Через бездіяльність системи трансфертного ціноутворення ДФС не дорахувалася в державній скарбниці приблизно 100 млрд грн. Чиїм коштом компенсуватимуть?
Щороку в Україні з початком осені активізуються питання щодо трансфертного ціноутворення. Чи то дається взнаки завершення фінансового року, що наближається. І, відповідно, на часі наповнення державної скарбниці. А цьогоріч, мабуть, вкотре проведення виборчих перегонів змушує владу «карати багатіїв» і шукати способи змусити їх платити сповна — для підвищення добробуту народу. Щоправда, цілком вірогідно, що це звичайнісінький збіг — і тільки…
Не дійшли згоди
Про те, що великому бізнесу світить скасування спеціальних правил для біржових товарів, а малому — вимог із підготовки документації з трансфертного ціноутворення, ринку стало відомо ще наприкінці серпня. З інформації Мінфіну, у якій, до слова, йшлося й про наміри спростити вимоги до порівнюваних операцій і документації послуг із низькою доданою вартістю, а також уточнити правила для низькоподаткових юрисдикцій і дозволити подавати документи в електронному вигляді. Крім того, фінансове відомство запропонувало дозволити компенсаційне коригування результатів діяльності за підсумками року, а також зняти фінансовий поріг для контрольованих операцій і визначити додаткові вимоги до розкриття інформації для великих компаній. Відтоді тема активно «мусується» на різних інформаційних майданчиках, де окремі коментатори час від часу запевняють, що принцип «витягнутої руки» чи зіставлення біржових котирувань не підходить для контрольованих операцій вітчизняних компаній. Мовляв, немає котирувань на українську продукцію, що вирощена на екологічно чистій землі (згадуємо рівень унесення добрив, пестицидів й інсектицидів українськими агрохолдингами), та й базис постачання не той — експортери ж купують тільки в порту, тим часом сільгоспвиробники самі їм привозять з-за тридев’ять земель, де й доріг нема, тому логістику просто неможливо прорахувати… На ринку металу, до речі, такі самі аргументи. У хімпромі — теж…
Власне, на цьому етапі, гадаю, важливо спитати про інше: а ціни на китайський метал теж не піддаються біржовому аналізу? А на американський, індійський чи навіть російський? Чомусь ефективний ринок неодмінно налагоджується у країнах, де активно експортується той чи той товар (або якщо він є стратегічно важливим продуктом, як пшениця й кукурудза для України). Тож і ціни формуються під впливом попиту й пропозиції. Це, відповідно, дозволяє державі впливати ринковими методами, а регуляторні важелі застосовувати хіба що в разі різких змін. Такий спосіб вирівнювання ринку справедливий і, зазвичай, улаштовує всіх учасників процесу. Щоправда, на українських теренах вони й досі не дійшли згоди…
У теорії і на практиці
Резонансною подією в контексті такого формату відносин між бізнесом і ДФС стала перевірка компанії Констянтина Жеваго Ferrexpo. Вона, як відомо, не скористалася податковим компромісом і не уточнила свої зобов’язання за податком на прибуток. Під цю перевірку, до речі, потрапило ще чимало компаній, яких податківці вирішили навчити дисципліновано подавати звітність. Утім, на горіхи привселюдно дісталося Ferrexpo.
Власне, якщо розглядати ситуацію з погляду ідеології трансфертного ціноутворення, все абсолютно правильно: має бути підтвердження всіх проведених господарських операцій. Та, як показує практика, компанії подають швидше відписки, ніж повноцінні звіти, щоб податківці не змогли визначити відповідність операцій ринковим показникам. Цього, звісно, можна було б уникнути, якби вдалося запровадити справедливі й ефективні ринки. Якщо господарство веде свою торгово-закупівельну діяльність публічно, то й звітність слугуватиме не більш ніж матеріальним підтвердженням операцій, що пройшли моніторинг і проаналізовані аналітиками ДФС. У такому разі в них з’явиться більше вільного часу для аналізу операцій і більше не буде потреби копирсатися в папірцях. Якось уже надто архаїчний вигляд у часи високочастотної торгівлі на біржах має подання й аналіз звітів у паперовій формі…
І нащо їм та Швейцарія?
Інше важливе питання — увага влади до низки країн, операції з якими підлягають контролю. Відповідно до публічних звітів компаній, понад 60% контрольованих операцій проводилося з іноземними компаніями на загальну суму 103 млрд грн, а лідером з обсягу укладених угод є Швейцарія. За перше півріччя 2015-го через цю юрисдикцію українські компанії провели операцій на понад 325 млн дол. Чи зацікавилися податківці цією юрисдикцією? Аж ніяк ні. Наразі 23 вересня Швейцарію зі списку виключили. У цьому самому переліку Грузія, Мальта, Ліван, ОАЕ, Сінгапур, Марокко, Люксембург, Ямайка й Гваделупа. Ну, щодо останньої — жодних сумнів, але як пояснити історію зі Швейцарією?
Від трансфертного ціноутворення, за даними однойменного департаменту ДФС України, вже вдалося заробити близько 3 млн грн. Це не можна порівняти із сумами, що втрачає держава, не маючи можливості перевіряти й аналізувати сировинні ринки. Як кажуть фахівці, збитки від трансфертного ЦУ, яке не працює, оцінюються приблизно в 100 млрд грн (або приблизно 4 млрд дол.) Це та сума, яка покидає країну щорічно й повертається у вигляді об’єктів розкоші (які теж в Україні не виробляються) чи побудові 1–2 інфраструктурних об’єктів (хоча їх могли б будувати десятками). Тим часом інвестиції у виробничі потужності й розвиток науково-технічного потенціалу дали б Україні змогу переродитися із сировинної на країну з високим рівнем розвитку економіки.
Стосується кожного
Наші міжнародні партнери, як-от, приміром, Світовий банк, нарікають на те, що Україна, м’яко кажучи, не поспішає із запровадженням системи реального контролю, не прагне до обміну інформацією з іншими країнами (а це важливо в епоху глобальних ринків), не виявляє активності на міжнародних зустрічах і завмерла на першій сходинці запровадження цієї системи.
Потужні компанії, що мають удосталь ресурсів для залучення кваліфікованих юристів, укладатимуть АРА-угоди й отримуватимуть легальний імунітет від ДФС, а фірми середньої руки й далі надсилатимуть у фіскальну службу звіти-відписки, платитимуть штрафи за помилки та воюватимуть із некваліфікованими інспекторами, пояснюючи кожну транзакцію. Ба більше, вже нині ведуться розмови про те, що з прийняттям чергових поправок у Податковий кодекс окремі правила для товарів, що котуються, можуть прибрати. І цим фактично знищать норму, яка ще так і не встигла запрацювати. І зроблять два кроки назад.
Варто розуміти, що питання трансфертного ціноутворення лише здаються віддаленими й такими, що не стосуються пересічного громадянина. Насправді, гроші виведені таким чином із країни, — це недоплачені податкові надходження, а це, своєю чергою, зарплати всіх працівників бюджетної сфери. Це низькі зарплати чиновників, котрі «просто не мають іншого вибору», аби прогодувати сім’ю. Перекоси у цій сфері боляче б’ють по кишені пересічного мешканця країни. Проте, схоже, ми всі вже так настраждалися, що й не помічаємо цієї дрібниці…
То як норма трансфертного ціноутворення може вплинути на життя пересічного українця? Наприклад, ми могли б удесятеро збільшити бюджет на будівництво автодоріг і його вистачить на понад 4,5 тисячкілометрів висококласного покриття.Інший приклад: ми могли б на період кризи та проведення АТО затвердити бездефіцитний бюджет І це дозволить збільшити видатки на держзамовлення до компаній-національних виробників, аби вженевдовзі мати в Україні справжній бум виробництва. А ще ми могли б щороку будувати елеваторів загальною ємністю близько 4 млн тонн, що при теперішньому дефіциті потужностей зі зберігання дозволить за 3-5 роки повністю її задовольнити. Одним словом, були б гроші…
Анатолій Стоянов, експерт
газета “АгроМаркет”, листопад 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
