— Пане Сергію, наскільки змінилася кон’юнктура ринку, відпускні ціни на м’ясо індика в Україні після початку війни? А також чи змінилися клієнти та області, куди ви постачаєте вироблену продукцію?
— За моїми спостереженнями, на ринку індичатини відбулося скорочення виробництва у середньому приблизно на 50% після початку війни. Протягом останніх місяців суттєво змінилася кон’юнктура ринку, а також ціни. Бо якщо раніше середня ціна на м’ясо індика була плюс-мінус всюди однаковою, то зараз ціни на цю продукцію можуть суттєво відрізнятися залежно від того, в якому регіоні ви її купуєте.
Наприклад, у Львівській, Рівненській області м’ясо індика реалізують за найнижчою ціною, у порівнянні з іншими регіонами. Далі йдуть центральні області, Київська область, Черкаси, місто Кременчук. Там ціни трохи вищі та середньо статистичні. У Дніпрі, Полтаві й далі ціна на індичатину найвища. Передусім це пов’язано з логістичними витратами і подорожчанням цін на пальне.
У західних регіонах ціни на індичатину найменші через те, що там велика конкуренція і обмежена кількість магазинів для збуту. Якщо раніше було багато різноманітних роздрібних магазинів, то зараз їх функцію взяли на себе великі мережі супермаркетів. А з ними важко працювати. До того ж вони заморозили свої попередні борги, через що у нас є фінансові труднощі. Ми потребуємо великої кількості обігових коштів, бо маємо нині багато боржників, які постраждали від воєнних дій.
Ми працюємо з оптовими покупцями продукції, вроздріб практично не працюємо, або якщо і продаємо їм, то в дуже малих обсягах. Працюємо в основному з переробними підприємствами. Продаємо тушку, а вони, маючи потужності для перероблення, роблять розфасування і здійснюють подальший продаж. Продаємо забиту птицю у вигляді охолодженої тушки.
Сьогодні нашими клієнтами є всі, хто залишився в Україні. Це близько 80% тих регіонів, що не є окупованими. Усі вони помалу відновлюються і працюють. Ми навіть потроху поставляємо свою продукцію у Харків. Починаючи з червня, робимо це на постійній основі.
— А як змінилася ситуація у господарстві від початку війни. Чи довелося пропускати або скорочувати посадки птиці?
— Так, кардинально змінився протягом останнього часу графік посадки птиці. Після початку війни ми не запускали виробництво протягом двох місяців — пропустили посадки у березні й квітні, коли планово мали саджати птицю на вирощування. Відповідно, у серпні й вересні не будемо представлені на ринку зі своєю продукцією. Сьогодні ми вже поновили посадку й утримуємо птицю, але зменшили обсяги виробництва щонайменше на 20−30%. З травня кожен наступний місяць нарощуємо обсяги виробництва. Будемо це і далі робити, якщо нічого не зміниться. Щоб вийти на довоєнні обсяги, потрібен час, це можливо буде зробити не раніше нового року. Нині на вирощуванні у нас є близько вісімдесят тисяч голів птиці.
— Чи зросла за цей час собівартість виробництва продукції? Змінилася ціна на добовий молодняк? Де ви його закуповуєте?
— Молодняк кросу Біг-6 закуповуємо у польського виробника, компанії «Герчак». Закупівельна ціна та сама, що і була раніше, але змінився курс гривні, тому для нас вартість індичат зросла. Постачальник нам поставляє молодняк своїм транспортом, хоча на початку весни були ситуації, коли ніхто своїм транспортом їхати в Україну не ризикував. Але зараз з цим проблем нема, тим більше в нас у Чернівецькій області все спокійно і тихо.
Середньостатистична собівартість виробництва м’яса індика зросла одразу в березні — квітні. Нині зернова сировина для виробництва комбікормів в Україні дешевшає, відповідно, ми бачимо, що ціна вирівнюється. Корми для птиці з кожним місяцем дешевшають приблизно на 5−10%, а вони становлять близько 70% собівартості м’яса індички.
Я думаю, що до кінця літа вийдемо на ту собівартість виробництва, що була до війни. Поки що до цієї цифри не наблизились, оскільки маємо дуже дорогі енергоносії. А також дорогі нині ветеринарні препарати для птиці й усе, що купуємо для забезпечення виробничого циклу за валюту.
Проте здешевлення кормів потроху вирівнює ситуацію з ціною на кінцеву продукцію. Корми відразу не падають в ціні, бо там є частка мінеральних і вітамінних груп, які купуємо за валюту.
— Є перспективи для підприємства в тому, щоб нарощувати експорт м’яса індиків? Зокрема, чи було для вас хорошою новиною скасування Великою Британією мит і квот на продукцію з України?
— Так, це для нас хороша новина і ми плануємо експортувати свою продукцію до Великої Британії. Нині виготовляємо документи для отримання єврономера. Для розв’язання цього завдання виїжджає місцева комісія, потім регіональна, потім київська. Для отримання єврономера є певна процедура, яка охоплює три перевірки, потім видають цей номер. Раніше, якщо ти виходиш на європейський ринок, укладаєш контракти, то для отримання дозволу експортувати свою продукцію приїздила комісія на перевірку. Так було до війни, як буде нині — невідомо, але ми готуємося до цього. На скільки мені відомо, можуть дати єврономер і в Україні, а це вже серйозні підстави для того, щоб укладати з нами європейські контракти.
Раніше для нас цей напрям не був перспективним, бо там була не цікава для нас цінова політика тощо. Сьогодні це чудові можливості для українських агровиробників. Особисто для нашого підприємства це дасть можливість збільшувати обсяги виробництва. Бо, коли буде більша маржа, буде сенс розширятися.
— Плануєте працювати через посередників чи маєте прямі контакти з британськими клієнтами? Чи вже є попередні домовленості?
— Так, є і посередники, і база прямих контактів. Нам телефонували деякі компанії, що зацікавлені у співпраці. Зважаючи на умови, які складаються на ринку, будемо розуміти як далі рухатися з нашими обсягами. Та поки що націлені на український ринок, тим паче, що зараз у нас буде пробіл на початку осені через втрату двох місяців весною. Тому закордонні контракти можна розглядати ближче до кінця року як майбутню перспективу.
— Якими шляхами плануєте доставляти свою продукцію до Великої Британії?
— Вантажними перевезеннями у рефрижераторах.
— Це будуть тушки?
— Ні. Європа хоче отримувати обвалку у розфасовках. Потрібно буде для цього дещо перелаштовуватись, і ми для цього маємо усі можливості. У нас є власний цех перероблення.
— Якщо все буде добре і ви отримаєте дозвіл на експорт продукції до країн Європи, чи плануєте розширювати виробництво?
— Ні, поки що точно такі плани навіть не розглядаємо. За сьогоднішніх обставин ми не раніше як за пів року плануємо розпочати працювати на повну потужність. Як я вже казав, у нас випало з роботи два місяці через війну, тому нам потрібно надолужити втрачене. І за планом вийти на рівень повної завантаженості зможемо вийти не раніше майбутньої весни.
Наприкінці 2021 року запустили у роботу ще одне підприємство. Ми його тільки побудували і маємо можливості розширювати, але поки що всі проєкти зупинили, зважаючи на події в країні. Інвестувати кошти нема ні можливості, ні гарантій, ні бажання.
— Як змінилася ситуація на внутрішньому ринку, чи є в Україні попит на м’ясо індички нині?
— Ситуація на внутрішньому ринку суттєво змінилася. М’ясо індика не належить до соціального продукту, воно дорожче за м’ясо курки. А враховуючи те, що велика частина населення, що належить до середнього класу, тобто наші основні споживачі, виїхали за кордон (офіційно до 5 млн людей), то ситуація нині не найкраща. Можна сказати, що виїхали близько 80% споживачів нашого продукту. Через це попит на м’ясо індички впав майже вдвічі. Але через те, що на внутрішньому ринку цього виду м’яса бракує, бо у перші місяці війни не усі виробники індичатини працювали, ми вміщуємося в таке наповнення ринку і йдемо в ногу з часом.
— Як розвиватиметься ринок індичатини в Україні, враховуючи нинішню ситуацію і відкриття експортних ринків? Чи простимулює це виробників збільшувати обсяги виробництва?
— Більшість серйозних виробників індичатини націлена на експорт своєї продукції. Особисто нам до цього ще щонайменше рік часу. Згортати виробництво чи зупинятися ми не плануємо, навпаки рухатимемося вперед і розвиватимемося. Та все буде залежати від ситуації в нашій країні. Загалом серед виробників індиків і раніше хтось працював на внутрішній ринок, а хтось вже і до цього орієнтувався на експорт. Розширення експорту дасть нам більший простір для роботи на внутрішньому ринку. Тому я впевнений, що ринок індички має хороші перспективи в Україні й буде розвиватися. Ми налаштовані дуже оптимістично.
Наше Птахівництво
