Розбудова нової ризик-орієнтованої системи офіційного контролю за дотриманням вимог українського харчового законодавства має бути вигідна всім учасникам процесу.
Період так званого мораторію на перевірки операторів ринку харчових продуктів — у минулому. Так званого, бо сьогодні важко зі стовідсотковою впевненістю стверджувати про те, чи були юридично коректними його підстави. Нехай там як, мораторій фактично існував. А тому деякі несумлінні оператори ринку, порушуючи аспекти харчового законодавства, мали перевагу над тими, хто дотримувався вимог. Як наслідок — на ринку побільшало отруєнь небезпечними харчовими продуктами.
Сьогодні ми розбудовуємо нову ризик-орієнтовану систему офіційного контролю за виконанням вимог українського харчового законодавства. Ця система ґрунтується на принципах і підходах, що діють у країнах Євро пейського Союзу. Основним принципом є те, що оператор ринку відповідає за безпеку харчових продуктів, які він вирощує, виробляє, транспортує чи продає — тобто кожен оператор на своїй стадії поводження з продуктом. Звичайно, що для цього потрібні знання не лише технології, а й небезпечних факторів, різних можливих негативних впливів на продукт. Утім, законодавство вказує лише мету — ЩО потрібно забезпечити, але не вказує спосіб. Про спосіб повинен подбати сам оператор ринку, обравши найоптимальніший для його умов і застосувавши необхідні знання. І це справедливо, бо законодавство не повинне обмежувати виробника у цьому виборі. Далі, якщо ввести будьякі зі способів реалізації вимог у законодавство, то дуже швидко завдяки науково-технічному прогресу цей спосіб може стати застарілим й обмежуватиме виробника. Подібна ситуація була в нас із попередніми санітарними нормами. За цих умов важливо, щоб представники компетентного органу й державні інспектори розуміли свою роль у процесі офіційного контролю — перевіряти, чи достатні заходи запровадив виробник для випуску безпечних харчових продуктів. Робитимуть вони це трьома способами:
Державний моніторинг й інспектування проводитимуться без попередження. Про аудит попереджатимуть лише за три робочих дні — аби краще організувати процес: забезпечити присутність відповідальних працівників, наявність відповідної документації, роботу виробництва.
Оператор ринку знатиме лише скільки разів його планово перевірятимуть протягом року, але дата приходу інспектора буде йому невідома.
З боку виробників нині часто можна почути застереження: чи зможе державний інспектор об’єктивно оцінити ситуацію, якщо в законодавстві не вказано шляхи його виконання? чи не зловживатиме службовим становищем? чи не перетвориться офіційний контроль на свавілля інспекторів? якими документами «прикритися» під час перевірок?
Спробуємо розвіяти побоювання, адже в новому харчовому законодавстві передбачено багато стримувальних факторів.
Вибираючи спосіб виконання вимог законодавства (впроваджуючи процедури), виробник повинен мати відповідні знання, логічно обґрунтувати свої рішення й перевірити їх ефективність. Якщо такий підхід застосовано, то під час перевірки буде легко надати докази виконання вимог. З іншого боку, законодавство передбачає кваліфікаційні вимоги до державних інспекторів. Ідучи на перевірку, інспектор повинен ще й розуміти технологію підприємства, яке перевіряє.
Ще одним фактором, покликаним забезпечити однаковий підхід до всіх операторів ринку, є застосування вичерпних переліків запитань під час перевірок — актів перевірок. Кожне запитання цих актів містить посилання на вимоги Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та/ або наказу Мінагрополітики від 01.10.2012 №590 «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)» №771. Це означає, що інших вимог під час аудиту державний інспектор висувати не може.
Важливою деталлю актів перевірок є вимога до державного інспектора чітко обґрунтувати кожну невідповідність. Тобто у всіх документах буде міститися графа «Детальний опис», у якій інспектор повинен чітко вказати суть невідповідності, описати ситуацію, документи чи результати розмови з працівниками підприємства, які дають підстави зафіксувати невідповідність. Щоб перевірки були зрозумілішими для операторів ринку, їм треба детально ознайомитися із цими нормативними документами.
Операторам ринку слід запам’я тати, що, відповідно до ст. 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» №2042, існує перелік невідповідностей, за які не передбачено жодних санкцій, якщо їх вчинено вперше протягом трьох років. Тобто закон дає право на помилку, якщо це не створює загрозу здоров’ю споживача. Дуже важливо, щоб виробник вчасно ліквідував не лише невідповідність, а й виявив і усунув причину невідповідності (корегувальні дії), щоб не допустити повторної появи та можливих санкцій. Це положення закону є суттєвою підтримкою для виробників.
Досить обережне ставлення спостерігається у виробників до норми закону про перевірки без попередження. Так, це на перших порах може бути незвичним. Однак, якщо бути справедливим, чи були об’єктивними перевірки, які проводили з попередженням не менше ніж за 10 днів (а фактично й раніше), коли оператор ринку заздалегідь знав дату проведення інспекції, міг підготувати документи, спланувати виробництво так, щоб показати лише кращі сторони? Чи з погляду нас як споживачів такі методи перевірок давали уявлення державному інспектору про реальний стан речей на виробництві? Відповідь однозначна: ні. Така ситуація не задовольняла жодну зі сторін. Інспектор не мав уяви про діяльність підприємства у штатному режимі, споживачі мали значні шанси отримати невідповідну продукцію, а сумлінні виробники потерпали від недобросовісної конкуренції.
Нове харчове законодавство зобов’язує операторів ринку запровадити постійні процедури. А перевірити їх застосування на практиці кожного дня можна лише перевірками без попередження.
Ще один важливий нюанс — під час заходів державного контролю пріоритетним є перевірка здійснення процесів, а не ведення документації. Навчаючи державних інспекторів, ми постійно наголошуємо на цьому. Відповідним чином розроблено акти перевірок. Тобто обґрунтовування невідповідності лише відсутністю документації не є достатнім для державного інспектора. Він повинен переконатися, чи є умови для виконання процесів, чи персонал має потрібні знання, перевірити, чи існують інші, ніж документація, докази. Оператор ринку на свій розсуд будує систему внутрішньої документації. Така опція особливо важлива для малих підприємств, де нема змоги вести великий обсяг документації.
Для запровадження європейського, ризик-орієнтованого підходу до проведення заходів офіційного контролю операторів ринку харчових продуктів розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження критерії в, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, ветеринарної медицини та порядку визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю потужностей».
Залежно від діяльності й продукції, яку виробляють, обсягів ринків збуту та міри виконання вимог законодавства підприємства поділяють на категорії залежно від ступеня ризику. Підприємства належать до певної категорії ризику на підставі аналізу. Проектом постанови Кабінету Міністрів визначаються критерії оцінювання підприємств:
Ризики, пов’язані з харчовими продуктами. Оскільки продукти за своєю природою мають різну схильність до забруднення небезпечними факторами, то підприємства, що виготовляють готову до споживання продукцію, завжди матимуть найвищий ступінь ризику за цим критерієм. Наприклад, страви, які виготовляють у закладах громадського харчування, становлять більший ризик, ніж продукція первинного виробництва. Також слід брати до уваги такі параметри, як обсяги виробництва та спосіб дистрибуції продукції. Чим більше продукції виготовлено, наприклад, протягом дня, тим більше людей під загрозою у разі невідповідності, й масштабніші заходи потрібно вжити для відкликання чи вилучення небезпечного продукту.
Ризики, що з’являються в результаті використання чи поводження з продуктами та технологічними процесами. Чим складніші процеси переробки, чим більший вплив на продукт, тим більший ризик появи невідповідності. Й справді, за виробництва, наприклад, кисломолочної продукції потрібно враховувати багато небезпечних факторів, наприклад, антибіотики, пестициди, солі важких металів у сировині, можливий негативний вплив матеріалів, із яких виготовлено пакувальні матеріали, забруднення через неналежне прибирання та технічний стан обладнання тощо. Тоді як транспортній компанії достатньо контролювати температуру транспортування та справність і чистоту транспортного засобу.
Ефективність процедур, що за сто совує підприємство для дотримання законодавства про харчові продукти. Найкращою характеристикою ефективності системи є запобігання попаданню невідповідної законодавству продукції на ринок. Досягнення цієї мети має дві складові. Перша — це побудова продуманої системи НАССР, яка охоплює всі продукти та процеси, а друга — запровадження процедур, які підвищують її ефективність — корегувальні заходи, простежуваність, процедури вилучення та відкликання продукції. Тут також враховують результати державного моніторингу протягом останніх двох років: якщо виявлено відхилення, то це означає, що система НАССР не спрацювала.
Результати попередніх перевірок підприємства щодо виконання вимог законодавства протягом останніх двох календарних років. Справедливим є те, що підприємства, на яких не виявлено жодних порушень, чи порушення є незначними, будуть планово перевірятися рідше. Це найважливіший і найсуттєвіший критерій, який дозволяє підприємству переміститися на одну-дві категорії і таким чином зменшити кількість перевірок протягом року.
Розбудова нової ризик-орієнтованої системи офіційного контролю буде вигідна всім учасникам процесу. Насамперед споживачі отримають безпечну й належно марковану продукцію, яку виготовлено за умов контролю всіх етапів виробництва. Ризик-орієнтований підхід означає спрямування заходів контролю в першу чергу на підприємства, які становлять високий ризик, а саме ті, що мають проблеми з виконанням вимог харчового законодавства. Це дозволить раціонально розподіляти бюджетні кошти. Оператори ринку матимуть вагомий стимул для виконання вимог харчового законодавства й позбудуться недобросовісної конкуренції.
Юрій Оглашенний, старший експерт з НАССР і простежуваності, Проект ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні»
газета “АгроМаркет”, вересень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
