Світлини на тлі жовтих квітів ріпаку і блакитного неба вже традиційно прикрашають сторінки українців у соцмережах. Утім, озимий ріпак — це не просто красивий фон для селфі, а високоврожайна культура. Попри те, що головні ризики на посівах ріпаку — це шкідники та бур’яни, поява хвороб у посівах також може призвести до критичних наслідків.
Моніторинг посівів
Стратегія захисту посівів озимого ріпаку від хвороб ґрунтується на даних моніторингу та прогнозу їхнього поширення залежно від погодних умов. Так, осіннє забур’янення культури, пошкодження шкідниками й ураження хворобами молодих рослин призводить до значної втрати асиміляційної поверхні, небажаного винесення точки росту над поверхнею ґрунту, уповільнення розвитку кореневої системи та зниження витривалості рослин до несприятливих умов середовища. У комплексі це суттєво підвищує ризик загибелі та вимерзання рослин узимку, сприяє ураженню рослин навесні сніговою пліснявою, бактеріозом коренів, чорною ніжкою, альтернаріозом, пероноспорозом, фомозом, фузаріозним і вертицильозним в’яненням, білою та сірою гнилями й іншими хворобами. Перелічені хвороби є дуже небезпечними для озимого ріпаку і потребують постійного контролю й захисту рослин.
Найефективніший захист озимого ріпаку від хвороб буде тільки за умов, коли заходи восени будуть спрямовані передусім на радикальне обмеження або знищення джерела інфекції, блокування або уповільнення шляхів їх поширення, підвищення стійкості рослин до інфекцій і несприятливих погодних чинників.
Щоб отримати об’єктивні дані фітосанітарного стану посівів, слід чітко розрізняти діагностичні ознаки проявлення кожної хвороби.
Альтернаріоз ріпаку
Альтернаріоз ріпаку, або чорна плямистість, проявляється на всіх фазах розвитку рослин. На підсім’ядольному коліні проростків з’являються спочатку поздовжні чорні злегка вдавлені смуги, які пізніше зливаються й утворюють чорну ніжку. На сім’ядолях і розеткових листках ріпаку утворюються чорнобурі або темно-сірі обмежені зональні округлі плями. На ліроподібно-перистонадрізаних листках дорослих рослин з’являються темно-коричневі, чорні або світло-сірі округлі плями діаметром до 1–1,5 мм, навколо яких часто спостерігається жовта або світло-зелена хлоротична облямівка. Через деякий час уражена тканина вкривається чорним або сірим нальотом. Залишки здорової тканини листової пластини жовтіють, листок відмирає.
Збудниками хвороби є міто-спорові гриби роду Аlternaria: A. brassicicola Wilts.; A. brassicae Sacc, A. cheiranthi Bolle та ін. В осінню вегетацію гриби поширюються конідіями й у більшості випадків проникають у тканини рослини через ураження іншими патогенами та за пошкодження комахами. Збудники хвороби зберігаються на уражених рослинах ріпаку, рослинних рештках капустяних культур і насінні. Гриби не втрачають своєї патогенності за поверхневого ураження насіння до 2 років, а за внутрішнього — до 12 років.
За умов високої вологості повітря хвороба може набути інтенсивного розвитку насамперед у загущених, забур’янених посівах, за пошкодження органів рослин прихованохоботниками, за передозування органічних і азотних добрив, за умов випадання частих дощів.
Фомоз ріпаку
Фомоз (рак стебла, некроз кореневої шийки) виявляється на сходах і дорослих рослинах. На гіпокотілі проростків спочатку з’являється різної форми водянисті плями, які згодом підсихають і стають світло-сірими або попелястими. У місцях ураження утворюються розсіяні чорні крапки — пікніди збудника хвороби.
На сходах хвороба спричиняє почорніння нижньої частини стебла, пізніше в місцях ураження кора світліє і стає сірою. На поверхні ураженої тканини з’являються групами чорні крапки, які часто зливаються в окремі коростинки. Стебло проростка висихає, стає трухлявим, і рослина гине. Ураження стебла на рівні поверхні ґрунту (кореневий рак шийки, або некроз шийки) часто поширюється і на кореневу систему рослини, викликаючи суху гниль стрижневого кореня та бокових корінців.
На сім’ядолях спочатку виникають злегка вдавлені світло-сірі або попелясто-бурі плями. У місцях ураження формуються численні чорні крапки. На розеткових і ліроподібно-перистонадрізаних листках світло-сірі, частіше округлі плями з темно-коричневою облямівкою, вкриті численними чорними крапками. За значного ураження листкові пластинки жовтіють, в’януть і відмирають.
Збудником хвороби є гриб Leptosphaeria maculans Ces. et de Not, анаморфа: Phoma lingam Desm. Патоген формує на дерев’янистих рештках коренів і стебел ріпаку, що перезимували, псевдотеції із сумками й сумкоспорами. Зберігається збудник хвороби грибницею на уражених рослинах ріпаку, насінні, рештках капустяних культур у ґрунті до 2–3 років.
Розвиток і поширення фомозу на ріпаку слід очікувати передусім у загущених посівах, за умов підвищеної вологості повітря та частих атмосферних опадів, механічних пошкоджень, розтріскування стебел, зумовленого пошкодженнями рослин окремими видами прихованохоботників, тощо.
Пероноспороз ріпаку
Несправжня борошниста роса, або пероноспороз, проявляється після появи сходів на сім’ядолях і листках у вигляді буро-зелених, жовтих розпливчастих плям, на нижньому боці яких з’являється у вологу погоду слабкий білий наліт, який пізніше набуває сірофіолетового відтінку. Незрідка плями зливаються, утворюючи значні ураження поверхні листкової пластинки, листки жовтіють і передчасно відмирають.
Збудником хвороби є гриб Peronospora parasitica Fries, який формує конідіальне спороношення. Упродовж вегетації ріпаку гриб поширюється конідіями. Основне джерело інфекції пероноспорозу — уражені з осені вегетуючі рослини ріпаку, інші озимі капустяних культури й заражене насіння, додаткове джерело — уражені рослинні рештки.
Шкідливість хвороби проявляється у суттєвій втраті асиміляційної поверхні рослин, які не накопичують достатньо органічної маси, — вони недорозвинуті, втрачають стійкість до несприятливих умов й інших інфекційних хвороб, що суттєво підвищує ризик вимерзання рослин.
Поширенню й інтенсивному розвитку хвороби восени-2021 сприяли помірна температура, висока вологість повітря, достатнє зволоження ґрунту, тривалі дощі й часті тумани.
Бактеріоз коренів
За цього захворювання біля кореневої шийки утворюються порожнини, в результаті чого спочатку серцевина, а потім і деревина набуває бурого забарвлення. Ззовні на рослинах восени ознаки хвороби виявити дуже важко — діагностувати її можна тільки за поздовжнього розрізування кореня. Навесні, після зими з різкими коливаннями температури, корені в уражених рослин ослизнюються і розм’якшуються, розетка листків легко відокремлюється від кореня, рослини в’януть, жовтіють і відмирають.
Інколи уражені рослини починають формувати нові листки завдяки запасу органічних речовин у головці кореня, але вони не досягають нормальних розмірів, починають в’янути й засихають. Порожнини всередині коренів ріпаку утворюються в результаті нерівномірного надходження води в рослину, що порушує ріст паренхімної тканини кореня і сприяє заселенню порожнин фітопатогенними бактеріями.
У місцях бактеріальної інфекції часто виявляється супутня мікрофлора, найчастіше з’являється коричнева цвіль із темними склероціями, на нижній частині ураженого стебла утворюються спочатку білі, а пізніше коричневі плями.
Збудниками хвороби є бактерії Хanthomonas campestris pv. campestris Dowson, Pseudomonas fluorescens Migula pv. napi Peresypkin. Бактерії передаються механічним шляхом. Їхніми переносниками можуть бути також ріпаковий пильщик, капустяна муха, клопи та ін., а джерелом інфекції є неперегнилі уражені рештки капустяних культур. Насінням бактерії не передаються.
Ураження рослин озимого ріпаку бактеріозом коренів восени було через неякісний передпосівний обробіток ґрунту (спричинило оголювання кореневої шийки й зниження морозостійкості рослин); надранню сівбу; внесення надмірної кількості азотних добрив. Його розвитку сприяють утворення тривалої льодової кірки на полях, часті відлиги взимку, які провокують відновлення вегетації рослин. Ці чинники суттєво знижують стійкість рослин до інфекційних хвороб, передусім до бактеріозу коренів.
Профілактика та захист
Доцільність проведення хімічного захисту посівів озимого ріпаку проти хвороб і терміни обробки зазвичай пов’язують із фенологічними фазами розвитку рослин найсприятливішими для зараження їх збудниками. Проти хвороб культури слід ураховувати два критерії: оцінювати поширення, ступінь ураження рослин і короткостроковий прогноз розвитку кожного захворювання.
Препарат добирають з урахуванням видового складу збудників хвороб. За ранніх строків сівби надають перевагу фунгіцидам на основі діючих речовин, що мають ретардантні властивості (метконазол; тебуконазол та його суміші з іншими діючими речовинами, суміші дифеноконазолу і паклобутразолу; протіоконазолу і флуопіраму). Ці препарати не лише ефективно стримують поширення й розвиток альтернарізу, фомозу та інших хвороб на рослинах, а й інгібують ріст листків і підвищують стійкість рослин до екстремальних погодних умов. Їх передусім використовують на посівах ранніх строків сівби, загущених посівах, наявності падалиці, за умов внесення надлишкових доз азотних добрив, за небезпеки переростання рослин і зниження їх зимостійкості.
З метою підвищення технічної ефективності фунгіцидів до робочих суспензій чи емульсій додають один із регуляторів росту рослин, які сприяють потужному розвитку рослини, формуванню більшої фотосинтезувальної поверхні, потовщенню кореневої системи. Зазвичай оброблені рослини одним із наведених регуляторів мають здоровий зовнішній вигляд, розеткові листки темно-зеленого кольору.
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Олександр Соловйов, менеджер із технічної підтримки, напрям «Фунгіциди для технічних культур», ТОВ «Сингента»
— Для підвищення стійкості рослин ріпаку до дії несприятливих абіотичних чинників — наприклад, повернення холодів після весняного відновлення вегетації або в період цвітіння, а також для кращої адаптації рослин до впливу підвищених температур і покращення фотосинтезу рекомендовано застосовувати біостимулятор-антистресант Квантіс.
Серед основних переваг Квантіс — його здатність швидко проникати в рослину шляхом простої дифузії, активізувати власні захисні механізми рослини та підвищити опірність до дії несприятливих абіотичних чинників; знизити стрес культури після застосування ЗЗР. Складові препарату відіграють важливу роль в осморегуляції та збереженні тургору в клітинах рослин в умовах стресу. Біостимулятор містить найважливіші амінокислоти для польових культур, пептиди, макроі мікроелементи; за сумісного застосування з добривами покращує засвоєння елементів живлення.
Препарат можливо поєднувати з іншими ЗЗР. Наприклад, хороші результати було отримано за застосування Квантіс 1 л/га разом із Сетар 0,5 л/га у фазу «початок видовження стебла ріпаку» та у фазу «початок — середина цвітіння» у баковій суміші з Амістар Голд.
Препарат Квантіс окрім на ріпаку можливо застосовувати на пшениці озимій, соняшнику та кукурудзі. Норма використання — 1–2 л/га.
The Ukrainian Farmer
