Протягом 2—3 тижнів шкідник може зіпсувати ціле сховище картоплі. У багатьох країнах його шкодочинність перевищує шкодочинність колорадського жука.
Картопляна міль Phthorimaea operculella Zeil. — небезпечний шкідник карантинного значення, зустрічається в багатьох країнах світу. Походить із Південної та Центральної Америки. В Україні його вперше було виявлено в Криму 1980 року. На сьогодні поширений і завдає серйозної шкоди в багатьох районах. До зон найбільшої шкодочинності належать Крим, Одеська, Миколаївська, Запорізька та Херсонська області. Ускладнює боротьбу зі шкідником його прихований спосіб життя, а також те, що після перезимівлі чисельність молі дуже низька, тому її складно виявити та своєчасно почати захисні роботи.
Картопляна міль пошкоджує картоплю та інші пасльонові, зокрема дикорослі види. Літ метеликів після перезимівлі починається наприкінці квітня — на початку травня, в роки з теплою весною може початися з кінця березня, а наступних генерацій триває до листопада — грудня. Максимальна чисельність спостерігається на картоплі пізнього терміну садіння з середини серпня й до першої половини жовтня. Життєдіяльність молі проявляється в широкому діапазоні температур — від 8 до 35 °С, що свідчить про її високу екологічну пластичність. Метелики ведуть сутінковий спосіб життя, починають літати та злучатися після заходу сонця й припиняють перед сходом сонця. В осінній період із пониженням температури повітря вночі до 8—10 °С метелики, навпаки, активні в денний час.
Самки відкладають яйця на ґрунт біля рослин. Їх плідність становить до 200 яєць. Перші ушкодження на початку вегетації картоплі з’являються на нижніх листках і дуже часто — на листках, що торкаються землі. Народжені з яєць гусені частіше проникають у рослину біля центральної жилки, на стеблах — у місцях прикріплення черешка листа, на бульбах — у вічка, поглиблення, тріщини. На листках, стеблах, бульбах гусені роблять ходи-міни, заповнені екскрементами. Молоді гусені також можуть мінувати центральну жилку листа. Одна гусінь робить 3-4 ходи, може переходити з листка на листок і на сусідні кущі. Після всихання бадилля гусені «займаються» бульбами й прокладають ходи спочатку в поверхневому шарі. Шкірочка бульби над ними підсихає, зморщується, згодом осідає, на ній утворюється помітний рубець. Проникаючи вглиб бульби, гусені виїдають мережу вузьких розгалужених ходів. Навіть за слабкого заселення бульб картопляною міллю вони втрачають товарні якості, погано зберігаються. Значна частина пошкоджених бульб загниває через розвиток вторинної грибної та бактеріальної інфекцій, утрати становлять 25—80%. Гусені живляться всередині бульб 10—14 днів у полі та 40—70 — у сховищі. За високої чисельності шкідника в одній бульбі може розвиватися понад 10 личинок.
Тривалість розвитку одного покоління картопляної молі становить 20—60 днів (залежно від температури). У відкритому ґрунті можуть розвинутися 4—5 поколінь. У сховищах із нерегульованою температурою у шкідника немає діапаузи, його розвиток продовжуватиметься й може сформуватися ще 1—3 покоління. У польових умовах зимують, закінчивши харчування, гусені й лялечки, а в сховищах — усі стадії шкідника.
Захисні заходи проти картопляної молі повинні мати комплексний характер, розроблятися з урахуванням її біологічних особливостей. Доцільно пам’ятати, що це карантинний шкідник, тож його не так просто подужати.
Насамперед конче важливим є дотримання сівозміни. Слід повертати картоплю на колишнє поле не раніше, ніж через 3-4 роки. Дотримуватися просторової ізоляції полів картоплі від інших пасльонових і посадок минулого року, на яких було виявлено картопляну міль, не менше, ніж 3 км.
Не можна використовувати для садіння бульби картоплі з районів, заселених шкідником. Для садіння відбирають тільки здорові без ознак пошкодження міллю бульби.
У районах високої шкодочинності молі слід вирощувати ранню картоплю, яка практично не пошкоджується шкідником.
Глибина висаджування бульб має бути щонайменше 15 см. Рослини після поливів необхідно регулярно підгортати, щоб молоді бульби перебували під шаром ґрунту не менше, ніж 5 см. Обов’язково слід проводити систематичну боротьбу з бур’янами, зокрема й навколо поля, оскільки картопляна міль живиться не тільки на картоплі, а й на інших пасльонових рослинах, особливо засмічених.
Початок льоту метеликів першого покоління збігається з періодом виходу імаго колорадського жука, що перезимував. Тому на картоплі весняної висадки першу обробку проти молі суміщають із термінами боротьби з жуками. Другу обробку проводять через 10—15 днів. Можна застосовувати такі інсектициди: арріво — 0,1 л/га, золон — 1,5-2 л/га, кінфос — 0,15-0,2 л/га. Насіннєві посадки можна обробити Бі-58 —1,5-2 л/га або данадімом — 2 л/га.
Найбільш шкідлива картопляна міль — на картоплі літнього строку садіння. Тому для виявлення шкідника й сигналізації щодо строків застосування інсектицидів слід використовувати феромонні пастки. Їх розміщують по краю поля через кожних 100 м, найкраще вздовж дороги з розрахунку 1 пастка на 5 га. Пастки закріплюють на кілочках на висоті 40—50 см від землі. Або проводять щоденне косіння сачком для виявлення метеликів молі. Оскільки вони ведуть сутінковий спосіб життя, тому виявити їх можна у вечірній час.
Обробки інсектицидами слід починати відразу після виявлення метеликів молі в пастках, не чекаючи появи гусені. Необхідно провести 2-3 обприскування інсектицидами з інтервалом у 10—15 днів. Обов’язково зробити 1-2 обробки проти картопляної молі й у кінці серпня — першій половині вересня. Якщо наприкінці вегетації перед викопуванням бульб спостерігається активний літ метеликів, слід використовувати біопрепарат лепідоцид — 3—4 л/га з інтервалом між обробками 6—8 днів. Останню обробку можна провести за день до збирання.
Треба проводити систематичне обстеження картоплі на пошкодження міллю. На пошкоджених рослинах помітно мінування листків, черешків і бульб личинками. Міни розташовуються вздовж центральної або великих бічних жилок листа. У заселених шкідником рослин верхівка поникла з усохлим листком, іноді вона обплетена павутиною. Відмінними ознаками ушкоджень картопляною міллю є наявність екскрементів у мінах листків і черешків, а також на поверхні й усередині ходів у бульбах.
Збирання картоплі на заражених полях треба проводити в стислі терміни на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи його висихання, або за тиждень до збирання картоплі бадилля скосити й спалити. Викопані бульби необхідно того самого дня вивезти з поля, не залишаючи їх там для просушування, оскільки це може призвести до заселення міллю та значних утрат під час зберігання. Неприпустимо залишати бульби, що заражені картопляною міллю, на полі або викидати їх у лісосмуги, позаяк у разі м’яких зим шкідник може успішно перезимувати й наступного року знову заселити поля картоплі та інші пасльонові. Рослинні залишки потрібно відразу спалити, провести дискування, а потім оранку на глибину 20—25 см.
Найкраще зберігати картоплю у вентильованих сховищах за температури 3—5 °С. За таких умов розвиток шкідника припиняється. Якщо ж зберігати в льохах та інших приміщеннях із нерегульованою температурою, міль продовжує розвиватися.
Наталія Валєєва, доцент кафедри захисту рослин
Південний філіал НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»
журнал “The Ukrainian Farmer” червень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
