Озима пшениця – головна зернова продовольча культура в багатьох країнах, зокрема й в Україні. Вона дає стійкі врожаї в основних районах вирощування та добре реагує на використання мінеральних добрив, особливо підживлень. Підвищені вимоги озимої пшениці до живлення NPK пояснюються тим, що її коренева система має невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук ґрунту. Водночас винесення елементів живлення досить значне: для врожаю зерна 40 ц/га становить 110–130 кг/га азоту, 50–70 – фосфору й 70–90 кг/га калію.
Основну кількість поживних речовин озима пшениця споживає у короткі строки. Азот і фосфор найінтенсивніше надходять до рослин у період від фази весняного кущіння до колосіння. До фази колосіння рослини озимої пшениці споживають 70–82% азоту і 75–85% фосфору. Калій найінтенсивніше надходить у перший період вегетації й до фази колосіння досягає 90–100% загальної кількості.
Для підживлення озимої пшениці виділяють два відповідальні періоди. У перший (осінній) період рослини споживають відносно невелику кількість елементів живлення, але досить чутливі до їх нестачі. У цей період рослини мають бути забезпечені помірним азотним живленням і підвищеним фосфорно-калійним. У другий (весняний) період рослини пшениці найчутливіші до азотного живлення. На цей час у ґрунті мінеральних сполук азоту недостатньо, оскільки процес його мобілізації через низькі температури відбувається повільно, а нітрати протягом зими і ранньої весни промилися в позакореневі глибші шари ґрунту.
Весняне підживлення
Строки і дози підживлення озимої пшениці залежать від терміну початку весняного відновлення вегетації. Науковими дослідами встановлено, що за умов раннього настання весняного відновлення вегетації і супутніх їй низьких температур високі дози азотних підживлень на чорноземах досить часто знижують урожай. В умовах пізнього відновлення азотне підживлення краще проводити в ранні строки по мерзлоталому ґрунту або у фазу виходу в трубку прикореневим способом. За таких умов пізнє підживлення не є ефективним і мало впливає на урожай та його якість.
З метою точнішого встановлення доз азоту для підживлення проводять оперативну ґрунтову і рослинну діагностику. Для отримання врожаю 50 ц/га і більше вміст поживних речовин має бути оптимальним. За наявності даних діагностики можна коригувати дози добрив. Часто виникають запитання щодо способів внесення і форм азотних добрив. Найбільш простим і доступним є поверхневе внесення азоту у формі аміачної селітри, але при цьому можливі втрати (до 2%) азоту. Ефективнішими є кореневі підживлення (метод Бузницького), але технологічно й організаційно вони не завжди можливі. У такий спосіб можна використовувати й інші форми азотних добрив, зокрема карбамід. Фосфорні-калійні добрива у ранньовесняне підживлення використовують рідко. Їх застосування можливе лише у вигляді кореневих підживлень у невисоких дозах за умови, що ці добрива не вносили восени.
Стосовно наступної весни і підживлення посівів озимини, то погляд практика такий. Якщо є фінансова можливість застосовувати літальні апарати – застосовуйте на ранніх етапах відновлення вегетації рослин. Коли вдень плюсові температури, а вночі мінусові – використовуйте розкидачі. Досвід свідчить, що краще обирати навісну, а не причіпну модель. Однак за якістю внесення оптимальним варіантом використання залишаються сівалки. Важлива рекомендація – «провітрювати» посіви, тому бажано дещо заглибити диски висівних комплексів, щоб вони зробили водночас з внесенням амселітри ще й рихлення ґрунту.
Чим підживлювати – залежить від стану посівів. Якщо стан озимини буде хороший, то сівалками вносити міндобрива найоптимальніше. Якщо ж посіви будуть зріджені і є волога, тоді добрі результати забезпечувало використання розкидачів. За посушливої весни, можливо, кращим стане застосування добрив типу КАС.
Щодо КАС, то ніяких негативних моментів не бачу. Його переваги перед амселітрою полягають у більш ефективному засвоєнні рослинами азотних добрив. Недоліки – можливі опіки листкової поверхні рослин, якщо не дотримуються рекомендовані концентрації розчинів. Тому спочатку бажано спробувати вносити КАС на невеликих ділянках, а потім вже переходити до значних площ.
Ілля Клочко
газета “АгроМаркет”, січень 2012 року
AgroTimes
