Прогнози розвитку сільського господарства найбільш густонаселеного регіону світу на тлі сучасних українських реалій і пов’язаних із цим думок.
За даними FAO понад 13% людей у світі потерпають від хронічного голоду. Потреба в їжі з року в рік зростає, і якщо не вжити відповідних заходів, схоже, частка голодних збільшуватиметься. Вітчизняні політики регулярно наголошують на важливій ролі України у вирішенні світової продовольчої кризи. Однак і сільське господарство проблемних регіонів не стоїть на місці. Про прогнози його розвитку в країнах Азії поговоримо докладніше.
Незважаючи на економіку, що швидко зростає, 2010 року в Азії налічувалося 578 млн людей, які хронічно недоїдали, що становило 62% їх кількості у світі. З них 91% — жителі шести країн: Індії, Китаю, Пакистану, Бангладеш, Індонезії та Філіппін. Усупереч усім зусиллям, абсолютні цифри не змінюються впродовж 20 років.
Тоді як світова економіка перебуває в кризі, азійська демонструє динамічне зростання. Фахівці прогнозують, що до 2050 року 63% населення житимуть у містах. Це означає, що кількість селян, тобто людей, які зайняті в сільському господарстві, знизиться, і це лише ускладнить ситуацію. Справа не лише в розподілі населення, а й у зміні дієтичних уподобань (перехід на інший тип харчування й імовірно більшу його калорійність). До 2050 року фахівці прогнозують середнє світове споживання на рівні 3000 ккал на людину протягом дня, тоді як у Східній Азії (із Китаєм включно) — 3225 ккал.
Найбільша абсолютна кількість тих, що недоїдають, буде в Південній Азії (з Індією включно), що, власне, спостерігаємо й сьогодні. Питання продовольчої безпеки у цьому регіоні вкрай актуальні сьогодні й залишаться такими в довгостроковому прогнозі. Як не дивно, найсхильніші до загрози голоду ті країни, економіка яких великою мірою залежить від сільського господарства, оскільки споживання їжі забезпечують там переважно місцеві виробники. Тож у разі зміни співвідношення кількості виробленої їжі та чисельності сільського населення перспективи Південної Азії є невтішними. А ось у Східній Азії, за прогнозами FAO, кількість тих, хто недоїдає, має знизитися до 63 млн, тобто на 2,8% прогнозованої чисельності населення.
В обох регіонах (Південь і Схід) до 2050 року основними в раціоні харчування будуть зернові — до 50% одержуваних калорій на людину. До того ж очікується, що зросте частка м’ясних продуктів, рослинних олій і цукру в сумі щоденних калорій.
Пошук резервів
Зростання харчового ринку має бути підкріплене зростанням виробництва сільськогосподарських рослин. За прогнозами FAO, через 37 років у світі вироблятимуть на 1 млрд тонн більше зерна, на 660 млн — коренеплодів, на 172 млн — сої , на 429 млн — фруктів, на 368 млн — овочів і на 196 млн — м’яса. Однак, порівнюючи очікуване зростання з тим, яке ми мали змогу спостерігати в минулому, бачимо вповільнення темпів. Наприклад, зростання сільськогосподарського виробництва з 1961—1963 по 2005—2007 рр. становило 170%. Активне виведення продуктивніших сортів рослин, розширення іригації, застосування добрив, нових засобів захисту рослин і сучасної техніки дуже добре спрацювало на Сході, хоча й не настільки ефективно як на Заході. Так, виробництво зернових зросло на 300%, що знизило ціну на них на 40%, скоротивши частку тих, хто хронічно голодує, вдвічі: з 34 до 17%. Як приклад зростання споживання та зміни харчових уподобань добре підходить «країна телефонів і швидкісних електричок» — Республіка Корея: там споживання молока за цей період зросло в сотні разів, значно збільшилося й споживання м’яса.
Вирішення проблеми продовольства — справа не тільки в нових сортах або гібридах, ефективних препаратах і техніці. Зростання чисельності населення, зміна клімату, збільшення території пустель ставить питання так: чи достатньо землі, щоб задовольнити прогнозовану чисельність людства? Відповідь — ні. Отже, подальша інтенсифікація аграрного виробництва неминуча. У глобальному плані близько 91% його зростання очікується від збільшення врожайності й тільки 4,3% — від розширення площ, тоді як ще 4,5% — від підвищення інтенсивності культур. У країнах, що розвиваються, 12% прогнозованого зростання у виробництві сільгоспкультур очікується від розширення оброблюваних площ, тоді як від підвищення інтенсивності культур зростання становитиме близько 3%, а інших 85% — від підвищення врожайності.
Переважна частина розширення оброблюваних площ припаде на невелику кількість країн, що розвиваються: Індонезію, Нігерію, Ефіопію та «житницю 21-го століття» Бразилію. Усі вони мають доволі сприятливий клімат, який дає змогу збирати 2-3 урожаї на рік. Так, у Бразилії крім традиційних площ сільськогосподарського призначення розглядається як майбутній аграрний полігон місцева цілина — центральне плато з достатнім зволоженням і потенціалом не тільки для фруктів або овочів, а й зернових.
Наступне критичне питання — це вода. Зрошення завжди було визначальним фактором підвищення продуктивності та врожайності. Смарагдові поля в дельті Нілу зеленіють не одну тисячу років, Саудівська Аравія вирощує пшеницю в пустелі, а китайський кредит, нещодавно наданий Україні, має піти на відновлення системи зрошення наших південних земель.
Сільське господарство споживає близько 70% водних ресурсів планети. Водночас, за останніми прогнозами FAO, загальна площа зрошуваних земель до 2050 року має розширитися на 20 млн га або 6%. І більше половини очікуваного розширення відбуватиметься в Південній (на 3 млн га) та Східній Азії (8 млн га).
Критика прогнозів
Чи справдяться ті прогнози, про які йдеться? На їх правдивість можуть вплинути три основних чинники: ціна на сиру нафту, зміни клімату й темпи просування біопалива.
Ціна сирої нафти з $20 за барель у 1999-му збільшилася в кілька разів. Це не могло не позначитися на собівартості продуктів харчування. А що буде із ціною на сиру нафту навіть у найближчому майбутньому — передбачити неможливо. Політична та соціальна стабільність у країнах-виробниках нафти — один із моментів, який треба враховувати аналітикам продовольчих ринків. Близький Схід не страждає від голоду, але його розривають збройні конфлікти, які, сподіваємося, залишаться локальними.
Фахівці прогнозують подальшу зміну клімату в найближчі десятиліття. До 2100 року середні світові температури на поверхні землі можуть зрости на 1,8—4,0 °С. Здається, що цей час далеко, але тут варто згадати торішнє українське літо, аби зрозуміти, як удавана далека перспектива стосується й наших хат, що скраю.
У глобальному плані потепління спричинить підвищення концентрації в атмосфері оксиду вуглецю, зміну звичної схеми випадання опадів, збільшення кількості шкідників, бур’янів і хвороб, опустелення земель. В Азії негативна зміна клімату полягатиме в збільшенні вдвічі протягом 10 років кількості повеней і посух, що, відповідно, вплине на виробництво та ціну сільгосппродуктів.
Найменш визначеним у довгостроковому оцінюванні є розвиток виробництва біопалива. Енергетичні сільгоспкультури мають більші коливання ціни порівняно з харчовими. Наприклад, кукурудза надзвичайно дорожчає, якщо зростає ціна сирої нафти, відповідно підвищується й вартість біоетанолу. Це, своєю чергою, впливає на ціну кукурудзи на силос, що призводить до зростання цін на м’ясо.
З другого боку, біоенергетичні культури змагаються з харчовими за використання землі та води, які й без того вже є дефіцитом, створюючи таким чином загрозу продовольчій безпеці. Розумний компроміс між продовольчою безпекою та біоенергетикою актуальний і в нас, і в азійському регіоні. Зрештою, заяви про те, що Україна нагодує чи не весь світ, звучать постійно. Впливати на ціну сирої нафти ненабагато простіше, ніж на зміни клімату, а ось не допустити перевиробництва біопалива на шкоду харчовому виробництву — трохи легше завдання.
Отже, говорячи про майбутнє світового ринку сільгосппродуктів, можна дійти такого висновку: за належних інвестицій у збільшення виробництва продуктів харчування їх має вистачити на 9,2 млрд людей. Про те, що буде далі у світі загалом і в Азії зокрема, дізнаються вже наші нащадки.
Григорій Покровський
журнал “The Ukrainian Farmer” червень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
