Установлено, що мідь у хелатній формі легко доступна для організму птиці, а її абсорбція є максимальною.
Мідь є життєво необхідним мікроелементом в обміні речовин тварин і птиці. Анемія, нейропенія, остеопороз, артрит, серцево-судинні захворювання, неврологічні проблеми, порушення вуглеводного обміну – це далеко не повний перелік захворювань, що виникають унаслідок дефіциту міді в організмі.
Мідь – кофермент обміну багатьох металоензимів, включаючи церулоплазмін (антиоксидантний фермент) і тирозиназу. Мідь бере участь у багатьох біохімічних процесах, які потрібні для підтримки здоров’я птиці.
Форма, в якій мідь або інший мінерал потрапляє в організм, є також важливою з огляду на інтенсивність засвоєння мікроелемента та надходження його в кров’яне русло. Це особливо важливо для тварин, які страждають на синдром мальабсорбції чи активно ростуть.
Хелатні сполуки
З усіх сполук мікроелементів найкращими для засвоєння організмом є хелатні сполуки.
Розчеплення мінералів починається в шлунку. Завдяки низькому рН середовища комплекси мікроелементів, що потрапили з їжею чи водою, розпадаються до вільних іонів. У тонкому відділі кишечника ці вільні іони утворюють нові сполуки. У кращому разі вільні іони міді приєднуються до транспортних протеїнів (таких як альбумін, пептидів або окремих амінокислот), після чого ці сполуки абсорбуються. Але є великий ризик того, що мідь зв’яжеться з «неправильною» молекулою, що унеможливить абсорбцію цього елемента. Щоб виключити ризик утворення небажаних сполук у тонкому кишечнику, мікроелемент має потрапити в організм у сполуці з органічним субстратом. Ці субстрати називаються хелатами. Вони є повною протилежністю неорганічних субстратів, таких як оксиди чи сульфати. Прикладом хелатних сполук у природі є магній у молекулі хлорофілу, залізо у молекулі гемоглобіну тощо. Електронегативна група органічного субстрату (хелату) охоплює іон міді (Cu2+), утворюючи сильний зв’язок. Завдяки цьому зв’язку хелатний комплекс не розпадається в шлунку, а його розчеплення і засвоєння в кишечнику не піддається ризику. Це особливо важливо в ситуаціях з ускладненим засвоєнням мікроелементів, наприклад у разі мальабсорбції.
Розлади травлення і пошкодження кишечника птиці негативно впливають на засвоєння потрібних організму нутрієнтів. Що більше пошкоджена слизова оболонка кишечника, тим менша ефективність засвоєння поживних речовин. Патогенні бактерії викликають запалення кишкової стінки, що веде до її руйнування і, як наслідок, лімітує засвоєння нутрієнтів. Мідь згубно діє на патогенні бактерії в шлунково-кишковому тракті, а також відіграє важливу роль у роботі імунної системи, що робить її присутність необхідною в період високого інфекційного тиску. Ця ситуація є типовою для птиці в стартовій фазі, а також у періоди бактеріального тиску на травну систему.
Крім покращення імунної функції, мідь також має протизапальний ефект. Коли мальабсорбція є наслідком пошкодження стінки тонкого кишечника, мідь попереджає виникнення вторинної інфекції та розвиток запального процесу кишкової стінки.
Отже, достатня кількість доступної міді сприятиме покращенню здоров’я птиці, адже мідь є учасником великої кількості біохімічних процесів в її організмі. Більше цього, мідь відіграє важливу роль у підтримці й відновленні анатомічних і фізіологічних властивостей кишкової стінки, а також попереджає виникнення вторинних інфекцій. Мідь у хелатній формі є легкодоступною для організму, а її абсорбція – максимальною.
За матеріалами компанії ВетАгро
журнал “Наше Птахівництво”, вересень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
