Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Овочі - Ягоди - Сад

Кліщі на яблуні

Садівництво по-українськи
Джерело:
Садівництво по-українськи
Поділитись:
Кліщі на яблуні

Перед початком відродження личинок яйця кліща стають найбільш уразливими до хімічних препаратів

Останніми роками у товарних насадженнях яблуні спостережено сплески масового розмноження рослиноїдних кліщів. Цьому сприяють глобальні кліматичні зміни, безсистемне й згубне для корисної ентомофауни застосування пестицидів. Види кліщів, що раніше не мали господарського значення, стають надзвичайно численними й шкідливими. Кліщі завжди були величезною проблемою у південних областях України, а нині від них потерпають ще й сади у центральних і північних регіонах. Так, рівень заселеності кліщами насаджень яблуні у Київській області подекуди сягає 3 балів (за чотирибальною шкалою).

Кліщі висмоктують клітинний сік із листя, як наслідок, у листі різко підвищується транспірація, порушується водний баланс, знижується уміст хлорофілу, ксантофілу, каротину, порушується відтік цукрів, призупиняється процес фотосинтезу. Це призводить до загального ослаблення рослин, деформації вегетативних органів і плодів, зниження урожаю. Наприклад, пошкодження яблуні бурим плодовим кліщем знижує у листі уміст хлорофілу на 50%, площа листового апарату яблуні зменшується на 37%, а урожай плодів — до 56%. На яблунях, сильно заселених червоним плодовим кліщем, кількість хлорофілу у листі зменшується на 60%, а урожай — на 30–65%. Інтенсивність цвітіння дерев, що були пошкоджені кліщами попереднього сезону, може знижуватися на 34–75% порівняно з непошкодженими рослинами. У заселених кліщами саджанців річний приріст знижується на 25%, а приріст діаметру штамбу — на 12%.

Багаторічний моніторинг яблуневих насаджень у різних ґрунтово-кліматичних зонах України засвідчив, що з-поміж рослиноїдних кліщів там домінують кліщі з родини павутинних (Tetranychidae spp.), бріобії (Bryobiidae spp.), плоскотілки (Tenuipalpidae spp.) та еріофіїди (Eriophyidae spp.).

Звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae Koch.)

Самиця із зеленуватим овальним тілом завдовжки 0,5–0,6 мм. Самець світліший, тіло до заднього кінця різко звужене, завдовжки 0,3 мм. Яйця діаметром 0,13 мм, круглі й безбарвні, з розвитком зародка сіріють. Личинка має три пари ніг, спочатку біляста, після живлення блідо-зелена, завдовжки 0,19 мм. Німфи завдовжки 0,24–0,36 мм, із чотирма парами ніг, зелено-жовті. Заселене і пошкоджене шкідником листя поступово знебарвлюється і засихає. Утрата листя пригнічує рослини, і вони знижують урожай.

Зимують запліднені самиці оранжево-червоного кольору невеликими колоніями на бур’янах, під опалим листям та у тріщинах кори. Навесні самиці покидають місця зимівлі і мігрують на бур’яни. Живляться і активно розмножуючись утворюють великі колонії. Потім поступово переселяються на культурні рослини й дерева та відкладають яйця на нижньому боці листя під павутиною. Самиця живе до 80 днів і здатна відкласти до 400 яєць. Цикл розвитку, залежно від температури і вологості повітря, триває 12–20 днів. Оптимальні умови для шкідника: +29…+31 °С, відносна вологість повітря 35–55%. Температура понад +32…+35 °С та вологість повітря понад 80–85% розвиток шкідника пригнічують, яйця гинуть, а плодючість самок знижується. За сезон, залежно від географічної зони, звичайний павутинний кліщ може утворювати 4–20 генерацій.

Глодовий кліщ під мікроскопом

Глодовий кліщ (Amphitetranychus viennensis Zacher.)

Самиця із червоним овальним тілом завдовжки 0,55–0,6 мм. Ноги світлі. Самець світло-зелений, завдовжки 0,4 мм, тіло до заду звужене. Яйце кругле, діаметром 0,15 мм, прозоре, згодом зеленувато-рожеве, гладеньке, зазвичай підвішене на павутинці.

Зимують запліднені яскраво-червоні самиці. Вони скупчуються невеликими колоніями під відокремленою корою на штамбах, скелетних гілках, часом під опалим листям. Навесні самиці виходять із місць зимівлі за +10°С (середина квітня — початок травня). Незабаром відкладають яйця на листя плодових дерев. Самиця живе до 38 днів і здатна відкласти до 156 яєць. СЕТ понад +10 °С, що необхідна для розвитку одного покоління сягає 185 °С. Залежно від температурних умов розвиток покоління триває 12–38 днів. За сезон розвивається 7–9 поколінь шкідника.

Пошкоджене глодовим кліщем листя жовтіє, його краї згинаються і стягуються густою павутиною, під якою розташовуються колонії шкідника. За сильного ураження дерева із жовтим листям помітні здалека. Плоди на уражених деревах дозрівають передчасно й опадають.

Червоний плодовий кліщ (Panonychus ulmi Koch.)

Тіло самиці широкоовальне, завдовжки 0,44 мм, зверху опукле, червоне або червоно-буре із нерегулярними чорними плямами на боках. Спинні щетинки довгі, голчасті, розміщені на крупних білих горбиках. Самець бурий або оранжево-червоний, завдовжки 0,3 мм, тіло ледь опукле й звужене до заду.

Зимують яйця на корі пагонів, біля основи бруньок. Початок відродження личинок співпадає із фазою рожевого бутона яблуні, коли СЕТ понад +8 °С сягає 50…55 °С, масова поява співпадає з СЕТ 67…72 °С. Відроджені личинки стовбуром і гілками переповзають на молоде листя й усередину бруньок, що розпускаються, і живляться.

За температури +15 °С розвиток яєць триває 15 днів, личинок — 2,8 дня, протонімф — 3 дні і дейтонімф — 5 днів. За температури +21 °С — відповідно 8; 2,5; 2,6; 1,8 дня. Закінчення постембріонального розвитку першого покоління і початок відкладання яєць самицями співпадає з другою половиною цвітіння яблуні. До відкладання яєць самиця приступає через 2–4 дні після відродження. Відкладає їх на листя. Середня тривалість її життя 11,9–21,6, максимальна — 39 днів. За день відкладає 1–2, іноді 3–4 яйця, за усе життя 60–90, максимально — 150 яєць. Для розвитку покоління СЕТ понад +8 °С має сягнути 210 °С, розвиток триває 18–26 днів. За сезон розвивається 3–6 генерацій.

У першій декаді серпня під впливом погіршення умов живлення, зниження температури та скорочення світлового дня самиці починають відкладати яйця на корі гілок — для перезимівлі. Відкладання зимових яєць триває до пізньої осені.

Кліщі пошкоджують листя, спочатку на ньому з’являються світло-жовті плями уздовж жилок, згодом листкова пластинка сіріє й засихає, листя опадає. Втрата значної кількості листя знижує врожай і погіршує зимостійкість дерева.

Садовий павутинний кліщ (Schizotetranychus pruni Oudms.)

Самиця овальна, завдовжки 0,35–0,44 мм, покрови м’які і прозорі. Літні самиці зеленувато-жовті, зимуючі — помаранчево-червоні. Спинні щетинки голчасті. Самець жовто-зелений, завдовжки 0,29 мм, тіло звужене до заду.

Яйця гладенькі, круглі, діаметром 0,11 мм, спочатку майже прозорі, згодом мутнувато-жовті. Німфи з чотирма парами ніг, жовто-зелені, завдовжки 0,23–0,31 мм.

Зимують запліднені самиці у тріщинах кори штамбів і скелетних гілок. Вихід з місць зимівлі співпадає із початком розпускання бруньок і триває 10–14 днів. Досягнувши листка, самиця розміщується на його нижньому боці і приступає до живлення і відкладання яєць. Для розвитку одного покоління СЕТ понад +10 °С сягає 174 °С. Відхід на зимівлю починається наприкінці серпня — на початку вересня і триває 2–2,5 місяці, аж до заморозків.

Бурий плодовий кліщ (Bryobia redikorzevi Recк.)

Самиці завдовжки 0,5–0,6 мм, тіло широкоовальне, зелене або червоно-буре. Ноги тонкі і довгі; перша пара завдовжки, як все тіло. Самці завдовжки 0,3 мм, жовті або червоно-бурі. Яйця шкріглі, діаметром 0,15 мм, червоні або темно-червоні, блискучі. Личинки оранжево-червоні, завдовжки 0,24 мм та мають три пари ніг. Німфи першого і другого віку завдовжки 0,3 та 0,4 мм відповідно, зелено-бурі, з чотирма парами ніг.

Зимують яйця на корі пагонів, переважно на плодушках і з нижнього боку скелетних гілок. Відродження личинок співпадає з початком розпускання бруньок у яблуні і закінчується незабаром після закінчення цвітіння. На відміну від павутинних кліщів, личинки і німфи бурого плодового кліща перед линькою переходять з бруньок і листків на пагони. Накопичення шкірки личинок і німф після линьки є показником заселеності дерева цим шкідником. Самиці першого покоління відкладають яйця переважно на верхній бік листя і на черешки, другого і наступних — у розвилки гілочок, на плодові утворення і опушені кінці однорічних пагонів. Відкладання зимових яєць починається у кінці серпня, а за сильної заселеності дерева й раніше. Характер пошкоджень і шкідливість такі самі, як і у червоного плодового кліща.

Бурий плодовий кліщ живиться на культурних і дикорослих плодових із родини розових. Найдужче пошкоджує яблуню і сливу, менше — грушу, на абрикосі і персику популяція шкідника рідко буває численною. Поширений повсюдно. Розвивається 4–5 генерацій.

Плодова плоскотілка (Сеnopalpus pulcher Can. et. Fanz.)

Cамиця цегляно-червона й завдовжки 0,34 мм. Самиці що ідуть на зимівлю, трохи темніші. Яйце овальне, червоне, завдовжки 0,11 мм. Личинка широкоовальна, червона, завдовжки 0,16 мм й має три пари ніг. Прото- і дейтонімфа мають більш видовжене тіло завдовжки відповідно 0,22 і 0,28 мм та чотири пар ніг.

Зимують запліднені самиці невеликими колоніями під лусочками бруньок, на плодушках, у тріщинах кори, під порожніми щитками щитівок тощо. Навесні за +10…+12 °С вони поступово переселяються на бруньки, а згодом на листя, де живляться й відкладають яйця уздовж жилок. Плоскотілки малорухливі і не виділяють павутину. За сезон розвивається 2 покоління.

Листя яблуні з ознаками ураження комплексом кліщів, також і галових

Захист

Основним способом контролю популяції рослиноїдних кліщів є застосування хімічних засобів захисту рослин — акарицидів та інсектоакарицидів.

Відповідно до особливостей біології і термінів появи у кроні дерева вразливих стадій кліщів, обробітки виконують у ранньовесняний (до розпускання бруньок), весняний і літній періоди.

Рання весна

На плодових культурах проти кліщів, які зимують у стадії яйця (бурий і червоний плодовий), застосовують «зимові» овіциди (препарати на основі нафтової оливи), дія яких ґрунтується на утворенні ізолюючого шару на оболонці яйця, що не дає дихати ембріону.

Весна

Весна в саду — це період від початку розпускання бруньок до закінчення цвітіння. У цей період із зимуючих яєць відроджуються личинки, а також відбувається міграція дорослих особин з місць зимівлі й самиці, що зимували, починають відкладати яйця. Перед початком відродження личинок чутливість яєць до препарату зростає в 10–15 разів. Це пов’язано з висуванням респіраторних стигм крізь оболонку яєць під час росту ембріону. Оскільки розвиток яєць і вихід личинок у природі відбувається нерівномірно, найбільш ефективним є обробіток саду у момент, коли із зимуючих яєць відродиться 30–50% личинок. Зазвичай це кінець цвітіння. Обробіток саду у цей момент зводить популяцію кліщів до економічно невідчутних розмірів на весь вегетаційний період.

Літо

Улітку (від закінчення цвітіння і до осені) яблуню обробляють акарицидами за сигналами на основі спостережень за садом.

Спостереження фахівців Інститут захисту рослин свідчать, що найвищу ефективність у захисті яблуні від кліщів-фітофагів мають акарицидні препарати на основі: тебуфенпіраду; абамектину; суміші піриміфос-метилу, піридабену й ацетаміприду; суміші циантраніліпролу і абамектину.

Застосування хімічного методу регулює популяцію шкідника, проте й порушує саморегуляцію в системі «акарифаг — фітофаг». Наслідком порушення стає ріст популяції рослиноїдних кліщів. Негативним наслідком інтенсивного застосування хімічних акарицидів є виникнення резистентності. Особливо небезпечною є перехресна та групова стійкість. Поява резистентності у кліщів дуже поширене явище, зумовлене біологічними особливостями цих видів. Аби запобігти резистентності, слід чергувати типи діючих речовин, які застосовуються для захисту саду від кліщів.

Олена Аньол,
Інститут захисту рослин НААН

журнал “Садівництво по-українськи”, жовтень 2019 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
5
Статті з журналу:
Поділитись: