Власники господарства «Сад Переяслава» (Київська область) почали займатися горіхами відносно недавно — восени 2020 року посадили плантації фундука та волоського горіха. Спочатку заклали по 7,5 га кожної культури. Всього господарство має 45 га землі, взятої у тривалу оренду в місцевих жителів. У саду також є трохи смородини (2,5 тис. кущів) та слива.
Один зі співзасновників «Саду Переяслава» Михайло Сиворко за спеціальністю конструктор електронно-обчислювальної апаратури. До того, як взятися за агро, разом із сином Сергієм, теж співвласником господарства, займались у Переяславі зовсім іншим бізнесом — виробництвом м’яких меблів.
«Але так захотілось і так вийшло, що зайнялися садівництвом. Правда, зараз хорошого агронома з фундука не знайдеш», — каже Михайло Сиворко. За професіональний підхід до справи вони були спокійні, бо їхній третій компаньйон Віктор Шеремета — фермер з досвідом. Зараз вже й батько із сином занурилися в агротехнології горіхівництва та іноді експериментують. Та іноді трапляються помилки. Так, з вибором сортів волоського горіха вони дещо поспішили — не всі вони добре прижились у кліматі центральної України.
Проте фундук показав себе непогано — господарство навіть на другий рік вегетації зібрало вже перший технічний урожай. Саме на цю культуру збираються робити ставку засновники «Саду Переяслава» у майбутньому. На розширення площ фундука вони одними з перших виграли цього літа державний грант та вже встигли отримати гроші за деякими статтями витрат.
МІЖ ДВОХ КУЛЬТУР
Якби у Михайла Сиворка була можливість відмотати час, він би зовсім по-іншому підійшов до вибору сортів волоського горіха. А точніше, вибрав один сорт, який найбільше підходить до ґрунтово-кліматичних умов Переяслава. Натомість вони купували декілька сортів: французький, молдавський, український.
«Для певних сортів наш клімат не дуже підійшов, — каже Михайло Сиворко. — В Одеській області або навіть трохи південніше простіше вирощувати волоський горіх».
Головна проблема вирощування волоського горіху в тій місцевості була в тому, що деякі сорти в ньому мерзнуть. Молоді пагони, які ще не одеревеніли, як правило, замерзають, а потім засихають у більшій чи меншій мірі залежно від сорту.
«Тому, коли ви тільки збираєтеся закладати горіховий сад, і постачальник саджанців вам каже, що все з ним буде нормально, це треба перевіряти», — робить фермер висновок, зважаючи на власні помилки.
Іноземним сортам волоського горіха треба підбирати адаптовану в українських умовах підщепу, кажуть спеціалісти, так чи інакше багато садівників скаржаться, що в місцевих умовах волоський горіх багатьох сортів мерзне, ледве температура опускається на помірний мінус.
Проте із саджанцями фундука, які «Сад Переяслава» придбав у закарпатської компанії, господарству пощастило, вважає Михайло Сиворко. Їх вирощено in vitro, з однієї бруньки, а до того їх пророщують у колбі. Українська компанія закуповує маленькі ростки в Італії, а тут дорощує та адаптує. Такі саджанці вважають найбільш чистими, тобто вільними від збудників хвороб.
Перші два роки вегетації фундука пройшли майже без проблем. Були невеликі випадки через те, що господарство не встигло вчасно змонтувати полив. Утім, пізніше фермери вчасно та якісно обприскували дерева. Найбільшою вадою з боку шкідників для горішника став хрущ, личинки якого знищують коріння. При цьому ґрунт переяславської землі — чорнозем вважають добрим для вирощування фундуку. Важливий лише вчасний полив.
«Зараз у нас вже є басейн, станція підкачування, система фертигації, магістральні труби, розраховані на всі 45 га. Систему зрошення нам робила компанія „Профполив”. Цього року ми вже успішно його поливали та виконували всі технологічні роботи підживлення», — розповідає пан Сиворко.
Найбільшою проблемою у вирощуванні фундука виявилася боротьба з бур’янами, каже він. Міжряддя пройти не проблема — господарство має ефективні і дуже прості у використанні українські косарки. Складніша ситуація між деревами у ряду. Фундук «Саду Переяслава» посаджено за схемою 5 . 3, а останні 10 га вони посадили взагалі 4,5 . 3. «Косити бур’яни вручну дуже затратно, — констатує співзасновник господарства. — Є італійські фрези, які ми плануємо купити, або мульчер, які можуть працювати у міжрядді. Правда, вони працюють з діаметром більше як 4 см, там є певний важіль, який тисне на дерево, і тоді фреза обходить стовбур. Розглядаємо й інші варіанти. З волоським горіхом простіше. Бо він посаджений у нас не так щільно — 10 на 10».
КУРС НА ІТАЛІЮ
Відмовлятися від волоського горіха фермери не планують, проте розвивати далі збираються саме фундук. Минулої весни «Сад Переяслава» планував посадити 5 га цієї культури, ще у 2021 році вони замовили та оплатили 3,5 тис. саджанців сорту Тонда ді Джиффоні італійського виробника, який їх вирощує у Румунії.
На відміну від саджанців ін вітро, ці вирощують відводками. «Італійці» більш кущисті, тому потребують якісного обрізування, щоб сформувати дерево. Український in vitro компактніший та росте більше вгору. Так само і коріння італійського саджанця розвинуте більше горизонтально, а українського — у глибину.
«У першому випадку треба давати менше поливу, але коли забагато вологи або пройде сильна злива, дерево може трошки поплисти у ґрунті, тобто нахилитися. Хоча можна їх індивідуально підв’язувати», — зауважує Михайло Сиворко.
Через початок війни «Сад Переяслава» вимушено переніс садіння саджанців з весни на осінь. За цей час держава оголосила грантову програму на закладення нових садів. І переяславські горіховоди вирішили додати ще 5 га під нову партію вже відомих їм саджанців із Закарпаття.
«Посадковий матеріал ми отримали, нещодавно почали садити, але морози трохи зупинили цей процес. Далі буде вікно через тиждень (розмова відбулася 6 грудня), і ми досадимо 2,5 тис. саджанців. Ділянка майже підготовлена, полив розведений, залишилося поставити шпалеру під полив та монтаж крапельної трубки на останні 10 га», — розповідає Михайло Сиворко.
Щоб підняти крапельну трубку над землею, господарство купує вживані шпалерні стовпчики з Одеської області, які залишаються після демонтажу виноградників. Залізобетонні опори служать довше дерев’яних, які в основному використовують у таких випадках садівники. З одного такого стовпа завдовжки 2,4 м виходять два для потреб горіховодів, якщо розрізати їх болгаркою навпіл.
Проєкт зрошення, як і нового саду, загалом у переяславців був готовий ще до появи гранту. А далі все пройшло, на диво, дуже просто: завантажили у дію проєкт та всі необхідні документи і згодом отримали рішення одними з перших за списком. На 25 га їм виділили 6,13 млн гривень.
П’ять гектарів за грантовим проєктом «Сад Переяслава» вже заклав. Якщо все піде нормально з надходженням грантових коштів, зауважує Михайло Сиворко, вони закуплять саджанці й на решту 20 га. Це планують у кращому випадку на весну, а точніше — наступної осені.
«Проблема з коштами одна: їх не перераховують у належний строк. Зрозуміло, війна, тому я говорю без претензій. Та ситуація така: ми внесли свої 30% грошей на рахунок за саджанці, і вже місяць вони там лежать», — каже фермер.
Заради справедливості треба сказати, що за трьома договорами на матеріали для крапельного зрошення (трубки, автоматика тощо) господарство із замовниками вже розрахувалося грантовими коштами, хоча це були невеликі суми. За словами пана Сиворка, надходження грантових коштів вони чекали близько трьох тижнів. За четвертим договором на саджанці поки чекають приблизно стільки ж — третій тиждень. На черзі у господарства також купівля трактора на 80 к. с., вентиляторного оприскувача та додаткових стовпчиків, а також ЗЗР та добрива.
Зробити потрібно в саду ще стільки, що планувати майбутній збут урожаю з нових урожаїв фундука зарано, вважає Михайло Сиворко. Горіх — взагалі гра в довгу. Ще 10‒12 років тому промислових садів цього напряму в країні майже не було, та й зараз їх одиниці.
Утім, переяславці вважають, що в українського горіхівництва велике майбутнє. Вже зараз одним з можливих шляхів збуту для свого фундука вони бачать експортні напрями до великих переробників, таких як Ferrero Rosher. «В Італії, до речі, все це виробництво заточено на італійські сорти, саме тому ми ними й вирішили зайнятися», — резюмує фермер.
Садівництво по-українськи
