Інноваційні продукти стануть доступнішими для аграрних кооперативів та інших об’єднань сільгоспвиробників.
Світ змінюється так швидко, що навіть успішним компаніям не завжди вдається адаптуватися й вчасно відреагувати на зміни потреб своїх споживачів. Тож новаторські IT-рішення стають у пригоді для ефективнішого ведення бізнесу, зокрема й аграрного.
Робот-дояр, комбайн, що здатний збирати врожай без водія, дрон, який аналізує стан посівів, сенсори, що збирають дані про ґрунти, «розумні теплиці» — такою є об’єктивна реальність нашого сьогодення. А ще кілька десятиліть тому важко було навіть уявити, що «інтелектуальні машини» стануть реальними учасниками й суб’єктами людського суспільства. Як кажуть аналітики, такі стрімкі зміни в технологіях ставлять під сумнів потребу в стратегії більш ніж на 2–3 роки. Яскравий приклад — історія зі стільниковим зв’язком, який нині витісняють мобільні додатки Viber, Facebook, WatsApp. І, схоже, це тільки початок нової епохи…
Дорогі та вигідні інновації
В агросекторі зміни відбуваються постійно. Наприклад, у Японії вже цього року має запрацювати автоматична ферма з вирощування салату, де всі технологічні операції робитимуть машини і це скоротить виробникові собівартість продукції на 50%. Україна наразі може отримувати гарні врожаї без надзусиль. А втім, кліматичні умови змінюються, ґрунти виснажуються, інфраструктура виходить із ладу. Вже нині компанії, що працюють на сході й півдні країни, замислюються над потребою інвестувати в зрошення та про новітні технології з вирощування посухостійких культур. Скажімо, британська компанія ED&F Man заявила нещодавно про плани інвестувати понад 60 млн дол. в іригаційні системи Херсонської та Миколаївської областей, аби забезпечити високу врожайність цукрових буряків у посушливих умовах.
Постійні кліматичні й економічні виклики, конкуренція на зовнішніх ринках стимулюють аграріїв виділяти кошти на інновації. В багатьох українських компаніях уже нині застосовують безпілотники для спостереження за станом посівів і проведення аналізів ґрунту. «Дрони — це тільки початок інноваційної ери в аграрному секторі. Технології точного землеробства стають доступнішими. Я не впевнений, що нинішні ціни на сільгосппродукцію досягли дна, тож інновації допомагають нам бути впевненішими в прибутковості виробництва агрокультур», — зауважує президент компанії AgroGeneration Джон Шморгун.
Криза — найкращий стимул
Поки що далеко не всі керівники та власники українських агропідприємств готові повірити в те, що напрацьований століттями досвід може бути трансформований у різного роду високотехнологічні інновації. А втім у мобільні телефони, електронну пошту та скайп-конференції ще 30 років тому теж було дуже важко повірити. Та чи є шанс в інертних сировинних бізнесів трансформуватися й встигати за трендами? «Якщо ти хочеш зміну в майбутньому — стань цією зміною сьогодні», — казав Магатма Ґанді. Звісно ж, будь-яка зміна (навіть у кращий бік) завжди пов’язана з незручностями, і людина не відразу готова їх сприймати.
Українське агровиробництво досі є сировинним, а парадигма мислення більшості його учасників сформувалася ще на початку 90-х років минулого століття. Після формування ринкових відносин на наших теренах аграрії досягли певного успіху — більшість із них успішні й матеріально забезпечені люди. Й нині такий середньостатистичний господар не надто поспішає виходити зі своєї «зони комфорту», щоб замість звичних кукурудзи чи соняшника взятися за високоризикові нішеві культури. Втім, саме вони матимуть додану вартість і цінність, до того ж принесуть користь не лише окремому бізнесу, а й регіону, у якому працює цей сільгоспвиробник, та споживачам. Загальна більшість представників агросектора, як зауважують дослідники ринку, живе сьогоденням і не надто замислюється про зміни. То що може стимулювати бізнес інвестувати в інновації та змінити підходи загалом? Передусім — криза, зокрема, зниження цін на біржові товари, перевиробництво зернових у світі тощо. Хтось у процесі розвитку бізнесу усвідомлює, що, виробляючи біржовий товар, не може конкурувати з транснаціональними компаніями, які послуговуються ефектом масштабу. «Не факт, що ситуація з хорошими цінами на сировину триватиме ще 50 років, треба йти в додану цінність», — переконаний Роман Пучко, менеджер Difco International в Україні, магістр управління у сфері продовольства та агробізнесу Університету Вахенінхен (Нідерланди).
Додана цінність vs. вища ефективність
Дрібні виробники в Україні менш активні щодо запровадження нових технологій — ініціативу холдингів швидше підхоплюють гнучкіші середні, а за ними й найпрогресивніші малі. «Запроваджувати інновації українському АПК заважає консерватизм, відсутність професійних кадрів, мала кількість успішних кейсів з упровадження інновацій та слабкий рівень консалтингу», — вважає директор і засновник компанії SmartFarming Артем Бєлєнков. Проте, на його думку, тенденція змінюватиметься. Маржинальність виробництва сировинних продуктів знижуватиметься, тож сільгоспвиробникам залишатиметься або йти в додану цінність, відкриваючи інші ринки / ніші / канали збуту, або ж підвищувати ефективність виробництва.
Потреба змін стосується не лише запровадження нових технологій, а й управлінських підходів. Часто керівник, призначений власником, не стає лідером для своєї команди, бо її учасники вже самі прагнуть ухвалювати рішення, а не отримувати їх «згори». Відповідно, ефективність роботи команди, де кожен є суб’єктом, значно вища за ту, у якій наявні просто виконавці наказів. Уміння делегувати повноваження до первинних ланок виробництва — ключове завдання у великих і середніх агрокомпаніях. Крім того, важливим є питання інвестицій у підготовку власних кадрів. «Потрібно навчати найкращих — відбирати агрономів, механізаторів, інженерів, які зацікавлені й готові пройти навчання за кордоном. Поєднавши українські реалії з найкращими міжнародними практиками в агробізнесі, такі фахівці зможуть сформувати власну картину ведення бізнесу», — переконаний Володимир Коломоєць, генеральний директор Pedersen & Partners Ukraine.
Удосконалюючи клієнтський досвід
Окрім технологій постійно розвиваються й запити споживачів. Люди стають вимогливішими до виробника. Виникає можливість перевірки якості його роботи, ставлення до навколишнього середовища та до регіону, у якому він працює. В таких умовах без запровадження інновацій виробникові навряд чи вдасться довго втримувати лідерські позиції та завойовану раніше частку ринку. Такими аргументами керувався і власник компанії «Зелена брама» Леонід Желнов, розробляючи технологію виробництва свинини без антибіотиків. Певний час вирощуючи свиней традиційним способом на фермах закритого типу, бізнесмен зрозумів, що хоче годувати свою сім’ю і своїх клієнтів безпечним м’ясом. Тож врешті почав розвивати виробництво саме в цьому напрямі.
Окрім капітальних цегляних свинарників на підприємстві нині можна побачити конструкції, що легко скласти, з каркасом із металевих труб. Підлога на кілька метрів заглиблена в землю, а як підстилку тут використовують вологоємкий субстрат — свіжу тирсу. Систему мікроклімату замінює величезна кількість вікон. Комфортні умови утримання тварин визначаються стабільною температурою (близько +20 °С) на поверхні підстилки, мінімальною кількістю аміаку та шкідливої мікрофлори, які зникають у результаті роботи анаеробних бактерій в самій підстилці. «Завдяки такому типу утримання наші свині останніх два роки практично не хворіють», — резюмує власник. І, власне, нова технологія у свинарстві дозволяє значно скоротити витрати на утримання поголів’я.
Кооперативи в зоні конфлікту підтримає FAO
У яких умовах і у яких господарствах легше запроваджувати інноваційні процеси? «Малі виробники більш мотивовані й хочуть працювати на результат, а у холдингах я часто бачу саботаж, бо в них інновації спрямовані або на контроль агрономів і механізаторів, або на оптимізацію, що передбачає скорочення деяких функцій», — розповідає Роман Пучко. Для досягнення потужніших результатів у створенні якісних продуктів й отриманні високої виручки, на думку експерта, малим агровиробникам слід навчитися співпрацювати між собою. До слова, серед чинників для активізаії кооперативного руху експерти називають і військовий конфлікт на сході України. Як каже координатор проектів з реагування в надзвичайних ситуаціях FAO в Україні Фаррух Тоіров, труднощі в роботі сільгоспвиробників Донецької та Луганської областей можуть сприяти створенню кооперативів. «Ми як організація виступимо координатором цих процесів», — зазначив він.
Загострення конкуренції, порушення логістичних шляхів, переформатування ринків збуту, нижчі ціни на продукцію АПК через військовий конфлікт — ось неповний перелік чинників для пошуку шляхів здешевити власне виробництво, що провадять на цих територіях. Саме тому FAO започатковує проект підтримки кооперативного руху в Луганській і Донецькій областях, який передбачатиме не лише матеріальну, а й консультативну підтримку.
І хоч об’єднуватися — не основна риса українців, проте бажання заробляти завжди серед пріоритетів. Один у полі не воїн, гуртом добре й батька бити — ці народні мудрості не втрачають актуальності й сьогодні. В умовах конкуренції та економічної кризи дрібним агровиробникам варто замислитися над можливістю кооперації власних зусиль насамперед для економії власних ресурсів, а також для створення нового, цікавого й корисного для споживача продукту. В умовах об’єднання зусиль інноваційні продукти стануть доступнішими.
Оксана Пирожок
газета “АгроМаркет”, травень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
