Спробуймо розібратися, як дотримуватися гігієни корму на комбікормових потужностях і яких ризиків дозволяють уникнути нові кормоустановки.
Ситуація з африканською чумою свиней змусила усіх фермерів звернути посилену увагу на санітарний стан господарств. Адже на кону ― цілі виробництва, бізнес, а в декого ― справа усього життя.
Саме тому сьогодні доцільно говорити про біобезпеку та гігієну. І не в останню чергу кормів, адже і корм може нести у собі безліч небезпек.
Зазвичай під гігієною кормів розуміють менеджмент годівлі та зберігання кормів, а не традиційне очищення кормороздавальних установок. Отже, зрозуміло, що зерно у сховищі чи силосах не стане кращої якості, ніж те, яке завезли з поля. Сухий корм в годівниці досить часто за мікробіологічними показниками може бути ідентичним із показниками вихідних компонентів, але набагато складніше це в разі рідкої годівлі. Та для обох типів годівлі високий статус гігієни слід забезпечувати насамперед у період зберігання компонентів.
Гігієна корму починається з поля
Немає якогось одного чарівного розв’язання проблеми гігієни кормів. Це клопітка, ретельна робота, яка починається ще у момент збирання врожаю в полі та продовжується у процесі зберігання зернових. Зокрема, бажано, щоб під час збирання урожаю вологість була на рівні 14%. Перед завезенням зерна у складські приміщення потрібно їх підготувати й продезінфікувати. Щодо того, у чому найкраще зберігати, то тенденція швидше йде в бік круглих силосів, також зернові можна консервувати, хоча це й додаткові витрати.
Уміст сухої речовини та здатність компонентів до зберігання, а також забруднення складників корму відіграють головну роль у подальших гігієнічних властивостях корму. Технологічно правильне збирання врожаю із подальшим забезпеченням належної вентиляції (температура повітря для вентиляції має бути мінімум на 6 °C нижчою від температури зерна в складі) й охолодженням, якісного очищення зерна від пилу й інших домішок і консервування кислотою (або без його застосування) ― це перший і водночас найважливіший крок до гігієни кормів, особливо у свинарських підприємствах. До речі, незалежно від вологості повітря, кратність зміни повітря має становити 15 м³ повітря на 1 м³ зерна.
Підготувати складські площі для зберігання кормових компонентів насипом відносно просто, однак можливості автоматичного забирання складників корму за такого способу обмежені. Тому господарства все частіше будують силосні башти для зернових, сої та змішаного корму, а також побічних продуктів. Застосовувати кормові компоненти, що легко псуються, варто лише тоді, коли є можливість завезти й зберігати із забезпеченням відповідної їхньої якості. С ховища для підлогового зберігання слід ретельно очищати, дезінфікувати й проводити обробку проти довгоносиків щонайменше раз на рік. Консервування кислотами в такому разі надасть певні переваги: під час збирання врожаю забезпечує швидкість процесу та поліпшує цінність корму. Однак позитивний вплив кислот на тварин, а також можливий відсоток вологості зерна, яке підлягає консервуванню (21%), обмежені.
Особливості ємностей для зберігання
Якщо компоненти зберігають насипом, такі сховища часто відкриті для гризунів, птахів та шкідників, яким легко достатися до корму, чого загалом не слід допускати. Але навіть у закритих силосах сухі та сипкі продукти можуть уражуватися грибами або пошкоджуватися кліщами. Через конденсат на стінах ємностей злипаються частинки пилу, особливо чималі його грудочки «виростають» на завантажувальних патрубках, болтах та/або шорстких стінках. Якщо силоси не спустошити повністю перед новим заповненням, то залишки можуть бродити тижнями, а то й місяцями та псувати весь корм, що потрапляє у годівниці свиней. Ризик утворення конденсату тим вищий, що більшою є різниця температур між навколишнім середовищем та вмістом силосів і що вищою є теплопровідність будівельного матеріалу силосів (для готового комбікорму краще застосовувати пластик, ніж метал). Перший крок до забезпечення гігієни ємностей ― це встановлення їх усередині приміщення. Якщо є потреба встановлення силосів зовні, то краще розміщувати їх із північного боку приміщення. Другим кроком до поліпшення гігієни є максимально швидкий обіг корму: оптимально короткі строки зберігання (менше ніж тиждень). Для зберігання готового корму краще будувати більшу кількість невеликих силосів із високою частотою зміни корму, ніж одну-дві великі ємності, у яких корм лежить місяцями.
Увага ― системі вивантаження
У гігієні кормів значну роль відіграє також саме обладнання комбікормових установок та система вивантаження. У місці переходу між тілом силосної башти та випускним отвором може затримуватися корм, особливо якщо форма лійки досить пласка (20°). Тоді сипка маса вивантажується тонким струмочком, а з країв зсипається повільно або не сиплеться взагалі. Тому ще під час вибору обладнання слід звертати увагу на те, щоб градус нахилу стінок випускного отвору мав достатню крутизну або силосні башти були оснащені додатковим примусовим механізмом спорожнення ємностей. Що стосується матеріалу, то поліестер забезпечує кращі гігієнічні показники порівняно з металом, оскільки він має не лише більш гладку поверхню, а й ліпші ізолювальні властивості. Однак існують певні обмеження щодо розмірів силосів із такого матеріалу (зазвичай їх обсяг не перевищує 30 т ― це стандарт, силоси більшого об’єму будують за домовленістю і спеціально виготовляють на замовлення), а силоси більшого розміру будують здебільшого з металу. Якщо такі силосні ємності розташовані зовні й пневматично наповнюються кормовими компонентами борошнистої консистенції за високої температури (утворення пилу), то в такому разі одночасно поєднується кілька факторів можливого псування корму.
Заповнення ємностей
Механічне наповнення силосів елеватором або ланцюговим транспортером краще, ніж завантаження компресором, оскільки так утворюється менше пилу. У разі використання змішаного корму додається ще й небезпека сепарації. Та навіть попри заповнення ємностей компресором, краще, щоб була невелика кількість або одна вентиляційна труба більшого діаметра (циклон), ніж багато маленьких (наприклад, над опорними стійками ємності), оскільки швидкість виходу повітря тут незначна. Дуже дрібні (борошнистої консистенції) компоненти важчі, ніж грубий чи гранульований корм, який до того ж справляє ефект очищення під час випадіння із силосу. Корм стає дуже пилоподібним за вмісту значної кількості пшениці. До цього призводять не лише дрібні решета із малими отворами (3 мм) у молотковій дробарці, а й насамперед сильне спрацювання молотків (довше перебування компонентів у дробарці). Своєчасна заміна молотків заощадить електроенергію й зменшить відсоток дуже дрібнихчастинок.
Ревізійні люки
Усі типи силосних башт мають бути оснащені ревізійними люками, причому їх слід розташовувати так, щоб максимізувати безпеку людей.
Тому люк для персоналу краще розміщувати у лійці або над нею, щоб працівники мали кращу опору під ногами. Дослідження з різних галузей свідчать, що головними передумовами для проведення регулярних і здебільшого обтяжливих для персоналу заходів є певний «мінімальний комфорт» для роботи, через що ними часто нехтують. Для якісної гігієни корму важливим заходом є регулярне очищення силосних ємностей. Проте донині це здійснюють механічно, вручну або струмом води із наспинного розпилювача. Сухе очищення мітлою є ефективнішим за очищення водою, за якого на 100% неможливо уникнути утворення грудочок та досягти повного висихання поверхонь ємностей. Найвищий ступінь механізації з очищення силосних башт на сьогодні ― це роботи, які можуть очищати внутрішні стінки силосів в автоматичному режимі. Навіть коли основні умови виконані, слід пам’ятати про головні передумови високого статусу гігієни компонентів корму.
Систематичне оцінювання
Спочатку треба реально оцінити якість складників корму. Критичним показником для дріжджів та молочнокислих бактерій наразі є кількість 107, для загального мікробіологічного забруднення ― 108. Щоб розробити можливі відправні точки для поліпшення статусу гігієни установок, необхідно з’ясувати: мікроорганізми заносяться із компонентами корму чи розвиваються переважно вже у самих установках? Для цього кормові компоненти досліджують на забруднення ще до початку їхнього завантаження, а готові проби корму ― у комбікормовому цеху і потім у годівницях. На сьогодні з погляду можливих втрат поживних речовин важливими є склад колоній мікроорганізмів комбікормових установок, частота їхньої роботи, а також склад корму. Раціони із речовинами, які легко ферментуються, такими як синтетичний лізин, найбільш уразливі. Тому слід звертати особливу увагу на годівлю високопродуктивних свиноматок в цеху опоросу.
А як щодо нового заводу?
Застаріле обладнання для виробництва комбікорму не дозволяє повною мірою контролювати параметри компонентів раціону чи рецептури, стає часто перешкодою у точному дозуванні компонентів, фракції помелу, точному змішуванні компонентів тощо.
Сучасний компактний завод з виробництва комбікорму ― це: контроль якості компонентів; контроль раціону; можливість швидкої зміни рецепту; постійно свіжий корм (до 14 днів); контроль результату в приростах та інших біологічних показниках; відсутність потреби у транспортуванні (що може становити до третини вартості корму); зниження виробничих витрат та собівартості корму.
Ще кілька особливостей внутрішнього оснащення: силоси для компонентів можуть бути встановлені всередині приміщення. Якщо зовні ― то бажано з північного боку; строки зберігання готового комбікорму мають бути максимально короткими (до тижня); краще будувати більшу кількість менших силосів (залежить від обсягів виробництва) для швидкої зміни корму; градус нахилу стінок силосів має забезпечувати текучість комбікорму. Інакше потрібні додаткові механізми; силоси зі скловолокна (пластику) мають кращі гігієнічні властивості (герметичність, гладка внутрішня поверхня); краще транспортувати корм норіями та ланцюговими транспортерами, ніж компресором; слід своєчасно замінювати молотки.
Висновок
Підготовка до належної гігієни кормів починається ще в полі і значною мірою ― під час закладання складників корму на зберігання. Де криються причини підвищених показників забрудненості кормів, можна встановити, якщо взяти необхідні проби й провести детальний аналіз. Основний шлях занесення мікроорганізмів у годівниці ― це здебільшого самі корми. До них належать також побічні продукти, які варто застосовувати лише в тому разі, якщо вони мають належну якість і є можливість забезпечити хороші умови для їхнього зберігання.
Матеріал надано компанією «Бушхофф»
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
