Держава повинна мати право контролювати за станом усі ґрунти й зберегти важелі впливу на збереження та відтворення їхньої родючості.
В умовах сьогодення виникає занепокоєння екологічним станом усіх без винятку природних ресурсів. Особливої гостроти набуває проблема охорони та раціонального використання земельних ресурсів і насамперед земель сільгосппризначення. Адже ці землі були і є основою життєдіяльності теперішніх і майбутніх поколінь, середовищем їхнього існування, джерелом матеріального добробуту народу й гарантом продовольчої безпеки держави.
Деградація ґрунтів — неминучий супутник людства впродовж багатьох століть. Проте в найрозвиненіших країнах світу висока культура землеробства передбачає не лише інтенсивну експлуатацію ґрунтів, а й обов’язкове вживання заходів щодо запобігання їхньої деградації. Використання природної родючості ґрунту без намагання її відновити є ознакою як низького рівня розвитку як культури землеробства, так і суспільства загалом.
Родючість ґрунтів — основа продовольчої безпеки держави, тому незалежно, чи вона буде в приватній власності, чи в оренді, держава повинна залишити за собою право контролю за станом ґрунтів і зберегти важелі впливу на збереження та відтворення їхньої родючості.
У структурі земельного фонду України, який становить 60,4 млн гектарів, землі сільськогосподарського призначення посідають центральне місце — 71% (42,7 млн гектарів), зокрема рілля — 78,4%.
До 1990 року питання охорони ґрунтів, відтворення й підвищення їх родючості були пріоритетними і мали державну підтримку. У цей період сільгоспвиробники виконували майже весь комплекс робіт, спрямованих на охорону ґрунтів, і обсяг цих робіт щороку нарощувався. Проте, починаючи з 1990-х років минулого століття, ситуація істотно змінилася: до мінімуму було скорочено проведення робіт із докорінного поліпшення ґрунтів, а деякі роботи взагалі не проводять кілька років, а то й десятиліть поспіль, що пов’язано з недостатнім фінансуванням програм з охорони та підвищення родючості ґрунтів і недосконалою системою контролю за якістю землекористування.
Агрохімічний паспорт
Моніторинг якісного стану ґрунтового покриву в Україні здійснюється шляхом агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться як державний контроль за зміною показників родючості й забрудненням ґрунтів токсичними речовинами та радіонуклідами, раціональним використанням земель сільськогосподарського призначення. Кінцевим результатом такого ґрунтового обстеження є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, у якому зазначають початкові й поточні дані про рівні поживних речовин у ґрунтах і рівні їх забруднення.
Агрохімічний паспорт поля містить 25 показників якісного стану ґрунту. Відомості до паспорта вносять кожні 5 років, що, зважаючи на особливості проходження ґрунтових процесів, цілком достатньо для фіксування й вивчення змін якісних показників і в разі їхнього погіршення — вчасного реагування. Отже, агрохімічний паспорт поля є високотехнологічним продуктом, що дозволяє дати чітку оцінку стану продуктивності та екологічного рівня безпеки й установити раціональність використання ґрунтів сільськогосподарського призначення. По суті — це медична карта пацієнта, яким є ґрунт, з якої можна однозначно судити про стан його здоров’я та встановити діагноз, а за потреби — застосувати лікування. Також слід зважати, що це документ державного зразка, який має цивільно-правові властивості й може використовуватися в позовній практиці.
На законодавчому рівні проведення агрохімічної паспортизації земель сільгосппризначення визначається обов’язковою вимогою. Відтак агрохімічний паспорт є обов’язковим документом для всіх сільськогосподарських землевласників і землекористувачів. Проте чинним законодавством не встановлено заходів щодо примусового впливу за невиконання зазначених вимог, а також досконалого механізму здійснення контролювальних функцій відповідними службами в частині обов’язковості складання й ведення агрохімічного паспорта.
Така законодавча невідповідність робить вимогу обов’язкового ведення агрохімічного паспорта досить умовною. Як наслідок, землекористувачі, щоб унеможливити контроль за своєю господарською діяльністю на орендованих землях, ігнорують проведення паспортизації, а отже, встановити зміну стану родючості ґрунтів за агрохімічними показниками неможливо. Землевласники так само відмовляються проводити обстеження, мотивуючи це тим, що «я — власник і на своїй землі роблю, як уважаю за потрібне».
Проте твердження, що власник землі не допустить погіршення родючості ґрунтів, не завжди є правильним. Практика показує, що відсутність знань і навичок в аграрній сфері та бажання отримати максимальний дохід призводять до істотного погіршення стану ґрунтів.
Тому в законопроєкті «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» вимога про виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки має бути збережена й максимально чітко виписана, щоб проведення агрохімічної паспортизації та виготовлення паспорта поля, земельної ділянки не мало умовний характер. У разі скасування паспорта поля, земельної ділянки — документального доказу якісного стану ґрунту та його змін, деградація ґрунтів набере шалених обертів, а відповідальності ніхто не нестиме.
Тож право держави контролювати стан ґрунту всіх форм власності шляхом агрохімічного обстеження, документальним доказом якого є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, який засвідчує зміну показників якісного стану ґрунту, повинно бути законодавчо закріплено.
Досвід Німеччини
У всіх провідних країнах Європейського Союзу та світу держава має право контролювати не лише використання сільськогосподарських земель, державної власності, а й приватних земель, бо такий контроль є гарантом продовольчої безпеки країни.
У Німеччині, наприклад, питання охорони ґрунтів регулює федеральний закон «Про охорону ґрунтів». Згідно з цим законом, будь-яка особа, що вчиняє вплив на ґрунт, зобов’язана стежити, щоб її дії не призводили до шкідливих змін стану ґрунту. Власники й користувачі нерухомості зобов’язані вживати заходів щодо запобігання настання шкідливих змін у стані земель, що їм належать. А особа, яка допустила шкідливі зміни стану ґрунту або яка забруднила земельну ділянку, зобов’язана відновити якість ґрунту й очистити забруднені земельні ділянки, а також води, забруднені в результаті шкідливих змін їхнього стану. У разі завдання шкоди, зобов’язані відшкодувати завдану шкоду. А землевласника зобов’язують відновити функціональну здатність ґрунту до можливого й обґрунтованого рівня.
Згідно з цим законом власники й користувачі землі, діяльність яких на земельній ділянці може викликати зміну характеристик ґрунту, зобов’язані запобігати такому впливу на ґрунт. Вони повинні вживати запобіжних заходів, якщо є ймовірність, що функції ґрунту можуть зазнати шкідливого впливу. Власнику в адміністративному порядку можуть бути видані приписи про необхідність вжиття відповідних запобіжних заходів щодо охорони сільськогосподарських і лісогосподарських ґрунтів і підземних вод.
Землекористувач (орендар) повинен постійно підтримувати майно в такому стані й такому обсязі, які відповідають правилам належного ведення господарства. За припинення орендних відносин орендар зобов’язаний повернути наявне на земельній ділянці майно орендодавцю. Якщо буде виявлено різницю між загальною оцінювальною вартістю переданого й повернутого майна, то вона має бути компенсована. Відповідальним землевласникам і землекористувачам у країнах Євросоюзу як заохочення належного використання, захисту та поліпшення родючості та безпеки ґрунтів надаються дотації.
Земельне законодавство Німеччини, зокрема, передбачає, що дозвіл на придбання земель сільськогосподарського призначення мають тільки особи зі спеціальною аграрною освітою, в іншому разі дозвіл на придбання земель сільськогосподарського призначення не надається.
Паспортні дані
В Україні така вимога була скасована з 2013 року. Водночас право власності на землю в Україні обмежується в законодавчому порядку і в інтересах суспільства. Необхідність обмеження права власності на землю випливає з Конституції України (ст. 41), якою передбачено недопущення погіршення екологічної ситуації та природної якості землі.
Отже, враховуючи надзвичайну важливість збереження земель України, які є національним багатством й об’єктом особливої охорони держави, зауважимо, що відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки можуть використовуватися в процесі регулювання земельних відносин під час:
• моніторингу стану родючості ґрунтів;
• визначення показників деградації земель і ґрунтів;
• планування заходів щодо відтворення родючості ґрунтів і підвищення врожайності сільгоспкультур, розроблення рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів — дані паспорта дають можливість розрахувати оптимальну кількість добрив, меліорантів та агрохімікатів для отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур і збільшення виробництва високоякісної та екологічно безпечної продукції. Раціональне та екологічно безпечне застосування агрохімікатів також сприятиме поліпшенню родючості ґрунтів, дозволить отримувати стабільні прибутки сільськогосподарським підприємствам, зміцнити їхній фінансовоекономічний стан і, як наслідок, поліпшити добробут населення та забезпечити гарантовану продовольчу безпеку;
• коригування агротехнологій і сівозмін;
• здійснення робіт із землеустрою;
• визначення сировинних зон для вирощування сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування та придатності для ведення органічного землеробства (можуть бути використані лише екологічно-безпечні ділянки з високим рівнем природної родючості ґрунтів); надання статусу спеціальної сировинної зони (виробник сировини у пакеті документів в обов’язковому порядку надає агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки);
• зміни власника земельної ділянки або землекористувача — покупець цікавиться не лише місцем розташування, а й родючістю та безпечністю земельної ділянки;
• надання в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки — провівши обстеження та отримавши агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, землевласник володіє документом, у якому зафіксовано реальні показники стану ґрунтів. Забезпечуючи належний баланс між виносом та надходженням елементів живлення у ґрунті, застосовуючи сучасні ґрунтозахисні технології, витрачаючи на це відповідні ресурси, орендар з врахуванням даних агрохімічного паспорта планує ефективне їх розподілення, отримує прибуток та за періодичного контролю — підтвердження належного поводження з ввіреною йому орендодавцями власністю. Якщо ж орендарі використовували земельні наділи тільки для отримання власної вигоди внаслідок виснаження ґрунтів, то завдяки агрохімічному паспорту поля власник може зажадати відшкодування збитків, відновлення ґрунтів до попереднього їхнього стану чи за відмови, притягнення винуватця до відповідальності;
• проведення грошової (нормативної та експертної) оцінки земель та визначення розмірів плати за землю — під час розрахунків цих показників використовується екологоагрохімічний бал (визначений на основі агрохімічних показників), який є одним із показників паспорта поля та висвітлює загальний стан та рентабельність земельної ділянки.
На нашу думку, паспорт поля має бути складовою пакета документів для надання державних пільгових кредитів, дотацій і стимулювання землекористувачів вкладати кошти у підвищення родючості ґрунтів, а також стати законодавчо визнаною основою державного моніторингу за станом ґрунтового покриву, як дієвого заходу контролю за збереженням родючості ґрунтів. З уведенням у дію обігу земель сільськогосподарського призначення він буде надійною основою для укладання іпотечних угод, страхового забезпечення відшкодування збитків тощо.
Світлана Романова, вчений секретар
Співавтор: Олена Грищенко, головний фахівець,
Інститут охорони ґрунтів України
журнал The Ukrainian Farmer, січень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
