За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, сказ входить у п’ятірку хвороб, спільних для людини й тварин, що завдають найбільших соціально-економічних збитків. Нині сказ реєструють у понад 150 країнах світу на всіх континентах, за винятком Антарктиди й острівних держав. У всіх випадках хвороба закінчується 100%-ю летальністю: щороку від сказу гине кілька десятків тисяч людей і більше як мільйон тварин.
За останні 30 років епіцентр сказу в європейському регіоні завдяки високому рівню імунізації диких тварин у Західній і Центральній Європі перемістився на схід. Нині, на жаль, в Україні епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестійкою, хоч загалом реєструють поодинокі випадки захворювань, але є умови до їх поширення.
Серед тварин сказ найчастіше виявляють у собак, лисиць і корів. Останніми роками випадки захворювань ВРХ на сказ траплялися як у приватних садибах, так і на молочнотоварних фермах від Мукачева і Тернополя до Миколаєва та Харкова.
Україна має намір до 2030 року ліквідувати захворюваність на сказ — такі плани закладено до програми контролю сказу тварин на 2021–2030 роки. Проєкт програми розробила Держпродспоживслужба за участю експертів проєкту ЄС «Удосконалення законодавства, контролю та поінформованості у сфері безпечності харчових продуктів, здоров’я та благополуччя тварин в Україні».
Коротко про сказ
Сказ — це гостре вірусне захворювання, що характеризується надзвичайно високою агресивністю, ураженням центральної нервової системи.
Розрізняють два типи сказу:
• природний, осередки якого формують дикі тварини (вовк, лисиця, кажани);
• міський (собаки, кішки та сільськогосподарські тварини).
У нашій країні головним джерелом збудника сказу є дикі тварини, здебільшого лиси.
Збудник хвороби находиться в слині хворої тварини й передається шляхом укусу чи потрапляння на рану, подряпину або в очі. Після потрапляння в організм збудник сказу проникає в селезінку і звідти поширюється нервовими шляхами. Унаслідок репродукції вірусу в клітинах головного мозку виникають запальні й дегенеративні процеси, що зумовлюють підвищену рефлекторну збудливість й агресивність тварини, паралічі та судоми. Загибель тварини настає внаслідок паралічу дихальних м’язів.
Ознаки хвороби проявляються дуже очевидно, тому їх неможливо не помітити. Основні симптоми:
• незвичайна поведінка, переляк, неспокій;
• дивна реакція на зовнішні збудники, наприклад, на шум або світло (наприклад, судоми);
• різке схуднення;
• перепади настрою;
• тремтіння окремих частин тіла або навіть усього тулуба.
В особливо складних випадках у корови може відмовити зір.
Захворювання у ВРХ перебігає у буйній і тихій формах. Від появи перших ознак захворювання до смерті проходить не більше як шість днів. В овець хвороба триває 3–5 діб, у кіз — 8 діб і завжди закінчується паралічами та смертю.
Стратегія боротьби
Світовий досвід боротьби з вірусом є найефективнішим і найдієвішим. Тому за основу в українській програмі запобігання поширенню сказу взято практику країн, що вже успішно впоралися з поширенням цього захворювання. Боротьба зі сказом полягає у проведенні комплексу антирабічних заходів, спрямованих на профілактику та ліквідацію сказу серед основних резервуарів цього захворювання. Головним чином — парентеральна вакцинація домашніх тварин (собак, котів) і диких м’ясоїдних тварин, а також епізоотичний моніторинг і широка роз’яснювальна кампанія серед населення.
За перший квартал поточного року проти сказу було щеплено 1,1 млн сприйнятливих тварин.
Пероральна імунізація диких м’ясоїд них тварин здійснюється з урахуванням ареалу проживання лисиць. До розкладання принад із вакциною залучають єгерів і мисливців, а також авіатранспорт. Таким чином уже третій рік поспіль обробляють усю територію країни (за винятком окупованих територій).
Окрім того, з 2012 року обробляють зони, що визначені міжнародними угодами з Польщею й Угорщиною. Усі залучені в операції повітряні судна обладнано навігаційними системами GPS і системою реєстрації скидання вакцини задля підтвердження дотримання запланованого маршруту й документування того, що на цій лінії було викладено заплановану кількість доз вакцини.
Профілактика на фермі
Уважається, що рогата худоба має високий ступінь сприйнятливості до вірусу сказу, тому профілактика і вчасна діагностика цього захворювання у поголів’я дуже важливі.
Ефективним заходом профілактики є тільки вакцина проти сказу. Згідно зі статистикою, 9 із 10 вакцинованих тварин не заражаються сказом, перебуваючи в однакових умовах догляду й утримання. Уведена вакцина «запускає» механізм вироблення антитіл, які швидко нейтралізують вірус у разі потрапляння його до організму. Вакцинують препаратами, що містять культуру вірусу сказу штаму Paster/ RIV з активністю не меншою як 2 МО дозуванням 1 мл. Препарати вводяться внутрішньом’язово. Після щеплення потрібно протягом кількох днів стежити за поведінкою корови. Першу вакцинацію в корів слід провести в шестимісячному віці, а ревакцинацію — кожні два роки. У разі оголошення в регіоні карантину сказу, худобу можна прищепити й раніше. Щеплюють тільки повністю здорових тварин.
Крім вакцинування варто також вжити інших методів захисту ВРХ. Насамперед стежити за чистотою приміщень на фермі й регулярно їх дезінфікувати, знищувати гризунів. Також потрібно своєчасно вакцинувати собак, яких залучають для охорони ферми чи які живуть на ній; не допускати на ферму не щеплених собак.
Оскільки хвороба не піддається лікуванню, хвору тварина або все стадо, якщо є підозра на його інфікування, забивають, а трупи спалюють або відвозять у лабораторію на утилізацію.
Вірус є відносно стійким у зовнішньому середовищі: за низьких температур він лишається життєздатним протягом багатьох місяців, а у верхніх шарах ґрунту може зберігатися 2–3 місяці. У слині хворої твариною він зберігається до 24 год, а впродовж розкладання останків загиблої тварини є небезпечним ще 2–3 тижні. Вірус миттєво руйнується під дією кип’ятіння чи термічної обробки за температури, вищої ніж +60 °С більше як 10 хв, нестійкий до дії дезінфекційних засобів.
The Ukrainian Farmer
