Як підприємству «Фермер» вдається збирати рекордні врожаї кукурудзи в зоні ризикованого землеробства
Кукурудзяна стратегія
Як підприємству «Фермер» вдається збирати рекордні врожаї кукурудзи в зоні ризикованого землеробства
Дніпропетровщина давно належить до зони недостатнього зволоження. А проте вона й далі залишається найбільшим в Україні регіоном не тільки за площею орних угідь, а й за валовою врожайністю. Звичайно, за сухими цифрами стоїть кропітка праця аграріїв і невпинний пошук дієвих рецептів протистояння кліматичним та економічним викликам.
Герой нашої статті — Валентин Дудко, керівник ТОВ СГП «Фермер», покладається на власний досвід і співпрацює з провідними світовими брендами — така синергія забезпечує найкращий результат. Господарство існує вже 22-й рік, а пан Дудко одночасно виконує обов’язки і його керівника, і головного агронома — це дозволяє розглядати кожен аспект діяльності під різними кутами й мислити комплексно. Укупі з прагненням удосконалювати технологію вирощування культур і вмінням дослухатися до рекомендацій партнерів це дає змогу ухвалювати аргументовані рішення, зокрема у вирощуванні такої вибагливої культури, як кукурудза. Ми вирішили розпитати у Валентина Дудка про особливості технології вирощування кукурудзи та вирішення проблем, спричинених змінами клімату.
— Пане Валентине, скільки землі у вас в обробітку і на які культури робите ставку?
— Підприємство обробляє 2030 гектарів у селі Жданівка в посушливому Магдалинівському районі. Чинник вологи нас обмежує і зумовлює набір культур у сівозміні: вирощуємо переважно озимі. Пшениця в хороші роки дає понад 70 ц/га, ячмінь родить по 65–70 ц/га, цього сезону додали ріпак, поки що як експеримент на перспективу. Ще маємо в сівозміні соняшник, який родить від 30 до 40 ц/га, і кукурудзу на зерно — її середня врожайність на богарі становить 70–80 ц/га.
Найвищу рентабельність у регіоні забезпечують соняшник і озимий ріпак. Кукурудза — теж економічно приваблива культура, тому щороку засіваємо нею 500–600 га. У 2021 році погода дуже сприяла, і ми отримали чудову врожайність, наприклад гібрид СИ Торіно дав 116 ц/га.
— А як за останні роки змінилися погодно-кліматичні умови і чим запам’ятався сезон 2021 року?
— Вологи щороку дедалі меншає не лише в нашому регіоні. Якщо раніше Полтавщина — кукурудзяний регіон — отримувала колосальні врожаї культури, то 2020 року результат був гірший, ніж навіть у нас. Цьогоріч Полтава, почасти Сумщина і Харківщина теж постраждали від посухи. Та й частина Новомосковщини потрапила під такий сильний «запал», що кукурудза вродила дуже слабенько.
А от нам пощастило з погодними умовами: рік для кукурудзи видався ідеальним. Хоча біди наробив град, який випадав тричі. На одному полі розміром понад 150 га град пройшов у фазі семи листків, дуже сильно пошарпав рослини. Через те що рослини стресували, нам довелося відкласти обробку гербіцидом Елюміс® аж до фази 10 листків, а внаслідок затримки з внесенням качани кукурудзи «скинули» два ряди зерен.
— Звичайно, природу не обдуриш, але якісна генетика може посприяти отриманню кращих урожаїв. Які гібриди кукурудзи сіяли і як вони себе проявили в різні роки?
— Довгий час ми віддавали перевагу гібридам одного відомого бренду. А минулого року вирішили спробувати селекцію компанії «Сингента» і на п’ятій частині площ під кукурудзою висіяли гібрид СИ Торіно. І знаєте, не прогадали: цей середньостиглий гібрид із ФАО 310 продемонстрував чудову пластичність і високу продуктивність, склав серйозну конкуренцію основним «гравцям». СИ Торіно дав найвищу врожайність — 116 ц/га, тоді як в інших гібридів цей показник коливався від 74 до 99 ц/га.
Крім того, СИ Торіно потішив доброю вологовіддачею під час дозрівання: на момент збирання врожаю вологість зерна була на рівні 14–15 %. Майже половину зібраного зерна нам довелося досушувати, але не СИ Торіно, що дозволило заощадити кошти на досушування, і тепер він без проблем зберігається на складі.
Тому в наступному сезоні ми вирішили збільшити площі під СИ Торіно до 52 % від загальних посівів кукурудзи. А якщо він покаже гарні результати, візьмемо й інші гібриди цієї селекції.
— Яких висновків дійшли щодо критеріїв вибору гібридів, зокрема щодо групи стиглості кукурудзи?
— Головна вимога — це щоб гібрид кукурудзи можна було якомога раніше посіяти. Адже нині через дефіцит вологи навесні ми прагнемо виходити в поле із сівалками, коли ґрунт прогріється хоча б до +8 °С. Друга умова — це потенціал урожайності гібрида. Інтенсивні гібриди здатні формувати максимальні врожаї в найкращих умовах, тому ми застосовуємо відповідні технології, з оптимальним живленням і захистом від бур’янів і шкідників.
Щодо ФАО, то нині ми робимо акцент на гібридах із показником близько 300. Однак я не відкидаю, що на невеликих площах ми проведемо експеримент із гібридами з вищим ФАО, щоб зрозуміти їхній потенціал на наших полях.
Для підвищення якості сівби ми застосовуємо сучасну сівалку. Водночас у мене високі вимоги до якості насіннєвого матеріалу: лише за цієї умови агрегат зможе забезпечити точну розстановку кожної насінини.
— Прискіпливе вивчення всіх деталей і нюансів притаманне всім вашим рішенням?
— Я вже давно переконався в ефективності дотримання правила «я не такий багатий, щоб купувати дешеві речі». Це стосується не лише насіння, а й техніки, добрив і, звичайно, препаратів для захисту рослин. Так ми замінили вітчизняні трактори на імпорті і тепер двома одиницями обробляємо всю площу. Ще відмовилися від хорошої 16-рядної сівалки французького виробника, бо в ній немає функції одночасного внесення добрив при сівбі. Натомість придбали 16-рядний посівний комплекс Tempo. А економічна доцільність застосування якісних протруйників очевидна: за мінімальних витрат на препарати різниця в урожайності може сягати 20 % і більше.
Такий самий підхід застосовуємо у виборі генетики і якості насіннєвого матеріалу: нехай воно буде дорожче, зате відмінно відкаліброване, протруєне ефективними перевіреними препаратами. Рік тому на пересівання втраченого ріпаку ризикнули придбати трохи дешевше насіння соняшнику і то був страшний сон наяву: насіння майже порожнє, ледве зібрали з гектара по 11–14 ц. А поряд гібриди «Сингента» насипали по 35–36 ц/га. Так укотре пересвідчилися: купили перевірене — впевнені в результаті.
— Ви вже згадували про готовність вкладати в кукурудзу по максимуму. Розкажіть про систему підживлення культури.
— У вирощуванні всіх культур ми спираємося на результати аналізу ґрунту на різних полях. Це сприяє, зокрема, ретельнішому й ефективнішому підходу до вибору і складу мінеральних добрив — вносити додатково ті чи ті елементи, необхідні культурі.
Нині віддаємо перевагу легкорозчинним багатокомпонентним гранулам і рідким добривам іноземного виробництва, що допомагає пришвидшити їх поглинання рослинами. Під передпосівну культивацію вносимо по 200 кг КАС–32, а під час сівби кукурудзи — 150 кг добрив 16:27:7. Підживлення по листку не практикуємо.
Ціна на добрива нині, м’яко кажучи, кусається, але хто не підкормив — той не отримав урожаю. Тому ми внесли під сівбу озимини добрива в повному обсязі, а от під майбутній урожай ярих культур ще не купували, поки чекаємо інформації про вартість добрив.
Крім того, обов’язково заробляємо всі рослинні рештки в ґрунт, а внесення КАСу пришвидшує процес їх мінералізації. Глибоке рихлення на глибину 42 см сприяє ефективному використанню пожнивних решток, якісному накопиченню вологи в ґрунті та ідеальній підготовці поля до сівби.
— Як керуєте термінами сівби і густотою висіву, щоб досягти максимальної врожайності?
— Питання з термінами сівби непросте, адже погода щороку вносить свої корективи. Намагаємося сіяти кукурудзу якомога раніше. Ось 2021 рік видався дуже стресовим: ми зробили кілька невдалих спроб зайти сівалкою в поле, поки ґрунт «дозрів» і прогрівся до +8 °С. Останніми роками через дефіцит вологи ми зменшили норму висіву із 70 тис. до 60 тис. насінин на гектар. Хоча у вологий сезон оптимально було б 65 тис. Зважаючи на кліматичні умови в регіоні, у наступному сезоні плануємо сіяти гібрид СИ Торіно з нормою висіву 60 тис. насінин/га.
— У вашому районі чимало господарств вирощує «царицю полів», тож ризики поширення хвороб і шкідників, мабуть, високі?
— «Нахлібників» на посівах кукурудзи в нашому регіоні справді вистачає. Серед шкідників найпоширеніша і завдає чималих збитків попелиця. З’явилася на посівах у період цвітіння кукурудзи, ми з нею не боролися, бо зважили, що самохідний обприскувач здатен завдати більшої шкоди, ніж шкідник. Помітили в посівах і совку, але цього року її кількість була не такою критичною, щоб купувати дорогі інсектициди. В інші роки доводилося обробляти посіви проти цього шкідника двічі, а то й тричі.
Більшу проблему становлять бур’яни та падалиця пшениці й соняшнику. Тому ми зазвичай проводимо дві гербіцидні обробки, вносячи одночасно амінокислоти і мікродобрива. Проти ваточника дуже ефективно спрацьовує препарат Елюміс®, який ми застосовуємо в дозі 2 л/га. Однак ми добре розуміємо, що до боротьби з ваточником треба підходити комплексно: крім застосування гербіциду, треба проводити глибоке рихлення, а щоб перешкодити поширенню насіння, не варто гребувати навіть прочісуванням посівів і вириванням бур’яну вручну.
— Ураховуючи уроки минулого сезону, що відкорегуєте в технології вирощування кукурудзи?
— Однозначно посилю боротьбу з бур’янами й падалицею, можливо, проведемо додаткове боронування, вчасно обробимо гербіцидом — так є високі шанси обійтися лише одним обприскуванням. Якщо не вдасться провести гербіцидну обробку вчасно, то не варто робити цього в пізні терміни — так уникнемо ризику завдати ще більшої шкоди, яка призведе до зниження урожайності.
А в технології вирощування кукурудзи я не планую вносити зміни: її відпрацьовано роками і вона довела свою ефективність.
Яна Подільська