Невеликі силоси у сховищах з підлоговим типом зберігання зерна дозволяють краще використовувати обсяг приміщення і забезпечують якісні показники.
Крім класичного способу використання металевих силосів для зберігання зерна на відкритому повітрі існує й інший – досить цікавий і корисний. Він передбачає використання силосів невеликих розмірів усередині наявних приміщень (ангарів, колишніх тваринницьких комплексів тощо). Доцільність такого розміщення полягає у тому, що господарства, які мають лише приміщення для підлогового зберігання зерна, часто зіштовхуються з рядом проблем:
Все це досить просто вирішується завдяки використанню малих внутрішніх силосів.
Технічні особливості
Внутрішній силос – це відкритий металевий циліндр (без покрівлі), який комплектується залежно від потреб господарства додатковим обладнанням. Зокрема, ревізійними люками зі східцями, вентиляційним конусом, трубою для шнекового розвантажувача і вентилятором.
Внутрішні силоси поділяються на два види: зі стояками-опорами та без них. У перших листи стінок і опори виготовляються зі сталі марки S 350 та оцинковані гарячим способом Z450 (450 г/м2).
Силоси з опорами (об’єм зберігання – до 300 т):
Силоси без опор (об’єми зберігання – до 50 т):
Такі циліндри (а особливо ті, що з опорами) комплектуються вентиляційними конусами. Це дає можливість облаштовувати їх активним вентилюванням та вивантаженням зерна.
Вентиляційний конус – це лійкоподібний перфорований (перфорація встановлюється залежно від розмірів культури – для насіння великого діаметра з більшими отворами, а для дрібного – невеликими) конус з кутом нахилу 28º відносно основи підлоги. Він встановлюється найчастіше всередині циліндра силоса, інколи – у заздалегідь підготовленій проймі у фундаменті. Вентиляційний конус має подвійне призначення: завдяки перфорації і вентилятору відбувається вентилювання зерна, а завдяки нахилу і шнековому розвантажувачу – вивантаження зерна з силоса. До речі, зовнішні силоси з вентиляційним конусом є здешевленою альтернативою силосам з конусним дном та ще й мають значну перевагу перед ними – активне вентилювання зерна. До мінусів використання вентиляційного конусу відносять втрату корисного об’єму циліндра (простір між основою циліндра та зовнішньою поверхнею вентиляційного конуса) – від 2 до 36 т зерна залежно від діаметра циліндра.
Завантаження циліндрів зерном виконується класично за допомогою стрічкових, ланцюгових чи шнекових конвеєрів або транспортерів. Такі транспортери кріпляться до ферм чи кронштейнів у даху приміщень (ангарів). Якщо в одному ангарі є багато силосів з лінійним розташуванням, а продуктивність транспортувального обладнання перевищує 30–40 т/год., то доцільно встановлювати транспортну галерею, що вимагає монтажу додаткових супортних металоконструкцій. У малих господарствах завантаження виконується за допомогою мобільних шнекових навантажувачів з бункером (лотком). Розвантаження зернової маси виконується з використанням шнекових розвантажувачів під кутом 45º. Ці розвантажувачі встановлюються у трубу, яка одним кінцем лягає на дно вентиляційного конуса, а іншим виходить через стінку силоса назовні (рівень 2-го ярусу). Можна також встановлювати ланцюгові чи шнекові конвеєри/транспортери під розвантажувальний патрубок вентиляційного конуса, що монтується під горловиною конуса (додатковий елемент, при замовленні якого треба уточнювати спосіб розвантаження: боковий чи нижній). Є ще один традиційний, але найбільш складний (з огляду на те, що бетонна підлога вже існує) спосіб. Він полягає у створенні транспортувальної пройми у наявному фундаменті. Розцінки на внутрішні металеві силоси на прикладі циліндрів і додаткового обладнання закордонного виробництва варіюють у незначному діапазоні і залежать від виробника, якості матеріалів та індивідуальних потреб господарств-замовників. Потрібно зазначити, що такі циліндри будуть привабливими для малих та середніх господарств, комбікормових заводів, млинів та інших підприємств, де є важливим роздільне зберігання зерна різних культур і класів однієї культури у чітко визначених технологією використання чи переробки обсягах.
Коментар
Сергій Степаненко, ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства УААН»
Використання цієї технології зберігання насіння заслуговує на увагу, хоча поки що вона маловідома в Україні. До її переваг відносимо можливість створення оптимального теплового режиму для зберігання зерна. Наприклад, відомо про виготовлення і встановлення силосів з квадратними боками, що значно краще підтримують стабільну температуру всередині сховища. А до недоліків – проблеми із завантаженням-розвантаженням маси. Бо приміщення використовуються, як правило, непристосовані, і тому під них треба підганяти існуючі можливості. Тому перш ніж приймати рішення про встановлення такого обладнання, варто визначити власні можливості щодо його належної експлуатації.
Ілля Клочко
газета “АгроМаркет”, січень 2012 року
AgroTimes
