Насіннєвий напрям у сільському господарстві — це не перший і не випадковий крок. До нього фермер приходить поступово, коли вже має за плечима досвід, земельний банк, техніку, налагоджені технології вирощування й відвантаження зерна. Це фермер, який відбувся як господар і готовий розвиватися далі або через власну переробку, або у співпраці з бізнес-партнером. І ось коли власник агробізнесу вирішує рухатися далі — починати переробку, зокрема вирощувати й реалізувати насіннєвий матеріал, він фактично виходить на новий рівень агровиробництва. То з чого ж почати? Для прикладу, ми маємо кейс фермера, який запланував 1000 га відвести під вирощування насіннєвої кукурудзи. Для цього він на старті чітко вибудував бізнес-процес і підготував усю інфраструктуру.
Вирощування насіннєвого матеріалу — це зовсім інша філософія, ніж вирощування товарного зерна. По-перше, така кукурудза має бути посіяна під суворим контролем агрономів, з чітким дотриманням технології: оптимальними строками сівби, вчасними обробками від шкідливих організмів, підживленням тощо. По-друге, особливої уваги потребує збирання, адже насіннєву кукурудзу збирають у качанах, а не обмолоченою масою, як звичайну товарну кукурудзу. Для цього потрібні спеціальні комбайни, які не обмолочують зерно, а збирають качани в лушпинні, тому слід урахувати ще й цей момент: чи купувати новий комбайн, чи для початку орендувати на період жнив — тут аграрій має прорахувати для себе найоптимальніший варіант. І дуже важливо зібрати врожай до перших морозів.
Фермер, який вирощує насіннєвий матеріал на 1000 га, має відразу подбати, щоб сушильні потужності його господарства відповідали цим обсягам — для такого поля сушарка для качанів має бути потужністю щонайменше 300 т. Чому саме така потужність, як її розрахувати й інші деталі процесу ми обговоримо на Всеукраїнському практичному форумі «ВЛАСНИЙ ЕЛЕВАТОР: наростити оберти», що відбудеться 10–11 грудня цього року у Львові. А зараз зосередимося на початковому розумінні всіх технологічних етапів насіннєвого бізнесу.
Відтак після збирання качани кукурудзи надходять на приймальний комплекс. Тут першим етапом є завальний бункер для автоприймання, який може мати різний обсяг (у середньому 40–50 м³, залежно від конфігурації господарства). Звідти спеціальна Z-подібна норія подає сировину на хаскерну лінію. Хаскер — це машина, що очищає качани від лушпиння. Їхня продуктивність може становити 6, 12 або 20 т, і відповідно до цього формується кошторис.
Більшість українських фермерів нині користуються американськими хаскерними лініями, які добре себе зарекомендували. Проте нині через війну в Україні є серйозна проблема — брак кваліфікованих спеціалістів, які можуть працювати із цими хаскерними лініями. Для них потрібно, щоб по обидва боки сортувального стола стояли щонай менше шість працівників, які вручну дочищають і калібрують качани. Тому технологічна автоматизація стає не просто тенденцією, а вимогою часу.
Сучасні хаскерні лінії можуть оснащуватись оптичними сепараторами подібно до насіннєвих заводів. Вони здатні автоматично відбирати качани за кольором і якістю, пневматично відхиляючи темні або пошкоджені. Такі системи дозволяють повністю відмовитись від ручної праці на сортувальному етапі, проте й коштують вони відповідно: якщо звичайна лінія коштує близько 100 тис. доларів, то автоматизована може бути в три-чотири рази дорожча. Утім, ця інвестиція цілком виправдана, якщо врахувати, що тут повністю унеможливлюється людський чинник і не потрібно платити заробітну плату. Тож якщо раніше автоматизацію впроваджували для підвищення ефективності, то сьогодні це необхідна умова для виживання виробництва, адже війна та кадровий дефіцит зробили людський чинник найбільш нестабільною ланкою.
Важливо зазначити, що вологість качанів на момент збирання може сягати 39%, як-от цього року в багатьох господарствах. Натомість для насіннєвого матеріалу вологість не має перевищувати 11–14%. Це означає, що в процесі сушіння потрібно знизити вологість майже на 30% і зробити це максимально обережно — за температури не вищої ніж 40 °C. Для порівняння: кормову кукурудзу сушать за 70 °C. Якщо ж перевищити температуру, насіння втратить схожість, тому поводитися з ним треба дуже бережно: акуратно зібрати, зчистити лушпиння, відкалібрувати й правильно просушити.
Отже, після сушіння качани надходять на обрушувальну установку, де зерно відділяється від стрижня. Далі — очищення самого зерна, калібрування, а потім — протруювання, фасування і відвантаження. Готовий посівмат реалізують партнеру, який закуповує насіння, або ж відправляють на склад чи на експорт. Фермер має відразу передбачити й цей етап: де і як він буде реалізувати отриману сировину.
Головна мотивація фермерів — це рентабельність виробництва. І тут вигода є очевидною: якщо тонна товарної кукурудзи коштує 5–10 тис. гривень, то тонна насіннєвої — це вже приблизно 2000 євро. Різниця — колосальна, і саме вона робить цей напрям надзвичайно привабливим. Тож фактично фермер, який має від 100 га земель, може починати з невеликого обсягу насінництва, поступово розширяючись. Головне — мати партнера для реалізації та налагоджений бізнес-процес.
Усе починається з планування. Наприклад, навесні фермер вирішує запустити насіннєвий напрям, разом із партнерами розробляє проєкт — розраховує площі, потужність лінії, технологію. Далі починається будівництво й монтаж обладнання. Часто компанії-партнерки, як-от Agricon, що реалізує такі проєкти під ключ, можуть запропонувати розстрочку або фінансову допомогу.
Також банк може надати кредит, а постачальник — гнучкі умови оплати за обладнання чи монтаж.
Таким чином, навесні запускається будівництво, а восени фермер уже отримує готову насіннєву лінію й починає поступово розраховуватись за проєкт із прибутку від першого врожаю. Це приклад невеликого, але повноцінного бізнес-проєкту, що дозволяє фермеру перейти від звичайного вирощування до виробництва високовартісного продукту — насіннєвого матеріалу.
Насіннєва лінія — це не просто ще один елемент у структурі господарства. Це ціла система, що вимагає продуманості, інвестицій, технологічної дисципліни й партнерства. Фермер, який уже має досвід і стабільність, може упевнено зробити цей крок і відкрити для себе абсолютно новий рівень агробізнесу з вищою маржинальністю й перспективою розвитку навіть у складні часи.
The Ukrainian Farmer
