Господарство на Тернопільщині після власних випробувань зупинило свій вибір на європейських гібридах пшениці та заокеанських сортах сої.
Створюючи у 2009 році Науково-виробниче агропромислове підприємство «Ель Гаучо», що в Тернопільській області, його засновники мали на меті не лише збирати добрі врожаї найпоширеніших в Україні культур, а й паралельно проводити випробування нових сортів і гібридів, способів обробітку ґрунту, систем захисту рослин тощо. За цей час господарство значно наростило свої потужності, отримало статус насіннєвого та, найголовніше, накопичило чималий досвід вирощування різних культур. Поділитися ним ми попросили директора НВАП «Ель Гаучо» Сергія Нашкольного.
— Пане Сергію, за яким принципом ви обираєте культури для вирощування?
— Головне для нас — рентабельність виробництва. Адже нам потрібно розраховуватися за оренду землі, сплачувати податки, платити зарплату робітникам і розвивати наш бізнес у цих важких для держави умовах. У господарстві я працюю з березня 2010 року. Перший рік ми обробляли приблизно 600 га, на наступний площа ріллі зросла до 1300 га, а тепер маємо 6000 га. Перший рік на підприємстві працювало дві людини на орендованій техніці, першою культурою була кукурудза (400 га) і соя (200 га). Урожайність на той час мали відповідно 7,5 т/га кукурудзи та 2,5 т/га сої. На сьогодні крім кукурудзи та сої вирощуємо озимі пшеницю та ячмінь на насіння.
|
Фото. Цього року середня врожайність гібридів озимої пшениці становила понад 10 т/га |
— Ви випробовували різні гібриди кукурудзи. Які з них виявилися найпридатнішими для вирощування у вашій зоні?
— На початку пробували сіяти з ФАО 190–200, їх збирання починається на початку вересня. Проте врожайність виявилася дуже низькою — 6–7 т/га, було навіть 5 т/га. Тому вже другий рік ми віддаємо перевагу гібридам з ФАО 290–320. Сіяли кукурудзу різних компаній, врешті обрали 5 гібридів і з ними працюємо. Вважаємо, що для нашої зони ідеальними є гібриди із ФАО 260–320. Однак сіємо й ранні (10%), щоб мати змогу зібрати їх в середні вересня та посіяти озимі пшеницю чи ячмінь.
— Чи є особливості у вашій технології вирощування кукурудзи?
– Загалом дотримуємося загальноприйнятих елементів технології. Щоправда, пробували робити на кукурудзі десикацію — мали непоганий результат. Минулого року на площі 500 га ми її підсушили, щоб пришвидшити збирання: вийшло на 8–10 днів раніше. Крім того, побачили: різниця у вологості між десикованою та недисикованою кукурудзою під час збирання становить близько 8%. Виходить, що в такому разі економічно вигідніше проводити десикацію, ніж прибирати ці 8% за допомогою сушарки. Проте коли літо спекотне, тобто кукурудзі достатньо сонця, то її робити не потрібно, особливо якщо площі посівів невеликі. Думаємо, що цього спекотного літа десикація нам не знадобиться…
— А ви не практикували збирати кукурудзу взимку?
— Раз спробували — саме тому, що не встигали висушити. Річ у тім, що потужностей наших двох модульних сушок бракує для щоденного висушування зібраної кукурудзи, адже нині ми кукурудзою вже засіваємо 3000 га. А сушарки розраховані на 350 т кукурудзи на добу. Відтак, і збирали з поля рівно стільки, скільки можемо пересушити. Так ми працювали десь до середини грудня, отримуючи 9 т/га. А потім упав сніг, який тримався до квітня, — і на 300 га кукурудза залишилася на полі. Цілу зиму ми її пильнували. Навесні врожайність була лише 5 т/га. Більше ми на зиму незібрану кукурудзу не залишаємо, навіть перевозимо для сушіння на інші елеватори. Бо залишити 40% урожаю в полі — то занадто. Хоча в сусідньому районі таким чином зберігають кукурудзу навіть на великих площах і в такий спосіб менше витрачають на сушіння. Однак, вважаю, це річ ризикована.
|
|
— Велику частку в собівартості кукурудзу становить вартість сушіння. Чи маєте ідеї, як її зменшити?
— У зв’язку з подорожчанням газу ми всю зиму й весну над цим думали. Консультувалися з виробниками обладнання з Австрії, Іспанії, Польщі щодо переведення його на тверде паливо. Проте поки що дійшли висновку, що сушарка на твердому паливі не може дати потрібну потужність для досушування кукурудзи. Таким чином ще можна підсушити пшеницю чи сою, а для кукурудзи потрібна постійно висока температура. Однак усе одно, щоб зменшити витрати на газ, ми вирішили дві модульні сушарки цього року поміняти на сушарку баштового типу — вона потужніша й економніша: витрата газу на 30% менша. Тобто для підсушування кукурудзи поки що альтернативи газовому опаленню не бачимо, особливо зважаючи на великі обсяги зерна.
— Які результати цього року показали ранні зернові?
— Ми сіємо три сорти озимої пшениці німецької селекції — купили еліту й висіяли першу репродукцію. Також цього року посіяли озимий ячмінь цієї самої компанії. Якихось новацій на пшениці запроваджувати не доводилося, хіба що збільшили кількість фунгіцидних обробок — до 4–5 — майже як в Німеччині. Раніше проводили 2–3, але бачимо, що цього мало. Хоча поруч господарства обробляють поля фунгіцидами максимум тричі.
Цього року сіяли й гібридну пшеницю — в Україні вже є зареєстровані іноземні гібриди. Селекціонери провідних компаній кажуть, що гібридну пшеницю краще вирощувати на полях із гіршою якістю, тобто на бідних ґрунтах — там прибавка врожайності становитиме 30–40% проти сорту. Це вже відчутний прибуток. Окрім того, гібрид дає більшу прибавку врожаю, як порівняти із сортом у стресових ситуаціях — під час посухи, надлишку вологи, сильних вітрів тощо, адже він більш стресостійкий. Минулого року, коли ми посіяли два гібриди пшениці на пробу — кожного по 0,02 га, один показав урожайність 112 ц/га, другий — 115 ц/га. Поряд на демоділянках посіяли до 20 сортів пшениці іноземної селекції: вони показали врожайність трохи більшу за 80 ц/га. Тоді як умови вирощування, догляд за гібридами та сортами був однаковий. Тому ми й зважилися цього року закласти товарний посів гібридами. Врожайність не може не радувати —106 ц/га, у той час, як сорти цього року дали в середньому лише 72 ц/га. Водночас ми й далі випробовуємо з гібридною пшеницею та із сортами на своїх гірших ґрунтах. Догляд за ними однаковий, але на цей раз окрім урожайності хочемо ще й перевірити якісні показники зерна гібридів: чи справді вони мають відмінні хлібопекарські якості. Щодо стійкості до хвороб чи шкідників, гібриди також мають кращі показники. Думаю, що далі напрям гібридів розвиватимемо — наступного року сіятимемо більше.
Фото. Сергій Нашкольний: «Після спекотного серпня десикація кукурудзі може й не знадобиться»
Фото. Перед сівбою сою обов’язково протруюють
— Ви маєте статус насіннєвого господарства з вирощування пшениці й сої. Яким чином можна підвищити врожайність сої у вашій зоні?
— Так, два роки поспіль ми є насіннєвим господарством — почали з вирощування насіння озимих пшениці та ячменю, згодом — сої. Сою ми вирощуємо з перших років, закуповуємо еліту в Канаді. Минулого року сіяли 120 га, а нинішнього — на близько 1000 га висіяли еліту п’яти сортів. Пробували сою вирощувати й за нульовою технологією, з різною густиною та з різною шириною міжряддя. Поки що найкращі результати отримуємо після сівби із шириною міжряддя 35 см, але треба сіяти сорти, які добре гілкуються. Вирощували й сою по сої: одержували врожайність 2,5–3 тонни, маючи прибавку врожайності на другий рік завдяки кращому заселенню ґрунту бульбочковими бактеріями. Взагалі, навіть якщо соя на полі росла рік чи два тому, там зберігаються активні бульбочкові бактерії, які сприяють кращому розвитку та продуктивності культури. Бо новим бактеріям, які вносять під час інокуляції сої перед сівбою разом із протруйником, потрібен певний час для адаптації у ґрунті, а якщо немає сприятливих умов, достатньої кількості вологи, то бульбочки на корінні можуть взагалі не утворитися. Ми побачили, що врожайність сої, посіяної на одному місці, збільшується на третій рік, на четвертий — вона вже на 25% нижча, на п’ятий — ще нижча. Це відбувається через хвороби, які з подрібненими рештками попередника залишаються у ґрунті. Тому соя в монокультурі ефективна тільки три роки.
Головний висновок, який ми зробили зі свого досвіду вирощування сої, такий: для отримання високого врожаю потрібно мати якісний посівний матеріал. А одержати його в насіннєвому господарстві, окрім ретельного догляду за посівами сої, можна завдяки кращому відбору насіння. Наприклад, ми бачимо, що канадський посівний матеріал добре вирівняний, відкалібрований, адже вони мають дуже ефективне дороге обладнання, яке відбирає тільки здорове якісне насіння. Тому ми закупили дві очисні машини та вібростіл, за допомогою якого можна відсіювати порожнє насіння.
— Чи змінилися за роки господарювання ваші пріоритети щодо добрив?
— У цьому відношенні ми співпрацюємо з одним із найкращих світових виробників добрив — воно повністю розчинне, рослина його одразу засвоює на 100%. Пробували на кукурудзі під час сівби вносити і безводний аміак, і аміачну воду. Проте нині на всіх культурах, крім сої, перейшли на КАС, а також застосовуємо карбамід й азотні добрива по листку. По-перше, КАС легше зберігати, ця суміш не є леткою, натомість безводний аміак є вибухонебезпечним, його слід уносити у ґрунт під тиском, тобто для нього треба мати спеціальну базу й техніку. Коли ми працювали з безводним аміаком, то користувалися послугами компанії для його внесення на поле, що мала для цього своє обладнання, не завжди ефективне. Тобто були питання до якості наданих ними послуг.
Фото. Протягом кількох років у господарстві сою вирощують за технологією ноу-тілл
— Якому обробітку ґрунту надаєте перевагу?
— Застосовуємо різні технології обробітку — оранку, міні-тілл, ноу-тілл. Тут ми дійшли висновку, що ґрунт усе ж таки треба обробляти. Щоб «по нулю» отримати добрий результат, потрібно багато часу — сім років. Тож терпіння не завжди вистачає. Проте ми й досі два поля обробляємо за нульовою технологією — хочемо дочекатися сьомого року. Сіємо там кукурудзу та сою. Вже на четвертий рік результати тут були непогані. Минулого року з 400 га пшениці половину засіяли по нулю й отримали 7,5 т/га. А от гібридне жито за нульовою технологією вродило лише по 6,5 т/га.
Цього року сіяли кукурудзу як по оранці, так і по нулю — поки що за розвитком культури бачимо, що після оранки врожайність буде кращою: там рослини на 25 см вищі, потужніші… До того ж в полі з ноу-тілл є проблема з попередником — соняшником: зійшло багато падалиці, адже ґрунт не рухався. Натомість на полі, де ґрунт був переораний, соняшник не проростав, доки не зійшла кукурудза. Якби попередником була пшениця чи кукурудза, то різниці між цими полями не було б. Із другого боку, за оранки треба мати більший набір техніки, більше витрачати коштів на пальне, оплату праці, що впливає на собівартість продукції. Тому треба врахувати не лише різницю в урожайності за двох систем обробітку, а й на витрати. Так, по оранці врожайність буде однозначно вищою, але чи буде це економічно вигідно? У нас були такі роки, коли вигідніше було працювати за нульовою технологією — весна видавалася посушливою, вологи мінімум, і коли ґрунт культивували, готуючи поле до сівби, зникав і той мінімум вологи. По нулю, хоч і сіємо на 5 днів пізніше, але волога краще збережена в неторкнутій землі, особливо якщо зверху є пожнивні рештки. Утім два останні роки її достатньо.
— Чи плануєте додавати в сівозміну нові культури?
— Хочемо попрацювати з ріпаком. Надто розширяти сівозміну недоцільно, адже чим більше культур, тим більше треба різних видів техніки для їх вирощування. Тому ми орієнтуємося на можливості нашої техніки. А для кращого обробітку землі хочемо ще купити універсальний культиватор.
Людмила Морозова
журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
Фото. В господарстві сіють німецькі сорти озимої пшениці