозів (орієнтовною вартістю від 60 тис. євро). Це великі незаплановані інвестиції, під які знову ж таки потрібен додатковий фінансовий ресурс.
«Без грошей аграрій просто не віджнивує»
Сергій ЗІНЧЕНКО, керівник ПСГ Агрофірма «Україна» (Київська обл.)
— Традиційні видаткові статті влітку: дизель, автозапчастини, фонд заробітних плат і сплата оренди землі.
Щоб ці витрати покривати, потрібно реалізовувати агропродукцію.
Її вартість щодня знижується, а дизель та запчастини дуже виросли в ціні. Це ж нонсенс, щоб гуртова ціна дизелю була дорожчою за роздрібну. На заправках дизель коштує 50–55 грн/л, а для аграріїв — 60 грн/л. Під час жнивування господарство за зміну використовує близько 1000 л пального. Такі суми видатків неможливо компенсувати, якщо продати своє зерно нижче від вартості, витраченої на його вирощування…
Без грошей аграрій просто не віджнивує. Нині, надзвичайно важливо мати доступ до банківського кредитування. Щоправда, не кожен його може отримати.
На мою думку, сільгоспвиробники охоче скористалися б грантами на налагодження переробних потужностей. До повномасштабного воєнного вторгнення у мене були плани щодо модернізації ферми та створення цеху переробки. Але недоотриманий прибуток у реалізації продукції за заниженими цінами їх зруйнував. У таких умовах без залученого зовнішнього фінансування вже не обійтись.
«Іншого виходу, як кредитування, немає»
Андрій КАПРІЦА, керівник ФГ «Флора А.А.» (Вінницька обл.)
— Сьогодні переважна більшість аграріїв потребує додаткового фінансування. Найбільше коштів наразі потрібно на обробку посівів, а також на пальне й запчастини. Надалі, думаю, ми натрапимо на те, що почнемо з кредитних коштів виплачувати орендну плату за паї (бо невідомо, коли надійдуть кошти від реалізації врожаю)…
Коли Нацбанк раптом підвищив облікову ставку, це, звісно, вдарило як по доступному кредитуванню, так і по кінцевому клієнту, такому як ми. Наразі банки не знають, під який відсоток їм фінансувати аграріїв. Хоча нині мали б видавати позики під 0%.
На купівлю нового обприскувача ми таки позичили гроші в Ощадбанку під 0%. Утім, із нашого досвіду кредитування хочу зауважити, що рішення в державних банках ухвалюють не надто швидко — забагато паперової тяганини. Ми придбали новий агрегат, коли вже майже закінчили обробку посівів і працюємо тільки дроном.
А ось на придбання сушарки й розбудову території довкола позичили гроші у ПУМБ із незначним відсотком. Та нині дякуємо й за це, бо продати нічого не можемо. Тому іншого виходу, як кредитування — немає.
«Планувати щось сьогодні неможливо»
Сергій ЗОЗУЛЯ, власник ФГ «Зозуля» (Черкаська обл.)
— Кредитування аграрію однозначно потрібне — на насіння, пально-мастильні матеріали, добрива. Ми взяли кредит у ПриватБанку під 0% на пів року, й умовами, звісно, задоволені. Взагалі у нас дуже хороша кредитна історія. Мабуть, тому банк сам запропонував нам позику й видав її дуже швидко, приблизно за тиждень.
Щодо того, чи будемо ми надалі користуватися кредитами, скажу так: поживемо — побачимо. Зважаючи на нинішню цінову ситуацію, я думаю, що ми будемо скорочувати закупівлі засобів виробництва й переходитимемо на мінімальну технологію — просто сіятимемо, прибиратимемо бур’ян, у разі загрози застосовуватимемо якийсь мінімальний фунгіцид — все. Бо собівартість продукту виходить дуже висока. Подорожчали добрива, але найбільше пально-мастильні матеріали. А це левова частина затрат. Не так сильно, але відчутно, подорожчали ЗЗР, десь на 20–30%. Тобто в комплексі собівартість дуже зросла, а ціна на продукцію, навпаки, впала, приблизно вдвічі.
Цього сезону ще викладаємося по максимуму, як звикли, бо всі основні засоби виробництва закупили ще до війни. Але я налаштований не дуже оптимістично. Планувати щось неможливо. Ми не живемо сьогоденням — оновлюємо технопарк, будуємо на свій страх і ризик ангари для зерна та техніки, але це все — власні заощадження. Зараз господарство як локомотив, що набрав ходу й рухається за інерцією.
«Краще отримати гроші пізно, ніж ніколи»
Віктор БІЛИК, голова СФГ «Горизонт» (Хмельницька обл.)
— У кожному господарстві є свої проблеми й були свої плани до війни. Ми, наприклад, будуємо невелике складське приміщення для агропродукції. Сусіди також. Щоправда, ціни на будматеріали зросли майже вдвічі. Проте треба завершити розпочате. Зберігання — це найактуальніша, на мою думку, потреба нині. Кожен господар має якісно зібрати врожай і притримати його ще на якийсь період, максимально близько до перемоги.
Раніше я брав кошти за державною програмою «Доступні кредити 5–7–9%» на купівлю трактора та комбайна, бо перейшов із мінімальної на нульову технологію, і вона потребувала не лише зменшення обробітку, а й нової відповідної техніки. Вже під час війни взяв ще один кредит в Ощадбанку під 0%. Планував вкласти кошти в сушарку на дизельному пальному, яку частково вже оплатив. І вийшло так, що сьогодні вона вже не актуальна для мене, бо забракне коштів на купівлю пального за нинішніми цінами. Кредитне фінансування надійшло тільки через місяць. Але краще отримати гроші пізно, ніж ніколи. Тому я витратив їх на закупівлю пального, запчастин, ремонт техніки й частково придбання ЗЗР і мінеральних добрив. І це обійшлося у 2 млн гривень. Потрібно було надати багато документів, але, напевно, такі вимоги до банків. Загалом я задоволений, проте організацію процесу варто покращити.
З аграріями спілкувалися Анжела Гаврилюк, Анастасія Коваленко, Олена Потаєва
The Ukrainian Farmer
