Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Помилка нерезидента

Помилка нерезидента

Що дочірній компанії можна, то постійному представництву іноземної компанії — зась. І навпаки…  

 

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств розглядають здебільшого з позицій виходу українських компаній на міжнародні ринки. Втім, іноземні інвестиції — це ще й діяльність на території України іноземних компаній. І передусім потенційного інвестора цікавить, яка форма присутності на українському ринку буде найбезпечнішою та економічно вигідною.   

 

Загалом безпеку інвестори оцінюють із позиції захисту прав власності та можливості швидкого виведення ресурсів з країни в разі небезпеки. Що ж до економічної вигоди, то до уваги беруться чинники, пов’язані з оподаткуванням, виведенням капіталу й валютним регулюванням. Якщо іноземна компанія бажає вести бізнес на території України, то у юридичній площині в неї такий вибір є: 1) зареєструвати представництво; 2) створити повністю підконтрольну дочірню компанію (100% іноземна інвестиція), яка буде резидентом України; 3) зареєструвати і представництво, і дочірню компанію.  

 

Які повноваження — такі й податкові наслідки  

 

Вітчизняне законодавство, що регулює діяльність іноземних представництв (а це Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Податковий кодекс України та підзаконні акти Мінекономрозвитку), несистематизоване й не досить чітке. Зокрема, предметом суперечок з органами контролю часто є аспект поділу представництв на комерційні та некомерційні. Від характеру повноважень установи чи особи, що представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні, залежатиме, чи буде таке представництво платником податку на прибуток. Тому нерезиденту треба бути юридично готовим до обстоювання своєї позиції, постійно вивчаючи чинну судову практику зі згаданого питання. 

 

Відповідно до пп. 14.1.193 Податкового кодексу України (ПКУ), постійне представництво — постійне місце діяльності, через яке повністю або частково нерезидент провадить господарську діяльність в Україні (місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер). Окремо в законах, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, немає визначення некомерційного представництва нерезидента, тому, на нашу думку, в обстоюванні позицій некомерційного представництва слід керуватися абзацом 3 пп. 14.1.193 ПКУ, відповідно до якого постійним представництвом не є використання будівель або споруд тільки з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, тільки з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, тільки з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності тільки з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності тільки з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер. 

 

І жодної тяганини з трудовими книжками 

 

Діяльність у формі представництва іноземної компанії на території України має низку переваг, зокрема, використання бренду іноземної компанії без укладання ліцензійного договору, пряме фінансування на утримання представництва (не визнається доходом, а класифікується як відшкодування витрат на організацію діяльності). Зобов’язання, що виникають за договорами, укладеними представництвами, вважаються зобов’язаннями головної компанії. 

 

Якщо нерезидент планує залучати до роботи іноземців, працевлаштованих у головній компанії, то в такому разі нема потреби в оформленні дозволів на працевлаштування іноземців в Україні. Це суттєво економить час і гроші, бо згадані дозволи треба оформляти щороку. Представники іноземної компанії працюють на підставі спеціальних службових карток, оформлення яких супроводжується набагато меншим обсягом бюрократичних процедур. Не потрібно також отримувати візи типу Д та посвідки на тимчасове проживання для таких працівників. Щоправда, на запрошення іноземного представництва можуть видаватися довгострокові візи. Нагадаю, урядовим розпорядженням від 18.07.2018 №513 скасовано пункт 2.21 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом міністерств Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 №58. Відповідно, тепер іноземні представництва не зобов’язані укладати договори про зберігання трудових книжок і внесення записів до них із Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв і мають право вести трудові книжки українських працівників самостійно. 

 

Порівнюючи можливості й особливості 

 

Дочірня компанія є юридичною особою й виступатиме в усіх відносинах від свого імені. Її реєстрація здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань». Формально така реєстрація безкоштовна (за винятком витрат на вчинення нотаріальних дій) і триває з усіма формальностями до двох тижнів (хоча фактично відомості про реєстрацію компанії до Держреєстру вносять протягом одного дня). Засновником виступає іноземна юридична особа, найпоширенішою формою діяльності дочірніх компаній є товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Разом із тим компанія (корпоративні права) може бути продана в будь-який момент. Тобто з позиції фінансової та юридичної безпеки така форма ведення бізнесу має свої переваги. 

 

Представництво нерезидента (як порівняти з дочірньою компанією) не є юридичною особою, не може вступати від свого імені у відносини, завжди виступаючи від імені іноземної компанії (наприклад, у договорах стороною завжди вказується іноземна компанія). Реєстрація іноземних представництв здійснюється відповідно до Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні. За реєстрацію іноземного представництва стягується державне мито у сумі 2500 дол. США, а процес реєстрації загалом триває понад два місяці. До того ж юридично відсутня можливість передачі представництва іншій юридичній особі (тобто в разі припинення діяльності головною компанією її представництво ліквідують). Також слід урахувати можливості створення регіональної структури. Для дочірніх компаній у формі товариств з обмеженою відповідальністю обмежень немає, а от представництво нерезидента філії створювати не може. Тобто для ведення діяльності в іншому регіоні доведеться створювати ще одне представництво. У статуті, на підставі якого діє дочірня компанія, прописують повноваження керівного органу, порядок розподілу прибутку, припинення діяльності товариства тощо. Натомість о бсяг повноважень директора іноземного представництва встановлюється довіреністю (він має право підписувати тільки договори, пов’язані із забезпеченням діяльності офісу представництва і з виконанням функцій, закріплених у положенні про представництво (у згаданому документі слід передбачити всі нюанси діяльності представництва на території України). 

 

Що безпечніше для інвестора 

 

Вибираючи форму ведення бізнесу, слід урахувати особливості реєстрації власності й відповідальність за вчинення правочинів. Дочірня компанія (резидент) може самостійно набувати право власності на матеріальні й нематеріальні активи, материнська компанія не здійснює прямий контроль над такою власністю, опосередкований контроль визначається статутом. Постійне представництво не може самостійно набувати право власності, всі права оформляються на головну компанію. Аналогічно розподіляються й ризики. Так, якщо дочірня компанія створена у формі ТОВ, то ризики обмежуються власністю дочірньої компанії. Натомість за діяльність постійного представництва ризики несе іноземна компанія. Банківське обслуговування іноземних представництв в Україні теж має певні особливості. Відповідно до Постанови правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 №492 в редакції від 21.12.2017, представництвам можуть відкриватися рахунки типу Н і П. На рахунок типу Н, який відкривається в банківській установі для некомерційного представництва, можуть зараховуватися: грошові кошти на утримання представництва, перераховані від материнської компанії; відшкодування ПДВ за придбання товарів для власних потреб (у випадках, передбачених податковим законодавством); грошові кошти, отримані на підставі рішень судів. Грошові кошти з рахунку типу Н можуть використовуватися для оплати витрат, пов’язаних з утриманням представництва (орендна плата, комунальні платежі, оплата праці тощо), благодійністю, страхуванням транспортних засобів, життя працівників тощо. Некомерційні представництва мають право купувати валюту на міжбанківському ринку й перераховувати її на рахунок материнської компанії тільки в разі ухвалення материнською компанією рішення про ліквідацію представництва, або перераховувати на власний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку для використання коштів на оплату праці працівників-нерезидентів, на відрядження згідно з кошторисом. Рахунок типу П діє за такими самими правилами, як і поточний рахунок для юридичних осіб — резидентів. 

 

Як відомо, з 07.02.2019 набуває чинності Закон України «Про валюту і валютні операції». Він гармонізований з європейським валютним законодавством й усуває низку обмежень. Проте в разі виникнення проблем на валютному ринку Національний банк України може запровадити обмеження. Як свідчить практика 2014–2018 рр. такі обмеження стосуються купівлі валюти, заборони виплати дивідендів у валюті, заборони виведення капіталу, примусового продажу валютної виручки тощо. За таких умов діяльність дочірньої компанії повністю потрапляє під згадані обмеження, що має певні загрози для інвестора (неможливість виведення інвестиції та відтермінування виплати дивідендів на невизначений термін). 

 

З юридичного погляду реєстрація дочірньої компанії у формі ТОВ є простішою та дешевшою, а регулювання діяльності такої компанії є чіткішим, як порівняти з регулюванням діяльності іноземних представництв. Зважуючи вплив різних чинників, можна ухвалити рішення на користь якоїсь однієї з форм. Утім, якщо діяльність орієнтована на перспективу, то оптимальним варіантом можна вважати відкриття представництва й дочірньої компанії одночасно, бо це дає можливість чітко розмежувати комерційну й некомерційну діяльність компанії, зменшити ризики оподаткування, пом’якшити негативний вплив потенційних валютних обмежень. 

 

 

Тетяна Паєнтко,

д-р екон. наук, проф. Кафедри фінансів КНЕУ ім. В. Гетьмана

газета “АгроМаркет”, вересень 2018 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали