У цьому році спостерігається суттєве зростання шкодочинності хвороб пшениці
Листкові плямистості озимої пшениці: у чому полягає небезпека
Рік 2022-й особливий для всіх у нашій країні. Він змінив наше життя, нашу свідомість і систему цінностей. З кінця лютого і дотепер кожен із нас намагається бути корисним. На мою думку, ми з вами будемо максимально корисні, якщо професійно виконуватимемо свою роботу — будемо вирощувати хліб для армії, для держави, для світу. А зараз це дуже складно, оскільки до примх природи додалися примхи людини. На жаль, так сталося, що сьогодні ми дуже обмежені в можливостях використання засобів захисту, добрив, техніки, людського ресурсу, до того ж багато інших питань та труднощів потрібно вирішувати паралельно.
Скорочені сівозміни й домінування у них зернових культур, різке зниження рівнів внесення меліорантів, макро- і мікроелементів, розбалансування по окремих елементах живлення, використання пестицидів низької якості — все це створює передумови для погіршення фітосанітарного стану агрофітоценозів. Так, у цьому році спостерігається суттєве зростання шкодочинності хвороб пшениці, низька ефективність фунгіцидів, навіть оригінальних виробників, перевірених досвідом і часом.
Основна складність цього сезону полягала в пізньому поновленні вегетації, сильних коливаннях температур і вологості навесні, великій кількості плямистостей листя різної природи. До всього вищеперерахованого слід додати тривалу суху осінь, суттєві коливання температур у кінці лютого — березні, пізнє поновлення вегетації і стане зрозуміло, що цей рік у повному сенсі буде роком боротьби за врожай.
У рослинництві сьогодення практично відсутнє неінфіковане насіння, а ступінь ураження різними видами шкодочинних збудників хвороб досить високий. Уже кілька років поспіль відмічається значний розвиток збудників піренофорозу й септоріозу, численних кореневих гнилей, фузаріозів та альтернаріозу. Потенційно високонебезпечними є ураження збудниками офіобольозу. Так, у наших сусідів, поляків, ураження офіобольозом є серед найшкодочинніших.
Звичайно, детально розглянути всі проблеми і хвороби в одній статті ми не зможемо. На нашу думку, особливо цікавими в цьому році були листкові плямистості пшениці.
У вегетаційний період весни 2022 року серед плямистостей листя пшениці септоріоз займає одне із перших місць за шкідливістю та поширенням хвороби. На сьогодні це одне із найбільш прогресуючих захворювань культури в Європі та світі.
В Україні септоріоз зустрічається в усіх регіонах вирощування культури. Плямистості, об’єднані під назвою септоріоз, викликають кілька видів патогенів, які за сучасною класифікацією відносяться до різних родин. За даними багатьох дослідників, на зернових культурах може зустрічатись від 8 до 15 видів родів Septoria та Stagonospora. Найпоширенішими збудниками плямистостей пшениці на території України є Septoria tritici Desm. (телеоморфа Mycosphaerella graminicola (Fuckel) I. Schrot), Stagonospora nodorum (Berk.) E. Castcle Germano (телеоморфа Phaeosphaeria nodorum (E. Miill.) Hedjar) та Stagonospora abenae f. sp. triticca Bissett (телеоморфа Phaeosphaeria abenaria f. sp. triticca Shoemaker C. E. Babc.). Цікавий той факт, що Septoria tritici уражує тільки листкову поверхню пшениці, джерелом інфекції у такому разі є рослинні рештки, особливу небезпеку становить при ураженні прапорцевого листка. Фактично на фазі прапорцевого листка вказаний збудник закінчує свій цикл розвитку. Stagonospora nodorum уражує листки і колос пшениці, за даними Ретьмана С. В., 90 % цієї хвороби поширюється за допомогою насіннєвої інфекції, визначити її може тільки первинна фітоекспертиза насіннєвого матеріалу; дослідження Stagonospora abenae f. sp. triticca показують, що ураження озимої пшениці цим збудником впливає на довжину колосу, кількість зернин у колосі, масу зерен з колосу і масу 1000 зерен. Так, при ступені розвитку хвороби 25 % зменшення маси зерна з колосу досягає 15,3 %, а маси 1000 зерен — 10,4 %. Тобто, всі збудники починають розвиватися на озимій пшениці одночасно і перші симптоми ми спостерігаємо у фазі початок кущення — початок виходу в трубку. Надалі у кожного свій життєвий цикл, і чим ближче до фази молочно-воскової стиглості, тим складніше проконтролювати всі три збудники одночасно.
Домінуюче положення в комплексі збудників септоріозу належить Septoria tritici. Ці збудники мають чіткі морфологічні відмінності. Для S. tritici характерним є утворення численних золотаво-коричневих пікнід з отвором. Інколи вони можуть бути приплюснутими або еліптичними розміром від 60 до 200 мкм (найчастіше 100−150 мкм). Конідії двох типів: макро- і мікроконідії. Безбарвні макроконідії з 3−5 перегородками мають ниткоподібну форму, їхні розміри знаходяться в межах 35−98 × 1,4−2,8 мкм. Мікроконідії перегородок не мають та їхні розміри не перевищують 5−9 × 0,31 мкм. Пікніди St. nodorum розміщуються вздовж жилок ураженої тканини. Їхні отвори слабко розвинені. Розміри пікнід коливаються від 80 до 210 мкм (у середньому 140−160 мкм.). Безбарвні конідії з трьома перегородками мають вузькоциліндричну форму. Вони заокруглені на кінцях, прямі або злегка зігнуті. Розміри пікноспор St. nodorum значно менші, ніж S. tritici, і перебувають у межах 15−25 × 2,75 мкм.
Історія поширення та розвитку даної хвороби свідчить, що вона набуває економічно відчутного значення кожні 25 років. Епіфітотії септоріозу листя спостерігались у Європі наприкінці ХІХ ст., септоріозу колосу — на початку 30-х та у 50-ті роки ХХ ст. Інтенсивне ураження Septoria tritici встановлено на початку 70-х у всьому світі. Темпи зростання поширення хвороби було відмічено з початку 80-х років минулого століття. У США значні втрати врожаю фіксувалися в центральних та південних штатах. За даними дослідників, ступінь ураження пшениці озимої збудниками септоріозу в Поліссі становить від 3,6 до 58,7 %, а в Північному Лісостепу — 1,5−44,8 %. Хвороба може розвиватися на всіх надземних органах рослин упродовж усієї вегетації. Перші симптоми можуть з’являтися на сходах у вигляді бурих смуг, плям або побуріння колеоптиля. Від уражених проростків хвороба поширюється на інші листки, де утворюються неправильної форми бурі плями з жовтуватою облямівкою. Пізніше вони можуть зливатися, а листок або його частина засихають. На поверхні плям формуються темно-коричневі або чорні плодові тіла — пікніди. За сприятливих умов (прохолодна волога погода) St. nodorum уражує колоскові лусочки та насіння. Зерно при цьому може мати зморшкувату поверхню і меншу масу або ж не відрізнятись від здорового. При ураженні рослин грибом S. tritici утворюються плями видовженої, прямокутної форми солом’яного кольору і маслянисті на вигляд унаслідок численного формування пікнід. Ознаки ураження листя пшениці St. nodorum призводять до появи лінзоподібних плям, при цьому пікніди неозброєним оком майже непомітні.
У септоріозу первинним інокулюмом є сумкоспори, які формуються в перитеціях на рослинних рештках, скиртах соломи. При підвищенні вологості повітря сумкоспори вивільняються і можуть розноситись вітром та дощем, уражуючи молоді рослини. Вторинним джерелом інфекції є інфіковані рослини, на яких сформувалося конідіальне спороношення. Конідії (пікноспори) утворюються всередині пікнід. За сприятливих умов спостерігались від 6 до 12 генерацій за вегетаційний період. Пікноспори збудників септоріозу поширюються в травостої під час дощу.
Як уже відзначалося, джерелом інфекції при ураженні St. nodorum, крім рослинних решток і хворих рослин, є контаміноване зерно. Важливу роль у патогенезі відіграють токсини. Встановлено, що в лабораторних умовах St. nodorum може продукувати септорін, охрацин і некротичний токсин. Вони інгібують ріст корінців і колеоптиля пшениці. Отже, дуже важливо контролювати розвиток St. nodorum, починаючи з фази насіннєвого матеріалу, тобто завдяки протруйникам. Джерелом інфекції септоріозу колосу є також рослинні рештки (стерня, солома, полова) і зерно, де збудник зберігається у вигляді пікнід зі спорами або перитеціїв із сумками, в яких містяться сумкоспори, звідки інфекція переходить на сходи і потім упродовж усієї вегетації розвивається на всіх надземних органах аж до колосу й зерна.
Важливо зазначити, що саме статева стадія обох збудників є імовірним джерелом виникнення можливої резистентності. А, як відомо, саме від резистентності збудників септоріозу до різних хімічних класів фунгіцидів потерпає сьогодні Європа. Додатковим джерелом інфекції обох видів септоріозу можуть бути дикорослі злакові, і такий факт вимагає наукового підходу у побудові системи захисту від септоріозу в кожному конкретному агроценозі. Природа володіє пам’яттю — не слід про це забувати.
Збудники септоріозу пшениці розвиваються в широкому діапазоні температури — 4−35 ºС. Оптимальною є температура 20−22 ºС. Інтенсивному розвитку хвороби сприяють часті дощі, коли відносна вологість повітря перевищує 80 %. Пікноспори S. tritici проростають на листі за 12−18 год після потрапляння на нього, а St. nodorum у 8−10 разів швидше. При оптимальній температурі ураження листя St. nodorum відбувається за 7−15 год. Спори St. nodorum добре витримують посуху. Інкубаційний період розвитку септоріозу складає 6−9 діб, залежно від метеорологічних умов і сортових особливостей. При оптимальній температурі +23º С для утворення плям із дозрілими пікнідами необхідно 6−14 діб. За відносної вологості повітря нижче ніж 85 % утворення пікнід і споруляція гриба не відбуваються. За вегетаційний період збудники хвороби можуть дати кілька генерацій спороношення. Збудники інтенсивніше уражують старіючі тканини рослин. За вегетаційний період пшениці гриб розвивається в 6−12 поколіннях. Високий інфекційний потенціал збудників (St. nodorum формує до 10 тис. спор, S. tritici — до 20 тис. спор в одній пікніді) сприяє швидкому поширенню захворювання. Дощі сприяють вивільненню спор із пікнід і разом із краплинами води вони вітром переносяться на великі відстані. Для захисту пшениці озимої від хвороб потрібен комплексний підхід до розробки і здійснення захисних заходів з урахуванням прогнозу розвитку хвороб у конкретному регіоні.
Суттєвого розвитку в цьому році набув також піренофороз.
Збудник: гриб Drechslera triticirepentis Ito, телеоморфа Pyrenophora triticirepentis (Died.) Drechsl.
Розповсюдження: хвороба зустрічається скрізь у зонах вирощування пшениці, уражає пшеницю і багато дикорослих злаків, зрідка жито і ячмінь.
Симптоми:
• на листках і листкових піхвах з’являються плямистості з обох боків листкової пластинки, які проявляються спочатку у вигляді дрібних жовтих крапок, потім округлих або овальних жовтих чи світло-коричневих плям розміром 0,2–0,5 см, які з часом збільшуються до 1–2 см та зливаються у поздовжньому напрямку, займаючи третину або половину листка (1);
• у центрі плями, як правило, виділяється темна некротична зона діаметром 0,1–0,2 см, а навколо плям — широка хлоротична облямівка, внаслідок чого уражене листя має строкатий вигляд (2, 3, 4);
• на відміну від септоріозу, на плямах не утворюються пікніди, але на засохлих уражених ділянках листя можлива поява оливково-бурого нальоту спороношення (конідій) гриба;
• уражене листя передчасно в’яне, починаючи з верхівки;
• на колоскових лусках з’являються бурі штрихи або витягнуті плями розміром 12–24 мм.
Умови, що сприяють розвитку хвороби:
• тривалі періоди зволоження (зі збереженням краплинної вологи від 12 до 48 год) у весняно-літній період.
Джерела та резерватори інфекції: заражене насіння і рослинні залишки, на яких зберігаються спори і грибниця, а після перезимівлі утворюються плодові тіла сумчастої стадії (перитеції) із сумкоспорами — додатковими джерелами інфекції. Упродовж вегетації збудник поширюється конідіями повітряно-крапельним шляхом.
Слід добре розуміти, що і септоріоз, і піренофороз — це хвороби, які можуть як передаватися з насінням, так і знаходитися на рослинних рештках у ґрунті, поступово накопичуючись в агроценозі. Вони будуть становити суттєву небезпеку для наступних урожаїв, тому контролювати їх необхідно починати з обробки насіння. У вказаних патогенів досить розвинений механізм виникнення резистентності, тому варто звертати увагу на трикомпонентні протруйники з обов’язковим вмістом триазольних складників та контактних діючих речовин. Бажано для ефективного контролю обирати трикомпонентні протруйники з діючими речовинами, що відносяться до різних класів. Особливо цікавими в цьому будуть похідні карбоксамідів — нова хімічна група.
Зважаючи на значний відсоток пізніх посівів та обмеженість періоду для повноцінного кущіння озимини, при виборі протруйника очевидною є перевага внесення сучасних препаратів з фізіологічною активністю щодо активації розвитку кореневої системи рослин. Це також важливий чинник при посівах в умовах дефіциту вологи та за низьких рівнів внесення елементів живлення.
Таким чином, при підготовці до посіву пшениці озимої та інших зернових колосових культур необхідно враховувати досвід попередніх років, можливі зміни погодних умов протягом вегетації, останні досягнення селекціонерів й генетиків. Також варто зважати на істотне погіршення фітосанітарної ситуації в агрофітоценозах останні роки. При цьому належний захист посівів від бур’янів, шкідників та хвороб і сприяння формуванню потужної кореневої системи як восени, так і навесні є вагомими факторами підвищення стійкості посівів до несприятливих умов вирощування та досягнення високих рівнів урожайності озимини.
Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, технічний менеджер з підтримки й розвитку протруйників, компанія «Сингента»