Агрономія
Головне:
Агрономія

Небезпека — поруч

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Небезпека — поруч

Зберегти врожай озимої пшениці допоможе комплекс заходів зі знищення джерел інфекції й застосування засобів захисту рослин.

Урожай озимої пшениці значною мірою залежить від технології її вирощування — це вплив сівозмін, системи удобрення, обробітку ґрунту й захист посівів від хвороб і шкідників. У сучасних умовах спостерігається порушення сівозмін: озима пшениця висівається по зернових культурах, ріпак — по парових, гороху, кукурудзі на силос, багаторічних травах, що призводить до розвитку хвороб і шкідників. Особливо це простежується за проведення мілкого, безполицевого обробітку ґрунту. Посів озимої пшениці за недостатньої кількості запасів продуктивної вологи призводить до послаблення її розвитку в осінній період й ураження хворобами та шкідниками. Рослини озимої пшениці, що сильно уражені з осені, мають низьку зимостійкість, знижується також їхня посухостійкість. 

Тому проведення моніторингових спостережень за хворобами й шкідниками та розробка способів боротьби з ними дає можливість підвищити продуктивність цієї культури. 

Хвороби та захист 

Значних втрат урожаю пшениці озимій завдають паразитарні хвороби. Серед них — кореневі гнилі: фузаріозна гниль, звичайна (гельмінтоспоріозна) коренева гниль, гайманоміцетна (офіобольозна) коренева гниль. Щоб захистити від кореневих гнилей, важливо проводити своєчасне збирання насіннєвих ділянок, просушування насіння, повітряно-теплову його обробку, сонячне обігрівання та протруєння. 

Захист від іржастих хвороб (іржа, бура листкова іржа та жовта іржа) передбачає низку заходів: 

• використання стійких сортів, агротехнічні заходи та застосування фунгіцидів; 

• у зв’язку з мінливістю патогенів і появою агресивніших рас слід практикувати періодичну зміну сортів.

Неприпустимо також спільне вирощування стійких і сприйнятливих сортів пшениці озимої; 

• важливим заходом є зменшення інфекційного навантаження та знищення джерел інфекції, що досягається сівозміною, обробітком ґрунту й просторовою ізоляцією; 

• не можна допускати близького розташування посівів озимини від посівів попереднього року та посівів ярих культур; 

• ліквідація сходів падалиці є необхідним агрозаходом. Такі рослини є резерваторами інфекції іржі в період, коли врожай уже зібрано, а сходи озимини ще не з’явилися: уредініоспори з падалиці потрапляють на пшеницю озиму й інфікують її; 

• оптимальні строки сівби також зменшують поширення іржі на рослинах. Слід ураховувати, що надто ранні посіви пшениці озимої сильніше уражуються бурою та жовтою іржею; 

• важливо не допускати зріджених посівів, що призводить до сильнішої ураженості рослин; 

• збалансоване мінеральне удобрення підвищує стійкість проти іржі; 

• слід проводити обробку насіння системними препаратами, що забезпечують захист сходів озимини від ураження іржею. 

Немало клопотів виробникам сільгосппродукції завдає борошниста роса, яка на посівах озимої пшениці з’являється й розвивається восени. Посіви пшениці озимої ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. За внесення під пшеницю повного мінерального добрива з підвищеними дозами калію та фосфору хвороба розвивається слабше, а за надмірної кількості азоту й особливо за одностороннього його внесення посилюється. 

Забезпечити захист від борошнистої роси можна, застосувавши такі заходи: 

• дотримання сівозміни й просторової ізоляції; висів в оптимальні строки; 

• своєчасне збирання ярих культур, лущення стерні та ранній обробіток ґрунту; 

• внесення калійно-фосфорних добрив і передпосівна обробка насіння протруйниками та мікроелементами (марганець, залізо, кобальт); 

• знищення бур’янів — пирію, райграсу й ін. 

У фазу осіннього кущення в районах стабільного та сильного прояву хвороби за умов теплої тривалої осені, інтенсивного ураження рослин (поширення — 30%, розвиток — 5%) обприскують посіви одним із рекомендованих фунгіцидів. 

Септоріоз є одним із найбільш прогресивних захворювань пшениці в Європі та світі. Перші симптоми хвороби можна спостерігати на сходах. Основними джерелами інфекції є уражене листя сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід із пікноспорами. Додаткові джерела інфекції — це уражене насіння, у якому зберігається грибниця, й уражені дикорослі й культурні злаки. 

Радимо до захисту від септоріозу додати такі заходи: дотримання сівозміни; заорювання післяжнивних решток і сходів падалиці; оптимальні терміни й норми висіву; внесення повного мінерального добрива з мікроелементами (марганець, бор, мідь); своєчасне збирання, сушіння зерна, теплова обробка й знезараження; використання сортів, що менше уражуються. 

Для боротьби з хворобами озимої пшениці можна використовувати препарати на основі таких речовин, як дифеноконазол, флудіоксоніл, тіометоксам, тебуконазол, металоксил-Мта, а також протруйники насіння на основі таких речовин, як дифеноконазол, флудіоксоніл, тіометоксам, тебуконазол, металоксил-Мта. 

Злакові попелиці

Шкідники не сплять 

Також на якість і кількість урожаю озимих зернових суттєво впливають багато видів шкідників. В осінній період озимим хлібам можуть завдавати великої шкоди личинки хлібної жужелиці, гессенська, шведська, пшенична (чорна) мухи, багато видів злакових попелиць і цикад. Пряма шкода може виражатися у зменшенні кількості сходів, зрідженні посівів, ослабленні темпів зростання, зниженні продуктивної кущистості. 

Крім того, за пошкодження рослин шкідниками посилюється і розвиток хвороб, бо попелиці, цикади й трипси здатні переносити вірусні захворювання й можуть істотно знижувати врожай озимих. У зв’язку з мінливими умовами вирощування зернових культур (поверхневий обробіток ґрунту без обертання пласта, порушення сівозмін і строків сівби) відзначається збільшення пошкодженості озимих культур злаковими мухами, попелицями, личинками жужелиці й іншими шкідниками. 

Інтенсивність розвитку, заселеність посівів і рівень шкідливості шкідників в осінній період залежать від кліматичних умов і фітосанітарного фону ґрунту. Приміром, восени період шкодочинності хлібної жужелиці на озимині збільшується від 15 до 100 днів за випадання значної кількості опадів. Особливо це стосується посівів зернових, розміщених після стерньових попередників, поблизу місць скупчення соломи або ділянок, засмічених падалицею зерна, в зниженнях рельєфу. Ознаками пошкодження цим видом є гофроване й понівечене листя рослин. 

Імовірність поширення цикадок зростає в умовах теплої затяжної осені. Поряд із механічними пошкодженнями рослин, попелиці й цикадки завдають шкоди шляхом перенесення небезпечних вірусних захворювань (мозаїки, карликовість). Загалом для розвитку всіх зазначених видів комах оптимальною є середньодобова температура понад +13 °С, суха й тепла погода протягом вересня-жовтня. 

Найбільша загроза від комплексу шкідників — хлібної жужелиці, попелиць, злакових мух, цикад, совок — може виникати насамперед у південних регіонах вирощування пшениці та ячменю. Насамперед варто звертати увагу на пошкодженість рослин личинками хлібної жужелиці. З появою уражених ними рослин (1–2 стебла/м.) і по стерньових попередниках потрібен хімічний захист. 

Загострюється фітосанітарна ситуація й групою внутрішньостеблових шкідників — злаковими мухами. Найбільшої шкоди комаха заподіює озимій пшениці восени. За сприятливих умов злакова муха може в осінній період знищити понад 60% сходів і завдати істотної шкоди сільськогосподарському виробництву. Під назвою внутрішньостеблових шкідників об’єднують велику групу видів, личинки яких живуть у стеблах злаків. Найпоширенішими видами цієї групи шкідників є гессенська й шведська мухи та опоміза пшенична. 

За пошкодження сходів різними видами злакових мух зовнішній вигляд пошкоджених рослин подібний — у них жовтіє та в’яне центральний листок. Зазвичай це відбувається у фазу 3–4 листки. Якщо основне стебло пошкоджено до початку утворення бічних стебел, то такі рослини, як правило, гинуть. У тих пошкоджених рослин, що вижили, зменшується кількість вторинних коренів, уміст цукрів, знижується зимостійкість, кущистість, що призводить до значної втрати врожаю. Високий ступінь їх шкідливості визначається насамперед тим, що шкодять вони в комплексі й протягом практично всього періоду росту та розвитку рослин, впливаючи буквально на всі складові структури врожаю — кількість рослин на квадратний метр, продуктивний стеблостій, кількість зернин у колосі, масу 1000 насінин. В одному стеблі зернових злаків зазвичай мешкає тільки одна личинка, що належить до того чи іншого виду, за винятком гессенської мухи, у якої в одній рослині може мешкати кілька личинок. 

Оскільки особливості розвитку названих видів мух багато в чому подібні, захисні заходи на зернових культурах слід планувати проти цілого їх комплексу. Розвиток злакових мух відбувається на злакових бур’янах (зокрема на пирію), а також на падалиці культурних злаків. До того ж життєздатні пупарії гессенської, шведської та пшеничної мух можуть бути на рослинних рештках і в ґрунті. Таким чином, біологічні особливості й спосіб життя двокрилих шкідників зернового поля вказують на можливості регулювання їх чисельності та шкодочинності за допомогою різних організаційно-господарських й агротехнічних заходів, які є складовими технології отримання високих урожаїв зерна кращої якості. 

Часто у вирощуванні озимої пшениці головну увагу приділяють отриманню дружних сходів, і за наявності достатньої кількості вологи в ґрунті часто сіють у ранні терміни. Це також призводить до масового заселення посівів двокрилими шкідниками та значного пошкодження ними рослин. 

Захистити від шкідників 

Важливим агрозаходом захисту озимих зернових проти шкідливих організмів є їх протруєння, що заощаджує час і витрати на боротьбу зі шкідниками в період вегетації, сприяє отриманню дружних вирівняних сходів, посиленню формування кореневої системи озимих культур. 

Хімічні обробки інсектицидами проводять у період масового льоту злакових мух. На посівах можуть одночасно бути кілька видів. 

Потрібно пам’ятати, що ефективний захист зернових культур від злакових мух за проведення обробок можна отримати, застосовуючи їх у період заселення рослин шкідниками. Таким періодом можна вважати дві фази — сходів і кущення, які, як правило, збігаються з масовим льотом мух і відкладанням ними яєць. У цьому разі ми можемо рекомендувати обробку препаратами, що являють собою суміш ФОС із піретроїдами — хлорпіріфос + циперметрин. Оптимальним терміном обробки проти личинок жужелиці є фаза «сходи», коли переважають личинки 1–2-го віків. Однак за затяжної осені можуть знадобитися й додаткові обробки. 

Оскільки личинки жужелиці виходять на поверхню ґрунту та рослин у сутінки та вночі, обробки посівів у цей час доби (за відсутності роси) будуть ефективнішими. Препарат можна також застосовувати проти злакових мух і низки шкідників зернових культур. 

Ганна Терещенко, молодший науковий співробітник лабораторія агроекомоніторингу і проблем землеробства
Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України

журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2019 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись: