Усе, що треба знати про механізацію технологічних процесів за вирощування качок на м’ясо
У промисловому качківництві застосовують три основних способи вирощування качок на м’ясо:
• на глибокій підстилці;
• на решітчастій підлозі;
• на комбінованій підлозі.
Кожен спосіб має свої переваги й недоліки.
Вирощування качок на підстилці
Основними перевагами способу вирощування каченят на підстилці є зменшення капітальних витрат (не потрібно споруджувати траншеї для накопичення посліду, купувати транспортери для його прибирання, обладнувати сітчасту або решітчасту підлогу). Створюються добрі умови для росту каченят у початковий період вирощування, виключається потреба у щоденному прибиранні та транспортуванні посліду до місць зберігання й переробки, поліпшується ветеринарно-санітарний стан цих місць, зменшуються витрати на утилізацію посліду. Основні недоліки — потреба в значній кількості підстилкових матеріалів (6–8 кг/гол.), труднощі в підтриманні належного ветеринарно-санітарного стану в пташнику, менша щільність посадки й вихід продукції, ніж за вирощування на решітчастій підлозі.
Вирощування на решітчастій і комбінованій підлогах
Основними перевагами способу вирощування каченят на решітчастій (сітчастій) підлозі є відсутність потреби в дефіцитній у багатьох регіонах України підстилці, виключення контакту птиці з послідом, збільшення в 1,5–2 рази щільності посадки птиці, а отже — виходу продукції з квадратного метра (таблиця), поліпшення санітарних умов вирощування. Основні недоліки цього способу: приблизно на 30–40% збільшення початкових капітальних витрат і витрат на транспортування й переробку посліду, за неправильної організації системи вентиляції та опалення можливе потрапляння холодного повітря з-під решітчастої підлоги на каченят, що особливо небезпечно для них у початковий період вирощування.
Способу вирощування каченят на комбінованій підлозі — коли частина площі пташника вкрита глибокою підстилкою, а частина решітчастою підлогою — належить проміжне місце між двома описаними вище способами як за перевагами, так і за недоліками.
| Таблиця. Вихід продукції за застосування різних способів вирощування каченят на м’ясо (в розрахунку на типовий пташник розміром 18 × 96 м) |
 |
Вибір обладнання й механізація технологічних процесів
Механізація основних технологічних процесів у пташниках може здійснюватися за допомогою відповідних комплектів обладнання й окремих машин і механізмів. З того обладнання, що виробляють в Україні, у вирощуванні каченят на м’ясо можна застосовувати окремі машини й технологічні лінії, що випускають ПрАТ «Завод „Ніжинсільмаш”» (м. Ніжин Чернігівської обл.), ВО «Техна» (м. Київ), ПК «Промавтоматика» (м. Запоріжжя) та кілька інших підприємств.
Для механізації пташників із вирощування каченят у них можна придбати бункери сухих кормів із поперечними транспортерами, вентиляційно-опалювальне обладнання (припливні клапани, витяжні башти, осьові вентилятори поперечної й тунельної вентиляції, повітронагрівачі, що працюють на газі або рідкому паливі, електробрудери, панелі випаровувального охолодження повітря, засоби автоматизованого керування), системи освітлення на основі люмінесцентних або світлодіодних ламп.
За використання на вирощуванні каченят годівниць, призначених для курчат-бройлерів, може спостерігатися підвищене розсипання кормів, а ніпельні напувалки аналогічного призначення не завжди повною мірою забезпечують потребу каченят у воді, особливо на завершальному етапі відгодівлі. Тому рекомендується збільшити в останніх два тижні відгодівлі висоту годівниць до 80–100 мм шляхом установлення спеціальних насадок або хомутів. Додатково до ніпельних напувалок слід установити в пташнику деяку кількість чашкових або конусних автонапувалок із розрахунку одна напувалка на 300 голів.
Щодо обладнання для створення мікроклімату в пташниках: можуть застосовуватися припливні клапани та жалюзі, витяжні башти, осьові вентилятори поперечної та тунельної вентиляції різної продуктивності, тепловентилятори водяного обігріву, панелі водяного охолодження повітря, засоби моніторингу й автоматизованого керування мікрокліматом, системи світлодіодного освітлення (трубчаті світлодіодні світильники потужністю 3, 6, 9 або 12 Вт і тиристорний регулятор).
Чимало виробників в Україні виробляють секції й інші елементи решітчастої підлоги. Найпоширеніші типорозміри таких секцій — 400 ? 600 мм, ціна однієї секції від 95 до 200 грн. Хоча призначені вони переважно для застосування у вирощуванні й утриманні свиней, проте секції із шириною щілин і перемичок між ними до 12 мм цілком можна використовувати й у вирощуванні каченят.
З іноземних виробників повний асортимент обладнання для вирощування качок можуть постачати фірми Big Dutchman (Німеччина), PAL (Франція та Німеччина) та Qingdao Big Herdsman Machinery Co. (Китай). Окремі види обладнання також можуть постачати фірми Roxell (Бельгія) — системи годівлі й напування, обладнання для обігріву; Lubing (Німеччина) й Plasson (Ізраїль) — системи напування птиці та низка інших виробників. Зупинимося детальніше на обладнанні деяких із названих виробників.
Один із німецьких виробників комплектує обладнання круглими бункерними годівницями зі спеціальними манжетними насадками для зменшення втрат корму на завершальному етапі відгодівлі. Манжетні насадки встановлюють на годівниці, коли маса качок стає більшою за 2,5 кг. Діаметр обох типів годівниць — 330 мм, з насадками — 432 мм, висота бортика — відповідно 46 або 76 мм, з насадками — 132 мм. Одна годівниця призначена для годівлі до 35 каченят.
Залежно від побажань замовника системи напування можуть комплектуватися ніпельними напувалками з краплевловлювальними чашками або без них, круглими дзвоноподібними напувалками ЮМБО-Б діаметром 400 мм, розрахованими на напування до 150 каченят або чашковими напувалками. Завдяки своїй формі такі напувалки дають змогу каченятам не лише втамувати спрагу, а й почистити дзьоб, а також повністю занурити голову у воду. Це створює передумови для досягнення максимальних результатів відгодівлі й водночас мінімізації втрати води.
Спеціально для вирощування каченят у Німеччині було розроблено пластикову решітку для облаштування решітчастої підлоги. Розміри секцій решітки — 1200 ? 600 мм, розміри чарунок 19 ? 19 мм. Секції решітки встановлюють по стандартній смуговій сталі 60 ? 5 мм. Допустиме навантаження на одну решітку — 350 кг, що дає змогу вільно пересуватися по решітках не лише птиці, а й персоналу. З траншей під пластиковою підлогою послід видаляють поздовжніми скребковими й поперечними шнековими транспортерами.
Системи опалення
Системи опалення можуть постачати в кількох різновидах.
Системи на основі застосування підвісних повітронагрівачів типу JetMaster, які можуть постачатися й працювати на рідкому або газоподібному паливі, без димових труб або з ними.
Основні їх переваги — простота застосовуваного обладнання та легкість і точність регулювання температурних параметрів у пташнику, високий коефіцієнт корисної дії (ККД) повітронагрівачів (близько 98%), оскільки практично все отримане тепло залишається в пташнику.
Головний їх недолік полягає в тому, що продукти згоряння палива потрапляють безпосередньо в повітря пташника, що призводить до збільшення обсягів вентиляції й може негативно позначитися на здоров’ї персоналу й птиці. Цей недолік має виправити встановлення димових труб, що призводить до деякого зменшення ККД обігрівачів.
Системи конвекційного водяного обігріву з підвісними нагрівачами повітря HeatMaster. Гарячу воду для нагрівачів отримують в окремих котельних установках, які встановлюють у прибудовах до пташника, що працюють на рідкому, газоподібному або твердому паливі. Завдяки таким обігрівачам можна повністю уникнути виділень продуктів згоряння палива всередині пташника, використати для опалення дешевше місцеве паливо або біогаз, хоча ККД такої системи дещо менший, ніж систем 1-го типу.
Системи обігріву на основі газових інфрачервоних випромінювачів загального обігріву. Інфрачервоні випромінювачі загального обігріву застосовують у пташниках заввишки не менше як 3,8 м. Довжина одного випромінювача може становити від 10 до 25 м. Кілька обігрівачів установлюють у верхній частині приміщення пташника й вони своїм випромінюванням охоплюють усю його площу, що під птицею. Продукти згоряння газу відводяться назовні через димохід. Застосування такої системи дає змогу підсушувати підстилку.
Можуть використовуватись інфрачервоні випромінювачі локального обігріву (газові брудери), які зазвичай застосовують у поєднанні із системами загального обігріву. Це дає змогу підтримувати комфортну для птиці температуру тільки в певних зонах пташника, знизивши загальну температуру повітря в пташнику на 5–8 °С і, зменшивши цим загальні енерговитрати на опалення на 20–30%.
До систем опалення всіх типів можна приєднувати теплообмінювачі . Залежно від місця розміщення й системи опалення, що застосовується, економія енерговитрат в експлуатації таких теплообмінювачів може досягати 35–60%.
Цікавою особливістю обладнання для обігріву птиці, що пропонує провідний франко-німецький виробник, є застосування тепловентиляторів і підвісних низькотемпературних водяних панелей інфрачервоного обігріву. Гарячу воду для тепловентиляторів і підвісних панелей отримують в окремих котельних установках, які встановлюють в прибудові до пташника. Перевагою такого способу обігріву птиці є відсутність відкритого вогню в пташнику, добрий стан підстилки, можливість використання як джерел енергії дешевших місцевих видів палива (біогазу, соломи тощо).
Олексій Мельник, канд. с.-г. наук
журнал “Наше Птахівництво”, вересень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
