Навіть за врожайності 15 ц/га в посушливий рік рентабельність льону може сягати 100%.
У пошуках незбиткової ніші український агробізнес знову звернув увагу на льон. Якихось два десятиліття тому за площами посівів й обсягами виробництва льон олійний на Поліссі міг дати фору пшениці, соняшнику, кукурудзі. Підтвердженням є створення Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства та коноплярства України», яка має на меті відродити силу й економічну привабливість потужної колись на наших теренах галузі. «АгроМаркет» поцікавився у практиків, чи вигідно нині вирощувати льон, і які перспективи має ця культура на аграрному ринку.
Виграшна економіка
«Льон-кучерявець (олійний льон) є високорентабельною культурою навіть в умовах екстенсивного вирощування, — розповідає Ігор Брагінець, директор ПСП «Альфа-Агро», член Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України», що вирощує льон на Херсонщині. — На жаль, в Україні ця культура ще не має такої потужної селекції, як, наприклад, соняшник чи кукурудза, і потенціал сортів є досить низьким: у наших умовах максимальна врожайність становить 32 ц/га, тоді як соняшник може давати понад 50 ц/га. Щоправда, навіть за врожайності 15 ц/га, яку ми очікуємо на півдні України в умовах цього посушливого року, рентабельність льону може сягати 100%, а, скажімо, ячмінь, що за таких самих погодних умов дає 25 ц/га, уже є збитковим. Тобто, завдяки своїй високій посухостійкості, льон має рентабельність навіть у посушливий рік, що вигідно вирізняє його серед інших ярих культур».
За словами сільгоспвиробника, витрати на вирощування 1 га льону становлять максимум 7000 грн (це не враховуючи вартість добрив, оскільки схеми їх унесення відрізняються залежно від типу ґрунтів і регіону). На виході за тонну готового насіння льону у 2016/17 МР трейдери пропонували від 8500 грн у вересні-листопаді, до 10 5000 грн — у березні-травні. «Купують чистий льон товарними партіями (22–24 т), — зауважує Ігор Брагінець. — Тобто, щоб отримати хоча б одну таку партію і не мати проблем із реалізацією (в іншому разі витрати на логістику себе не виправдовують), потрібно засіяти щонайменше 20–25 гектарів».
Вектори збуту
Площі посівів олійного льону становили торік в Україні 66,8 тис. га. Майже десять відсотків цього обсягу — 6 тис. га — засіяли й зібрали підприємства Agricom Group (у зоні Полісся в Чернігівській області й на Слобожанщині — на півночі Луганської області). Втім, у компанії вже давно оцінюють результат не за врожайністю, а за економічним ефектом господарювання. Зокрема, сівозміну планують з урахуванням ринкових потреб, а продукцію реалізують, диверсифікуючи ризики й зважаючи на цінові тренди. «Оскільки внутрішнє споживання льону та продуктів його переробки в Україні незначне, то, як зауважує комерційний директор Agricom Group Катерина Краснопольська, олійний льон — однозначно експортна продукція. Лляну олію в українських аграріїв купує Китай. А от попит на лляну макуху в світі набагато нижчий, та ще й строки зберігання обмежуються трьома тижнями. До того ж вартість послуг із переробки перевищує 1000 грн/т, тому рентабельність економічних схем не така висока, як хотілося б. Безпосередньо транспортування лляної олії відбувається у флексі-танках, розміщених у стандартних контейнерах.
Менш привабливим щодо прибутковості є продаж очищеного насіння олійного льону (вартість послуг з очищення близько 1000 грн/т). Ураховуючи особливості логістики, доцільно постачати його продукцію у Європу. Серед плюсів цієї схеми — можливість реалізовувати невеликі товарні партії. Мінуси — додаткові витрати на фасування у біг-беги та дорожче адміністрування кількох менших постачань (проти однієї великої). Якщо вдасться сформувати значну за обсягом товарну партію очищеного насіння льону олійного, то, безсумнівно, можна продати його і в Єгипет, і в Туреччину, і, звісно ж, у країни Азії. Контейнерні відправки значною мірою здешевлюють транспортування й мінімізують додаткові витрати».
Актуальні запитання
Експорт олійного льону у вигляді сировини передбачає стягнення 10% мита, що робить його неконкурентним на світовому ринку поряд із дешевшим канадським, російським і казахським льоном. Як пояснює генеральний директор ТОВ «Просвітницька виробничо-комерційна фірма „Сяйво”», голова Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» Микола Шкурко, експортне мито на олійний льон було запроваджено разом із митом на соняшник задля стимулювання його переробки останнього. І якщо із соняшником ідея мита спрацювала (на сьогодні таке мито й для соняшника є гальмом у розвитку глибокої переробки олії соняшникової), то для льону воно, навпаки, стало стримувальним чинником нарощування посівних площ. Окрім цього, на внутрішньому ринку досі не розвинено попит на лляну олію, а в світі домінує торгівля саме лляним насінням, а не олією, в силу її специфічних властивостей. Тож так само, як із соняшниковою олією, слід розглядати глибоку переробку олії лляної. Та, наприклад, торік із 66 тис. тонн вирощеного нашими аграріями льону в Україні було перероблено всього 2 тис. тонн. Решту продали на експорт у країни ЄС й Азії. Є ще варіант експорту високоякісного очищеного насіння льону для харчових потреб, але на заваді знову ж таки вивізне експортне мито.
«Посилити переробку льону, — зауважує Микола Шкурко, — можна, об’єднавши зусилля агровиробників, переробників, експортерів, створивши кластери, кооперативи тощо. Для цього й створено Асоціацію, щоб об’єднати зусилля льонарів у ланцюжку співпраці, а також лобіювати їхні інтереси на законодавчому рівні».
До Речі
Прибутковий колись технічний льон (довгунець) — «обличчя» поліського сільгоспвиробництва й, зрештою, і всієї України, через низку чинників перестав цікавити українських аграріїв як джерело доходу, а отже, майже повністю зник із карти посівів. Як каже директор ПП «ЕКО-2» та ФОП «ВЕГА-Агро» Володимир Габенець із Брусилова (в нього за плечами майже десятирічний досвід вирощування на Житомирщині льону-довгунця), ця вибаглива до кількості вологи культура почала втрачати свою рентабельність через поступову зміну клімату й зменшення середньої кількості опадів. Зокрема, на Поліссі з мінімально необхідних для льону-довгунця 600 до недостатніх 500 мм на рік. Саме в цей період сталися зміни й на ринку збуту. Тож поступово колишні льонарі переорієнтувалися на вирощування інших культур.
| Пропозиція й розподіл льону олійного в Україні, тис. тонн |
|
Анжела Гаврилюк
газета “АгроМаркет”, липень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
