Режими економії традиційних енергоресурсів чи запровадження альтернативних джерел енергоносіїв в елеваторному господарстві: що обирають аграрії?
Удосконалюючи технологію зерносушіння, можна заощадити на пальному. Це добре розуміють в компанії «НІБУЛОН», на елеваторах якої для сушіння зерна використовують природний газ. Аби знизити його витрати, в компанії пішли шляхом заміни пальникових пристроїв на сушарках.
Як розповіли в технічній службі «НІБУЛОН», використовувані компанією пальники американської фірми-виробника мають певні конструктивні вади. Виходили з того, що оптимальним режимом горіння палива є такий, коли співвідношення подачі газу й повітря становить 1:10. У цьому разі витрати газу на зняття тонно-відсотка вологи є мінімальними. У реальних же виробничих умовах ефективність згорання газу залежить від багатьох мінливих чинників: величини аеродинамічного опору зернового ствола, відносної вологості повітря, температури довкілля тощо.
Отож у конструкціях застосовуваних американських пальників ці варіації не враховано, немає автоматичного регулювання цих параметрів, унаслідок чого відбуваються великі перевитрати газу. Тому інженери «НІБУЛОН» зробили певні кроки в пошуку нових технічних рішень. Після низки технічних консультацій із провідними спеціалістами зупинилися на обладнанні вітчизняного підприємства ІЦ «Промгазапарат». У переоснащення було вкладено великі кошти, однак, як мовиться, шкурка вичинки таки варта: питомі витрати газу на низці підприємств компанії зменшилися дуже відчутно.
Інший аспект економії — поєднання високотемпературного сушіння зерна з активним вентилюванням. Особливістю цього способу є те, що високотемпературне сушіння припиняється за вологості на 2% вищої від оптимальної, після чого відбувається процес термостатування зерна з наступним досушуванням на установках активного вентилювання. Очевидною перевагою цієї технології є підвищення продуктивності сушильної установки пропорційно до кількості теплових зон, залучених в роботі.
Так, для сушарок модульного типу, які мають сім теплових зон, в режимі звичайного сушіння (прогрівання, сушіння, охолодження) на охолодженні можуть бути залучені дві нижніх зони, причому одна з них має працювати зі зниженим тепловим навантаженням.
Отже, збільшення продуктивності в роботі сушарок в СП «НІБУЛОН» відбувається завдяки раніше не використаного резерву пальників, а також самостійним досушуванням зернової маси у процесі термостатування й вентилювання.
Кожен шукає свою вигоду
Природний газ є поки що основним енергоносієм в елеваторному господарстві України. Разом із тим, хоч і рідко, але трапляються випадки використання альтернативних видів палива для сушіння збіжжя. Так, фермерське господарство «Росинка», що на Черкащині, протягом кількох років працює виключно із сушаркою на альтернативному паливі — деревній трісці. Маючи в оренді 1000 га ріллі, фермер Олександр Поліщук щороку збирає близько 10 тис. тонн зерна. Кілька років тому він збудував власний сушильний комплекс із продуктивністю по кукурудзі 7,8 т/год за планового зняття вологості з 24 до 14%.
Основною сировиною для комплексу стала подрібнена деревинна тріска. Її виробляють дробильною машиною, використовуючи хмиз і дрова. Основний показник роботи сушильного комплексу ― собівартість тонно-відсотка зняття вологи з кукурудзи — торік становив приблизно 2–3 грн. Причому тут ураховано всі витрати господарства, зокрема, й «білу» зарплату працівників.
Потрібні обсяги тріски (300–350 т/рік) для роботи комплексу заготовлюють із літа — щоб її вологість на момент сушіння кукурудзи була оптимальною (35–40%). Крім того, використовують як сировину зерновідходи (на сезон приблизно до 100 т), тирсу будь-якої фракції, а також пелети. Їхня тепловіддача вдвічі вища, ніж у щепи, але собівартість сушіння зростає. Тому для фермера економічно вигідно використовувати саме тріску (в серпні 2015-го собівартість такого сушіння зерна становила приблизно 240 грн/т, а пелетами ― 1200 грн/т).
Разом із тим, як вважають аналітики ринку елеваторів, навіть за високої вартості природний газ буде основним енергоносієм для промислового сушіння зерна (понад 300 т/добу). Водночас за менших потужностей рентабельно комбінувати різні види палива, а для невеликих — альтернативне паливо є пріоритетним, оскільки йдеться про невеликі обсяги забезпечення сировиною. Наприклад, для сушіння 300 т/добу кукурудзи зі зняттям вологи з 24 до 14% добовий обсяг витрати газу становитиме 4500 м³, або пелет — 9 т. Для цілодобової стабільної роботи елеватора з такими обсягами сушіння треба або щодоби везти вагони пелет, або будувати гігантські сховища для їх зберігання. Отже, собівартість логістики сировини стає критичним чинником і значно перевищуватиме витрати на сушіння.
Досвідчений господарник — директор СТОВ «Прогрес» Василь Лисенко із Золотоніського району, заготовляючи щороку чималі обсяги збіжжя, користується послугами сусіднього державного підприємства «Златодар», яке залучає до співпраці інших сільгоспвиробників і зернові компанії. І хоч із подорожчанням газу витрати на зберігання зерна збільшуються, проте, каже Василь Федорович, це все ж вигідніше, ніж будувати свої зерносховища, як це робить дехто з керівників значно потужніших сусідніх господарств.
|
| Елеваторний комплекс СТОВ «Агрофірма „Маяк”» |
Ми поцікавилися ситуацією з вибором енергоносіїв у відомого в Україні керівника — директора СТОВ «Агрофірма „Маяк”», Героя України Миколи Васильченка. Хоч у використанні альтернативних джерел енергії в Піщаному давно зрозуміли смак (тут за допомогою вітчизняних піролізних котлів уже кілька років обігрівають свинокомплекс, а машинний двір, готель, кафе й інші об’єкти обігріває котел датсько-українського виробництва, який працює на соломі, що дало змогу знизити витрати в порівнянні з використанням природного газу у 8,5 раза), прощатися з блакитним паливом, як розповів Микола Семенович, тут не поспішають. Річ у тому, що сам перехід на інший енергоносій потребуватиме значних витрат, та й імпортне устаткування, встановлене в «Маяку», пристосоване саме до газу. Треба ще добре зважити, як воно працюватиме в інших умовах, чи якісним буде сушіння.
Сумнівна економія
Якісно висушене зерно — важливий чинник в розрахунках агропідприємств із власниками земельних паїв. Своїми думками щодо цього поділився знаний в Україні аграрій, засновник корпорації «Дніпро» Петро Душейко.
— За орендовані паї наші господарства принципово розраховуються грішми. Проте якщо селянинові потрібне зерно, він може купити його або в нас, або в когось іншого. Випадок, який ілюструє правильність цієї позиції, трапився в селі Франківка Чорнобаївського району. Люди прийшли до керівника господарства з претензією: ви видаєте зерно за вищою ціною, ніж в сусідньому селі. Сказав людям: немає жодної проблеми — беріть розрахунок за паї у грошовій формі й купуйте, що вам довподоби. Однак і пояснив їм різницю: ми продаємо зерно із сушарки, а сусіди — з-під комбайна. Один з активістів агітував людей не брати наше зерно. А наступного року він знову на зборах бере слово: «От купив п’ять тонн кукурудзи в сусідньому господарстві. То навесні й викинув усю, бо зогнила. Правий був Петро Григорович — краще зерно в „Дніпрі”».
Водночас є багато чинників, що заважають розвиватися. В нашій країні дуже ускладнена фіскальна система, а це є елементом корупції.
— Мені ще в дитинстві розказували, — зауважує Петро Григорович, — що найстрашніша навала була монголо-татарська. Ті завойовники брали данину 10%. А сьогодні підприємці мають віддати ледь не три чверті прибутку.
Окрема тема — ціни на енергоносії:
— Так, за газ платити сьогодні — дуже дорого. Проте яку маємо альтернативу? — риторично запитує Петро Григорович. — Майже весь світ сушить зерно з допомогою газу. Ми також користуємося новітніми сушарками німецького виробництва, що працюють на газу. На це є причини: перша — зручність регулювання температурного режиму, а отже, якість посушеного зерна. А друга причина — підрахуйте вартість такого переобладнання, ціну альтернативного палива й обслуговування. Гадаю, в умовах сьогодення та ще й зважаючи на наведені вище несприятливі для сільгоспвиробника чинники, більшість аграріїв не поспішатимуть відходити від газових технологій.
Роман Кирей
Співавтор: Вадим Руденко, експерт з елеваторного обладнання
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
